Справа № 347/1127/25
07.07.2025 року суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Драч Д.С., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надійшли від Косівського РВП ГУНП у Івано-Франківській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.184 КУпАП,
23.05.2025 року о 15:00 годині в с. Рожнів по вул. Шевченка, матір - ОСОБА_1 ухилялася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП (дрібні хуліганські дії), та останньому на момент вчинення правопорушення виповнилося 15 років.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не прибула, причини її неявки не відомі, заяв, які перешкоджають розгляду справи від неї до суду не надходило.
В той же час практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
Отже, враховуючи, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу суддя вирішив розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підставі наявної у справі сукупності доказів.
Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 184 КУпАП настає за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173 - 4 цього Кодексу.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції Україниі законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Дослідивши письмові докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 254925 від 29.05.2025 року (а.с.1), копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення (а.с.2), копію пояснення ОСОБА_3 (а.с.3), копію пояснення ОСОБА_2 (а.с.4), копію паспорта ОСОБА_1 (а.с.5), копію паспорта ОСОБА_2 (а.с.6), копію паспорта ОСОБА_3 (а.с.7), рапорт (а.с.8), суддя вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Обставин, що пом'якшують/обтяжують відповідальність за вчинене правопорушення, суддею не встановлено.
При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, тривалість протиправних дій.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
Санкція ч. 3 ст.184 КУпАП передбачає накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, ОСОБА_1 слід визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в межах санкції цієї статті.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 284 КУпАП та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовийзбір», суддя
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, та застосувати до неї стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 копійок за реквізитами: - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Д.С. Драч