Номер справи 171/1755/25
Номер провадження 2/171/1317/25
(заочне)
29.05.25 м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровськоїобласті в складі:
головуючого судді Ліпчанського С.М.,
за участю секретаря судового засідання Бахтіярової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданнів м.Апостолове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
До Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовн а заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений фактичний договір купівлі-продаж, який підтверджується письмовою розпискою. Згідно якого 03 квітня 2025 року позивачка фактично купила у ОСОБА_2 : спеціалізований напівпричіп самоскид марки KAESSBOHRER, модель MD, колір червоний, рік випуску 2012, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Даний спеціалізований напівпричіп самоскид належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 30.11.2023 року.
Сторони домовились про переоформлення спеціалізованого напівпричепа самоскида на позивача у ТСЦ в строк до 03 травня 2025 року.
Згідно до умов угоди ОСОБА_1 передала відповідачу грошові кошти у розмірі 450 000 грн (чотириста п'ятдесят тисяч гривень), оскільки саме за таку ціну відповідач погодився продати свій спеціалізований напівпричіп самоскид. На момент фактичної купівлі-продажу гроші відповідач отримав в повному обсязі.
У ТСЦ посвідчити договір купівлі-продажу позивач не має можливості, оскільки ОСОБА_2 ухиляється від переоформлення.
Відповідач зобов'язався у строк до 03 травня 2025 р. оформити на позивача право власності спеціалізованого напівпричепа самоскида (посвідчити його у нотаріуса чи ТСЦ).
До теперішнього часу відповідач право власності на напівпричіп належним чином не оформив, хоча гроші за продаж майна отримав в повному обсязі.
ОСОБА_1 неодноразово прохала відповідача укласти договір купівлі-продажу напівпричепа у нотаріуса чи у ТСЦ, на що відповіді не отримувала.
Позивачка позбавлена можливості зареєструвати своє право власності належним шляхом, а саме, нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу напівпричепа. Іншим позасудовим шляхом порушене питання вирішити неможливо. У зв'язку з чим виникла необхідність у захисті права шляхом звернення з даним позовом до суду.
Позивач наддала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву про розгляд без його участі.
Враховуючи викладене суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав, зазначених позивачем у позовній заяві.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до положень Цивільного кодексу України, фізична особа має право мати у своїй власності будь-яке майно, яке вона придбала внаслідок правочинів не заборонених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Власник рухомого або нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідач ніяких дій з нотаріального посвідчення договору купівлі продажу до цього часу не вчиняв, тобто ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі продажу рухомого майна. Так слід зазначити, що сторони домовились про всі істотні умови договору купівлі-продажу. Позивач сплатив відповідачу грошові кошти в рахунок домовленої сумивартості майна. Позивач всі свої зобов'язання виконав, користується придбаним майном, однак не може оформити право власності на майно з причин незалежних від нього, через ухилення відповідача від здійснення дій направлених на нотаріальне посвідчення договору. Зазначені факти, свідчать про неможливість визнання за позивачем права власності на майно, окрім як за зверненням до суду, з вимогою про визнання договору дійсним, визнання права власності, що є похідним одне від одного та поєднано спільною метою.
У відповідності до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно норм статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Судом встановлено наступне.
Правочин, укладений між сторонами, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, однак зміст договору не суперечить іншим вимогам закону та не порушує прав третіх осіб, які не є його сторонами. Договір не може бути нотаріально посвідчений без участі відповідача, який не наддав необхідні документи. У зв'язку з цим можливість для позивача посвідчити договір нотаріально втрачено і в інший спосіб, крім звернення до суду, відсутня. На сьогоднішній день позивач продовжує добросовісно та безперервно володіти.
Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Керуючись ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Також має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що викладені обставини дають підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі та за позивачем необхідно визнати права власності на майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 220, 316, 319, 328, 334, 392, 638, 655 Цивільного кодексу України, ст.4, 81, 89, 263-265, 280- 283 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спеціалізований напівпричіп самоскид марки KAESSBOHRER, модель MD, колір червоний, рік випуску 2012, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Державний номерний знак НОМЕР_2 залишити на зберігання у ТСЦ за ОСОБА_2 .
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.М. Ліпчанський