печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22685/25-ц
26 травня 2025 року Суддя Печерського районного суду м. Києва Хайнацький Є.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», -
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в якій просить:
- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» згідно з позицією Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі № 756/8815/20, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (а також Верховний Суд зазначав, що банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, згідно з частиною 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначати статус коштів і рахунку, на якому вони перебувають, та в разі розміщення на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути йому постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту з цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження») повернути виконавцю постанову про арешт коштів без виконання та зняти арешт із зарплатного рахунку як забезпечити конституційне право на отримання заробітної плати;
- видати судовий наказ про зняття арешту із зарплатного рахунку НОМЕР_1 , в АТ КБ «ПриватБанк».
В обґрунтування заяви зазначає, що він є військовослужбовцем ЗСУ, а зарплата є єдиним джерелом доходу його родини. Грошові кошти нараховуються на зарплатний рахунок у АТ КБ «ПриватБанк», відкритий у межах офіційного зарплатного проекту між банком та військовою частиною. Однак, на цей рахунок накладено арешт у межах кількох виконавчих проваджень, що позбавляє його можливості отримувати заробітну плату.
Заявник посилається на норми ст. 52, 59 Закону України «Про виконавче провадження» та практику Верховного Суду, відповідно до яких банк зобов'язаний визначати призначення коштів на рахунку та, у разі якщо це зарплата, повідомити про це виконавця і повернути постанову без виконання. На його думку, банком безпідставно арештовано кошти на зарплатному рахунку, чим порушено його конституційне право на оплату праці.
Дослідивши матеріали заяви з доданими до неї матеріалами, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наказне провадження це особливий вид цивільного процесу, спрямований на вирішення безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу.
Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
В той же час суд зауважує, що за п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Судом встановлено, що заявник просить суд видати судовий наказ про зняття арешту із банківського рахунку, на який надходить його заробітна плата як військовослужбовця. Він посилається на те, що арешт накладено у межах численних виконавчих проваджень, однак рахунок є зарплатним і відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає арешту. Також, він вважає, що банк порушив свій обов'язок повідомити виконавця про джерело походження коштів і тим самим обмежив його право на отримання заробітної плати.
Згідно п.п. 3, 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК, а також із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Враховуючи, що вирішення заявлених заявником вимог потребує з'ясування багатьох обставин, що свідчить про наявність між сторонами спору про право, відтак унеможливлює розгляд справи в наказному провадженні, яке допускається лише у випадках безспірних вимог.
Враховуючи наведені норми та викладене судом вмотивування, а також те, що за ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо, то підстави для видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 160, 161, 165, 166, 260-261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 26.05.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ