Провадження № 33/803/139/25 Справа № 175/12036/24 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Куракова В. В.
03 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Куракова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Бутенка Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -
Судом першої інстанції встановлено, що 16.06.2024 року о 21:43 годині в Донецькій обл., м. Краматорськ, вул. Паркова, біля буд. 55 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в наркологічному диспансері м. Слов'янськ відмовився під відеозапис. Велась відеофіксація Motorola Solutions VB400 № 472176. Від керування усунений. Своїми діями водій порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На вказану постанову адвокат Бутенко Д.В., діючий в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що постанова незаконна та підлягає скасуванню. Зауважує, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1 , не підтверджено факт керування останнім транспортним засобом, поліцейським порушено процедуру виявлення водія в стані сп'яніння. Просить постанову скасувати, провадження по справі закрити.
Про дату, час та місце апеляційного розгляду особа, що притягається до адміністративної відповідальності та його захисник повідомлені у передбачений КУпАП строк, клопотань про відкладення апеляційного розгляду з поважних причин не надійшло. Таким чином вважаю за можливе розглянути дану справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності та його захисника.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доповнення до апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід задовольнити за таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також слід враховувати, що за практикою ЄСПЛ процесуальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, в силу тяжкості стягнень, які передбачені законом, в плані забезпечення прав особи та стандартів доказування має прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства, в тому числі і до додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на визначення ступеня наркотичного спяніння в установленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу, у якого виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
П.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Згідно п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином не врахував зазначених вимог закону танеобґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із такого.
З переглянутого відеозапису, доданого до матеріалів справи, вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що він вбачає у нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: поведінку, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук та пропонує пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Драгер». ОСОБА_1 повідомив, що готовий пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та пройшов його, результат 0,00 проміле. В подальшому працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що вбачають в нього ознаки наркотичного сп'яніння та висловили вимогу на проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Апеляційний суд наголошує, що працівник поліції при виявленні ознак сп'яніння у водія повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але й надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, зафіксувати їх на боді-камеру або у присутності двох свідків. Із відеозапису вбачається, що працівники поліції взагалі не проводили будь-яких дій щодо встановлення наявності у ОСОБА_1 спочатку виявлених ознак алкогольного сп'яніння, а потім зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення ознак наркотичного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 весь час спілкування з працівниками поліції перебував поруч свого автомобіля. Працівники поліції не просили його якимось чином показати кисті рук, тому яким чином була виявлена ознака наркотичного сп'яніння, як тремтіння пальців, як і взагалі наявність цієї ознаки наркотичного сп'яніння, з відеозапису не вбачається.
Вказівка про наявність такої ознаки наркотичного сп'яніння як неприродна блідість обличчя є суб'єктивним сприйняттям особи, яка складала протокол, та яка не вбачається із відеозапису. Також з переглянутого відеозапису не було встановлено будь-якої поведінки ОСОБА_1 , що не відповідає обстановці. ОСОБА_1 адекватно реагує на питання працівників поліції, його розмова є логічною, відповідає характеру подій. Будь-яких проявів неадекватної поведінки він не припустився.
Як вбачається із матеріалів справи, свідки при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не залучались. Отже, суд приходить до висновку, що із переглянутого відеозапису не можливо встановити, що у працівників поліції були підстави вважати, що ОСОБА_1 мав явні ознаки наркотичного сп'яніння, які були поліцейськім виявленні саме після проходження водієм ОСОБА_1 огляду з негативним результатом на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Крім того, непослідовне поводження працівника поліції після проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, викликає сумніви в його неупередженому ставленні до водія ОСОБА_1 , а також сумніви щодо об'єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред'явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а вихід за вказані межі є недопустимим, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані по даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від необхідності доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Отже, оскільки під час розгляду справи в апеляційному суді? встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні, а згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова судді 1-ї інстанції - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
.
Апеляційну скаргу адвоката Бутенка Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 року відносно ОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Куракова