Справа № 638/7322/23
Провадження № 6/638/315/25
03 липня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Рудської В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , -
встановив:
Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович звернувся до Шевченківського районного суду міста Харкова із поданням, в якому просить постановити ухвалу про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - ОСОБА_1 , а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування подання зазначає, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження АСВП №77114725 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми матеріального збитку, заподіяного внаслідок залиття у розмірі 58 806 гривень 50 копійок, суми моральної шкоди у розмірі 2500 гривень; про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми матеріального збитку, заподіяного внаслідок залиття у розмірі 58 806 гривень 50 копійок, суми моральної шкоди 2500 гривень, витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 11 741 гривню 04 копійки; про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень, а також судовий збір у розмірі 1340 гривень 84 копійки. Постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2025 року направлені боржнику у відповідності до приписів ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження». На вимогу приватного виконавця протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження боржником подати декларацію про доходи та майно, декларація не надана. Також зазначає, що ОСОБА_1 не допустив виконавця до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що є перешкодою для примусового виконання виконавчого документа, про що складено акт приватного виконавця від 11.06.2025 року.
Під час виконання судового рішення встановлено, що вжиті виконавцем заходи щодо звернення стягнення на кошти та рухоме майно боржника не призвели до очікуваного результату у вигляді повного та фактичного виконання обов'язків боржника за виконавчим документом, у зв'язку із чим, виникла необхідність звернутися до суду із даним поданням.
Приватний виконавець Близнюков Ю.В. просив проводити розгляд подання без його участі. Інші особи не повідомлялись у відповідності до ст.439 ЦПК України.
Суд, перевіривши надані приватним виконавцем докази на обґрунтування подання, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. перебуває зведене виконавче провадження АСВП № 77114725 з примусового виконання виконавчого листа № 638/7322/23, виданого 05.11.2024 Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми матеріального збитку, заподіяного внаслідок залиття у розмірі 58 806 гривень 50 копійок, суми моральної шкоди у розмірі 2500 гривень; про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми матеріального збитку, заподіяного внаслідок залиття у розмірі 58 806 гривень 50 копійок, суми моральної шкоди 2500 гривень, витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 11 741 гривню 04 копійки; про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень, а також судовий збір у розмірі 1340 гривень 84 копійки.
Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. 06.02.2025 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень:
- № 77066573 з виконання виконавчого листа №638/7322/23, виданого від 05.11.2024 року Дзержинським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми матеріального збитку, заподіяного внаслідок залиття, у розмірі 58 806 гривень 50 копійок, суми моральної шкоди 2500 гривень, витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 11 741 гривня 04 копійки;
- №77066581 з виконання виконавчого листа №638/7322/23, виданого від 05.11.2024 року Дзержинським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень;
- № 77066591 з виконання виконавчого листа №638/7322/23, виданого від 05.11.2024 року Дзержинським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми матеріального збитку, заподіяного внаслідок залиття, у розмірі 58 806 гривень 50 копійок, суми моральної шкоди 2500 гривень;
- №77066576 з виконання виконавчого листа №638/7322/23, виданого від 05.11.2024 року Дзержинським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1340 гривень 84 копійки.
Крім того, в підтвердження обґрунтованості подання приватним виконавцем надано до суду акт приватного виконавця від 11.06.2025 року, згідно змісту його не було допущено до квартири за адресою АДРЕСА_1 для здійснення виконавчих дій.
Інших документів виконавчого провадження матеріали подання не містять та приватним виконавцем не надано до суду.
Вирішуючи подання по суті суд зазначає наступне
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ч.2 ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 4) ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Разом із тим, при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 757/41727/19-ц, від 17.02.2021 у справі № 761/37339/19.
Наданий приватним виконавцем акт про те, що йому не надано допуск для проведення виконавчих дій до квартири, що належить боржнику не підтверджують здійснення останнім перешкод у входженні приватним виконавцем до належної йому квартири, з огляду на відсутність в матеріалах справи повідомлення боржнику про намір приватного виконавця проведення відповідних виконавчих дій у місці, дату та час, а також підтверджень надсилання боржникові копії постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, за приписами ч. 2, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов'язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.
Акт, наданий приватним виконавцем до суду не містить відомостей про залучення понятих до проведення виконавчої дії.
З огляду на викладене, належних доказів того, що боржник умисно ухиляється від виконання вимог приватного виконавця, матеріали подання не містять, а отже підстави для задоволення подання приватного виконавця відсутні.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.260, 439 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк