04 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4061/24 пров. № А/857/21124/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року (головуючий суддя Осташ А.В., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправним та зобовґязання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії її батька ОСОБА_2 згідно з рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у адміністративній справі №500/3051/20 у розмірі в розмірі 20221,97 грн (двадцять тисяч двісті двадцять одна гривня 97 копійок) в період з 01.04.2019 по 31.03.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії її батька ОСОБА_2 згідно з рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у адміністративній справі №500/3051/20 у розмірі в розмірі 20221,97 грн (двадцять тисяч двісті двадцять одна гривня 97 копійок) в період з 01.04.2019 по 31.03.2021.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті суми пенсії в розмірі 20 221,97 грн., що підлягала виплаті її батьку ОСОБА_2 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №500/3051/20, і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої держаної пенсії її батька ОСОБА_2 згідно рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №500/3051/20 за період з 01.04.2019 року по 31.03.2021 року у розмірі 20 221,97 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду щодо задоволення позовних вимог мотивоване тим, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_2 , спільно проживала разом з батьком, і вона звернулась до відповідача за виплатою недоодержаної пенсії до закінчення шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера, а саме 19.04.2024 року. При цьому нарахованою на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/3051/20 від 26.11.2020, але не виплаченою ОСОБА_2 на момент його смерті залишилась пенсія в сумі 20 221,97 грн, тому, позивач дотрималась умов, які визначені ст.61 Закону № 2262-ХІІ та Порядком № 3-1. Однак отримала відмову викладену в листі, з мотивів відсутності правових підстав для такої виплати.
Водночас, статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №500/3051/20, зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 згідно оновленої довідки про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 з врахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим спеціальним званням, надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалене судом першої інстанції рішення оскаржувалось Головним управлінням до Восьмого апеляційного адміністративного суду та, ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.02.2021 апеляційна скарга повернута апелянту з підстав, передбачених ч. 2 ст. 298 КАС України.
Надалі, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, на виконання рішення суду у справі №500/3051/20, проведено 09.03.2021 перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до довідки №Д-423-234/22 від 30.09.2020року та в результаті виконання розмір його пенсії з 01.04.2021 склав 17690,00 грн.
Доплата пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 31.03.2021 року становить 20221,97 грн. Зазначене рішення суду внесено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №500/3051/20 набрало законної сили 22.02.2021. На сьогоднішній день здійснюється погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, з датою набрання ними законної сили включно по 20.09.2020.
Заборгованість на виконання рішення суду виплачується за окремою бюджетною програмою та не включається в недоотриману пенсію.
Відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції зазначено, що позивач, є дочкою померлого пенсіонера ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданим Луцьким міським відділом ЗАГСу у Волинській області віл 05.04.1991.
Відтак, під час судового розгляду справи, в якості доказів позивачем не надано документи, які підтверджують про заміну відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України сторони у відносинах щодо яких виник спір у справі №500/3051/20 правонаступником, або заміну сторони у виконавчому провадженні у цій адміністративній справі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтебресів держави.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1261 ЦК України, У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, встановлено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частиною другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообовґязкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ, також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якщо визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі відсутності -входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності -входять до складу спадщини.
Положення частини другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування, встановлено, що суми пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку із його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходу у спадщину, якщо члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19, від ЗО січня 2024 року у справі №420/8604/21.
Відтак, під час розгляду справи, судом не встановлено, що позивач як спадкоємець за законом прийняла спадщину ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть від 31.10.2023, що видане відділом РАЦС м. Дюссельдорф, має право на спадкове майно, в тому числі, суми недоотриманої пенсії у справі №5003051/20, та входить до складу спадщини після смерті її батька й підлягає стягненню з органів Пенсійного фонду у відповідному розмірі
Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою померлого пенсіонера ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданим Луцьким міським відділом ЗАГСу у Волинській області віл 05.04.1991.
ОСОБА_2 перебував на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №500/3051/20 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 згідно оновленої довідки про грошове забезпечення станом на 05.03.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 згідно оновленої довідки про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 з врахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим спеціальним званням, надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 22.02.2021.
На виконання вказаного рішення відповідачем було проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019. В результаті проведеного перерахунку донарахована різниця в пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.03.2021 склала 20221,97 грн.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть від 31.10.2023, що видане відділом РАЦС м. Дюссельдорф.
Станом на день смерті ОСОБА_2 , нарахована різниця в пенсії на виконання судового рішення у справі №500/3051/20 у загальному розмірі 432 469,32 грн., відповідачем не була виплачена.
19.04.2024, тобто до спливу шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_2 , позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату їй недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю свого батька, оскільки являється єдиною спадкоємицею.
Даний факт підтверджується Довідкою про склад спадкоємців №21/02-14 від 08.05.2024, що виданою Приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ліщиною О.П.
Листом №1900-0504-8/20570 від 26.04.2024 ГУ ПФУ в Тернопільській області відмовило позивачці у виплаті недоотриманих сум пенсій її батька та повідомило заявницю ОСОБА_1 , що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №500/3051/20 ОСОБА_2 було нараховано суми коштів, які станом на 26.04.2024 не виплачені. Вказана сума заборгованості обліковується в автоматизованій базі даних обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах). Виплата заборгованості за рішенням суду буде проведена після виділення коштів на ці витрати. Також звернуто увагу на те, що у разі смерті заявника рішення суду може бути повторно подано на виконання спадкоємцем разом з ухвалою суду про заміну сторони її правонаступником.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що оскільки позивачка 19.04.2024, тобто до спливу шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_2 , звернулась до відповідача із заявою про виплату їй недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю свого батька, то даний спір стосується публічно-правових відносин між суб'єктом владних повноважень та позивачем.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а, сформульовано висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду 11 квітня 2024 року у справі № 160/26335/23
Крім того, колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що згідно зі статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частина 1). У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини (частина 3).
Відповідно до частин першої-третьої статті 61 Закону № 2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Отже, Закон визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді зокрема пенсії яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, є доходом сім'ї.
Виходячи з викладеного, суд вірно вважав, що ч.1 ст.61 Закону №2262-ХІІ запроваджено спеціальне правило, в силу якого недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера з числа військовослужбовців не включається до складу спадщини і виплачуються: 1) членам сім'ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; 2) батькам померлого пенсіонера, дружині (чоловіку) померлого пенсіонера та членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, навіть якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини, вказаним вище особам є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована до виплати, але недоодержана за життя померлого пенсіонера.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №3-1).
Згідно із п.п.3, 4 Порядку №3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається заявником до органу, що призначає пенсію, через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.04.2022 у справі №200/10136/20-а, в якій суд дійшов висновку, що батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певних осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім'ї.
Отже, згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, а батьки і дружина (чоловік) мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Таке саме право мають також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_2 , спільно проживала разом з батьком, і вона звернулась до відповідача за виплатою недоодержаної пенсії до закінчення шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому нарахованою на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/3051/20 від 26.11.2020, але не виплаченою ОСОБА_2 на момент його смерті залишилась пенсія в сумі 20 221,97 грн.
Таким чином, суд вірно вважав, що позивач дотрималась умов, які визначені ст.61 Закону №2262-XII та Порядком №3-1. Однак отримала відмову викладену в листі, з мотивів відсутності правових підстав для такої виплати.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 в силу положень ст.61 Закону №2262-XII має право на одержання суми пенсії, що підлягали виплаті її батьку ОСОБА_2 , і які залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Відтак, дії відповідача, які викладені у листі №1900-0504-8/20570 від 26.04.2024 року щодо невиплати позивачці недоодержаної пенсії її батька ОСОБА_2 згідно рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №500/3051/20 у розмірі 20 221,97 грн. є протиправними, тому правильним є висновок суду першої інстанції, що наявні всі підстави для зобов'язання відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її батька ОСОБА_2 згідно рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №500/3051/20 у розмірі 20 221,97 грн.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №500/4061/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула