04 липня 2025 року Чернігів Справа № 620/4645/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА САВИН АГРО" до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними, скасування акта фактичної перевірки та податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА САВИН АГРО" (далі - ТОВ "ФЕРМА САВИН АГРО") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві від 14.04.2025 №33178/0902, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 000 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки підприємства позивача, лише обмежився посиланням на норми чинного законодавства, у тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатись з підстав проведення перевірки. Крім того, вказаний наказ не скріплений печаткою. Проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу - не реєстрація акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Однак, Товариство зазначає, що ним було отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №25080414202200073. Підпункт 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що не є акцизним складом пересувним: «паливний бак транспортного засобу». ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» не зареєстровано платником акцизного податку та не має зареєстрований акцизний склад з огляду на відсутність перевищення обсягів отримання пального в місця для зберігання понад 1000 кубічних метрів протягом 2024 року.
Представник Головного управління ДПС в Чернігівській області протягом встановленого судом строку подав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив та зазначив, що доводи, наведені Товариством, не спростовують висновків перевірки та не можуть бути підставою для задоволення позову.
Представник Головного управління ДПС в м. Києві протягом встановленого судом строку подав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив та зазначив, що наказ про проведення перевірки в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства. Працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області у період з 04.03.2025 по 13.03.2025 проведено фактичну перевірку з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, село Савин, вулиця Механізаторів, буд. 18, перевіряємий період з 04.03.2022 по 13.03.2025. З направленням на право проведення перевірки ознайомлено під підпис директора Абібулаєва Рустема Шевкетбековича. За результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області складено акт фактичної перевірки від 13.03.2025 №4255/ж5/25-01-09-01-02. ГУ ДПС у Чернігівській області було передано матеріали справи фактичної перевірки до ГУ ДПС у м. Києві. Фактичною перевіркою встановлено порушення п.п. 230.1.2 п.230.1 ст.230 ПКУ - не реєстрація акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області, ГУ ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 в частині позовних вимог щодо визнання протиправним, скасування акта фактичної перевірки від 13.03.2025 №№4255/Ж5/25-01-09-01-02 відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 позовну заяву в частини визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2025 №33178/0902 прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРМА САВИН АГРО» (код ЄДРПОУ 40823190) є господарюючим суб'єктом, який спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарських культур, основними видом діяльності якого є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, код за класифікатором видів економічної діяльності 01.11. Також переробляє/зберігає сільськогосподарські культури та займається розведенням свиней товарних (за КВЕДами: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами).
Позивач має зареєстроване місцезнаходження: 04210, м. Київ, пр-т Івасюка Володимира, буд. 40, кв. 17 та фактичне місце здійснення господарської діяльності: Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Савин, вул. Механізаторів, 18, а також в діяльності використовується офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул.Стеценка, 6, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також довідка 20-ОПП (а.с. 32-38, 42-43 т. 1).
27.06.2022 Позивачеві було видано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №25080414202200073 (а.с. 17 т. 2).
04.03.2025 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено фактичну перевірку Товариства за місцем ведення господарської діяльності останнього.
Так, перевірка проводилась на підставі наказу №507-П від 03.03.2025 (а.с. 22 т. 1), направлення на перевірку №797/Ж3/25-01-09-01-02 від 03.03.2025 (а.с. 22 зворотна сторона т.1), направлення на перевірку №796/Ж3/25-01-09-01-02 від 03.03.2025 (а.с. 23 т. 1).
Крім того, Головним управлінням ДПС в Чернігівській області вручено суб'єкту перевірки лист №б/н від 04.03.2025 про надання пояснень та документального підтвердження (а.с. 20 т. 1).
07.03.2025 листом №07/03/2025-1 від 07.03.2025 (а.с. 24 т. 1) позивач повідомив Головне управління ДПС в Чернігівській області про втрату документів і необхідність часу на їх відновлення, про що надав доказ Витяг з ЄРДР від 06.03.2025 про вчинення кримінального правопорушення №12025105070000145 (а.с. 30 т. 1).
За результатами вказаної фактичної перевірки Головним управлінням ДПС в Чернігівській області складено акт від 13.03.2025 №4255/ж5/25-01-09-01-02 (а.с. 17-18 т. 1).
За висновками акта фактичної перевірки від 13.03.2025 встановлено порушення ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» вимог підпункту 230.1.2. п.230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» (ЄДРПОУ 40823190) отримано протягом 2024 року пальне в обсягах, що перевищує 1000 кубічних метрів («Важкі дистиляти (газойлі)» (код УКТЗЕД 2710194300), в загальній кількості 1354583,48 л. та «Скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном) та інші гази» (код УКТЗЕД 2711000000), в загальній кількості 600032,10 л.) без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії. Протягом 2024 року ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» (ЄДРПОУ 40823190) не був зареєстрований розпорядником жодного акцизного складу, чим порушено вимоги п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, а саме - платники податку розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
26.03.2025 Позивачем надано письмові заперечення до акта фактичної перевірки (а.с. 25-29 т. 1), за результатами розгляду яких платника податків листом №3995/6/25-01-09-01-08 від 08.04.2025 повідомлено про те, що аргументи, викладені в запереченні №13105/6/25-01 до акта №4255, є недостатньо обґрунтованими, а висновки викладені у зазначеному акті перевірки, залишити без змін (а.с. 39-41 т. 1).
Податковим повідомленням-рішенням від 14.04.2025 №33178/0902, складеним Головним управлінням ДПС в м. Києві до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1 000 000,00 грн (а.с. 16 т. 1).
Позивач не погоджується з висновками Головного управління ДПС у Чернігівській області, вважає їх передчасними, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та наданим сторонами доказам, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - також ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків/особи (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Так, пункт 80.2 ст. 80 ПК України встановлює, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Аналіз вказаної норм дає підстави вважати, що для застосування підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у якості підстави для проведення фактичної перевірки, необхідною умовою є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків відповідних вимог законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
У той же час суд вважає за необхідне зазначити, що інформація, на підставі якої має бути прийнято наказ на проведення перевірки, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Саме для перевірки дійсної наявності порушень і призначається перевірка.
Так, підпункт 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначає в якості підстави для призначення фактичної перевірки інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Суд також зазначає, що пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначає в якості підстави для призначення фактичної перевірки інформацію саме про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відтак, з аналізу зазначеного підпункту 80.2.2 пункту 80.2 ст. 80 ПК України вбачається, що відповідна інформація має містити конкретні фактичні дані про реальну, а не ймовірну, наявність порушення вимог законодавства в частині здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, можна зробити висновок, що предмет фактичної перевірки обов'язково має відповідати тим підставам, наявність яких зумовила призначення податковим органом такої перевірки.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що фактичних даних, що свідчили б про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, наказ на проведення перевірки чи будь- який інший документ, наданий суду відповідачем, не містить.
Отже, відповідачем не доведено наявності у нього на момент прийняття спірного наказу інформації про порушення позивачем вимог законодавства, а також про її отримання в установленому законодавством порядку.
Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.12.2018 у справі №820/4894/18.
Крім того, судом встановлено, що зі змісту акту фактичної перевірки неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки.
Так, в акті фактичної перевірки від 15.11.2021 №7779/25/12/РРО/ НОМЕР_1 як підстава проведення перевірки вказано статті 20 та 80 Податкового кодексу України. У той же час, у наказі на проведення перевірки від 04.11.2021 №1916-п підставою перевірки вказано підпункти 80.2.2 п. 80.2, п.80.6, п. 80.8 ст. 80 ПК України.
Суд не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до ст.19-1 ПК України, віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); забезпечення контролю за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку (п.п.19-1.1.15); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.16).
Водночас, суд зазначає, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями податковий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не у будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.05.2020 по справі № 816/3238/15.
У постанові від 22.09.2020 (справа №520/8836/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Верховий Суд зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання. Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду і в постановах від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21.
Крім того невиконання вимог закону щодо наявності підстав для призначення та проведення документальної позапланової перевірки, та неспростування відповідачем обставин незаконності рішення про призначення перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої; акт перевірки, отриманий в результаті такої перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом (постанова КАС ВС від 04.03.2021 по справі №640/18411/18).
Зважаючи на викладене, та беручи до уваги відсутність у наказі на проведення перевірки, направленнях на проведення перевірки та акті фактичних підстав для їх проведення, які не були доведені відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд приходить до висновку, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено протиправно.
Такі допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки позивача призводять до відсутності правових наслідків такої, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого за її результатами.
Разом з тим, досліджуючи порушення, зафіксовані актом перевірки суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Разом з тим, відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не є акцизним складом пересувним:
транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
паливний бак транспортного засобу.
Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Абзацом 1 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України визначено, що Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Водночас, згідно з пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платниками акцизного податку є: особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.
Відповідно до пп. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.
Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.
З аналізу пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України вбачається, що акцизним складом може бути лише приміщення або територія, при цьому загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального повинна перевищувати 200 кубічних метрів або суб'єкт господарювання власник або користувач такого приміщення або території незалежно від об'єму ємностей отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії). При цьому не є акцизним складом у будь-якому випадку паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, оскільки в абзаці шостому (п. б) пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України не зазначене такого місця зберігання пального під визначення акцизний склад. Тобто, для визначення акцизного складу враховується лише обсяг пального отриманий суб'єктом господарювання в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання (за виключенням споживчої тари ємністю до 5 літрів включно) у відповідному приміщенні чи на відповідній території, а не в паливні баки транспортних засобів або обладнанні чи пристрої.
Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.07.2022 у справі №420/14724/20.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: технічних паспортів на транспортні засоби, акти вводу в експлуатацію, видаткових накладних, актів розливу, журналів обліку часу роботи генераторів, наказів по підприємству, актів замірів витрат паливно-мастильних матеріалів, на підприємстві позивача наявні основні засоби, які були заправлені безпосередньо в баки під час здійснення відвантаження палива, а саме: спеціалізований вантажний сідловий тягач Scania G 400, номерний знак НОМЕР_2 , спеціалізований напівпричіп цистерна Maisonneuve S-339SF номерний знак НОМЕР_3 , спеціалізований вантажний сідловий тягач Scania R450 номерний знак НОМЕР_4 , спеціалізований напівпричіп цистерна Maisonneuve S-38 номерний знак НОМЕР_5 , спеціалізований вантажний сідловий тягач Scania G 410 LA4X2HNA номерний знак НОМЕР_6 , Спеціалізований напівпричіп цистерна Maisonneuve S-339SF номерний знак НОМЕР_7 , спеціалізований вантажний сідловий тягач Scania G 400 номерний знак НОМЕР_8 , спеціалізований напівпричіп цистерна Magyar SR34ES номерний знак НОМЕР_9 , спеціалізований вантажний сідловий тягач Scania R420 LA4X2MEB номерний знак НОМЕР_10 , спеціалізований напівпричіп контейнеровоз BODEX KIS 3WA номерний знак НОМЕР_11 , спеціалізований вантажний самоскид МАЗ 65012J AI4390OC, спеціалізований причіп-самоскид МАЗ 856103-022-000 AI6579ХI, трактор колісний Massey Ferguson НОМЕР_12 , трактор колісний Lovol НОМЕР_13 , трактор колісний Lovol НОМЕР_14 , трактор колісний Case IH MX НОМЕР_15 , трактор колісний Беларус-1523 НОМЕР_16 , загальний легковий універсал Hyundai Terracan НОМЕР_17 , загальний легковий універсал KIA Sportage НОМЕР_18 , легковий автомобіль DAEVOО Lanos НОМЕР_19 , спеціалізований вантажний сідловий тягач Scania G 400 AB8502KH, легковий автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT KA0260HE, навантажувач телескопічний Dieci Runner 35.7 81800AA, навантажувач телескопічний НОМЕР_20 , вантажний спеціалізований фургон малотонажний Opel Vivaro НОМЕР_21 , сушарка Зернова (очисний зерносушильний агрегат) НОМЕР_22 (мобільна), Комбайн зернозбиральний John Deere 9670STS НОМЕР_23 , комбайн зернозбиральний John Deere НОМЕР_24 , зерносушарка стаціонарна Scolari.
Суд зазначає, що з огляду на акт перевірки, Головним управлінням ДПС в Чернігівській області не було враховано під час перевірки обставини щодо технічних особливостей функціонування вищезазначених пристроїв, які є частиною технологічного обладнання зерносушарок, та з технічної точки зору не можуть використовуватись у якості відокремлених резервуарів для зберігання.
Вказаний висновок повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.07.2024 у справі № 460/52841/22 та постанові від 13.07.2022 у справі №420/14724/20.
Відповідно до пункту 47 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, а для випадків, передбачених абзацом третім цього пункту щодо зберігання пального у ємностях загальною місткістю від 2000 літрів до 5000 літрів, - до визначеної дати припинення можливості бойових дій або дати завершення бойових дій, на доповнення до критеріїв, визначених підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, не є акцизним складом:
приміщення або територія, у тому числі платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, що використовується виключно для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує 2000 літрів;
приміщення або територія, у тому числі платника акцизного податку з реалізації пального (за винятком платників, які здійснюють діяльність з виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним, його зберігання (крім зберігання виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки), які розташовані/знаходяться на територіях можливих бойових дій (для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій), територіях активних бойових дій (для яких не визначена дата завершення бойових дій), включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, що використовується виключно для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує 5000 літрів. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;
приміщення або територія, у тому числі платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких виконуються умови, визначені абзацами другим і третім цього пункту, та одночасно зберігається або реалізується пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила розлив пального у таку тару.
Положення абзаців другого і третього цього пункту застосовуються за умови:
забезпечення суб'єктом господарювання використання зазначених обсягів пального виключно для заправлення електрогенераторних установок та ведення окремого обліку пального, яке отримано та використано для їх заправлення;
здійснення розрахунків за придбане для таких потреб пальне виключно у безготівковій формі.
За умови дотримання вимог, визначених цим пунктом, отримане для заправлення електрогенераторних установок пальне не враховується при застосуванні визначеного підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу критерію щодо неперевищення 1000 кубічних метрів обсягів отримання пального таким суб'єктом господарювання протягом календарного року.
Водночас, з огляду на акт перевірки, контролюючим органом також не взято до уваги той факт, що на підприємстві працюють електрогенератори в кількості 6 штук, що підтверджується видатковими накладними, актами введення в експлуатацію, актами розливу, а також не здійснено перевірку обсягів використання пального виключно для цих потреб, який відповідно до первинних документів складає 352 650.00 л., та які також не враховуються в обсяг 1000 кубічних метрів на рік відповідно до Закону. Фактичну ж та кількісну наявність пального Головне управління ДПС в Чернігівській області в ході проведення фактичної перевірки не встановлювало, а перевіряючими зроблений висновок на підставі відомостей, які зазначені в базах даних.
Аналогічна позиція відображена також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2024 у справі №280/441/23.
Таким чином, ураховуючи вищевикладене, відповідачем належним чином не доведено наявність у діях ТОВ «ФЕРМА САВИН АГРО» порушень вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування своїх дій, і не довели правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.
Враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в м. Києві №33178/0902 від 14.04.2025 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в м. Києві судовий збір у сумі 14 422,40 грн, сплачений згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0000010007 від 22.04.2025 (а.с. 14 т.1).
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРМА САВИН АГРО» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Головного управління ДПС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в м. Києві №33178/0902 від 14.04.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРМА САВИН АГРО» судовий збір у сумі 14 422 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРМА САВИН АГРО» (просп.Володимира Івасюка, буд.40, кв.17, м.Київ, 04210, код ЄДРПОУ 40823190).
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).
Відповідач: Головне управління ДПС у м.Києві (вул.Шолуденка, буд.33/19, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011).
Повний текст рішення суду складено 04 липня 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО