м. Чернівці
01 липня 2025 року Справа № 926/1271/25
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» (04082, місто Київ, вул. Коноплянська, 12, офіс 12, код ЄДРПОУ 43161409)
до відповідачів:
1) Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комунальників, 12, код ЄДРПОУ 03328907);
2) фізичної особи-підприємця Гнатюк Ірини Василівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання недійсним договору,
представники:
від позивача - адвокат Поляк М.В.;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився.
І. Стислий виклад позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙК'Ю ТІКЕТ» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління», фізичної особи-підприємця Гнатюк Ірини Василівни про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №07/02 від 16 січня 2025 року, укладеного між ФОП Гнатюк Іриною Василівною та Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙКЮ ДИРЕКТ УКРАЇНА», найменування якого змінено на змінено на ТОВ «АЙК'Ю ТІКЕТ», було уклало з фізичною особою підприємцем Гнатюк І.В. договір №31, за умовами якого товариство зобов'язалося передати (поставити) у власність ФОП Гнатюк І.В. обладнання та здійснити його монтаж.
16 січня 2025 року ФОП Гнатюк І.В. уклала з Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління» договір відступлення права вимоги (цесії) №07/02 за Договором №31 від 28.02.2024.
Підпунктом 12.7 пункту 12 Договору встановлено, що передача стороною прав та обов'язків за договором третім особам, в тому числі відступлення права вимоги, переведення боргу, застава, не допускаються без попередньої письмової згоди іншої сторони за виключенням випадків, коли права та зобов'язання сторони за договором переходять до її законних правонаступників.
Однак позивачем не надавалося письмової згоди на укладення договору відступлення права вимоги (цесії) від 16.01.2025, відтак вважає, що вказаний договір відступлення права вимоги (цесії) №07/02 суперечить закону, а саме ст. ст. 203, 512, 516 ЦК України та основному договору №31 від 28 лютого 2024 року, а відтак наявні підстави для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Відповідач-1 подав відзив на позов, у якому проти позову заперечив з огляду на таке:
1) 17.01.2025 на виконання вимог закону та умов договору цесії позивача було повідомлено про заміну кредитора за договором поставки шляхом надсилання письмового повідомлення вих. № 138 на електронну адресу;
2) 20.01.2025 КП «Чернівецьким тролейбусним управлінням» направлено на електронну адресу відповідача вимогу щодо належного виконання зобов'язань, які передбачені договором № 31 від 28.02.2024, в тому числі отримання машин для обробки даних та повернення сплачених коштів у зв'язку з укладенням договору відступлення права вимоги (цесії) від 16.01.2025;
3) позивач у відповідь на вимогу 22.01.2025 на адресу КП «Чернівецьке тролейбусне управління» надіслав лист з проханням надати для ознайомлення та підготовки відповіді на вимогу договору цесії, укладений із первісним кредитором. У відповідь відповідачем були надані скановані копії вказаних договорів. Вважає, що вказаним листом позивач підтвердив ознайомлення та погодження із отриманим договором цесії та отриманням повідомлень та вимог щодо поставки оплаченого товару, а тому договір цесії в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та був укладений із дотриманням норм закону.
3) зазначає, що орієнтовний розмір судових витрат завищеним та неспівмірним зі складністю даної справи, а також часом, витраченим адвокатом на підготовку позовної заяви.
Ухвалою від 22.05.2025 у задоволенні клопотання Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» про поновлення строку на подання відзиву відмовлено також суд не прийняв до розгляду докази додані до відзиву
Відповідач-2 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою суду від 18.04.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 08.05.2025 та встановив відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропонував надати відповідь на відзив.
08.05.2025 від Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить поновити строк для подання відзиву, прийняти та долучити відзив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 08.05.2025 відкладено вирішення питання про прийняття відзиву на позовну заяву, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 22.05.2025.
Ухвалою від 22.05.2025 у задоволенні клопотання Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» про поновлення строку на подання відзиву відмовлено, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 05.06.2025.
За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 05.06.2025 про відмову у задоволенні клопотання відповідача-1 про поновлення строку на подання доказів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 17.06.2025.
16.06.2025 відповідачем-1 до суду подано клопотання про розгляд справи, яка призначена на 17.06.2025, без участі його представника.
В судовому засіданні 17.06.2025 суд заслухав вступне слово представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, стягнути на користь позивача судові витрати, та заявила, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані протягом п'яти днів після розгляду справи.
Ухвалою суду від 17.06.2025 відкладено розгляд справи по суті на 01.07.2025.
30.06.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 01.07.2025, обґрунтоване тим, що інтереси відповідача у даній справі представляє юрисконсульт юридичного сектора КП «Чернівецьке тролейбусне управління» Олена Подгорецька. Водночас повідомляє, про неможливість забезпечити явку представника з огляду на обов'язковість присутності у відділі Державного нагляду (контролю) Державної служби з безпеки на транспорті у Чернівецькій області у зв'язку із розглядом справи про притягнення підприємства до господарсько-адміністративної відповідальності, де присутність представника є обов'язковою з огляду на те, що розгляд справи не може бути перенесений на іншу дату.
Відповідачі явку своїх представників в судове засідання 01.07.2025 не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом надіслання ухвали суду в їх електронні кабінети. Відповідач-2 про причини неявки не повідомив.
Присутня в засіданні представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечила, вважає причини неявки представника відповідача в судове засідання неповажними, відповідач може представляти свої інтереси в порядку самопредставництва.
Дослідивши в судовому засіданні клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи, враховуючи заперечення представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу, якою відмовив у його задоволенні, з огляду на таке.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема першої неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Частиною 3 статті 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (згідно з рішеннями у справах «Савенкова проти України», № 4469/07 від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Таким чином, зважаючи на п. 5 Рекомендацій від 02.03.2022, передбачена Конституцією України «безперебійність» здійснення правосуддя у разі відкладення та зняття з розгляду справ фактично порушується. Адже відкладення розгляду справи не є її вирішенням по суті.
Суд звертає увагу, що неможливість прибуття до судового засідання представника не є підставою для відкладення судового засідання, оскільки сторона не позбавлена можливості залучити до участі у справі іншого представника чи представляти свої інтереси в порядку самопредставництва, а доказів неможливості проведення судового засідання без участі представника відповідача матеріали справи не містять. Також повноваження на представництво відповідача 1 має директор відповідно до витягу ЄДРПОУ. Також суд зазначає, що це повторна неявка представника відповідача 1 в судове засідання з розгляду справи по суті.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представників відповідачів.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 01.07.2025 суд дослідив матеріали справи та вислухав дебати.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
28 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айк'ю Директ Україна» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Гнатюк Іриною Василівною (покупець) укладено договір № 31, за умовами пункту 1.2 якого як постачальник зобов'язувався передати (поставити) у власність покупцеві обладнання та здійснити його монтаж, а покупець зобов'язувався прийняти обладнання та своєчасно оплатити вартість обладнання та послуг з його монтажу.
Підпунктом 12.7 пункту 12 договору № 31 від 28.02.2024 передбачено, що передача стороною прав та обов'язків за Договором третім особам, в тому числі відступлення права вимоги, переведення боргу, застава, не допускаються без попередньої письмової згоди іншої сторони за виключенням випадків, коли права та зобов'язання сторони за Договором переходять до її законних правонаступників.
16 травня 2024 року найменування ТОВ «Айк'ю Директ Україна» змінено на ТОВ «Айк'ю Тікет», що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 15.02.2024 та 19.02.2025.
16 січня 2025 року між фізичною особою-підприємцем Гнатюк Іриною Василівною (цедент) та КП «Чернівецьке тролейбусне управління» (цесіонарій) укладено договір № 07/02 відступлення права вимоги (цесії).
У пункті 1 Договору відступлення права вимоги відповідачі погодили, що цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором № 31 від 28.02.2024 між цедентом і ТОВ «Айк'ю Тікет» (стара назва - ТОВ «Айк'ю Директ Україна» (код ЕДРПОУ 43161409)) (надалі іменується боржник).
Відповідно до п. 2 Договору про відступлення права вимоги за цим договором КП «Чернівецьке тролейбусне управління» набуває права вимагати від ТОВ «Айк'ю Тікет» належного виконання зобов'язань, які передбачені Договором № 31 від 28.02.2024, у тому числі:
а) отримання машин для обробки даних (Технічні засоби Автоматизованої системи оплати проїзду: термінали (валідатори)) у кількості три штук;
б) повернути сплачені кошти у розмірі 126 000,00 грн (попередню оплату за 6 технічних засобів Автоматизованої системи оплати проїзду: терміналів (валідаторів)).
Згідно пункту 2.1 Договору про відступлення права вимоги до цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент 28.02.2024.
Пунктом 3 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується договором від 28.02.2024 № 3, платіжною інструкцією № 393 від 22.03.2024 (оплата зг. рах. № 28 від 29.02.2024 у сумі 105 000,00 грн, ПДВ - 20% 21 000,00 грн, авансовий платіж для машини для обробки даних (Технічні засоби АСОП: термінали (валідатори) кількість 6 штук).
Копії документів, визначених у п. 3 цього Договору, та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає цедент за цим Договором, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання цього Договору сторонами і є його невід'ємною частиною.
В матеріалах справи міститься повідомлення КП «Чернівецьке тролейбусне управління» №138 від 17.01.2025, адресоване ТОВ «Айк'ю Тікет», про заміну кредитора за договором № 31 від 28.02.2024 на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 16.01.2025 № 07/02.
ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При цьому, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, що закріплено у статті 236 ЦК України.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Частиною 1 статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, що визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.
Однак відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 215 ЦК України договору про відступлення права вимоги як такого, що суперечить вимогам частини 1 статті 516 ЦК України.
Аналогічний усталений правовий висновок, який покладено судами в основу оскаржуваних судових рішень, викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6098/14 (3-43гс15) та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2018 № 904/9674/16, від 22.05.2018 у справі № 904/11838/16, від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17, від 25.04.2019 у справі № 912/1135/18, від 18.06.2019 у справі № 915/1622/16, від 17.10.2019 у справі № 922/460/19, від 12.12.2019 у справі № 924/51/19, від 26.02.2020 у справі № 910/17580/18, від 13.08.2020 у справі № 910/16919/19, від 30.09.2020 у справі № 905/1787/19, від 28.10.2021 у справі № 910/19358/20, від якого (висновку) Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав відступати, повернувши справу № 761/21994/15-ц на розгляд колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 761/21994/15-ц).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/14716/17, законодавець відокремлює надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов'язанні та письмове повідомлення боржника про таку заміну, а відповідно і визначає різні правові наслідки недотримання вказаних вимог. Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання договору недійсним та відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України - договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦК України.
В пп. 12.7 п. 12 договору № 31 від 28.02.2024 передбачено, що передача стороною прав та обов'язків за Договором третім особам, в тому числі відступлення права вимоги, не допускаються без попередньої письмової згоди іншої сторони за виключенням випадків, коли права та зобов'язання сторони за Договором переходять до її законних правонаступників.
Таким чином, у випадку передачі прав чи обов'язків будь-якої зі сторін договору, необхідне погодження іншої сторони.
Суд зазначає, що погоджені сторонами умови договору надають позивачу і відповідачу-2 розширене коло прав, а саме користуючись принципом свободи договору, позивач та відповідач-2 у договорі забезпечили собі право впливати на зміну контрагентів за цим договором. Порядок заміни кредитора таким чином відрізняється від типового.
Враховуючи викладене, з метою дотримання положень договору № 31 від 28.02.2024, узгоджених позивачем та відповідачем-2, при передачі права вимагати виконання зобов'язань за договором № 31 від 28.02.2024, у тому числі: отримання машин для обробки даних та повернення сплачених коштів, мало б отримати спершу згоду від ТОВ «Айк'ю Тікет», а вже потім укладати договір про відступлення права вимоги. Такої письмової згоди можна також досягти шляхом укладання тристороннього договору.
Судом встановлено, що оскаржуваний договір № 07/02 відступлення права вимоги (цесії) від 16.01.2025 за договором № 31 від 28.02.2024 підписаний лише первісним та новим кредиторами, тобто відповідачами. У пункті 3 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що право вимоги, що відступається цесіонарієві, засвідчується договором від 28.02.2024 № 3, платіжною інструкцією № 393 від 22.03.2024.
Суд констатує, що в договорі цесії відсутні відомості щодо письмової згоди боржника на передачу прав та обов'язків за договором від 28.02.2024 № 3, як і відсутня така згода у вигляді окремого документа в матеріалах справи.
Отже, всупереч пп. 12.7 п. 12 договору № 31 від 28.02.2024, ФОП Гнатюк І.В. передала КП «Чернівецьке тролейбусне управління» свої права як кредитора, що виникли в межах цивільно-правових договірних відносин за договором.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладаючи первісний договір, відповідач-2 погодив наявні в пп. 12.7 п. 12 договору обмеження у вигляді можливості передати свої права та обов'язки лише дотримуючись визначеної умови отримати згоду позивача.
Незважаючи на це ФОП Гнатюк І.В. порушила основоположні принципи зобов'язального права, відповідно до яких кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки. Обсяг таких прав та обов'язків у спірних правовідносинах чітко визначався договором № 31 від 28.02.2024.
Судом зазначається, що сторонами не надано доказів виконання оскаржуваного договору, тому судом не вирішувалось питання щодо реституції. З огляду на це суд також констатує, що позивачем вибрано належний та дієвий в даному випадку спосіб захисту порушеного права.
Щодо питання порушеного права чи законного інтересу позивача оскаржуваним договором, суд зазначає, що у позивача наявний законний інтерес щодо того перед яким саме кредитором у нього будуть зобов'язання, оскільки це визначено в пп. 12.7 п. 12 договору № 31 від 28.02.2024 укладеного між позивачем та відповідачем-2, щодо обмеження у вигляді можливості передати свої права та обов'язки лише дотримуючись визначеної умови отримання згоди позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутність згоди боржника на відступлення права вимоги за договором є підставою для визнання його недійсним.
V. Висновки суду.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним з огляду на недотримання сторонами договору відступлення права вимоги положень первісного договору, за яким здійснено відступлення права вимоги, а відтак і ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 215 та ч. 1 ст. 516 ЦК України.
VІ. Розподіл судових витрат.
Позивачем за подання позову сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн згідно квитанції № 6524-5961-3459-3428 від 14.04.2025.
Під час розгляду справи представник позивача заявив про неможливість подати докази, що підтверджують розмір витрат на правову допомогу до закінчення розгляду справи, оскільки сума витрат на правову допомогу буде залежати від кількості судових засідань по справі та підготовлених процесуальних документів. У зв'язку з вищевикладеним, керуючись статтею 221 ГПК України, позивач просить вирішити питання про стягнення судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно частини 1 та частини 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України: «Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог».
Відповідно суд вирішив призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11:30 год 28.07.2025.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) № 07/02 від 16 січня 2025 року, укладеного між фізичною особою-підприємцем Гнатюк Іриною Василівною та Комунальним підприємством «Чернівецьке тролейбусне управління».
3. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11:30 год 28 липня 2025 року. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, зал судових засідань № 2.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 05 липня 2025 року.
Суддя І.В. Марущак