майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"03" липня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/34/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Бердичівської оружної прокуратури в інтересах держави в особі Гришковецької селищної ради Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю, стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 129 641,67 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Трохліб М. С. (у порядку самопредставництва)
прокурор Бондарчук Л. Г.
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
07.01.2025 до Господарського суду Житомирської області звернувся керівник Бердичівської оружної прокуратури (далі - Прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Гришковецької селищної ради Житомирської області (далі - Селищна рада) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач, Товариство):
(1) визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 22.02.2023 до Договору № 163-Т на закупівлю електричної енергії від 30.12.2022 укладену між Товариством та Селищною радою;
(2) визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 31.03.2023 до Договору № 163-Т на закупівлю електричної енергії від 30.12.2022 укладену між Товариством та Селищною радою;
(3) визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 16.06.2023 до Договору № 163-Т на закупівлю електричної енергії від 30.12.2022 укладену між Товариством та Селищною радою;
(4) визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 25.08.2023 до Договору № 163-Т на закупівлю електричної енергії від 30.12.2022 укладену між Товариством та Селищною радою;
(5) стягнути з Товариства на користь Селищної ради безпідставно набуті грошові кошти у сумі 129 641,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. 203, 215, 216, 1212 Цивільного кодексу України, що укладення додаткових угод до договору про закупівлю відбулося за відсутності правових підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.41 ЗУ “Про публічні закупівлі» та пп. 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом "Про публічні закупівлі" на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, та внаслідок безпідставного збільшення ціни за електричну енергію переплачені кошти.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач у відзиві заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що укладені між позивачем та відповідачем Додаткові угоди до Договору не містять ознак недійсності. Додаткові угоди №2, №5 укладені у відповідності до норм чинного законодавства з належним документальним підтвердженням коливання цін товару на ринку, а Додаткові угоди №1, №3 та №4 укладалися у зв'язку зі зміною тарифу передачі, які встановлюються Постановами НКРЕКП. Кожна пропозиція зміни вартості товару була розглянута та погоджена відповідачем.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
Ухвалою від 09.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначено на 04.02.2025.
24.01.2025 через підсистему “Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№850 від 24.01.2025), який прийнято до розгляду.
28.01.2025 через підсистему “Електронний суд» прокурор подав відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№988 від 28.01.2025), у якій, зокрема, зазначив, що одна з підстав укладання додаткової угоди є цінова довідка, проте вона не містить даних про коливання цін на електроенергію на ринку в момент укладення договору про закупівлю, натомість містить дані коли відбулося здешевлення цін у порівнянні з часом укладення договору, а тому така довідка є неприйнятною для внесення змін до умов договору. Визначення вартості за додатковими угодами №3 та №4 мало здійснюватися від ціни, встановленої у Договорі, та врахуванням тарифу на послуги передачі електричної енергії , визначеного НКРЕКП.
31.01.2025 через підсистему “Електронний суд» відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№1125 від 31.01.2025). Відповідач вважає доводи, зазначені у відповіді на відзив, необгрунтованими.
05.03.2025 Відповідач подав клопотання про долучення розрахунку постачання електричної енергії за договором № 163-Т.
05.03.2025 Прокурор подав до суду письмові пояснення з приводу правових підстав нарахування суми безпідставно набутих відповідачем грошових коштів у розмірі 129 641,67 грн та долучив інформацію з веб-сайт АТ "Оператор ринку" та тендерну документацію.
10.04.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№01-44/1079/25 від 10.04.2025).
30.04.2025 прокурор подав заперечення (вх.№5587 від 30.04.2025) на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Суд ухвалою від 01.05.2025 вирішив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження.
Представник позивача в ході підготовчого провадження у засідання не з'являвся, жодних заяв чи клопотань до суду не подавав. Позивача було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи шляхом надсилання відповідних ухвал до його електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа. Позицію щодо поданої прокурором позовної заяви позивач не висловив.
Суд ухвалою від 01.05.2025 закрив підготовче провадження, оскільки були вирішені всі питання, передбачені статтями 177 та 182 ГПК України, та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.05.2025.
13.05.2025 судове засідання не відбулося через тимчасову непрацездатність головуючого судді у період з 12.05.2025 по 16.05.2025. Ухвалою Суду від 19.05.2025 розгляд справи призначено на 28.05.2025.
В судовому засіданні 28.05.2025 Суд заслухав вступне слово прокурора і представника відповідача та оголосив перерву до 18.06.2025.
У судовому засіданні 18.06.2025 на стадії дослідження письмових доказів оголошено перерву до 23.06.2025.
23.06.2025 прокурор у порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України подав до суду письмові пояснення (вх.№8007/25 від 23.06.2025).
У судовому засіданні 23.06.2025 завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд заслухав заключне слово прокурора та представника відповідача, після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Проголошення судового рішення відкладено до 03.07.2025.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір виник з приводу укладення оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії від 30.12.2022 за відсутності правових підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.41 ЗУ “Про публічні закупівлі» та пп. 2 п. 19 Особливостей, та стягнення надмірно сплачених за ними коштів у зв'язку з підвищенням ціни на товар.
З урахуванням змісту позовної заяви, заявлених вимог та характеру правовідносин між сторонами, предметом доказування у цій справі є:
- Факт укладення договору про закупівлю електричної енергії від 30.12.2022 та додаткових угод до нього.
- Наявність або відсутність підстав для укладення оспорюваних додаткових угод.
- Інформація щодо зміни ціни на електричну енергію на ринку у період укладення додаткових угод.
- Факт поставки електроенергії, її обсяг та вартість, визначена за умовами оспорюваних додаткових угод.
- Факт перерахування коштів на виконання умов додаткових угод та розмір надмірно сплачених коштів.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження позовних вимог Прокурор надав суду належні, достовірні та допустимі докази, на підставі яких суд установив такі обставини.
За результатами проведення процедури закупівлі, 30.12.2022 року між Гришковецькою селищною радою (як споживачем) та ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (як постачальником) укладено договір №163-Т про закупівлю електричної енергії.
Пунктом п. 1.2 договору сторони визначили, що умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, а також Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 р.
Згідно з п. 2.2. істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі крім випадків зазначених п. 19 Особливостей.
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 3.1 Договору).
Пунктами 3.5 та 3.6 договору передбачено, що період постачання електричної енергії за цим договором 01.01.2023 - 31.12.2023. Обсяг закупівлі за цим договором становить 230000 кВт/год.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5. Договору).
Згідно пунктів 13.1 - 13.6 договору зміни до нього можуть вноситися у випадках, передбачених Законом та оформляються в такій самій формі, що й договір про закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.
Пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору.
Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.
Відповідно до п.13.7 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердження можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, та інші показники, які склалися в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua/ - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор ринку" https://www.oree.com.ua/index.php/web/772 або інші документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Пунктом 15.2 договору передбачено, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.
Відповідно до комерційної пропозиції, яка є додатком №1 до договору, ціна за спожиту електричну енергію становить 4,459768 грн. з ПДВ та тарифом передачі та включає: 3,370833 грн ціна ел.енергії, 0,345640 грн тариф передачі без ПДВ, 0,743295 грн ПДВ.
Додатком 2 до договору "Договірні величини споживання електричної енергії" сторони погодили, що загальний обсяг постачання електричної енергії становить 230 тис. кВт; ціна договору - 1 025 746,63 грн.
За умовами п.4 додатку №2 до договору, сторони усвідомлюють, що зазначена в п.1 додатку вартість заявлених споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2023 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладення даного договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару, істотні умови даного договору можуть змінюватись у випадках, визначених п.19 Особливостей.
У подальшому до договору між Селищною радою та Товариством укладено ряд додаткових угод, а саме:
Додаткова угода № 1 від 30.01.2023, на підставі якої внесено зміни регульованих складових ціни на електричну енергію, зокрема тарифу передачі відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022. Так значення тарифу визначено на рівні 0,38028 грн, загальну вартість 1 кВт/год електричної енергії (включно з ПДВ) - 4,501336 грн. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії договору та розповсюджується на всі зобов'язання, що виникають з 01.01.2023.
Товариство на адресу Селищної ради направило лист вих.№865 від 18.01.2023 про підстави внесення змін до Договору, до якого додано проект Додаткової угоди та копії постанов НКРЕКП про зміну регульованих тарифів, копія довіреності на право підпису.
Додаткова угода № 2 від 22.02.2023, на підставі якої внесено зміни ціни за одиницю товару шляхом збільшення на 14,37 % та викладено пункт 1 додатку “Комерційна пропозиція» до Договору в новій редакції: Ціна становить 5,082602 грн з ПДВ та включає в себе:
- 3,855222 грн вартості електричної енергії з урахуванням витрат та вартості послуг постачальника;
- 0,380280 грн регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії;
- 0,847100 грн податок на додану вартість (ПДВ 20%).
Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії договору та розповсюджується на всі зобов'язання, що виникають з 01.02.2023.
Укладенню цієї додаткової угоди передував лист Товариства на адресу Селищної ради вих.№918 від 09.02.2023, яким повідомлено про підвищення ціни на електроенергію по договору на 14,37% з підстави зростання середньозваженою ціни електричної енергії за 1 лютого 2023 відносно січня 1 січня 2023, що підтверджується Ціновою довідкою Харківської ТПП, розрахунок якої здійснено згідно аналітичних матеріалів з сайту “Оператор ринку» та направлено проект додаткової угоди до Договору, копію Цінової довідки Харківської ТПП та копії довіреності на право підпису.
Як вбачається з Цінової довідки Харківської ТПП №79-3/23 від 06.02.2023 року за результатами дослідження на запит Товариства середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 01 січня 2023 року - 2 974,80 грн/МВт.год та за 02 лютого 2023 року - 3 402,25 грн/МВт.год та порівняння між вказаними датами - відсоток коливання ціни +14,37%.
Додаткова угода № 3 від 31.03.2023, на підставі якої внесено зміни регульованих складових ціни на електричну енергію, зокрема тарифу передачі відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022. Так значення регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено на рівні 0,430250 грн, Ціна з ПДВ - 5,142566 грн. Дана додаткова угода набирає чинності з 01.04.2023 і діє до завершення дії договору.
09.03.2025 ТОВ “ЖОЕК» повідомив листом вх.№952 Гришковецьку селищну раду про зміну тарифу з 01.04.2023 в розмірі 0,43025 грн/кВт*год. Додатками до даного листа є проект Додаткової угоди,копії постанови НКРЕКП та копія довіреності на право підпису.
Додаткова угода № 4 від 16.06.2023, на підставі якої внесено зміни регульованих складових ціни на електричну енергію, зокрема тарифу передачі відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022. Так значення регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено на рівні 0,48510 грн, Ціна з ПДВ - 5,208386 грн. Дана додаткова угода набирає чинності з 01.07.2023 і діє до завершення дії договору.
Листом ТОВ “ЖОЕК» вих.№1057 від 12.06.2023 повідомило Гришковецьку селищну раду про зміни до Договору про зміну тарифу на передачу електричної енергії з 01.07.2023 в розмірі 0,48510 грн/кВт*год. Додатками до даного листа є проект Додаткової угоди,копії постанови НКРЕКП та копія довіреності на право підпису.
Додаткова угода № 5 від 25.08.2023, на підставі якої внесено зміни ціни за одиницю товару шляхом збільшення на 22,19% та викладено пункт 1 додатку “Комерційна пропозиція» до Договору в новій редакції: Ціна становить 6,234955 грн з ПДВ, що складається з:
- 4,710696 грн вартості електричної енергії з урахуванням витрат та вартості послуг постачальника;
- 0,485100 грн регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії;
- 1,039159 грн податок на додану вартість (ПДВ 20%).
Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії договору та розповсюджується на всі зобов'язання, що виникають з 01.08.2023.
Укладенню цієї додаткової угоди передував лист ТОВ “ЖОЕК» вих.№1126 від 03.08.2023, яким повідомлено Гришковецьку селищну раду про підвищення ціни на електроенергію по договору з підстави зростання середньозваженою ціни електричної енергії в 3-тій декаді липня 2023 відносно лютого 2023 (період останнього внесення змін у договір), що підтверджується Ціновою довідкою Харківської ТПП, розрахунок якої здійснено згідно аналітичних матеріалів з сайту “Оператор ринку». У зв'язку з цим направлено проект додаткової угоди, копію Цінової довідки Харківської ТПП та копії довіреності на право підпису.
Як вбачається з Цінової довідки Харківської ТПП №631-1/23 від 01.08.2023 за результатами дослідження на запит Товариства середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за лютий 2023 (01.02.-28.02) - 3 213,43 грн/МВт.год та за 3 декаду липня (21.07-31.07) - 3 926,59 грн/МВт.год, та порівняння між вказаними датами - відсоток коливання ціни +22,19%.
Зі змісту вищенаведених додаткових угод № 1, 3, 4 вбачається, що їх укладено відповідно до п.п.7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
А додаткові угоди № 2, 5 укладено відповідно до п.п.2 п.19 Особливостей.
На виконання умов договору ТОВ "ЖОЕК" поставило Селищній раді електричну енергію загальним обсягом 124 117 кВт·год на загальну суму 695 746,62 грн, у тому числі ПДВ - 115 957,77 грн. Факт постачання підтверджується актами приймання-передачі, зокрема:
- актом №3521 за січень 2023 року, відповідно до якого поставлено 15 782 кВт·год електроенергії за ціною 3,751104 грн/кВт·год (без ПДВ), на суму 59 199,93 грн (без ПДВ).
- актом №6650 за лютий 2023, відповідно до якого поставлено 6123 кВт·год електроенергії за ціною 4,235480 грн/кВт·год (без ПДВ), на суму 25933,44 грн (без ПДВ).
- актом № 9464 за березень 2023, відповідно до якого поставлено 16490 кВт·год електроенергії за ціною 4,235491 грн/кВт·год (без ПДВ), на суму 69843,25 грн (без ПДВ).
- актом № 12167 за квітень 2023, відповідно до якого поставлено 11883 кВт·год електроенергії за ціною 4,285458 грн/кВт·год (без ПДВ), на суму 50927,10 грн (без ПДВ).
- актом № 14999 за травень 2023, відповідно до якого поставлено 4185 кВт·год електроенергії за ціною 4,285436 грн/кВт·год (без ПДВ), на суму 17934,55 грн (без ПДВ).
- актом № 17604 за червень 2023, відповідно до якого поставлено 3978 кВт·год електроенергії за ціною 4,285466 грн/кВт·год (без ПДВ), на суму 17047,58 грн (без ПДВ).
- актом № 20631 за липень 2023, відповідно до якого поставлено 2725 кВт·год електроенергії за ціною 4,340275 грн/кВт·год (без ПДВ), на суму 11827,25 грн (без ПДВ).
- актом № 03-0762-0681/8/1 за серпень 2023, відповідно до якого поставлено 3851 кВт·год електроенергії за ціною 5,19580 грн/кВт·год (без ПДВ), на суму 20009,03 грн (без ПДВ).
- актом № 03-0762-0681/9/1 за вересень 2023, відповідно до якого поставлено 3852 кВт·год електроенергії за ціною 5,195797 грн/кВт·год (без ПДВ), на суму 20014,21 грн (без ПДВ).
- актом № 03-0762-0681/10/1 за жовтень 2023, відповідно до якого поставлено 8913 кВт·год електроенергії за ціною 5,195796 грн/кВт·год (без ПДВ), на суму 46310,13 грн (без ПДВ).
- актом № 03-0762-0681/11/1 за листопад 2023, відповідно до якого поставлено 15927 кВт·год електроенергії за ціною 5,195796 грн/кВт·год (без ПДВ), на суму 82753,44 грн (без ПДВ).
- актом № 03-0762-0681/11/1 за грудень 2023 відповідно до якого поставлено 30408 кВт·год електроенергії за ціною 5,195796 грн/кВт·год (без ПДВ), на суму 157991,87 грн (без ПДВ).
Селищна рада сплатила повну вартість поставленої електричної енергії в сумі 695 746,55 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.
Джерелом фінансування закупівлі за договором є кошти місцевого бюджету, категорія замовника - юридична особа, яка забезпечує потреби територіальної громади (протокол затвердження річного плану закупівель UA-Р-2022-12-12-004832-b).
ІV. МОТИВИ СУДУ
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб'єктом звернення.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Суд зазначає, що доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.
Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Гришковецька селищна рада є належним позивачем у даній справі, та до її компетенції віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у цій справі.
З матеріалів справи вбачається, що Бердичівською окружною прокуратурою в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 25.11.2024 №50-90-6154вих-24, повідомлено Гришковецьку селищну раду про виявлені прокурором порушення та орієнтовано на вжиття заходів щодо визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів.
У відповідь Гришковецька селищна рада повідомила Бердичівську окружну прокуратуру листом №1174 від 09.12.2024, що не заперечує проти ініціювання прокуратурою подання позову в інтересах Селищної ради.
Відтак прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову звертався до позивача для надання йому можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
Разом з тим, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, що дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що Гришковецька селищна рада не зверталася до суду із вимогами про визнання недійсними додаткових угод, а також стягнення безпідставно збережених коштів. Під час розгляду даної справи Селищна рада не висловила позиції щодо позову прокурора.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Щодо суті позовних вимог
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку суд враховує наступне.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі-невідповідність волі та волевиявлення.
Відповідно до ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,-відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.(ч.1 ст.216 ЦК України).
Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, передбаченим пунктом 2 збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
З 19.10.2022 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, замовники, що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі відповідно до Закону з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), яка прийнята Урядом на виконання пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до п. 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю (крім договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг для/з будівництва, ремонту та інших інженерно-технічних заходів із захисту об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури за основними технічними показниками, погодженими Міненерго) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається коливання ціни на ринку. До того ж коливання ціни на ринку повинно оцінюватися саме після підписання договору, оскільки за положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
Тобто, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
Верховний Суд зазначав, що механізм (методика, спосіб) визначення відсотку коливання ціни товару на ринку, формування критерія, ознаки значного/незначного коливання ціни на товар оцінюються судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи, поданих доказів та особливостей правовідносин і не може ставитися у залежність від висновку суду у одній окремо взятій справі чи обмежуватися будь-якими порівняннями з іншими справами ( постанови від 28.08.2024 у справі 918/694/23, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).
В постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19 зазначено, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб'єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ N 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації. Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.
У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанова Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).
Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено правову позицію, відповідно до якої постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, збитковим. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов'язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23.
Враховуючи зазначені висновки Верховного суду, слід звернути увагу на те, що на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Тобто не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.
Суд наголошує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст.3 ЦК), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №914/1954/20, Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2023 у справі №513/879/19, на які посилається скаржник). Суди мають враховувати принцип добросовісності (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №914/1954/20).
Згідно із частинами 2, 3 ст.13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин.
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання додаткових угод недійсними, господарський суд виходить з таких міркувань.
Судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди № 2 від 22.02.2023 та № 5 від 25.08.2023, укладені з метою зміни ціни за одиницю товару з обґрунтуванням коливання ціни такого товару на ринку відповідно до цінових довідок Харківської торгово-промислової палати від 06.02.2023 та від 01.08.2023 відповідно, які складені за листами-заявами замовника - ТОВ "ЖОЕК".
Як убачається з указаних цінових довідок завдання дослідження визначав відповідач, а саме період порівняння про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку “на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС України згідно з інформацією АТ “Оператор ринку». Як зазначено у примітках, ці довідки мають виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховують умов укладених договорів.
При цьому в ціновій довідці від 06.02.2023, яка була підставою для укладання додаткової угоди №2, визначено відсоток коливання шляхом порівняння середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України згідно з інформацією з офіційного сайту АТ “Оператор ринку» за 01 січня 2023 року - 2 974,80 грн/МВт.год та за 02 лютого 2023 року - 3 402,25 грн/МВт.год. При цьому відповідно до укладеного Договору від 30.12.2022, який почав діяти з 01.01.2023, ціна електричної енергії становить 3,370833 грн, тобто є більшою ніж на ринку станом на 01.01.2023.
В той же час в ціновій довідці від 01.08.2023, яка була підставою для укладання додаткової угоди № 5, відсоток коливання визначався за іншою методикою, а саме шляхом порівняння середньозваженої ціни електричної енергії за лютий (01.02 - 28.02) 2023 року та за 3 декаду липня (21.07 - 31.07) 2023 року.
У свою чергу долучені до матеріалів справи цінові довідки не містять динаміку цін та не встановлюють її рух у бік збільшення чи зменшення, тобто факт наявності коливання.
Таким чином, зазначені довідки Харківської ТПП є документами довідково-інформаційного характеру, що демонструють середню ціну на електричну енергію на ринку “на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС України згідно з інформацією АТ “Оператор ринку» на певні дати не є документальним підтвердженням коливання цін та не є достатніми для належного обґрунтування факту коливання ціни на електричну енергію на ринку.
Водночас Відповідач не навів належного обґрунтування, чим підвищення ціни на ринку, зазначене в довідках, об'єктивно унеможливлює виконання договору за ціною, визначеною в тендерній пропозиції, або свідчить про економічну невигідність виконання договору на погоджених умовах.
Надані відповідачем довідки Харківської ТПП не підтверджують наявності коливання ціни на ринку у період між укладенням договору та внесенням змін до нього, а відтак не можуть бути визнані належним доказом, що обґрунтовує зміну істотних умов договору про закупівлю.
З огляду на це, дії відповідача щодо ініціювання зміни ціни без достатніх правових і фактичних підстав, свідчать про недобросовісне використання договірного механізму і виключають можливість визнання таких змін правомірною реалізацією передбаченого законом права на перегляд ціни.
За таких обставин, Суд дійшов висновку, що додаткові угоди №2 від 22.02.2023 та №5 від 25.08.2023 були укладені без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни з порушенням вимог частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 2 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ №1178, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Водночас додаткові угоди № 3 від 31.03.2023 та № 4 від 16.06.2023 як встановлено судом були укладені у зв'язку з зростанням встановленого НКРЕКП тарифу на послуги з передачі електричної енергії, у зв'язку з чим внесено зміни до ціни електричної енергії, що цілком відповідає п.п.7 п.19 Особливостей та приписам пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Таким чином, у суду відсутні правові підстави для визнання цих додаткових угод недійсними.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів суд зазначає таке.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, може бути заявлена як самостійно, так і бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).
Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається у позовній заяві, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору (зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
При цьому, згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Суд вказує, що оскільки спірні додаткові угоди № 2 і № 5 визнані недійсними судом, відтак, підстава для оплати товару за такою ціною фактично відпала.
Отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню ціна, визначена договором про закупівлю - 3,370833 з урахуванням зміни тарифу, визначеними додатковими угодами №1 з 01.01.2023 - 0,3828; № 3 з 01.04.2023 - 0,43025; № 4 з 01.07.2023 - 0,4851, а саме:
- в період з 01.02.2023 по 01.04.2023 - 3,751113 грн за кВт/год (3,370833 + 0,3828);
- в період з 01.04.2023 по 01.07.2023 - 3,801083 за кВт/год (3,370833 + 0,43025);
- в період з 01.07.2023 до 31.12.2023 - 3,855933 грн за кВт/год (3,370833 + 0,4851).
Враховуючи обсяги поставки за ці періоди, а саме:
з 01.02.2023 по 01.04.2023 - 22 613 кВт/год х 3,751113 грн = 61 855,85 грн без ПДВ;
з 01.04.2023 по 01.07.2023 - 20046 кВт/год х 3,801083 грн = 76 196,51 грн без ПДВ;
з 01.07.2023 до 31.12.2023 - 65676 кВт/год х 3,855933 грн = 253 242,26 грн без ПДВ.
За таких обставин, загальна вартість отриманої позивачем електричної енергії в кількості 108 335 кВт/год повинна становити 391 294,62 грн без ПДВ.
Разом з цим, як убачається з актів приймання-передачі, на підставі яких Позивач здійснював оплату електричної енергії, розрахунок було проведено на суму 494 655,48 грн (без ПДВ).
Отже, Відповідач безпідставно отримав та утримує кошти в розмірі 103 360,86 грн, які не підкріплені належними правовими підставами.
Водночас розрахунок, поданий прокурором, на суму 105?283,98 грн, не підтверджений належними та допустимими доказами.
У зв'язку з цим, Суд відповідно до положень статей 216, 1212 ЦК України, дійшов висновку, що кошти в сумі 103 360,86 грн підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуті, що відповідає принципам відновлення порушеного майнового становища сторони.
Водночас суд вважає необґрунтованим включення прокурором в розрахунок безпідставно набутого майна суми податку на додану вартість у розмірі 24?357,69 грн, оскільки зазначена сума була сплачена відповідачем до бюджету в межах виконання податкових зобов'язань та фактично не залишилась у його розпорядженні.
V. Висновки Суду
Розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, на підставі повно і всебічно з'ясованих судом фактичних обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню частково.
Встановлені обставини підтверджують наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод №2 від 22.02.2023 та №5 від 25.08.2023 до договору №163-Т про закупівлю електричної енергії від 30.12.2022.
Водночас, вимоги прокурора у частині визнання недійсними додаткових угод №3 від 31.03.2023 та №4 від 16.06.2023 суд визнає необґрунтованими, оскільки підстав для їх недійсності не встановлено, у зв'язку з чим слід відмовити у задоволенні цих вимог.
Крім того, позовні вимоги в частині стягнення коштів у розмірі 26?280,81 грн є недоведеними належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у цій частині також слід відмовити у задоволенні позову.
VІ. Судові витрати
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, приписами якої передбачено, що спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Прокуратурою заявлено чотири вимоги немайнового характеру про визнання недійсними додаткових угод. Водночас суд дійшов висновку про наявність правових підстав лише для визнання недійсними двох із них. Враховуючи сплачений за кожну таку вимогу судовий збір у розмірі 3?028,00 грн, на відповідача підлягає покладенню 6?056,00 грн (3?028,00 грн ? 2).
Щодо судового збору, який підлягав сплаті за подання майнової вимоги про стягнення 129?641,67 грн, то з огляду на часткове задоволення цієї вимоги судовий збір у розмірі 2?414,17 грн також підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню витрати прокурора на сплату судового збору в загальній сумі 8?470,17 грн.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд
1. Позовні вимоги керівника Бердичівської оружної прокуратури в інтересах держави в особі Гришковецької селищної ради Житомирської області задовольнити частково.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 22.02.2023 до Договору № 163-Т на закупівлю електричної енергії від 30.12.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Житомирська обласна енергетична компанія» та Гришковецькою селищною радою.
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 25.08.2023 до Договору № 163-Т на закупівлю електричної енергії від 30.12.2022, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Житомирська обласна енергетична компанія» та Гришковецькою селищною радою.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житомирська обласна енергетична компанія» на користь Гришковецької селищної ради (ГУК у Жит. обл/ТГ Гришківці/24060300, код ЄДРПОУ 37976485, отримувач Казначейство України (ел.адм.подат.) код бюджету - 24060300 р/р №UA108999980314050544000006783) 103 360,86 грн (сто три тисячі триста шістдесят гривень 86 копійок) - безпідставно набуті грошові кошти.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житомирська обласна енергетична компанія» на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950, рахунок НОМЕР_1 ) 8 470,17 грн (вісім тисяч чотириста сімдесят гривень 17 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач: Гришковецька селищна рада Житомирської області (код ЄДРПОУ 04345380 вул. Червоний промінь, буд. 4, с. Гришківці, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13337)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Житомирська обласна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 42095943, майдан Перемоги, буд. 10, м. Житомир, 10003)
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повний текст рішення складено 03.07.2025
Суддя С. НЕСТЕРЧУК