04 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/4580/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О.
судді Стойка О.В., Медуниця О.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРО», м. Київ,
на рішення господарського суду Харківської області
ухвалене07.04.2025 (повний текст підписано 17.04.2025)
у справі №922/4580/24 (суддя Калініченко Н.В.)
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРО», м. Київ,
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КНИГОЛЕНД», м. Харків,
про стягнення коштів,
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:
1. Товариство обмеженою відповідальністю «ПЕРО» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КНИГОЛЕНД» (далі - Відповідач) про стягнення вартості неповернутого товару відповідно до п. 2.10 Договору поставки № 14/01/2019-1 від 14 січня 2019 року (в редакції протоколу розбіжностей) в розмірі 25 413,09 грн. (ухвали суду від 28 січня 2025 року та від 11 лютого 2025 року про прийняття до розгляду заяв позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 2177 від 27 січня 2025 року) та про зміну підстав позову (вх. № 3576 від 10.02.2025 року)).
2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.12.2024 прийнято позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРО» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/4580/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРО» про зменшення позовних вимог (вх. № 2177 від 27 січня 2025 року). Подальший розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог, а саме: стягнення вартості неповернутого товару відповідно до п. 2.10 Договору поставки № 14/01/2019-1 від 14 січня 2019 року (в редакції протоколу розбіжностей) в розмірі 25 413,09грн. 28 січня 2025 року ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. № 2318 від 28 січня 2025 року) ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРО».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.202 прийнято до розгляду заяву Позивача про зміну підстав позову (вх. № 3576 від 10.02.2025 року).
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 у справі №922/4580/24 у задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРО» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КНИГОЛЕНД» про стягнення вартості неповернутого товару відповідно до п. 2.10 Договору поставки № 14/01/2019-1 від 14 січня 2019 року (в редакції протоколу розбіжностей) в розмірі 25 413,09 грн. (ухвали суду від 28 січня 2025 року та від 11 лютого 2025 року про прийняття до розгляду заяв позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 2177 від 27 січня 2025 року) та про зміну підстав позову (вх. № 3576 від 10.02.2025 року)) відмовлено повністю.
4. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що у разі наявності підстав для повернення товару, що передбачені п. 2.9. Договору, Позивач має оплатити перевезення на свій склад товару, а Відповідач має організувати таке перевезення. Очевидним є той факт, що для організації перевезення, сторони мають узгодити зручний дату та час, а Позивач, після узгодження терміну доставки, оплатити таке перевезення (момент оплати не має значення для розгляду цієї справи).
Місцевий суд звернув увагу, що п. 2.10. дійсно передбачено, що товар може бути прийнятий за умови збереження товарного вигляду такого товару, відсутності будь-яких ушкоджень, подряпин, (слідів використання, сторонніх предметів (чеків, надписів, чипів, цінників тощо) тощо. Однак, п. 2.10. Договору не встановлює право Позивача чи обов'язок Відповідача здійснити огляд такого товару на складі у Відповідача. Як чітко передбачено п. 2.10. Позивач має право вмотивовано відмовитися від прийняття товару, а не в момент організації їх перевезення з боку відповідача на склад позивача.
У відповідності до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач діє не у спосіб, передбачений п.п. 2.9., 2.10. Договору щодо повернення з боку Відповідача товару на суму 25 413,09 грн. Позивач мав узгодити з Відповідачем дату та час перевезення (доставки на склад позивача товару) і в момент прийняття оглянути товар та, за наявності відповідних підстав, або прийняти товар, або вмотивовано відмовитися від прийняття товару. На переконання суду, право Позивача вимагати належної організації перевезення не трансформувалося у майнове право вимагати оплати вартості товару у відповідності до п. 2.10. Договору та ч. 1 ст. 692 ЦК України, а отже поданий позов є передчасним, що зумовило відмову у його задоволенні.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
5. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРО», м. Київ, не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 у справі №922/4580/24, звернулось з апеляційною скаргою, якою останній просило скасувати вказане рішення повністю і ухвалити нове рішення, відповідно до якого стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КНИГОЛЕНД» на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРО» вартість неповернутого товару відповідно до п. 2.10 Договору поставки № 14/01/2019-1 від 14 січня 2019 року (в редакції протоколу розбіжностей) в розмірі 25 413,09 грн.
Також просило стягнути з Відповідача суму сплаченого судового збору за подання позову в суд першої інстанції в розмірі 3028,00 грн. та суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4542,00 грн.
6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає, що суд не правильно трактує умови договору. Суд робить висновок про те, що умови договору визначають обов'язок Покупця забезпечити організацію перевезення Товару, який повертається.
Проте п. 2.10. Договору в редакції протоколу розбіжностей не містить умов щодо саме прямого обов'язку Покупця здійснити перевезення товару, який повертається. Проте згаданий пункт містить умови що таке повернення товарів здійснюється за рахунок Постачальника. Таке повернення може здійснюватися Постачальником за його вибором способом як самовивозу так і прийняття товару, який повертається, при організації пересилання (перевезення) такого товару Покупцем за рахунок Постачальника.
6.1. Відповідно до листа вих. № 152 від 01 липня 2024 року, Позивач з метою повернення товару шляхом самовивозу звернувся до Відповідача. При цьому, оскільки товар міг бути повернутий у випадку відсутності дефектів, Позивач, перед таким поверненням, мав право оглянути товар для виявлення наявності чи відсутності дефектів такого товару.
Через те, що детальна процедура повернення товару не передбачена Договором, листування Позивача та Відповідача є намаганням сторін узгодити процедуру повернення Товару.
Оскільки Відповідач не надав Позивачеві необхідну інформацію для повернення товару шляхом самовивозу, Відповідач не здійснив процес повернення товару в строк, передбачений Договором. Вже у процесі розгляду справи Відповідач, відповідно до листа №050220251 від 05 лютого 2025 року, надав інформацію, запитувану Позивачем за листом №152 від 01 липня 2024 року.
6.2. Відповідно до Постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 910/17610/15, якщо покупець не повернув отриманий під реалізацію та нереалізований ним товар в установлений договором строк, постачальник має право стягнути з нього вартість цього товару.
Отже, відповідно до Договору Покупець зобов'язувався оплатити поставлений Постачальником Товар після його реалізації або повернути такий нереалізований, конкретно визначений Товар протягом відповідного періоду, зазначеного в Договорі.
Оскільки Покупець не оплачував Товар та не повертав такий конкретно визначений Товар то обов'язок по оплаті Товару виникає у Боржника у повному обсязі у порядку ч. 1 ст. 692 ЦК України з моменту прийняття відповідного товару.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:
7. Товариством з обмеженою відповідальністю «КНИГОЛЕНД», м. Харків в межах визначеного апеляційним судом строку надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, зазначаючи, що:
7.1. Обставини повернення та оплати товару за Договором поставки №14/01/2019-1 від 14.01.2019 року (в редакції протоколу розбіжностей) в порядку ч.1 ст. 692 ЦК України вже були предметом судового розгляду між сторонами у справі №922/1667/23.
У постанові від 15.02.2024 року у справі №922/1667/23 Східний апеляційний господарський суд зазначив, що посилання ТОВ «Перо» на те, що обов'язок покупця оплатити весь поставлений товар виник безпосередньо після його прийняття відповідно до статті 692 ЦК України, є безпідставними, оскільки згідно із зазначеною нормою таке правило діє у випадку, якщо договором не встановлено інше. У даному випадку умовами Договору проведення оплати за отриманий товар сторони поставили в залежність від його реалізації. Своєю чергою, згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, у Відповідача не виникає обов'язку по оплаті товару на суму у розмірі 25 413,09 грн з моменту прийняття відповідного товару у порядку ч.1 ст.692 ЦК України.
7.2. Відповідно до п. 2.10. Договору, повернення Товарів здійснюється за рахунок Постачальника, протягом 14 календарних днів з моменту отримання ним письмового повідомлення або повідомлення по електронній пошті, або факсом про таке повернення. Постачальник повинен прийняти товар виключно за умови збереження товарного вигляду такого товару, відсутності будь-яких ушкоджень, подряпин, слідів використання, сторонніх предметів (чеків, надписів, чипів, цінників тощо) тощо. У випадку виявлення таких недоліків нереалізованого товару, або у випадку виявлення, що Покупцем було продано третім особам хоча б одну одиницю певного конкретно визначеного товару, Постачальник вправі вмотивовано відмовитися від прийняття таких одиниць товару, про що невідкладно письмово повідомляє Покупця, а Покупець зобов'язаний сплатити у повній мірі вартість такого товару протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання вмотивованої відмови Постачальника від прийняття зазначеного товару. Тара і упаковка Постачальнику не повертаються. При поверненні Товар має бути упакований Покупцем в такий спосіб, що забезпечує його схоронність під час транспортування.
Тобто, право вимагати оплати за Товар виникає у Позивача тільки у двох випадках: 1) у випадку, якщо при поверненні Відповідачем Товару були виявлені недоліки нереалізованого товару; 2) у випадку, якщо при поверненні Товару було виявлено, що Відповідачем було продано третім особам хоча б одну одиницю певного конкретно визначеного товару. А також за умови, якщо Постачальник вмотивовано відмовився від прийняття цього Товару.
ТОВ «ПЕРО» не заявило про відмову від отримання Товару на суму 25 413,09 грн., перелік якого визначений п. 3.3. листа від 01.07.2024 року №152, а тому не отримало права вимагати оплати його вартості згідно положень п. 2.10 Договору в редакції протоколу розбіжностей.
7.3. Відповідно до п. 4.5. Протоколу розбіжностей, оплата за отриманий від Постачальника Товар здійснюється Покупцем на умовах реалізації один раз на місяць за попередній місяць, на підставі звіту з продажу, якщо загальна вартість проданих протягом звітного періоду товарів, зазначена у звіті, перевищує 1 000,00 (одна тисяча гривень), включаючи ПДВ. На умовах домовленості Покупець залишає за собою право не оплачувати товар в червні та липні з повним погашенням заборгованості до кінця вересня.
Таким чином, за умовами договору (Протоколу), єдиним підтвердженням продажу Відповідачем третім особам одиниць певного конкретно визначеного товару є подані Позивачу звіти з продажу.
Позивачем не було подано до суду доказів того, що одиниці певного конкретно визначеного товару з того переліку товарів, оплату за який вимагає Позивач у своїй позовній заяві, були продані Відповідачем третім особам.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
7.4. Також Позивачем не було надано до суду доказів того, що товар на суму у розмірі 25 413,09 грн. містить якісь недоліки, зазначені в п.2.10. Договору. З огляду на це вбачається, що у Відповідача не виникло обов'язку по оплаті товару на суму у розмірі 25 413,09 грн., а повідомлення Позивача про готовність прийняти цей товар від ТОВ «КНИГОЛЕНД» свідчить про відсутність предмету спору як такого.
Крім того, сам Позивач у своїй апеляційній скарзі підтвердив те, що детальна процедура повернення товару не передбачена Договором, а переписка Позивача та Відповідача є намаганням сторін узгодити процедуру повернення Товару.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 06.05.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Медуниця О.Є.
9. Ухвалою від 09.05.2025 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/4580/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРО», м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 (повний текст підписано 17.04.2025) та призначила розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження, про що поінформовано учасників справи шляхом надсилання копії цієї ухвали.
10. Враховуючи викладене в п.п.8, 9 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Медуниця О.Є. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
11. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
12. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 14 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перо» (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «КНИГОЛЕНД» (покупець) уклали договір поставки № 14/01/2019-1 (далі - Договір, а.с.1-4 т.47 ). На підставі укладеного Договору постачальник здійснював поставку товару, вказаного у відповідних видаткових накладних, а покупець прийняв такий товар і зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату.
12.1. Відповідно до п. 2.9. Договору (в редакції протоколу розбіжностей) Покупець має право повернути Постачальнику поставлений Товар, а Постачальник зобов'язаний прийняти такий Товар в наступних випадках: а) якщо Товар був повернутий Споживачем Товару Покупцю як неякісний або некомплектний; б) при виявленні Покупцем прихованих дефектів; в) якщо Товар який повертається не був оплачений; г) у випадку, якщо протягом 125 (ста двадцяти п'яти) календарних днів з дати поставки товару Покупець не здійснив продаж товару третім особам з незалежних від Покупця причин, частина такого нереалізованого товару може бути повернута Постачальнику. Для цілей цього пункту Договору, під товаром, який може бути повернутий Постачальнику, розуміється конкретно визначений товар, жодна одиниця якого не була реалізована третім особам протягом 125 (ста двадцяти п'яти) календарних днів з дати поставки Покупцю такого товару Постачальником. У такому випадку обов'язок забезпечити перевезення товару та ризики його випадкового знищення покладається на Покупця до моменту повернення товару Постачальнику; д) закінчення терміну дії Договору, в тому числі його дострокове припинення.
12.2. Згідно з п. 2.10. Договору (в редакції протоколу розбіжностей) повернення Товарів здійснюється за рахунок Постачальника, протягом 14 календарних днів з моменту отримання ним письмового повідомлення або повідомлення по електронній пошті, або факсом про таке повернення. Постачальник повинен прийняти товар виключно за умови збереження товарного вигляду такого товару, відсутності будь-яких ушкоджень, подряпин, (слідів використання, сторонніх предметів (чеків, надписів, чипів, цінників тощо) тощо. У випадку виявлення таких недоліків нереалізованого товару, або у випадку виявлення, що Покупцем було продано третім особам хоча б одну одиницю певного конкретно визначеного товару, Постачальник вправі вмотивовано відмовитися від прийняття таких одиниць товару, про що невідкладно письмово повідомляє Покупця, а Покупець зобов'язаний оплатити у повній мірі вартість такого товару протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання вмотивованої відмови Постачальника від прийняття зазначеного товару. Тара і упаковка Постачальнику не повертаються. При поверненні Товар має бути упакований Покупцем в такий спосіб, що забезпечує його схоронність під час транспортування.
12.3. Відповідно до п. 4.5. Договору в редакції протоколу розбіжностей: «Оплата за отриманий від Постачальника Товар здійснюється Покупцем на умовах реалізації один раз на місяць за попередній місяць, на підставі звіту з продажу, якщо загальна вартість проданих протягом звітного періоду товарів, зазначена у звіті, перевищує 1 000,00 (одна тисяча гривень), включаючи ПДВ. На умовах договореності Покупець залишає за собою право не оплачувати товар в червні та липні з повним погашенням заборгованості до кінця вересня». Внаслідок неповної оплати за поставлений товар Позивач звернувся в суд з вимогою примусового стягнення з Відповідача боргу.
13. 26.06.2023 року Господарський суд Харківської області у справі № 922/1667/23 вирішив стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 1 119 276,89 грн.
15.02.2024 року Східний апеляційний господарський суд у справі № 922/1667/23 за апеляційною скаргою Відповідача постановив апеляційну скаргу Відповідача задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 26.06.2023 у справі № 922/1667/23 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суди у справі № 922/1667/23 дослідили докази, а саме Договір, видаткові накладні на поставку товару, банківські виписки щодо часткової оплати товару. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
14. 20.06.2024 Постачальник отримав від покупця лист за вих. № 14, датований 14 травня 2024 року (далі - лист Покупця, а.с.8 т.47), про повернення товару відповідно до додатку до такого листа. Згідно з накладними на повернення № 5845611 від 10 червня 2024 року та № 5845679 від 10 червня 2024 року, які додаються до листа Покупця, Покупець мав намір повернути постачальнику товар на суму 799 618,92 грн.
15. 01 липня 2024 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист вих. № 152 від 01 липня 2024 року (надалі - Лист постачальника, а.с.12 т.47) (отриманий Відповідачем 03 липня 2024 року), в якому Позивач зазначав, в тому числі, що: аналізом переліку товару, який мав намір повернути покупець, встановлено, що, попередньо, товар на суму 25 413,09 грн. може бути прийнято постачальником.
З метою огляду товару, який планувався до повернення на суму 25 413,09 грн. щодо наявності або відсутності дефектів, постачальник звертався до Покупця з проханням:
- відсортувати вказаний вище товар на суму 25 413,09 грн.;
- надати контактні дані уповноваженого представника ТОВ «КНИГОЛЕНД», - вказати адресу місцезнаходження товару,
- вказати час та період можливого прибуття представника ТОВ «ПЕРО» для огляду зазначеного товару. У випадку відсутності дефектів такого товару такий товар мав бути прийнятий Позивачем шляхом самовивозу.
16. Як зазначає Позивач, станом на момент звернення з позовом в суд Відповідач прохання щодо надання товару на суму 25 413,09 грн. на огляд з метою щодо встановлення наявності або відсутності дефектів, а також прохання надати контактні дані уповноваженого представника ТОВ «КНИГОЛЕНД», - вказати адресу місцезнаходження товару, - вказати час та період можливого прибуття представника ТОВ «ПЕРО» для огляду зазначеного товару, з кінцевою метою отримання товару ТОВ «ПЕРО», проігнорував.
Отже, відповідно до Договору Покупець зобов'язувався оплатити поставлений постачальником Товар після його реалізації або повернути такий нереалізований, конкретно визначений Товар протягом відповідного періоду, зазначеного в Договорі. Оскільки покупець не оплачував Товар та не повертав такий конкретно визначений Товар, то обов'язок по оплаті Товару виникає у боржника у повному обсязі у порядку ч. 1 ст. 692 ЦК України з моменту прийняття відповідного товару.
17. Заперечуючи проти позовної заяви (а.с. 209-217 т.47) Відповідач з огляду на відсутність простроченого зобов'язання щодо оплати товару на суму 25 413,09 грн. зазначав, що право вимагати оплати за Товар виникає у Позивача тільки у випадках:
1) у випадку, якщо при поверненні Відповідачем Товару виявлені недоліки нереалізованого товару;
2) у випадку, якщо при поверненні Товару виявлено, що Відповідачем продано третім особам хоча б одну одиницю певного конкретно визначеного товару;
3) за умови, якщо Постачальник вмотивовано відмовився від прийняття цього Товару.
17.1. ТОВ «ПЕРО» листом від 01.07.2024 № 152 підтвердило, що товар на суму у розмірі 25 413,09 грн. може бути повернуто Покупцем (ТОВ «КНИГОЛЕНД»), оскільки жодна одиниця певного конкретно визначеного товару не продана відповідачем третім особам. ТОВ «ПЕРО» не заявило про відмову від отримання товару на суму 25 413,09 грн., перелік якого визначений п. 3.3. листа від 01.07.2024 року № 152, а тому не отримало права вимагати оплати його вартості згідно положень п. 2.10 Договору в редакції протоколу розбіжностей.
17.2. Відповідач вважає, що у нього не виникло обов'язку по оплаті товару на суму у розмірі 25 413,09 грн., а повідомлення Позивача про готовність прийняти цей товар від ТОВ «КНИГОЛЕНД» свідчить про відсутність предмету спору як такого.
18. Від Відповідача надійшов відзив (вх. № 4565) на заяву про зміну підстав позову, за змістом якого наголошено, що твердження Позивача повністю спростовується п. 2.9. Договору (в редакції протоколу розбіжностей), відповідно до абз. г) якого покупець має право повернути постачальнику товар, а постачальник зобов'язаний його прийняти у випадку, якщо протягом 125 (ста двадцяти п'яти) календарних днів з дати поставки товару Покупець не здійснив продажу товару третім особам з незалежних від покупця причин, частина такого нереалізованого товару може бути повернута постачальнику. Вказаному праву покупця (ТОВ «КНИГОЛЕНД») кореспондує обов'язок постачальника (ТОВ «ПЕРО»), визначений п. 2.10 Договору (в редакції протоколу розбіжностей), а саме: повернення Товарів здійснюється за рахунок Постачальника, протягом 14 календарних днів з моменту отримання ним письмового повідомлення або повідомлення по електронній пошті, або факсом про таке повернення. Тобто, договором не передбачено обов'язку Покупця повертати товар.
З огляду на викладене, твердження Позивача, що обов'язок по оплаті Товару виникає у Відповідача у повному обсязі в порядку ч. 1 ст. 692 ЦК України з моменту прийняття або неповернення відповідного товару є безпідставними.
19. Відносно означених обставин спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного та Господарського кодексів України.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
20. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК) можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.
21. Сутність розглядуваного місцевим судом спору полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених (прострочених у виконанні) грошових зобов'язань з оплати вартості неповернутого товару (з урахуванням остаточнох редакції позивних вимог).
22. Так, згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 ГК.
За загальним правилом договір має бути укладений у формі єдиного документу, підписаного і скріпленого печатками сторін (ч.1 ст.181 ГК). Водночас, письмова форма договору може бути забезпечена і шляхом обміну кореспонденцією (листи, телеграми тощо) чи прийняттям замовлення до виконання, якщо при цьому забезпечується дотримання вимог ст.ст.641, 642 ЦК відносно надсилання оферти з усіма істотними умовами договору та її акцепту.
Як встановлено ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні визначення містить й ч.2 ст.180 ГК, при цьому ч.3 цієї норми вказує на обов'язковість погодження сторонами предмету, ціни і строку дії договору. Ціну, як істотну умову договору визначає і ч.2 ст.189 ГК.
23. Беручи до уваги правову природу укладеного договору поставки, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно з ч.2 ст.712 ЦК передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору, враховуючи, що останнім правовідносини були кваліфіковані як купівля-продаж, що в розглядуваному випадку є допустимим та не призводить до неправильного вирішення справи по суті.
24. Наразі, отримання коштів Позивачем в межах таких зобов'язань і є приналежним і захищуваним у розглядуваній справі у розумінні ст.5 ГПК та ст.15 ЦК суб'єктивним правом Позивача, примушення Відповідача до виконання обов'язку щодо якого - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого з боку останнього.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
25. Суть апеляційного перегляду полягає у перевірці обґрунтованості висновку місцевого суду про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення грошових коштів у світлі заперечень Позивача, які можуть бути зведені до таких тез:
- Суд першої інстанції неправильно витлумачив п. 2.10 договору, без урахування його системного зв'язку з іншими положеннями договору. На думку Апелянта, цей пункт не встановлює обов'язку Покупця самостійно здійснювати перевезення поверненого товару, а лише передбачає, що витрати на повернення покладаються на Постачальника. Повернення може бути організоване або самим Постачальником шляхом самовивозу, або Покупцем - за рахунок Постачальника. Тобто, вибір способу повернення належить Постачальнику, і він мав сприяти реалізації повернення товару. Відсутність такої взаємодії з боку Відповідача фактично унеможливила повернення товару (1);
- Позивач вчасно звернувся із запитом щодо самовивозу товару, однак не отримав від Відповідача необхідної інформації для реалізації повернення, що і стало, на думку Апелянта, причиною несвоєчасного повернення товару. Тому, стягнення його вартості є безпідставним, оскільки обов'язок з оплати виникає лише за умови не реалізації або неповернення товару з вини Покупця (2).
26. Відтак, сутність спору фактично зводиться до різного тлумачення сторонами положень пунктів 2.9 та 2.10 Договору поставки №14/01/2019-1. Апелянт (Позивач) розглядає пункт 2.10 Договору автономно, вважаючи, що мав право самостійно забрати товар у разі його повернення (самовивозом), та, відповідно, вважає, що ненадання йому такого товару є порушенням його прав.
Натомість суд першої інстанції обґрунтовано виходив із системного тлумачення пунктів 2.9 і 2.10 Договору, в яких передбачено, що обов'язок організувати перевезення поверненого товару та пов'язані з цим ризики покладаються саме на сторону, яка здійснює повернення (тобто на Покупця). У договорі прямо зазначено, що ризик випадкового знищення або псування товару зберігається за Покупцем до моменту фактичного повернення товару Постачальнику.
Така конструкція договору виключає можливість реалізації повернення шляхом самовивозу Постачальником, оскільки за таких умов ризики втрати товару до моменту повернення не відповідали б змісту зобов'язань, погоджених сторонами.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме Покупець мав забезпечити повернення товару Постачальнику, і відсутність відповідних дій з боку останнього (прострочення кредитора у розумінні ст.613 ЦК) виключає наявність порушення з боку останнього.
27. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного тлумачення судом першої інстанції умов договору та покладення на Покупця обов'язку організовувати перевезення повернутого товару, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду.
27.1. Положення пунктів 2.9 та 2.10 Договору поставки №14/01/2019-1 слід тлумачити у системному зв'язку, виходячи з їх змісту, цілей договору та принципів добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.5 ст. 12 ЦК) Пункт 2.9 прямо передбачає, що ризики випадкового знищення або пошкодження товару, який повертається, до моменту його отримання Постачальником, несе Покупець. Водночас пункт 2.10 лише конкретизує, що повернення товару здійснюється за рахунок Постачальника, однак не змінює загального принципу щодо збереження ризиків за Покупцем до моменту повернення.
27.2. Системне тлумачення зазначених пунктів дає підстави для висновку, що саме Покупець зобов'язаний забезпечити організацію перевезення повернення товару, оскільки лише за таких умов досягається узгоджена сторонами модель розподілу відповідальності та ризиків.
28. Посилання Апелянта на те, що Договір допускає можливість самовивозу Постачальником, не спростовує висновків суду, оскільки така можливість прямо не закріплена в умовах договору, і не узгоджується з положенням про розподіл ризиків. Якщо ризики втрати/пошкодження товару зберігаються за Покупцем до моменту прийняття його Постачальником, то самовивіз Постачальником виключає логіку такого розподілу відповідальності.
29. Щодо листування сторін, надана Позивачем електронна комунікація не свідчить про протиправну поведінку Відповідача чи перешкоджання поверненню товару. Навпаки, в матеріалах справи відсутні докази вжиття Позивачем усіх належних дій, спрямованих на повернення товару, в тому числі організацію транспортування відповідно до договору.
30. Відносно посилання Апелянта на постанову Верховного Суду у справі №910/17610/15, колегія суддів зазначає, що обставини вказаної справи не є тотожними до даного спору. В тій справі йшлося про недотримання строку повернення товару, отриманого на реалізацію, за відсутності спору щодо умов повернення. Натомість у даній справі між сторонами існує спір саме щодо порядку повернення товару, на який безпосередньо впливають положення договору про розподіл ризиків та способи передачі товару.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що саме Покупець (Позивач) мав забезпечити належне повернення товару, і відсутність таких дій не створює обов'язку Відповідача приймати товар без дотримання погодженого порядку.
31. Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРО» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.
32. За змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРО» на рішення Господарського суду Харківської області від 07.04.2025 (повний текст підписано 17.04.2025) у справі №922/4580/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду 07.04.2025 (повний текст підписано 17.04.2025) у справі №922/4580/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРО».
4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2025р.
Головуючий суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка
Суддя О.Є. Медуниця