04 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/282/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Попков Д.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Кооперативу автогаражів "Харків", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2025 у справі №922/282/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артем+", м. Харків
до Кооперативу автогаражів "Харків", м. Харків
про стягнення 13610,43 грн.
У січні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Артем+» (далі- Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Кооперативу автогаражів «Харків» (далі -Відповідач) про стягнення - 4950,00 грн. заборгованості з орендної плати за період з грудня 2023 р. по жовтень 2024 р.; 2126,08 грн. пені за період з 09.11.2023 по 09.05.2024; 3894,83 грн. 15% річних за період з 06.04.2021 по 09.05.2024; 2639,52 грн. інфляційних витрат за період з квітня 2021р. по травень 2024р. та 2422,40 грн. судового збору.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2025 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2025 у справі №922/282/25 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог, оскільки не дослідив наступні обставини:
- суд першої інстанції проігнорував факт припинення Договору оренди з огляду на направлення Відповідачем листа про його розірвання Позивачу, тому Позивач не мав права нараховувати орендну плату, а суд відповідно стягувати її з Відповідача;
- судом не враховано та не застосовано приписи ст.61 Конституції України щодо неможливості притягнення до відповідальності двічі, Позивачем вже було здійснено нарахування 15% річних в межах справи №922/238/24 за один і той самий період;
- факт відсутності доказів передання орендованого майна Відповідачу, досліджено в межах справи №922/1441/21 і очевидним є той факт, що майно знаходиться у неналежному стані, що свідчить про неможливість його використання;
- Позивач безпідставно ухиляється розірвати Договір, не зважаючи на направлення Відповідачем відповідного листа.
Не дослідження наведених обставин судом першої інстанції, за твердженням Відповідача, призвели до прийняття незаконного рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/282/25 від 06.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 19.05.2025р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Від Позивача надійшов відзив, за змістом якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки:
-Відповідачем не враховано, що нарахування орендної плати здійснено до 01.11.2024 (до дати отримання листа про розірвання Договору);
- в межах справи № 922/1144/21 апеляційним судом було встановлено, що станом на 19.05.2020 орендоване обладнання знаходилось за адресою: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94 та не поверталось до орендодавця - ТОВ «Житлові мережі», що також підтверджується листами Управління поліції охорони в Харківській області від 14.06.2021 та 09.06.2021;
- Позивачем у справі № 922/238/24 не заявлялись позовні вимоги щодо стягнення 15% річних та інфляційних витрат на суму заборгованості 14400,00 грн., а тому твердження Відповідача про подвійне притягнення його до відповідальності є безпідставним.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині вимог про стягнення пені, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- укладення 30.04.2018 між ТОВ «Житлові мережі» (Орендодавець) та Кооперативом автогаражів «Харків» (Відповідач, Орендар) Договору оренди обладнання № 30/04-2, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне використання майно, що належить орендодавцю на праві власності або іншого майнового права, а саме: обладнання приймально-контрольного безпровідного каналу зв'язку GSM типу SAMSON SA-3.0 разом з акумуляторною батареєю типу Energy 24 12V7Ah, кнопкою виклику та антеною, яке знаходиться у м. Харків, вул. Ньютона, 94 (п. 6.3.3. договору оренди);
- наявності між ТОВ «Житлові мережі» та Відповідачем судового спору у справі № 922/1144/21 про стягнення суми боргу 15 750,00 грн., пені в сумі 4 912,18 грн., 15% річних у сумі 3 526,48 грн. за Договором оренди обладнання №30/04-2 від 30.04.2018 року за первісним позовом та про визнання Договору №30/04-2 оренди обладнання від 30.04.2018 року, укладений між ТОВ «Житлові мережі» та Кооперативом автогаражів «Харків» фіктивним, в межах якого постановою Східного апеляційного господарського суду прийнято постанову від 01.02.2022, якою первісний позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлові мережі» основну заборгованість у сумі 15750,00 грн, пеню в сумі 4759,11 грн, 15% річних у сумі 3520,48 грн, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2255,01 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3382,53 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., а у задоволенні зустрічного позову -відмовлено повністю;
- видачі двох судових наказів від 07.02.2022 на виконання постанови;
-укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлові мережі» з Відповідачем Договору від 13.03.2023 відступлення прав вимоги за Договором оренди обладнання № 30/04-2 від 30.04.2018, на підставі якого ТОВ «Артем+» (Позивач у даній справі) набуває права вимоги до Кооперативу автогаражів «Харків» (Відповідача) у повному обсязі, в зв'язку з чим ТОВ «Артем+» стає кредитором за Договором оренди обладнання № 30/04-2 від 30.04.2018 з моменту підписання сторонами цього Договору, Акту приймання-передачі документації та Акту приймання-передачі прав вимоги до цього Договору;
-підписання на виконання умов зазначеного укладеного Договору відступлення прав вимоги між сторонами спору акту приймання-передачі документації до Договору відступлення прав вимоги від 13.03.2023 та акту приймання- передачі прав вимоги до Договору відступлення прав вимоги від 13.03.2023;
-задоволення ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2023р. у справі № 922/1144/21 заяви Позивача про заміну стягувача до відкриття виконавчого провадження та заміна стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлові мережі»- на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Артем+» , ідентифікаційний код 32334811) у двох виконавчих листах - наказах на примусове виконання рішення суду від 07.02.2022, виданих Східним апеляційним господарським судом у справі № 922/1144/21;
- виконання боржником (Відповідачем), постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 у справі № 922/1144/21 11.09.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 6659 від 11.09.2023 р.;
- прийняття 01.04.2024р. господарським судом Харківської області рішення в межах справи № 922/238/24, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2024, про часткове задоволення позовних вимог Позивача про стягнення з Відповідача 15% річних від простроченої суми орендних платежів у сумі 5760,62 грн. за період з 03.04.2021 по 11.09.2023; інфляційних втрат в сумі 5859,29 грн. за період з квітня 2021 року по вересень 2023р.; заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 14400,00 грн. за період з квітня 2021р. по листопад 2023р.; 2412,71 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5677,20 грн. та видача 23.04.2024 наказу на примусове виконання рішення суду;
-здійснення Відповідачем 10.05.2024 року погашення заборгованості з орендної плати в сумі 14400,00 грн. на виконання рішення суду у справі №922/238/24.
-направлення Позивачем листа від 11.10.2024 Відповідачу з вимогою сплатити орендну плату за період з грудня 2023р. по жовтень 2024р. в сумі 4950,00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 11.10.2024р., який Відповідачем не виконано.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Предметом даного позову є стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у сумі 4950,00 грн. за період з грудня 2023р. по жовтень 2024р., пені у розмірі 2126,08 грн. за період з 09.11.2023р. по 09.05.2024, 15% річних у розмірі 3894,83 грн. за період з 06.04.2021р. по 09.05.2024, нарахованих на суму орендної плати у розмірі 14400,00 грн, стягнутої в межах справи №922/238/24 та інфляційних втрат у розмірі 2639,52 грн. за період з квітня 2021р. по травень 2024р.за невиконання умов Договору оренди.
Відповідач проти позову в суді першої інстанції заперечував з підстав , викладених у відзиві, а саме:
- обладнання, яке зазначено в договорі оренди та акті прийому передачі діючому керівництву КА “Харків» не передавалося, про що зазначено в постанові Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 по справі №922/1144/21;
-обладнання, що передавалося, не є новим та вже не мало гарантійного строку експлуатації, а тому, на переконання Відповідача, не могло так довго існувати;
- Позивач ігнорує прохання Відповідача щодо направлення своїх представників для ідентифікації обладнання та лист про розірвання Договору оренди.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем факту невиконання Відповідачем своїх зобов'язань зі сплати заборгованості з орендної плати, що є підставою до нарахування на суму заборгованості пені, 15% річних та інфляційних втрат.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є незгода Відповідача з висновком суду першої інстанції про доведеність та законність позовних вимог.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України та ч.3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання відповідно до положень ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач направив Відповідачу листа від 11.10.2024 з вимогою сплатити орендну плату за період з грудня 2023р. по жовтень 2024р. в сумі 4950,00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 11.10.2024р.
Проте, Відповідач свої зобов'язання не виконав, однак у своїй відповіді на вимогу повідомив ТОВ “АРТЕМ+» про розірвання договору оренди обладнання з 01.11.2024 р.
Таким чином, вимога ТОВ “АРТЕМ+» сплатити орендну плату за період з грудня 2023 р. по жовтень 2024 р. в сумі 4950.00 грн. залишилась з боку відповідача без задоволення.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів передання орендованого майна Відповідачу, неможливість його використання та перебування такого майна у неналежному стані, судовою колегією оцінюються критично, оскільки обставини фактичної передачі Позивачем Відповідачу орендованого обладнання та фактичного його використання, досліджено в межах справи №922/1441/21, їх наявність встановлено судовим рішенням.
В силу частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Таким чином, рішення, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не може йому суперечити.
Наразі, стверджуючи про відсутність передачі орендованого майна, Відповідач фактично ставить під сумнів зміст постанови Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1441/21, де судом встановлені зазначені обставини.
Враховуючи відсутність доказів повернення спірного майна в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати з грудня 2023р. по жовтень 2024р. в сумі 4950,00 грн. підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги щодо розірвання Договору з 01.11.2024 року не мають значення для розгляду даної справи, оскільки відповідна обставина не входить в предмет доведення у зв'язку з іншим часовим періодом.
Предметом позову у даній справі є, в тому числі, матеріально - правові вимоги позивача про стягнення з Відповідача - пені у розмірі 2126,08 грн. за період з 09.11.2023р. по 09.05.2024;- 15% річних у розмірі 3894,83 грн. за період з 06.04.2021р. по 09.05.2024; - інфляційні витрати у розмірі 2639,52 грн. за період з квітня 2021р. по травень 2024року.
Судова колегія відхиляє аргументи апелянта про те, що оскаржуваним рішенням фактично допущено подвійне стягнення 15% річних що мало наслідком притягнення Відповідача до повторної відповідальності за одне і те саме порушення з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони в п.9.1.2 договору погодили, якщо у випадку прострочення строків сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення сплати орендного платежу, що діяла на момент виникнення прострочення та 15% річних за кожний день прострочення.
Матеріалами справи підтверджується, що Позивач в межах справи №922/238/24 заявляв до стягнення 15% річних від простроченої суми орендних платежів у сумі 5760,62 грн. за період з 03.04.2021 по 11.09.2023; інфляційні витрати в сумі 5859,29 грн. за період з квітня 2021 року по вересень 2023р., які були нараховані на суму заборгованості 15750,00 грн., а також заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 14400,00 грн. за період з квітня 2021р. по листопад 2023р.
В межах даної справи, Позивач заявляє до стягнення заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 4950,00 грн. за період з грудня 2023р. по жовтень 2024р., а також пеню у розмірі 2126,08 грн. за період з 09.11.2023р. по 09.05.2024, 15% річних у розмірі 3894,83 грн. за період з 06.04.2021р. по 09.05.2024 та інфляційні витрати у розмірі 2639,52 грн. за період з квітня 2021р. по травень 2024р., які нараховані на заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 14400,00 грн.
Таким чином, Позивачем здійснено нарахування на іншу суму заборгованості з орендної плати і стягнення відповідних нарахувань, які в межах інших справ Позивачем не вимагалось, тому доводи апелянта про притягнення до відповідальності двічі за одне і те саме порушення є безпідставними та такими, що спростовуються встановленими обставинами у даній справі.
Крім того, оскільки Відповідачем здійснено погашення заборгованості з орендної плати в сумі 14400,00 грн. 10.05.2024 року, відповідні нарахування здійснено Позивачем до 09.05.2024, а нарахування орендної плати здійснено до 01.11.2024 (до дати отримання листа про розірвання Договору, що відповідає приписам діючого законодавства.
Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок заявлених до стягнення сум 15% річних та інфляційних втрат, з урахуванням відсутності посилань апелянта на конкретні арифметичні помилки, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про прострочення Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, а тому у
Позивача виникло право на нарахування Відповідачу пені, 15% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов'язання в порядку, встановленому зокрема ст. 625 ЦК України.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 4950,00 грн. заборгованості з орендної плати за період з грудня 2023 р. по жовтень 2024 р.; 3894,83 грн. 15% річних за період з 06.04.2021 по 09.05.2024; 2639,52 грн. інфляційних витрат за період з квітня 2021р. по травень 2024р.
Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2126,08 грн. пені за період з 09.11.2023 по 09.05.2024 та доводів апеляційної скарги про безпідставність її нарахування, колегія суддів зазначає наступне.
Сторони в п.9.1.2 Договору погодили, якщо у випадку прострочення строків сплати орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення сплати орендного платежу, що діяла на момент виникнення прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Водночас, судовою колегією враховується, що відповідно до положень п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, тощо неодноразово продовжено.
Встановлений постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 карантин тривав до 01.07.2023 відповідно до постанови КМУ № 651 від 27.06.2023.
Вбачається, що Позивачем здійснено нарахування пені за період з 09.11.2023 по 09.05.2024 на заборгованість в розмірі 14 400, 00грн за період, яка виникла з квітня 2021 року по листопад 2023 року і яка, відповідно до умов п.4.2 Договору, має різні строки виконання (не пізніше п'ятого числа кожного поточного місяця), відтак право Позивача на нарахування пені, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 6 ст.232 ГК України, існує тільки на заборгованість за червень 2023 року, оскільки право нараховувати пеню на заборгованість за попередні періоди припинилось 06.11.2023 року у зв'язку з перебігом шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано ( заборгованість за травень 2023 року мала бути сплачена до 05.05.2023 року).
Здійснивши перерахунок позовних вимоги в цій частині, судовою колегією встановлено, що їх дійсний розмір становить 404,45грн. з розрахунку заборгованості, що виникла за період з червня по листопад 2023 року за 6 місяців (присічний строк згідно ч.6 ст.232 ГК України) *подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення/ кількість днів прострочення.
В іншій частині у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 1721,63грн слід відмовити через відсутність правових підстав для її нарахування та стягнення з Відповідача штрафної санкції у вигляді пені за вищенаведеними мотивами.
Судова колегія вважає помилковим розрахунок Позивача, здійснений на всю суму заборгованості 14400,00грн, оскільки хоча зазначена сума заборгованості і була стягнута на користь Позивача в межах справи №922/238/24, однак право Позивача нараховувати пеню виникає не з моменту її стягнення або правонаступництва, а з урахуванням дня, коли зобов'язання мало бути виконано Відповідачем за кожний розрахунковий період окремо.
В доводах апеляційної скарги незастосування судом зазначеної норми матеріального права відсутнє, проте висновок суду в цій частині оскаржується Відповідачем, отже відповідно вимог ст.269 ГПК України судова колегія виходить за межі доводів апеляційної скарги.
За таких обставин вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 1721,63грн є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Вимоги апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладені висновки судової колегії, рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2025 року у справі № 922/282/25 підлягає скасуванню в частині вимог про стягнення пені у сумі 1721,63грн., а також в частині розподілу судових витрат, на підставі ч. 1 п. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України через неправильне застосування норм матеріального права - незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати про стягнення судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами, у зв'язку з чим з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2115,98грн., а з Позивача на користь Відповідача підлягають витрати з оплати судового збору у розмірі за подання апеляційної скарги у розмірі 574,53грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Кооперативу автогаражів «Харків», м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2025 у справі №922/282/25- задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2025 року у справі №922/282/25 - скасувати в частині стягнення суми пені у розмірі 1721,63грн, а також в частині розподілу судових витрат.
Прийняти в скасованій частині нове рішення, яким відмовити Товариства з обмеженою відповідальністю «Артем+» у задоволенні позовних вимог до Кооперативу автогаражів «Харків» про стягнення суми пені у розмірі 1721,63грн.
Викласти перший та другий абзаци резолютивної частини рішення в наступній редакції:
« Позов задовольнити частково.
Стягнути з Кооперативу автогаражів «Харків» (61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94, код ЄДРПОУ 22645756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артем+» (61010, м. Харків, вул. Малом'ясницька, буд. 2, код ЄДРПОУ 32334811) - 4950,00 грн. заборгованості з орендної плати за період з грудня 2023 р. по жовтень 2024 р.; 404,45 грн. пені за період з 09.11.2023 по 09.05.2024; 3894,83 грн. 15% річних за період з 06.04.2021 по 09.05.2024; 2639,52 грн. інфляційних витрат за період з квітня 2021р. по травень 2024р. та 2115,98грн. судового збору.
В задоволенні позову в іншій частині-відмовити.»
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2025 року у справі №922/282/25 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артем+» (61010, м. Харків, вул. Малом'ясницька, буд. 2, код ЄДРПОУ 32334811) на користь Кооперативу автогаражів «Харків» (61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94, код ЄДРПОУ 22645756) 574,53грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя Д.О. Попков