04 липня 2025 року
м. Київ
справа №990/304/25
адміністративне провадження №П/990/304/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності,
ОСОБА_1 02 липня 2025 року звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України №87/зп-25 від 17.04.2025 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03- 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12- 14 та 17- 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» у частині затвердження результатів практичного завдання щодо ОСОБА_1 за кодом кандидата 0047311;
визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України №89/зп-25 від 17.04.2025 «Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання учасниками конкурсу 03- 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12- 14 та 17- 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація), визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» в частині, що стосується ОСОБА_1 , зокрема, затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами) та відмови в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах та припинення участі у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року;
зобов'язати Комісію провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання (індивідуальний код: 0047311) у складі інших членів ВККС України та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, Суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною восьмою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/165/20 вказала, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Предметом оскарження в межах заявленого позову є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 квітня 2025 №87/зп-25 та №89/зп-25.
Отже, з огляду на те, що оскаржувані рішення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято 17 квітня 2025 року, останнім днем на подання позову було 19 травня 2025 (17-18 травня 2025 вихідні дні).
Проте, до суду з позовною заявою Позивач звернувся лише 02 липня 2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною восьмою статті 122 КАС України.
Разом із позовною заявою подано клопотання, в якому Позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що маючи на меті скористатись досудовим способом врегулювання спору, 07 травня 2025 року - в межах строку звернення до суду - він звернувся до Комісії із заявою про перегляд рішення, прийнятого колегією ВККС України, щодо результатів виконаного ним практичного завдання. 01 липня 2025 року він отримав офіційну відповідь Комісії (лист від 05 червня 2025 року №21-4695/25), у якій у задоволенні його звернення було відмовлено.
Також, як зазначає позивач, 17 червня 2025 року, у процесі підготовки ним даної позовної заяви, йому стало відомо про ухвалення Верховним Судом рішення у справі № 990/143/25, яким було констатовано порушення ВККС України принципу належного врядування. Дочекавшись появи рішення суду в повному обсязі, ознайомившись з мотивами Суду він прийшов до висновку про релевантність правовідносин у спорі, що розглядався у тій справі, тим правовідносинам, які виникли у нього з Комісією внаслідок виконання практичного завдання 18 лютого 2025 року. 23 червня 2025 року, з метою підготовки позову, ним було скеровано до ВККС України запит про надання інформації щодо даних осіб, які входили до екзаменаційної комісії для перевірки зокрема практичного завдання. 01 липня 2025 року він отримав лист-відповідь на запит.
Наведені обставини, на думку позивача, пояснюють звернення до Суду лише 02 липня 2025 року.
На підтвердження зазначених обставин Позивач надав копії заяв та відповідей ВККС й доказів їх отримання.
Оцінюючи вказані доводи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, згідно з зазначеними нормами, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Суд акцентує увагу, що згідно усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої зокрема у постановах від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18 та від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Отже, Суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих нею доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом.
При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За змістом пункту 8 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року №81/зп-16 (далі - Регламент) принцип публічності у роботі Комісії полягає в тому, що засідання Комісії є відкритим, за винятком його закритої частини та закритих засідань Комісії. Інформація про засідання Комісії, перелік питань, що виносяться для розгляду на засіданні Комісії, результати засідань Комісії розміщуються на веб-сайті Комісії.
Відповідно до пункту 107 Регламенту копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи.
Разом з тим, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 квітня 2025 №87/зп-25 та №89/зп-25 оприлюднені були на офіційному веб-сайті Комісії і доступ до такої інформації є вільним, у зв'язку з чим Позивач мав можливість ознайомитись зі змістом спірних в цій справі рішень ВККС України з моменту їх оприлюднення на офіційному сайті цього державного органу.
Позивач не наводить належним чином аргументованих доводів про те, що такі рішення не були опубліковані ВККС у визначеному законодавством порядку, а він безпосередньо з їх змісту не зміг дізнатись про порушення своїх прав та інтересів.
При цьому, Позивач, з моменту прийняття та оприлюднення спірних рішень на офіційному веб-сайті Комісії, мав достатньо часу (до 19 травня 2025 року), щоб звернутись до суду з цим позовом в межах місячного строку, який обраховується з дня їх прийняття.
Посилання Позивача на те, що він з метою підготовки позову звертався до Комісії із запитами про надання інформації не є обставиною, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цією позовною заявою.
Такий підхід відповідає практиці Верховного Суду, зокрема ухвалі від 18 червня 2025 року у справі №990/256/25.
Також помилковими є доводи Позивача про досудове врегулювання спору, оскільки приписами частини другої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Отже, Позивач у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду у цій справі не зазначає об'єктивних причин, які унеможливлювали подання позовної заяви у визначений законом строк. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку Позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, вказану позовну заяву необхідно залишити без руху та надати Позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску такого строку;
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності залишити без руху.
Надати особі, що подала позовну заяву, десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх
О.О.Шишов
М.М.Яковенко