04 липня 2025 року
м. Київ
справа №380/8908/24
адміністративне провадження №К/990/25881/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Білак М.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прокопчук Аліна Володимирівна, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя (далі - третя особа), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 24.09.2021 по 09.10.2023, у тому числі оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, виходячи із базового розміру посадового окладу судді місцевого суду який становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року з урахуванням регіонального коефіцієнту у розмірі 1,2, доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків, а також доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді відповідного суду;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 10.10.2023 по 01.04.2024, у тому числі оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, виходячи із базового розміру посадового окладу судді місцевого суду який становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року з урахуванням регіонального коефіцієнту у розмірі 1,2, доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків, а також доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді відповідного суду;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 24.09.2021 по 09.10.2023, у тому числі оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, виходячи із базового розміру посадового окладу судді місцевого суду який становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року без урахування регіонального коефіцієнту у розмірі 1,2, доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків, а також доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді відповідного суду;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 10.10.2023 до 01.04.2024, у тому числі оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, виходячи із базового розміру посадового окладу судді місцевого суду який становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року без урахування регіонального коефіцієнту у розмірі 1,2, доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків, а також доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді відповідного суду;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 24.09.2021 до 09.10.2023, у тому числі оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, виходячи із базового розміру посадового окладу судді місцевого суду який становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року з урахуванням регіонального коефіцієнту у розмірі 1,2, доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків, а також доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді відповідного суду;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 10.10.2023 по 01.04.2024, у тому числі оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, виходячи із базового розміру посадового окладу судді місцевого суду який становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року з урахуванням регіонального коефіцієнту у розмірі 1,2, доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків, а також доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді відповідного суду;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплати суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 24.09.2021 до 31.01.2024, у тому числі оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, виходячи із базового розміру посадового окладу судді місцевого суду який становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року з урахуванням регіонального коефіцієнту у розмірі 1,2, доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків, а також доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплати суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 10.10.2023 до 01.04.2024, у тому числі оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, виходячи із базового розміру посадового окладу судді місцевого суду який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року з урахуванням регіонального коефіцієнту у розмірі 1,2, доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків, а також доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) в розмірі відповідно 15 відсотків посадового окладу суді відповідного суду, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2024, з урахування ухвали від 23.07.2024 про виправлення описки, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 24.09.2021 по 09.10.2023 без урахування доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків та доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 10.10.2023 по 01.04.2024 без урахування доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків та доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 24.09.2021 по 09.10.2023, з урахування доплати за вислугу років у розмірі 20 відсотків та доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 10.10.2023 по 01.04.2024, з урахування доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків та доплати за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 24.09.2021 по 31.01.2024, розрахованих виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 24.09.2021 по 31.01.2024, розрахованих виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та на 01.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування в повному обсязі бюджетними асигнуваннями Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області для проведення видатків ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 24.09.2021 по 31.01.2024, розрахованих виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та на 01.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2025 апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі № 380/8908/24 скасовано в частині задоволення позову та прийнято у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі № 380/8908/24 залишено без змін.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прокопчук А. В., звернулася до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України).
Поряд із цим, зазначення у касаційній скарзі доводів щодо наявності підстав, передбачених у частині п'ятій статті 328 КАС України, не звільняє особу від обов'язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що заявником процитовано пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, однак позивачем жодним чином не обґрунтовано підстави касаційного оскарження за вказаним пунктом.
Обґрунтовуючи наявність загальної підстави на касаційне оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання скаржника на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Разом з тим скаржником не зазначено а ні постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, а ні висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
З огляду на наведене, обставини справи, та, відповідно, спірні правовідносини у вищевказаних справах не є подібними до обставин цієї справи, а висновки Суду у цій справі зроблені виходячи з конкретних, встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін, а відтак правові позиції викладені Верховним Судом у постановах не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.
Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновків судів попередніх інстанції у цій справі та наведеним скаржником судовими рішеннями суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прокопчук Аліна Володимирівна, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя про визнання дії та бездіяльності протиправними - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
М.В.Білак
Судді Верховного Суду