03 липня 2025 року
м. Київ
справа №520/23521/23
адміністративне провадження №К/990/22005/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо затримки в проведенні розрахунку і виплати грошової допомоги при звільненні з військової служби в належному об'ємі та середнього заробітку за час затримки;
- зобов'язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати середній заробіток за час затримки і розрахунку при звільненні в період з 28 січня 2020 року по 22 серпня 2023 року з урахуванням винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду та з урахуванням середньоденної заробітної плати (грошового забезпечення) у розмірі 1431,26 і стягнути зазначену суму на користь позивача;
- стягнути на користь позивача судові витрати по справі: судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 березня 2020 року по 18 липня 2022 року у розмірі 11 247 (одинадцять тисяч двісті сорок сім) грн. 44 коп.
Стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону за рахунок бюджетних його асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу, що понесені у зв'язку із судовим розглядом цієї справи в сумі 2000 (дві тисячі ) грн.
Стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного за рахунок бюджетних його асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) 60 коп.
В іншій частині вимог відмовлено.
21 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, в якій скаржник просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 520/23521/23 залишено без руху. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору.
19 червня 2025 року Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на виконання вимог ухвали від 12 червня 2025 року надав документ про сплату судового збору.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України та пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у справах № 821/1083/17 від 26 лютого 2020 року, № 761/9584/15-ц від 26 червня 2019 року, № 825/325/16 від 18 липня 2018 року, № 524/1714/16-a від 04 квітня 2018 року, № 806/2473/18 від 30 жовтня 2019 року, від 20 травня 2020 року у справі № 816/1640/17, від 16 липня 2020 року у справі № 812/1259/17.
Також, скаржник в касаційній скарзі зазначає, що судом не враховано, що виплату позивачу здійснено у виконавчому провадженні, а тому така виплата не є сумою, яка має бути виплачена працівнику при звільненні у розумінні вимог статті 116 КЗпП України.
З урахуванням викладеного, скаржник зазначає, що касаційна скарга подана у відповідності до вимог пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції.
Проте, скаржник не зазначає від якого правового висновку необхідно відступити відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року справу № 520/23521/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Тут варто зауважити, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо особа яка подає касаційну скаргу, обґрунтовано довела, що саме цей випадок стосується його безпосередньо, порушує його права, свободи та інтереси.
У цьому контексті варто зауважити, що сама собою незгода із судовим рішенням не може бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі, рішення у якій не підлягають касаційному розгляду.
Водночас цілком зрозуміло, що кожна сторона, не на користь якої вирішено спір, стверджуватиме про те, що справа має для неї виняткове значення. Це зумовлює потребу навести не лише переконливі мотиви, а й підтвердити їх.
У розглядуваному випадку суд не має підстав вважати доводи скаржника явно безпідставними чи надуманими, однак, не може визнати їх достатньо переконливими для висновку про існування обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки мотиви у цій частині є загальними, не конкретними та сприймаються як намагання будь-що оскаржити рішення судів у цій справі у зв'язку із самою лише незгодою з результатом розгляду справи.
Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, скаржником не наведено. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Наявність визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадків має бути підтверджено відповідними доказами.
Інші аргументи скарги також свідчать про переоцінку доказів та обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення із цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, враховуючи, що ця справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, не лише визначених частиною 4 статті 328 КАС України, а й підтвердження випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України та підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України та підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду