04 липня 2025 року
м. Київ
справа №320/36413/24
адміністративне провадження № К/990/26377/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколов В.М.,
перевірив касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП), Офісу Генерального прокурора в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77-дп-24 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладання на нього, як прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора, дисциплінарного стягнення у виді догани; визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 05 липня 2024 року №28-дц «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77-дп-24 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладання дисциплінарного стягнення у виді догани на прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 05 липня 2024 року № 28-дц «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. Вирішено питання розподілу судових витрат.
18 червня 2025 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути оскаржені судові рішення, скасувати їх та відмовити в позові.
Предметом спору цій справі є правомірність рішення та наказу про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Порядок розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження, визначений Главою 10 КАС України.
Так, частинами першою - другою статті 257 КАС України установлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року розгляд справи призначено та справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судом касаційної інстанції не встановлено.
В обґрунтування касаційної скарги КДКП, зокрема, указала на помилкове віднесення судом першої інстанції справи до категорії справ незначної складності, так як розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд відхиляє такі аргументи так як, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України) і у цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Також КДКП зокрема, указало, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення, оскільки оскаржене рішення КДКП від 19 червня 2024 року № 77дп-24 стосується не тільки позивача, а ще 11 осіб, які також оскаржують його у суді. Тому, на думку заявника, розгляд цієї справи судом касаційної інстанції буде мати значення для вирішення аналогічних спорів.
Верховний Суд відхиляє такі аргументи, оскільки вирішуючи такі спори, суди насамперед перевіряють дотримання КДКП процедури перевірки під час проведення службового розслідування та оцінюють надані учасниками судового процесу докази, що підтверджують їхні позиції.
Як вбачається із змісту оскаржених судових рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що притягнути прокурора лише за порушення правил прокурорської етики можливо у разі, коли діяння не охоплюється складом спеціальної норми. Разом з тим, таке порушення та порушення, передбачене спеціальною нормою, можуть кваліфікуватися за сукупністю, тобто за різними пунктами частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Проте, в оскаржуваному рішенні КДКП від 19 червня 2024 року № 77-дп-24, Комісією, зокрема, не встановлено фактів отримання безпосередньо позивачем подарунків, як і не встановлено достеменно зміст отриманих ним пакетів. Крім того, оскаржуване рішення не містить правової оцінки наданих позивачем доказів на підтвердження щирості та правдивості наданих ним пояснень. Суди зауважили, що поширення публікації «На «дні» прокуратури. Як столичні прокурори відзначали професійне свято» дійсно викликало негативний суспільний резонанс. Поряд з цим, зазначені обставини не звільняють відповідача від обов'язку кваліфікувати діяння в розрізі надання правової оцінки діям кожного прокурора, який був встановлений на відео, окремо.
У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування на спростування таких висновків судів, а мотиви КДКП в цій частині обґрунтовані оціночними судженнями та припущеннями, з посиланням на те, що зустріч прокурора, як перед входом до будівлі Офісу Генерального прокурора та у його фойє, так і в інших місцях з невідомими, як для сторонніх спостерігачів, громадянами, які, між тим, є працівниками піднаглядних органам прокуратури правоохоронних органів, та отримання від них речей, пакетів, що, у сукупності із їх зовнішніми ознаками (характерна витягнута форма, кольори, форма ручок, вітальний кошик з фруктами), місцем, часом, обстановкою, способом їх вручення та отримання, обґрунтовано створило в суспільстві негативне уявлення про наявність корупційної складової в діяльності органів прокуратури та викликало негативний суспільний резонанс. Разом з тим, як указала КДКП у касаційній скарзі ОСОБА_1 отримав вітальний кошик з фруктами, який напередодні замовив на Печерському ринку і який йому привезли на його прохання колеги, словесно привітавши зі святом. Ці ж обставини описані і в оскаржених судових рішеннях.
Тобто, заявник фактичного просить здійснити переоцінку подій що сталися 01 грудня 2024 року, виходячи із загальних критеріїв морально-етичних стандартів проведінки прокурора, з посиланням на різну практику судів у аналогічних спорах. Водночас указана справа має індивідуальні ознаки і судові рішення у цій справі обґрунтовані суто оцінкою наданих сторонами доказів та пояснень, а КДКП лише наводить загальні аргументи щодо підриву авторитету прокуратури, нехнування етичних норм, з посиланням на зростання обурення в суспільстві діями органів влади, без взаємозв'язку з обставинами цієї справи, що має індивідуальні особливості.
Також КДКП послалася на те, що указана справа є резонансною, а отже становить значний суспільний інтерес, тому є винятковою, оскільки події 01 грудня 2024 року стали предметом широкого медіа-висвітлення та громадського обговорення і цю інформацію розповсюджено іншими медіа ресурсами, що викликало негативні відгуки і така суспільна реакція свідчить про гостру потребу суспільства у належному реагуванні з боку держави та про високий суспільний інтерес до результатів дисциплінарного розгляду, пов'язаного з органами прокуратури.
Верховний Суд відхиляє такі аргументи, оскільки події, що викликали суспільний резонанс не свідчать про те, що саме ця справа, за установлених судами обставин, становить суспільний інтерес, оскільки наявність «суспільного інтересу» як обставини, що може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями як-от: суспільна значущість, тобто вплив на права не окремої людини, а спільноти індивідуумів, які можуть стверджувати, що мають охоронюваний законом інтерес щодо предмета спору (кількісний критерій); інтенсивність втручання в сферу реалізації законного інтересу, тобто встановлення певних обтяжень для групи осіб майнового чи немайнового характеру, пов'язаних із предметом позову, та, переважно, але не винятково, триваючий характер дії таких обтяжень або обмежень у реалізації прав щодо певного суспільного блага (якісний критерій). Заявником не наведено вмотивованих аргументів, що дозволили стверджувати, що розгляд саме цієї справи Верховним Судом буде мати вплив на права та інтереси спільноти з метою реалізації їхніх прав щодо певного суспільного блага.
Суд зауважує, що розгляд і вирішення справ в порядку адміністративного судочинства здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними своїх доказів і доведенні перед судом їхньої переконливості. Тому лише загальні посилання на суспільний резонанс, за відсутності належного обґрунтування, не свідчить про винятковість справи. Крім того, вирішуючи такі спори, суди надають правову оцінку в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку. Водночас КДКП жодним чином не обґрунтувала чим ця справа є особливою, а лише навела загальні посилання на неповне з'ясування судами обставин справи, втручання в дискреційні повноваження відповідача та недослідження доказів, які не конкретизувала у тексті скарги.
Аналіз мотивів касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не свідчить про наявність підстав для відкриття провадження у справі за підпунктом «в» частини п'ятої статті 328 КАС України, так як заявником не наведено вмотивованих аргументів, що дозволили стверджувати, що розгляд саме цієї справи Верховним Судом буде мати вплив на подальше формування судової практики.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки заявник, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, не вказав випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу відмовити.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов