03 липня 2025 року
м. Київ
справа №320/28258/23
адміністративне провадження №К/990/20431/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства фінансів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №320/28258/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Міністерство фінансів України, про стягнення простроченої заборгованості перед бюджетом,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025, відмовлено у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Міністерство фінансів України, про стягнення простроченої заборгованості перед бюджетом в сумі 42 774 684,25 грн. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
До Верховного Суду 13.05.2025 надійшла касаційна скарга Міністерства фінансів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №320/28258/23.
Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржником надіслано касаційну скаргу в новій редакції. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що Верховним Судом не сформовано висновків щодо правозастосування положень пункту 95.2 статті 95 глави 9 розділу II Податкового кодексу України у процесі стягнення простроченої заборгованості за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду Державного бюджету.
Міністерством фінансів України вказано, що заборгованість за фінансовою допомогою має відмінну природу від природи податкового боргу, оскільки це фінансові зобов'язання перед державою, які регулюються бюджетним законодавством, а не податковим. Тому оскільки заборгованість за фінансовою допомогою не є податковою, її стягнення не може здійснюватися через податкову вимогу. Скаржником при цьому зауважено про нерелевантність правовідносин
На думку скаржника, наявна необхідність формулювання висновку Верховного Суду щодо правозастосування положень пункту 95.2 статті 95 глави 9 розділу II Податкового кодексу України у взаємозв'язку з положеннями підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України під час стягнення органами доходів і зборів простроченої заборгованості перед державним бюджетом за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду Державного бюджету - вимоги пункту 95.2 статті 95 глави 9 розділу II Податкового кодексу України про необхідність направлення податкової вимоги не поширюються на процес стягнення органами доходів і зборів простроченої заборгованості перед державним бюджетом за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду Державного бюджету.
Скаржником зауважено, що, зважаючи на предмет, підстави та учасників спору, складне правове регулювання відносин, справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, тому віднесення даної справи до категорії справ незначної складності є помилковим. Окрім того, справа має виняткове значення, зокрема для Мінфіну, оскільки стосується питання надходжень до Державного бюджету значного розміру коштів. При цьому, сформовані висновки суду щодо застосування положень пункту 95.2 статті 95 глави 9 розділу II Податкового кодексу України у взаємозв'язку з положеннями підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.1 статті 59 ПК України під час стягнення органами доходів і зборів простроченої заборгованості перед державним бюджетом за 7 фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду Державного бюджету, дозволять в подальшому однозначно застосовувати норми права значною кількістю суб'єктів під час розгляду подібних справ. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанції у даній справі з урахуванням підпунктів «а», «в», «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України підлягають касаційному оскарженню. Крім того, суд першої інстанції не вирішив усі подані клопотання (в тому числі про розгляд справи в порядку загального провадження) до моменту ухвалення оскаржуваного судового рішення, що є порушенням норм процесуального права.
Верховний Суд зауважує, що скаржником не наведено обґрунтованої незгоди з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.11.2022 у справі №460/3692/20, що передумовою для стягнення простроченої заборгованості є надсилання платнику податків податкової вимоги, у зв'язку з чим адміністративний позов про стягнення простроченої заборгованості перед бюджетом є передчасним, оскільки контролюючим органом не дотримано алгоритму дій, передбачених статтею 95 Податкового кодексу України, що передують зверненню до суду з позовом.
Скаржником не враховані роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалі від 02.06.2025 про залишення касаційної скарги без руху. Уточнена касаційна скарга не усуває встановлених недоліків.
Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за доцільне продовжити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги на десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Продовжити Міністерству фінансів України строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №320/28258/23 на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
Л.І. Бившева
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду