6 липня 2006 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Демковича Ю.Й.
Суддів - Ходоровського М.В., Стефлюк О.Д.
при секретарі - Стець І.В.
з участю представника апелянта Валеги Т.П.,
позивача ОСОБА_1 та його представника
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління праці та соціальної політики Тернопільської обласної державної адміністрації на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціальної політики Тернопільської облдержадміністрації про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
В березні 2006 року ОСОБА_1 пред»явив позов до Головного управління праці та соціальної політики Тернопільської облдержадміністрації про скасування наказу про звільнення , поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Посилався на те, що працював у відповідача на посаді заступника начальника обчислювального центру. 24 лютого 2006 року його з роботи звільнено за п.4 ст.40 КЗпП України за відсутність на роботі 23.02.06р. без поважних причин. Звільнення вважав незаконним, оскільки в цей день прогулу не вчиняв, а виконував розпорядження начальника обчислювального центру Олексіїв О.О. щодо супроводу представників Міністерства праці та соціальної політики України, які перебували в Тернополі у відрядженні.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 травня 2006 року позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі Головне управління праці та соціальної політики Тернопільської облдержадміністрації просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в позові, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та здобутим доказам.
Справа №22а-737 Головуючий 1 інстанції - Юрдига О.С.
Категорія поновлення на роботі Доповідач Стефлюк О.Д.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянта Валеги Т.П., яка підтримує доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи, колегія суддів визнала, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачем не доведено факт відсутності позивача на роботі 23 лютого 2006 року без поважних причин, а тому звільнення його за п.4 ст.40 КЗпП є незаконним.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону і ґрунтується на матеріалах справи.
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України та роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в постанові №9 від 6 листопада 1992 року ( з наступними змінами в 1994-1998 р.р.) «Про практику розгляду судами трудових спорів», трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з»ясування поважності причин його відсутності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював у відповідача на посаді заступника начальника обчислювального центру головного управління праці та соціальної політики Тернопільської обласної державної адміністрації. Наказом № НОМЕР_1 по головному управлінню праці та соціальної політики Тернопільської обласної державної адміністрації, з роботи звільнений за п.4 ст.40 КЗпП, оскільки 23 лютого 2006 року протягом всього робочого дня був відсутній на робочому місці.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в цей день за розпорядженням начальника обчислювального центру ОлексіївО.О. перебував з представниками Міністерства праці та соціальної політики України, о 8 годині відвідав їх у готелі, організував сніданок, а пізніше виїхав з ними в Під волочиське районне управління праці та соціального захисту населення. Ці доводи підтверджені звітом про виконану позивачем роботу у відрядженні, відмітками на відрядному посвідченні про його прибуття в АДРЕСА_1 та вибуття з нього в цей же день ; поясненнями представників Мінпраці і соцполітики Постельги С.Я. і Снопок А.М., свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які пояснили, що в цей день позивач ОСОБА_1 перебував в Під Волочиському районному управлінні праці та соціального захисту населення та виконав певну роботу.
За таких обставин суд обґрунтовано вважав, що відсутність позивача ОСОБА_1 23 лютого 2006 року на робочому місці ( в обчислювальному центрі головного управління праці та соціальної політики облдержадміністрації) не свідчить про вчинення ним прогулу без поважних причин.
Підставно суд не взяв до уваги доводи представника відповідача про те, що у відрядженні в смт.Підволочиськ позивач відбув без наказу та належно оформленої відрядної посвідки, оскільки це порушення носить формальний
характер. Ним же не заперечувались факти, доведені позивачем, про ! розпорядження на це його безпосереднього начальника Олексіїв О.О., та виконану ним роботу у відрядженні. А припущення представника відповідача про те, що докази надані суду позивачем недостовірні, є голослівними і жодним доказом, наданим відповідачем, не спростовуються.
Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, вирішуючи це питання суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із передбачених ст.57 ЦПК, що судом і зроблено. Детально з»ясовані всі обставини спору, зібраним по справі доказам дана належна правова оцінка. Судове рішення постановлено з дотриманням чинних норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляційну скаргу головного управління праці та соціальної політики Тернопільської обласної державної адміністрації відхилити, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.