03 липня 2025 року
м. Київ
справа №160/980/24
адміністративне провадження №Зі/990/110/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Шишова О.О., Дашутіна І.В., Яковенка М.М. від участі у розгляді справи №160/980/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Окремою ухвалою постановлено інформувати про виявлені факти начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області для вжиття заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, які не внесли до інтегрованої картки ОСОБА_1 дані про судове рішення, яким визнана відсутність недоїмки з єдиного внеску та які незаконно пред'явили до примусового виконання вимогу Ф-6892-57 від 06 червня 2019 року.
Не погоджуючись з наведеними рішеннями суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року та окрему ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на окрему ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року у справі №160/980/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про виключення відомостей про недоїмку з єдиного внеску.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2025 заяву ОСОБА_2 про виправлення описок в ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2025 року повернуто без розгляду.
13 червня 2025 року через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів від розгляду цієї справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Шишова О.О., Дашутіна І. В., Яковенка М. М. від участі у розгляді справи №160/980/24 визнано необґрунтованою. Передано заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі головуючого судді Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М. від участі у справі №160/980/24 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 01 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Шишова О.О., Дашутіна І.В., Яковенка М.М. передано на розгляд судді Хохуляку В.В.
Обґрунтовуючи подану заяву, позивач фактично висловлює незгоду з ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про виправлення описок в ухвалах від 13 травня 2025 року у справі №160/980/24. Свою позицію позивач мотивує тим, що у вказаній ухвалі допущено очевидну технічну помилку - зазначено неналежного суб'єкта подання касаційної скарги, а саме: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області замість фактичного скаржника - Державної податкової служби України.
Зокрема, єдиною касаційною скаргою у цій справі є скарга, подана 24 квітня 2025 року Державною податковою службою України. Жодної іншої касаційної скарги, зокрема від ГУ ДПС у Дніпропетровській області, до Верховного Суду у справі №160/980/24 не надходило. З огляду на це висновки суду про подання скарги саме ГУ ДПС у Дніпропетровській області є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним матеріалам справи.
Водночас позивач вважає, що справа належить до категорії справ незначної складності відповідно до частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) КАС України, а тому у ній допускається участь представника, який не є адвокатом, за умови підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності, що прямо передбачено частиною другою статті 57 КАС України. Незважаючи на це, суд фактично проігнорував зазначені положення, чим, на думку позивача, безпідставно обмежив його гарантоване законом право на доступ до правосуддя та участь у розгляді справи.
Такі дії, у сукупності з відмовою у виправленні очевидної описки, формують обґрунтовані сумніви щодо об'єктивності та неупередженості складу суду. Також, суд не врахував сталої судової практики Верховного Суду щодо застосування інституту представництва у справах незначної складності (зокрема, постанов у справах №826/17866/18, №160/8324/19), а також порушив основоположні принципи адміністративного судочинства - зокрема, принцип процесуальної рівності сторін та заборону надмірного формалізму (статей 7, 9 КАС України).
Розглядаючи вищезазначену заяву, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Положення частин першої, другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Перевіряючи мотиви, з яких виходив ОСОБА_1, обґрунтовуючи заяву про відвід суддів, Суд зазначає, що ці мотиви по суті зводяться до незгоди з судовим рішенням (ухвалою від 27 травня 2025 року про виправлення описки в ухвалах Верховного Суду від 13 травня 2025 року у справі №160/980/24), ухваленим колегією суддів, до складу якої входили судді Шишов О.О., Дашутін І.В., Яковенко М.М.
Однак у силу приписів частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України подібні доводи не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для відводу суддів Шишова О.О., Дашутіна І. В., Яковенка М. М.
Сумнів у неупередженості суддів у зв'язку з вчиненням процесуальних дій та ухваленням судового рішення у справі не є чинником, що може свідчити про упередженість та необ'єктивність суду.
Інших підстав, які б свідчили про особисту упередженість суддів Шишова О.О., Дашутіна І. В., Яковенка М. М. або їхню необ'єктивність під час розгляду справи, заявник не навів, а Суд не встановив.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Оскільки обґрунтовані підстави для відводу суддів відсутні, то у задоволенні заяви про відвід належить відмовити.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Шишова О.О., Дашутіна І. В., Яковенка М. М. від участі у розгляді справи №160/980/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про виключення відомостей про недоїмку з єдиного внеску - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
В.В. Хохуляк,
Суддя Верховного Суду