03 липня 2025 року
м. Київ
справа №808/685/16
адміністративне провадження № Зв/990/31/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Радишевська О.Р.,
перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Орловський Сергій Олександрович, про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі №808/685/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Держави Україна в особі Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Прокуратури Запорізької області у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Прокуратури Запорізької області та скасувати наказ №473к від 14 грудня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити на рівнозначній посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури №3 з 15 грудня 2015 року;
- стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2015 року по день винесення постанови суду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 3 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову.
27 липня 2020 року, після направлення цієї справи на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду, позивачем подано уточнений позов, у якому останній просив:
- визнати протиправними дії відповідача 1 та скасувати наказ №473к від 14 грудня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити позивача на рівнозначній посаді прокурора Запорізької прокуратури №3 із 15 грудня 2015 року;
- стягнути солідарно з відповідача-2 та відповідача-1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 15 грудня 2015 року по день винесення рішення суду за результатами розгляду цього позову в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання з рахунків відповідача-2 та відповідача-1, а в разі відсутності відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;
- стягнути солідарно з відповідача-2 та відповідача-1 на користь позивача 511053,00 грн моральної шкоди в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків відповідача-2 та відповідача-1, а в разі відсутності відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області від 14 грудня 2015 року №473к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя з 15 грудня 2015 року;
- стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2015 року по 22 липня 2021 року в сумі 860 857,48 грн (вісімсот шістдесят тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень сорок вісім копійок), що визначений без утримання податків й інших обов'язкових платежів;
- стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн (десять тисяч гривень).
Верховний Суд постановою від 13 квітня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовив.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури задовольнив частково.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року скасував.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Запорізької області від 14 грудня 2015 року №473к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
У цій частині ухвалив нове рішення.
Визнав протиправним та скасував наказ прокурора Запорізької області від 14 грудня 2015 року №473к «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 «у зв'язку зі скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України)» та зобов'язати Запорізьку обласну прокуратуру внести зміни до цього наказу, зазначивши підставою звільнення ОСОБА_1 «зміни в організації виробництва і праці відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України».
У решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року залишив без змін.
18 червня 2025 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Орловський Сергій Олександрович, через підсистему «Електронний Суд» надійшла заява про перегляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).
Заявник, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року №11-р(II)/2024 у справі №3-157/2023(290/23), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, просить скасувати постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у цій справі та прийняти нову постанову, якою у задоволенні касаційних скарг відповідачів відмовити.
Верховний Суд ухвалою від 19 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Орловський Сергій Олександрович, про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі №808/685/16 залишив без руху. Зокрема, представнику заявника запропоновано усунути недоліки заяви шляхом направлення до суду клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та з наданням відповідних доказів.
Суд мотивував свої висновки тим, що представник позивача подав заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами за пунктом 1 частини п'ятої статті 361 КАС України через підсистему «Електронний Суд» 18 червня 2025 року, тобто поза межами тридцятиденного строку, який відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 КАС України у розглядуваному випадку обраховується з дня офіційного оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року.
30 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду від 19 червня 2025 року, де він просить визнати поважними обставинами пропуск строку на подачу заяви про перегляд за виключними обставинами в порядку пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України у справі №808/685/16 та поновити цей строк.
Мотиви заявника зводяться до того, що з моменту виникнення права на звернення із цією заявою країна агресор запустила по цивільному населенню десяти тисяч шахедів і ракет, тому заявник був позбавлений можливості звернутися за правовою допомогою.
Надаючи оцінку наведеним представником причинам пропуску процесуального строку, Верховний Суд керується таким.
Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Суд звертає увагу представника позивача, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Щодо посилань представника заявника на воєнний стан, Суд звертає увагу, що саме факт ведення воєнного стану не є безумовними поважними причинами для поновлення будь якого процесуального строку. Дана обставина не звільняє заявника від наведення обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
Так, колегія суддів констатує, що доводи заявника про існування стверджуваних ним об'єктивних і непереборних перешкод, які завадили йому вчасно звернутися до суду, не підтверджені жодними доказами.
До того ж, покликання представника на неможливість звернутися позивача за правовою допомогою раніше через часті обстріли цивільного населення є необґрунтованими, оскільки до матеріалів заяви про перегляд за виключними обставинами представником додано довіреність, яка сформована 1 листопада 2021 року.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Водночас, наведені представником заявника доводи не можуть бути свідченням того, що позивач без зайвих зволікань скористався своїм правом на подання заяви, а також належним підтвердженням поважності причин пропуску установленого строку на звернення до суду.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: "вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження" (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);
"одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином, оскільки концепція "поважних причин" не є чіткою, Суд повинен вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку.
Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого строку до дати звернення із заявою і т.д.
До того ж, Суд ураховує тривалість пропущеного строку - близько п'яти місяців з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України, а клопотання представника заявника про поновлення строку на касаційне оскарження не є обґрунтованим.
Отже, враховуючи обставини справи, зазначену представником позивача причину пропуску строку не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка подає заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інші підстави для поновлення строку заявником не зазначені.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною четвертою статті 366 КАС України передбачено, що крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
Враховуючи зазначене, заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Орловський Сергій Олександрович, про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі №808/685/16 необхідно повернути без розгляду, у зв'язку з відхиленням судом заяви про поновлення процесуального строку.
Керуючись статтями 169, 361-363, 366 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Орловський Сергій Олександрович, підстави для поновлення строку за поданою заявою про перегляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі №808/685/16.
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Орловський Сергій Олександрович, про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі №808/685/16, - повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
Л.О. Єресько
О.Р. Радишевська,
Судді Верховного Суду