03 липня 2025 року
м. Київ
справа №440/9674/24
адміністративне провадження №К/990/18755/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року
у справі №440/9674/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Призовної комісії Кременчуцького району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, пункту наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1/2/2/2435 від 24.04.2024 у частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Призовної комісії Кременчуцького району Полтавської області, яке оформлене протоколом № 8 від 26.04.2024, у частині, що стосується зарахування ОСОБА_1 у запас;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації" від 07.05.2024 №152 у частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2024 № 130 у частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 його військовий квиток НОМЕР_2 та інші документи позивача, які можуть знаходитись у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 утриматись від дій, що перешкоджають ОСОБА_1 залишити військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №440/9674/24, відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №440/9674/24, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Верховний Суд ухвалою від 19 травня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, з урахуванням висновків, викладених в цьому судовому рішенні.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду заяву про уточнення касаційної скарги, в якій підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункти 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Так, скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду при цьому вказує, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування декількох норм матеріального права, які містяться у:
• другому реченні частини 4 статті 35 Конституції України - процитували її положення, але фактично не застосували закон, який підлягав застосуванню;
• абзацах 4, 5 частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - не застосували закон, який підлягав застосуванню;
• абзаці 3 частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»
- не застосували закон, який підлягав застосуванню;
• статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - процитували її положення, але фактично не застосували закон, який підлягав застосуванню;
• статті 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права - не застосували закон, який підлягав застосуванню;
• статті 1, статті 2, частині 1 статті 4, частині 2 статті 4, статті 5 (судом апеляційної інстанції також було неправильно застосовано норми матеріального права, що містяться у статті 7, статті 9, частині 1 статті 11) Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; пункті 2, 3 Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби та перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (надалі
- Положення) - застосували закон, який не підлягав застосуванню, а також здійснили його неправильне тлумачення.
Крім того, вказує, що підставами касаційного оскарження є пункт 1, 2,3 частини 2 та пункт 5 частини 3 статті 353 КАС України.
Наведені скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень, з врахуванням уточненої касаційної скарги, передбачених пунктами 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а також посилання скаржника на порушення норм процесуального права, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Отже, скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу №440/9674/24 у спрощеному позовному провадженні.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
В касаційні скарзі скаржник, посилаючись на підпункт «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає та обґрунтовує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, а також на переконання скаржника, суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі наводить підстави, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України,
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі №440/9674/24.
2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
3. Витребувати з Полтавського окружного адміністративного суду справу №440/9674/24.
4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду