03 липня 2025 року
м. Київ
справа №120/14312/24
адміністративне провадження №К/990/19212/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року
у справі №120/14312/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Голови Вінницького апеляційного суду Сергія Медведського
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки голови Вінницького апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року повернуто позивачеві.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Вінницького апеляційного суду Сергія Медведського про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з такими судовими рішеннями, скаржником подано касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 26 травня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі та копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, яке мотивовано тим, що сума судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а також копію касаційної скарги.
Проаналізувавши клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справлення судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до статті 8 вказаного Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Суд враховує, що Законом № 3674-VI не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку. Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
На підтвердження заяви про звільнення від сплати судового збору, позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, згідно яких за період з січня 2023 року по березень 2025 року скаржником не отримано жодного доходу.
Враховуючи викладене, Суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що копія оскаржуваної ухвали надійшла позивачу 03 квітня 2025 року.
Судом витребувано матеріали апеляційного провадження з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу суду.
Як вбачається, з матеріалів адміністративної справа, позивачем отримано копію оскаржуваної ухвали 29 березня 2025 року.
В той же час, касаційну скаргу подано засобами поштового зв'язку 28 квітня 2025 року.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
За такого правового регулювання, обставин справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Так, згідно абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №120/14312/24 є оскарження судових рішень, перелік яких вказаний у частині 3 статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 3, 328 - 330, 334 КАС України, Суд
1. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.
2. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
3. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
4. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
5. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі №120/14312/24.
6. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
7. Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду та/або Сьомого апеляційного адміністративного суду справу №120/14312/24.
8. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду