03 липня 2025 року
м. Київ
справа №486/577/25
адміністративне провадження № К/990/27038/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року
та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року
у справі №486/577/25
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
02 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2-го взводу, 2-ої роти, 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержанта поліції Снігура В.В. про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків з наступних підстав: для уточнення відомостей про сторони відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України; надання власного письмового підтвердження, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав відповідно до пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України; визначення належного кола учасників провадження, згідно роз'яснень, викладених у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі за №742/2298/17 та від 26 грудня 2019 року у справі за №724/716/16-а; докази сплати судового збору у відповідності до кількості заявлених позовних вимог та у відповідному розмірі з урахуванням висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року адміністративний позов повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху на підставі частини 2 статті 298 КАС України, у зв'язку з несплатою судового збору та надано апелянту строк протягом 10 днів з моменту отримання вказаної ухвали суду для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року повернуто скаржнику.
Не погодившись з оскаржуваним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Щодо оскарження ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 13 КАС України не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що ухвала Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року не переглядалася по суті в апеляційному порядку, оскільки судом апеляційної інстанції повернуто апеляційну скаргу, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження в цій частині.
Щодо ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року, судом касаційної інстанції встановлено наступне.
Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81): «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).
Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, яка в силу положень частини другої статті 298 КАС України, підлягає застосуванню до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, апеляційна скарга повертається з підстав, передбачених частиною другою статті 298 КАС України, при настанні двох взаємопов'язаних умов: 1) неусунення недоліків, на які вказав суд; 2) закінчення установленого судом строку.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року повернуто скаржнику на підставі статті 169 КАС України.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Судом встановлено, що на момент винесення даної ухвали від позивача до суду не надійшло жодного листа, заяви про продовження строку, заперечення або документу про сплату судового збору.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги скаржнику.
Зі змісту касаційної скарги слідує, що скаржник фактично не погоджується із підставами залишення її апеляційної скарги без руху в частині необхідності сплати судового збору та зазначає, що звільнений від сплати судового збору за статтею 288 КУпАП.
Верховний Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, у якій відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), сформулювала правову позицію, відповідно до якої особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України «Про судовий збір», а у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач та відповідач як рівноправні сторони в адміністративній справі мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку і вказаний Закон винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у цій справі звернула увагу, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду цей закон не передбачає.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду указала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у справі № 486/577/25 було, визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відтак, позивач як особа, що оскаржує постанову у справі про адміністративне правопорушення не звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі.
В ухвалі про залишення скарги без руху, суд апеляційної інстанції надав скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії вищевказаної ухвали для усунення недоліків, а саме: надання документу про сплату судового збору.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вище вказану ухвалу було вручено особисто ОСОБА_1 під підпис 20 травня 2025 року. Таким чином, останнім днем для усунення недоліків поданої апеляційної скарги є 30 травня 2025 року.
Проте, станом на 06 червня 2025 скаржник недоліки апеляційної скарги не усунув.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року необхідно повернути скаржнику.
Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі, а також наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Водночас статтею 44 КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
У цій справі Суд також враховує, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 квітня 2025 року та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №486/577/25.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко