24 червня 2025 року
м. Київ
справа №440/4814/22
касаційне провадження № К/990/12687/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку спрощеного провадження у режимі відеоконференції касаційну скаргу Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» (далі - Підприємство) на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 (головуючий суддя - Чалий І.С., судді - Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - Управління), Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Центральне управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
секретар судового засідання - Сірак І.М.,
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача-1 - Євенко Н.Ю.,
представник відповідача-2 - Рожков К.Д.
26.05.2022 Підприємство звернулось до суду із позовом до Управління та Центрального управління, у якому (з урахуванням клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем та залучення третьої особи від 04.07.2022 та заяви про уточнення позовних вимог від 05.07.2022) просило: визнати протиправною бездіяльність Управління щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу безнадійним, щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу та щодо несписання безнадійного податкового боргу Підприємства у сумі 153345204,79 грн. зі сплати: рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, у сумі 87665368,06 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 70132294,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 17533073,61 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001322200 від 12.09.2013); рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, у сумі 56785708,77 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 45428567,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 11357141,75 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001332200 від 12.09.2013); рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, у сумі 8894127,96 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 7115302,37 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1778825,59 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001342200 від 12.09.2013); зобов'язати Управління: прийняти рішення про визнання податкового боргу безнадійним, прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу та списати безнадійний податковий борг Підприємства зі сплати: рентної плати за нафту, що видобувається в Україні в сумі 87665368,06 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 70132294,45 грн, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17533073,61 грн (ППР №0001322200 від 12.09.2013); рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, у сумі 87665368,06 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 70132294,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 17533073,61 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001322200 від 12.09.2013); рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, у сумі 56785708,77 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 45428567,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 11357141,75 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001332200 від 12.09.2013); рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, у сумі 8894127,96 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 7115302,37 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1778825,59 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001342200 від 12.09.2013).
На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалось на те, що позивач мав суму податкового боргу, яка є узгодженою з 24.06.2014, що встановлено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі №816/539/14. Зокрема, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог Підприємства про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 №0001322200 про визначення зобов'язання з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, в загальному розмірі 87665368,06 грн; від 12.09.2013 №0001332200 про визначення зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, в загальному розмірі 56785708,77 грн; від 12.09.2013 №0001342200 про визначення зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, в загальному розмірі 8894127,96 грн. Загальний розмір нарахованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій становить 153345204,79 грн. На переконання Підприємства, сума податкового боргу мала б бути стягнута Управлінням протягом 1095 днів з дня його виникнення, тобто в строк до 09.07.2017 включно. Станом на день звернення позивача до суду із даним позовом (26.05.2022), сума податкового боргу в розмірі 153345204,79 грн. стягнута не була, а тому, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України такий борг є безнадійним і підлягає списанню в порядку, передбаченому наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків». Також, позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Управління щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу безнадійним та його списання, а також зобов'язати Управління прийняти таке рішення і, як наслідок, списати безнадійний податковий борг у розмірі 153345204,79 грн, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013.
Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 28.11.2022 позов задовольнив: визнати протиправною бездіяльність Управління щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу безнадійним, щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу та щодо несписання безнадійного податкового боргу Підприємства у сумі 153345204,79 грн.; зобов'язав Управління прийняти рішення про визнання податкового Підприємства у сумі 153345204,79 грн. безнадійним; зобов'язав Управління прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу Підприємства у сумі 153345204,79 грн.; зобов'язав Управління списати безнадійний податковий борг Підприємства у сумі 153345204,79 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: нормами матеріального права (Податкового кодексу України), нормами процесуального права (Кодексу адміністративного судочинства України) не передбачено можливості повторного звернення до суду із тотожними сторонами, предметами та підставами позовів, тобто фактичними і юридичними обставинами публічно-правового спору, про що вказав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові про закриття провадження у справі від 22.04.2021 у справі №816/4476/14 за позовом Підприємства до Управління про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, з огляду на що суд дійшов висновку про обов'язковість визначення податкового боргу позивача в сумі 153345204,79 грн. на підставі підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, з урахуванням положень пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, безнадійним; за вчасного звернення Управління до суду із позовом про стягнення з Підприємства податкового боргу та після ухвалення Верховним Судом остаточного рішення у справі за цим позовом (постанова у справі №816/3731/14 від 21.07.2021), Підприємство правомірно звернулося до суду за підтвердженням відсутності підстав для стягнення з позивача суми боргу в розмірі 153345204,79 грн. і, відповідно, необхідності визнання його безнадійним; Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 № 220, на Управління покладений обов'язок прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу та щодо несписання безнадійного податкового боргу, здійснення такого списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем кварталу, внесення рішення про списання безнадійного податкового боргу до ІКС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення, проте оскільки зазначених дій Управлінням вчинено не було, то вказане свідчить про те, що Управлінням була допущена протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу та щодо несписання безнадійного податкового боргу Підприємства у сумі 153345204,79 грн.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.09.2023 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: станом з 01.06.2017 (дата набрання судовим рішенням у справі № 816/4476/14 законної сили про визнання незаконними податкових повідомлень - рішень від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200) грошові зобов'язання Підприємства не мали статусу узгоджених, а отже не набули статусу податкового боргу, що знайшло своє підтвердження і у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 816/3731/14 за позовом контролюючого органу (до суду контролюючим органом позов подано 25.09.2014) до Підприємства про стягнення податкового боргу у розмірі 153345204,79 грн., що виник у зв'язку з не сплатою грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 12.09.2013 №0001322200, № 0001332200, № 0001342200; оскільки постанова Верховного Суду у справі № 816/4476/14 набрала законної сили 22.04.2021, то грошові зобов'язання на суму 153345204,79 грн., визначені у податкових повідомленнях - рішеннях від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, набули статусу узгоджених з 22.04.2021, повинні бути сплачені до 06.05.2021 та з 07.05.2021 набули статусу податкового боргу, а отже, зважаючи на вимоги статей 101 та 102 Податкового кодексу України, ця сума буде вважатися «безнадійною» після спливу строку для стягнення (1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу), тобто з 06.05.2024, з огляду на що вимоги позивача, заявлені у межах даного спору, є передчасними.
Підприємство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.05.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Підставою для касаційного оскарження Підприємство вказало пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права - положення пункту 56.18 статті 56, підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60, пункту 60.5 статті 60 Податкового кодексу України, тоді як на даний час у судовій практиці відсутні висновки Верховного Суду з аналогічних спорів, які виникли у подібних правовідносинах.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що його на переконання щодо порядку застосування пункту 56.18 статті 56, підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60, пункту 60.5 статті 60 Податкового кодексу України, аналіз даних норм матеріального права свідчить, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання чудовим рішенням законної сили. В свою чергу, із закінченням саме даної процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення, грошове зобов'язання набуває статусу узгодженого і в подальшому не може трансформуватися у неузгоджене внаслідок повторного його оскарження в судовому порядку. Про це також свідчить відсутність відповідних норм у податковому законодавстві, а саме щодо можливої зміни статусу узгодженого грошового зобов'язання (узгоджених податкових повідомлень-рішень в «неузгоджені»). Таким чином, на думку скаржника, шляхом винесення постанови Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі № 816/4476/14, якою були скасовані рішення судів попередніх інстанцій , а провадження у справі закрите, Верховний Суд підкреслив, що вказані справа взагалі не могла бути розглянута судами та, відповідно, справа № 816/539/14 та рішення судів, постановлені у цій справі, є єдиним джерелом встановлених обставин та юридичних фактів щодо чинності податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200.
Управління у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на те, що після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 816/539/14 грошові зобов'язання у розмірі 153345204,79 грн., визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, набули статусу узгоджених 24.06.2014 (дата рішення суду апеляційної інстанції) та повинні були бути сплачені до 08.07.2014, а з 09.07.2014 набули статусу податкового боргу, з огляду на що у відповідності до положень статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 336-25 від 23.07.2014 , яка була направлена позивачу та отримана ним 07.08.2014. В свою чергу, 12.11.2014 Підприємство вдруге звернулося до суду із позовом про скасування цих же податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, а ухвалою від 13.11.2014 було відкрите провадження у справі № 816/4476/14. При цьому, в силу обов'язковості судових рішень, які набрали законної сили, грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2013 № 0001322200, №0001332200, № 0001342200, не мали статусу узгоджених з 13.11.2014 по 22.04.2021 (дата ухвалення Верховним Судом постанови у справі № 816/4476/14 про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі). Отже, саме з 22.04.2021 грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, набули статусу узгоджених, повинні були бути сплачені 06.05.2021 та з 07.05.2021 набули статусу податкового боргу.
У додаткових поясненнях до касаційної скарги Підприємство зазначило про те, що в силу положень пункту 3.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Отже, Управління зобов'язане було самостійно без участі позивача прийняти рішення про визнання податкового боргу Підприємства у розмірі 153345204,79 грн. безнадійним та прийняти рішення про списання податкового боргу Підприємства у період з 01.10.2021 по 29.11.2021 включно, чого Управлінням здійснено не були, чим допущено протиправну бездіяльність, що суперечить вимогам, зокрема, пункту 4.4 розділу IV вказаного вище Порядку.
У додатковий поясненнях Управління вказує на те, що як станом на момент звернення Підприємством до Центрального управління із заявою про визнання податкового боргу безнадійним, так і станом на момент розгляду даної справи у суді у Управління відсутні підстави для визнання податкового боргу Підприємства безнадійним та списання такого податкового боргу, оскільки такий борг може вважатися безнадійним лише після спливу 1095 днів з дати його узгодження (22.04.2021), а саме - з 06.05.2024.
Крім того, у додаткових поясненнях Підприємство наголошувало, що на його переконання, за фактом прийняття Верховним Судом 21.07.2021 остаточного рішення у межах справи № 816/3731/14 контролюючий орган остаточно втратив можливість для примусового стягнення податкового боргу, з огляду на що Управління у відповідності до положень пунктів 4.2-4.4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зобов'язане було самостійно списати вказаний податковий борг як безнадійний не пізніше 29.11.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.04.2025 призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 15.04.2025, у ухвалою від 10.04.2025 - задовольнив заяву Управління про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні 15.04.2025 було оголошено перерву до 20.05.2025, а 20.05.2025 - до 03.06.2025, з огляду на подання сторонами додаткових пояснень.
02.06.2025 від представника позивача - адвоката Метенка Т.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника позивача - адвоката Метенка Т.І. у іншому судовому засіданні, яке було задоволене судом, а розгляд справи, призначений на 03.06.2025, був відкладений на 24.06.2025.
24.06.2025 від директора Товариства - Дорогана В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване тим, що починаючи з 23.05.2025 основним та єдиним представником позивача є адвокат Джоболда А.В., оскільки повноваження адвоката - Метенка Т.І. є припиненими. З огляду на те, що адвокат Джоболда А.В. на дату призначення справи до розгляду факультативно володіє обставинами справи та має намір забезпечити належне представництво та захист прав Товариства шляхом участі у судовому засіданні, у тому числі для надання пояснень у справі, позивач просив відкласти розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу.
Положеннями частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як підтверджується матеріалами справи, з дати призначення справи до судового розгляду представник позивача - адвокат Джоболда А.В. був присутнім у судових засіданнях 15.04.2025 і 20.05.2025 та надавав пояснення і репліки, клопотань щодо необхідності ознайомлення з матеріалами справи з дати призначення її до розгляду від представників позивача не надходило.
За таких обставин, оскільки усні пояснення представників Товариства були заслухані у судових засіданнях, а проведення судових дебатів не передбачено при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства про відкладення розгляду справи.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, заслухав пояснення представників відповідачів і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, результатами якої оформлені актом № 757/16-01-22-01-09/20041662 від 27.08.2013.
На підставі висновків вказаного акту Полтавською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013: №0001322200, яким Підприємству визначене грошове зобов'язання з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, у загальному розмірі 87665368,06 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 70132294,45 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 17533073,61 грн.; №0001332200, яким Підприємству визначене грошове зобов'язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, у загальному розмірі 56785708,77 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 45428567,02 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 11357141,75 грн.; № 0001342200, яким Підприємству визначене зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, у загальному розмірі 8894127,96 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 7115302,37 грн, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1778825,59 грн., а всього на загальну суму 153345204,79 грн.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Підприємство 07.02.2014 оскаржило їх у судовому порядку.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 11.03.2014 у справі №816/539/14 визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 №0001342200, №0001332200 та №0001322200 на загальну суму 153345204,79 грн. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.06.2014 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.03.2016 рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін. Верховний Суд України ухвалою від 04.04.2017 відмовив Підприємству у допуску до провадження.
Полтавська ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області сформувала та направила Підприємству податкову вимогу форми «Ю» від 23.07.2014 № 336-25, якою повідомила, що станом на 22.07.2014 у Підприємства наявний податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями у загальній сумі 153345204,79 грн. Також, майно Підприємства було передане в податкову заставу відповідно до рішення про опис майна в податкову заставу від 23.07.2014 № 2539/10/16-24-25-17 та акту опису майна від 08.08.2014 № 2800/10/16-24-25-17.
В свою чергу, Підприємство 12.11.2014 вдруге звернувся до суду із позовом про визнання незаконними дій, визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 №0001342200, №0001332200 та №0001322200 на суму 153345204,79 грн.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 05.04.2017 у справі № 816/4476/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017, позов задовольнив: визнав протиправними дії Полтавської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 №0001342200, №0001332200 та №0001322200; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 №0001342200, №0001332200 та №0001322200.
В той же час, 25.09.2014 Полтавська ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області звернулась до суду із позовом про стягнення з Підприємства суми податкового боргу у розмірі 153345204,79 грн.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 18.07.2017 у справі №816/3731/14, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018, у задоволенні позову відмовив. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 21.07.2021 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 залишений без змін.
З огляду на викладене, Підприємство звернулося до Центрального управління із заявою про списання безнадійного податкового боргу платника податків від 01.12.2021 за вих. № 1081-Ю, у які просило: прийняти, розглянути та задовольнити вказану заяву; прийняти рішення про списання податкового боргу Підприємства зі сплати: рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, у сумі 87665368,06 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 70132294,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 17533073,61 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001322200 від 12.09.2013); рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, у сумі 56785708,77 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 45428567,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 11357141,75 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001332200 від 12.09.2013); рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, у сумі 8894127,96 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 7115302,37 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1778825,59 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001342200 від 12.09.2013); списати у спосіб виключення з інтегрованої картки платника (ІКП) безнадійного податкового боргу Підприємства зі сплати: рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, у сумі 87665368,06 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 70132294,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 17533073,61 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001322200 від 12.09.2013); рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, у сумі 56785708,77 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 45428567,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 11357141,75 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001332200 від 12.09.2013); рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, у сумі 8894127,96 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі 7115302,37 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1778825,59 грн. (податкове повідомлення-рішення №0001342200 від 12.09.2013).
У відповідь заяву позивача Центральне управління листом від 04.01.2022 № 6/6/31-00-13-23 повідомило Підприємство, що у Центральному управлінні згідно даних АІС «Податковий блок» по Підприємству податковий борг не обліковується. При цьому контролюючий орган зазначив, що згідно даних ІКП в АІС «Податковий блок» по Підприємству податковий борг обліковується в Управління. Враховуючи викладене, Центральне управління перенаправило заяву Підприємства до Управління.
Разом з цим, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 22.04.2021 скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017, провадження у справі № 816/4476/14 закрив.
Після отримання постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 816/4476/14 ДПС України листом від 27.07.2022 № 7958/7/99-00-13-07-07 повідомила Управління про необхідність проведення перевірки фактів нездійснення обліковий операцій у ІКП Підприємства та невжиття заходів стягнення податкового боргу, з огляну на вказане судове рішення.
На виконання вимог листа ДПС України від 27.07.2022 № 7958/7/99-00-13-07-07 згідно розпорядження Управління було проведено позапланову тематичну перевірку, за результатами якої складено акт від 09.08.2022 «Про результати позапланової тематичної перевірки Управління з питань, викладених у листі Департаменту по роботі з податковим боргом ДПС від 27.07.2022 № 7958/7/99-00-13-07-07» та зобов'язано відповідальних осіб виправити (коригувати) відповідно до Регламенту використання АІС «Суди», затвердженого ДПА України від 21.05.2010 № 362, помилки, допущені під час занесення відповідальними особами результатів судового розгляду справи № 816/4476/14 до АІС «Суди» з метою приведення у відповідність інтегрованих карток, які обліковуються за Підприємством.
На виконання вимог доручення від 15.08.2022 № 6-д до доповідної записки Управління від 15.08.2022 № 159/16-31-02-05 відповідальними особами виправлено відповідно до Регламенту використання АІС «Суди», затвердженого ДПА України від 21.05.2010 № 362, помилки, допущені під час занесення результатів судового розгляду справи № 816/4476/14 до АІС «Суди» та забезпечено внесення до системи обліку результатів контрольно-перевірочної роботи підсистеми «Податковий аудит» ІТС «Податковий блок».
За результатами проведеної перевірки остаточне рішення, винесене Верховним Судом 22.04.2021 у справі № 816/4476/14, було опрацьоване і відображене в ІКП позивача 23.08.2022.
З огляду на викладене, Управління сформувало та направлено на адресу Підприємства податкову вимогу форми «Ю» від 01.09.2022 №0009521-1305-1621, якою повідомило, що станом на 31.08.2022 у Підприємства наявний податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями у загальній сумі 153345204,79 грн. Також, Управління прийняло рішення про опис майна Підприємства у податкову заставу від 01.09.2022 № 1/16-31-13-05-16.
Вважаючи суму податкового боргу у розмірі 153345204,79 грн. узгодженою з 24.06.2014 - дати набрання законної сили рішенням у справі №816/538/14, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень від 12.09.2013 №0001342200, №0001332200 та №0001322200, та такою, що набула статусу безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню, проте не був списаний Управлінням, чим допущено протиправну бездіяльність, Підприємство звернулося до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд Виходить із наступного.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.156, 14.1.38, 14.1.175, 14.1.157, 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України; грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності; скарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.
Згідно з підпунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до положень абзаців 1, 2, 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до абзацу першого пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
За приписами підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Пунктом 60.5 статті 60 ПК України визначено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час здійснення відповідної процесуальної дії) (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною першою статті 325 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Частиною першої статті 359 України також передбачено, що постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Із закінченням процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення грошове зобов'язання набуває статусу узгодженого і в подальшому не може трансформуватися у неузгоджене внаслідок повторного його оскарження в судовому порядку, крім випадку, коли судовим рішенням податкове повідомлення-рішення скасовано.
Як вбачається з матеріалів справи, після набрання законної сили судовим рішенням у справі №816/539/14 (24.06.2014), контролюючим органом була дотримана процедура стягнення, а саме: виставлено податкову вимогу форми «Ю» від 23.07.2014, прийнято рішення про опис майна у податкову заставі від 23.07.2014 № 2539/10/16-24-25-17, складено акт опису майна Підприємства від 08.08.2014, а 25.09.2014 - подано позов про стягнення з Підприємства податкового боргу у розмірі 153345204,79 грн.
Разом з цим, Підприємство, незважаючи на виконання контролюючим органом усіх дій, передбачених ПК України щодо стягнення податкового боргу, 12.11.2024 вдруге звернулося до суду із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, за наслідками розгляду якого у справі № 816/4476/14 Полтавський окружний адміністративний суд ухвалив постанову від 05.04.2017, яка набрала законної сили 01.06.2017, якою скасував податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 N° 0001322200, N° 0001332200, N° 0001342200.
Отже, станом на 01.06.2017 грошові зобов'язання, визначені Підприємству податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, набули статусу неузгоджених, з огляду на обов'язковість судового рішення у справі № 816/4476/14.
В свою чергу, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 22.04.2021 скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017, а провадження у справі № 816/4476/14 закрив.
Таки чином, юридичним фактом, з яким закон пов'язує набуття грошовими зобов'язаннями, визначеними Підприємству згідно податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, статусу узгоджених, є дата ухвалення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови у справі № 816/4476/14, а саме - 22.04.2021.
При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що підставою для відмови контролюючому органу у задоволенні позову у справі № 816/3731/14 було саме набрання законної сили судовим рішенням у справі № 816/4476/14, з наявністю якого суди пов'язували факт відсутності у грошових зобов'язань, визначених Підприємству згідно податкових повідомлень-рішень від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, статусу узгоджених, що знайшло своє підтвердження і у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 816/3731/14.
Відповідно до абзацу 1 пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом 102.3.5 пункту 102.3 статті 102 ПК України встановлено, що відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого здійснюється адміністративне або судове оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується Верховний Суд, що оскільки грошові зобов'язання на суму 153345204,79 грн., визначені у податкових повідомленнях - рішеннях від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200, набули статусу узгоджених 22.04.2021, а з 07.05.2021 набули статусу податкового боргу, на дату звернення Підприємством до суду із цим позовом зазначений податковий борг не може вважатися «безнадійним», з огляду на що вимоги позивача, заявлені у межах даного спору, є передчасними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Підприємства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 30.06.2025.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк