04 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3733/25 пров. № А/857/23277/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Маневицької селищної ради на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2025р. про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом Маневицької селищної ради до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцької Оксани Вікторівни про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у проведенні реєстраційних дій, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Волдінер Ф.А., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 20.05.2025р., м.Луцьк; дата складання повної ухвали суду І інстанції: не зазначена),-
Оскаржуваною ухвалою суду від 20.02.2025р. на підставі п.3 ч.2 ст.236 КАС України зупинено провадження в справі № 140/3733/25 за позовом Маневицької селищної ради до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцької О.В. про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови в проведенні реєстраційних дій, спонукання до вчинення певних дій, до набрання законної сили рішенням в справі № 903/20/25, що перебуває в провадженні господарського суду Волинської обл. (а.с.114).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржила позивач Маневицька селищна рада, яка в апеляційній скарзі просить ухвалу суду про зупинення провадження скасувати та винести постанову, якою в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 140/3733/25 відмовити, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до помилкового вирішення питання про зупинення провадження в справі (а.с.118-124).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час постановлення спірної ухвали суд першої інстанції помилково покликався на існування в господарському суді Волинської обл. справи № 903/20/25, результати якої можуть мати суттєве значення для вирішення розглядуваної справи внаслідок підтвердження чи спростування права позивача на розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га.
Представлені позивачем докази дозволяють суду в повній мірі встановити та оцінити обставини справи, які стосуються протиправності рішення реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га.
Також під час вирішення питання про зупинення провадження в справі суд покликався на релевантну судову практику.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311, ч.2 ст.312 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 10.04.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» позивач Маневицька селищна рада звернулася до суду з позовом, в якому, із урахуванням кінцево сформульованих позовних вимог, просила:
1) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцької О.В. № 77640662 від 05.03.2025р. про відмову в проведенні реєстраційних дії щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га сільськогосподарського призначення на підставі рішення Маневицької селищної ради № 54/7 від 09.01.2025р. «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки»;
2) зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцьку О.В. провести реєстраційні дії щодо припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га сільськогосподарського призначення на підставі рішення Маневицької селищної ради № 54/7 від 09.01.2025р. «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки» (а.с.1-9, 37-45).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2025р. відкрито провадження в адміністративній справі № 140/3733/25, а також ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в судове засідання (а.с.72 і на звороті).
12.05.2025р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, яке обґрунтовано наявністю на розгляді господарського суду Волинської обл. справи № 903/20/25 за позовом прокуратури в інтересах Волинської обласної (військової) державної адміністрації до Маневицької селищної ради про витребування земельної ділянки за кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га (а.с.97-100).
На думку заявника, рішення господарського суду має значення для вирішення розглядуваного спору, оскільки в разі задоволення позову прокурора буде підтверджено ту обставину, що Маневицька селищна рада не була законним володільцем спірного майна та не могла розпоряджатися ним, через що підстави для розгляду адміністративної справи відпадуть. У випадку припинення державної реєстрації спірної земельної ділянки держава в особі Волинської обласної (військової) державної адміністрації не зможе виконати рішення господарського суду Волинської обл. у справі № 903/20/25, що, в свою чергу, призведе до порушення інтересів держави.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження в адміністративній справі, оскільки змістом спірних правовідносин в цій справі є реалізація органом місцевого самоврядування (Маневицькою селищною радою) права розпорядження земельною ділянкою, що перебуває в комунальній власності (кадастровий номер 0723685100:04:002:0134).
Господарським судом Волинської обл. відкрито провадження у справі за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації про витребування з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га.
Таким чином, в справі № 903/20/25 ставиться під сумнів наявність в Маневицької селищної ради права розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134.
Водночас, саме право розпорядження вказаною земельною є фактичною підставою позовних вимог у цій справі.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, з таких причин.
Зупинення провадження в адміністративній справі - це тимчасове припинення вчинення у справі будь-яких процесуальних дій у зв'язку з обставинами, що перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.
Вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі передбачений ст.236 КАС України.
За правилом п.3 ч.1 ст.236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Із змісту наведеної норми слідує, що обов'язок зупинити провадження у справі за розглядуваних обставин виникає в суду лише за наявності обставин, що створюють об'єктивні перешкоди в розгляді справи, створюють неможливість в її розгляді.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, суд також повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду цієї справи, їх взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в розглядуваній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Наведена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 18.09.2018р. у справі № 9901/314/19 та від 16.10.2019р. у справі № 800/330/17, та застосованим Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11.12.2018р. у справі № 815/2032/16, від 20.12.2018р. у справі № 826/12123/16, від 31.01.2019р. у справі № 826/18648/14 та від 05.07.2021р. у справі № 160/9902/19.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що п.3 ч.1 ст.236 КАС України містить застереження про те, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як слідує з матеріалів справи, 03.03.2025р. позивач Маневицька селищна рада звернулася до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради про реєстрацію припинення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га сільськогосподарського призначення на підставі рішення Маневицької селищної ради № 54/7 від 09.01.2025р. «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки».
05.03.2025р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцькою О.В. прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 77640662.
У зв'язку з цим, Маневицька селищна рада звернулась до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Луцької міської ради Оляніцької О.В. № 77640662 від 05.03.2025р. про відмову в проведенні реєстраційних дій та зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію припинення права комунальної власності на зазначену земельну ділянку.
Тобто, предметом розгляду судом у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову у проведенні реєстраційних дій. Оцінка такому рішенню надається на підставі тих доказів та із врахуванням таких обставин, що існували на момент прийняття спірного рішення.
Водночас, у господарській справі № 903/20/25 предметом розгляду є вимоги прокурора до Маневицької селищної ради про витребування з незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га (а.с.101-102).
Отже, адміністративна справи стосується оскарження відмови державного реєстратора у вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації припинення права комунальної власності на спірну земельну ділянку.
В іншому випадку, господарським судом розглядається віндикаційний позов про витребування спірної земельної ділянки.
При цьому, судом не розкрито те, яким чином і на підставі яких правових норм вирішення віндикаційного позову господарським судом унеможливлює розгляд адміністративного позову щодо неправомірності дій (відмови) державного реєстратора.
Покликання суду на те, що право розпорядження земельною ділянкою є фактичною підставою позовних вимог в цій справі, колегія суддів вважає помилковим, оскільки спір у справі № 140/3733/25 стосується протиправності дій державного реєстратора, а не підтвердження права позивача на розпорядження спірною земельною ділянкою.
Також підставою звернення позивача до державного реєстратора слугувало рішення Маневицької селищної ради № 54/7 від 09.01.2025р. «Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки», докази оскарження якого в справі є відсутніми.
Таким чином, у заявленому відповідачем клопотанні про зупинення провадження у справі не обґрунтовано наявності зв'язку між очікуваним рішенням і предметом спору в господарській справі № 903/20/25, в тому числі не конкретизовано, в чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення судом господарської справи № 903/20/25.
Покликання ж на імовірні результати вирішення господарського спору та їх вплив на вирішення адміністративної справи із застереженням необхідності захисту інтересів держави ґрунтуються лише на припущеннях заявника і не підтверджені будь-якими доказами.
Також судом не наведено достатніх мотивів того, що зібрані докази в справі не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Водночас, можливе (імовірне) встановлення преюдиційних фактів в іншій адміністративній справі не звільняє суд від обов'язку розгляду адміністративної справи по суті в межах заявлених позовних вимог.
При цьому, відповідно до ч.7 ст.78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Зіставлення змісту наведених суджень із розумінням положень п.3 ч.1 ст.236 КАС України переконує в тому, що ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження не може залишатися в силі.
Таким чином, аналіз поданого клопотання про зупинення провадження у справі вказує на те, що відповідач не навів переконливих та вагомих доводів для зупинення провадження у справі, не обґрунтував об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до часу вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства.
Окрім цього, згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За правилами ст.6 КАС України та ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини, є джерелами права для судів України.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (§ 124 рішення у справі «Kudla v. Poland», § 30 рішення у справі «Vernillo v. France», § 43 рішення у справі «Frydlender v. France» , § 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland», § 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» та ін.).
Не вдаючись до детального аналізу практики ЄСПЛ із питання, що розглядається, слід нагадати про відображений у § 45 Рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) висновок Суду, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків (див. Caillot v. France, № 36932/97, § 27, 4 червня 1999 року).
Отже, тривале зволікання судом з розглядом спору ставить під загрозу дотримання судом вимог п.1 ст.6 Конвенції.
Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Питання відшкодування апелянту понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги підлягає вирішенню згідно ст.139 КАС України судом першої інстанції за результатами кінцевого вирішення розглядуваного спору по суті.
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню як винесена із порушенням судом норм процесуального права, що призвело до неправильного зупинення провадження у справі, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Оскільки вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст.ст.312, 315 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Маневицької селищної ради задовольнити частково.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2025р. про зупинення провадження в адміністративній справі № 140/3733/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 04.07.2025р.