П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 504/1110/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Бойка А.В., суддів - Єщенка О.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , в якому просила скасувати постанову від 09.07.2023 року серії ЗАВ № 02744895 про притягнення до адміністративної відповідальності про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити відносно неї провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
В апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що у примітці до ст. 122 КУпАП зазначено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді, зокрема, перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 142 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 2793 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Апелянт вказує на те, що позивач не заперечує факт того, що автомобіль «DAEWOO LANOS» номерний знак НОМЕР_1 зареєстровано саме на фізичну особу гр. ОСОБА_1 , а тому відповідальною особою є ОСОБА_1 , за якою зареєстровано транспортний засіб. Також апелянт зазначив, що в Єдиному державному реєстру транспортних засобів не містилось відомостей про будь-якого належного користувача автомобіля «DAEWOO LANOS» номерний знак НОМЕР_1 , станом на 09.07.2023 року. Тому, тільки позивач, як власник транспортного засобу, має право визначати, як використовувати транспортний засіб: особисто або передавати право керування іншим особам.
Апелянт вважає, що під час складання оскаржуваної постанови, інспектором було вірно встановлено відповідальну особу відповідно до вимог ст. 142 КУпАП.
Додатково апелянт вказав на те, що 24.10.2023 року до Єдиного державного реєстру транспортних засобів були внесені відомості щодо належного користувача за транспортним засобом «DAEWOO LANOS» номерний знак НОМЕР_1 , яким є ОСОБА_2 .
Також апелянт зазначив, що постанова серії ЗАВ № 02744895 набрала законної сили 12.07.2023 після сплати штрафу, водночас заява про зміну суб'єкта правопорушення зареєстрована в управлінні патрульної поліції в Одеській області ДПП 30.10.2023. Тобто, заяву подано після 20 календарних днів з дня набрання постановою від 09.07.2023 серії ЗАВ № 02744895 законної сили. Ураховуючи викладене, підстави для зміни суб'єкта правопорушення в зазначеній постанові відсутні.
Апелянт вважає, що оскаржувана постанова ґрунтується на доказах, які відповідають статтям 283, 284 КУпАП і не були спростовані в ході розгляду справи, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 є необґрунтованим.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Серед визначених статтею 315 КАС України повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є скасування судового рішення повністю або частково і у відповідній частині закриття провадження у справі повністю або частково або залишення позовної заяви без розгляду повністю або частково (п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України).
З вказаної норми слідує, що під час розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції повинен перевірити наявність/відсутність підстав для закриття провадження у справі або ж залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів констатує, що лише за умови дотримання позивачем строку звернення до суду або визнання причин пропуску строку поважними суд може розглядати справу і вирішувати спір по суті.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Під час розгляду апеляційної скарги у даній справі колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов подано з додержанням вимог ст.ст. 160-161 КАС України, підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження у адміністративній справі відсутні, у зв'язку із чим, ухвалою від 13.03.2024 року відкрив провадження у даній справі.
Разом з цим, 04.04.2024 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на пропуску позивачем строку звернення до суду.
Суд першої інстанції, посилаючись на те, що правопорушення було зафіксовано в автоматичному режимі, а ОСОБА_1 не перебувала на території України, правопорушення не вчиняла та не була обізнана про існування вказаної постанови, дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
В свою чергу колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доводам відповідача у справі про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду, не встановив час перебування позивача за кордоном та момент, з якого їй стало відомо про існування оскаржуваної постанови, наявність поважних причин пропуску строку подання позовної заяви з моменту, коли їй стало відомо про оскаржувану постанову, та ухвалив судове рішення про задоволення позову.
Досліджуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом в цій справі, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач оскаржує постанову Департаменту патрульної поліції від 09.07.2023 року серії ЗАВ № 02744895. Штраф згідно вказаної постанови був сплачений ще 12.07.2023 року.
З адміністративним позовом представник ОСОБА_1 звернувся до суду засобами підсистеми «Електронний суд» 08.03.2024 року.
В обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду представник позивача посилалась на введення в Україні воєнного стану та перебування позивача за кордоном.
В свою чергу сам по собі факт введення на території України воєнного стану не свідчить про наявність підстав для поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції,
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що ведення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно: від 31.08.2023 у справах № 340/6025/22, № 460/15983/21, від 19.07.2023 у справі №620/5941/22, від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний лист від 07.12.2023 року, направлений ОСОБА_3 начальнику управління патрульної поліції в Одеській області, в якому позивач вказувала на факт фіксації 09.07.2023 року правопорушення відносно себе та просила направити на її адресу постанову від 09.07.2023 року серії ЗАВ № 02744895.
Вказане свідчить про те, що позивач була обізнана про факт прийняття відносно неї постанови від 09.07.2023 року, однак з даним позовом звернулась лише у березні 2024 року, тобто з пропуском встановленого ст. 28/6 КАС України десятиденного строку звернення до суду.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції позивач не зазначив.
Жодних причин і обставин, які об'єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію позивачем прав у встановлений строк, останньою не наведено.
Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, положеннями статті 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання останньому можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини пропуску строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Отже, КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.
Питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов'язковому порядку має бути з'ясовано судом. Однак, у будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
Таким чином, з огляду на те, що у заявленому у позові клопотанні про поновлення строку звернення до суду не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, які б були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, суд апеляційної інстанції має вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням інших причин пропуску строку звернення до суду.
Такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на усталеній практиці Верховного Суду щодо тлумачення вимог статті 123 КАС України (зокрема, постанови Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 140/3708/19, від 09 червня 2022 року у справі № 160/15960/20, від 20 жовтня 2022 року у справі № 380/16907/21, від 24 січня 2023 року у справі № 340/2435/22, від 12 квітня 2023 року у справі № 640/2228/20, від 20 липня 2023 року у справі № 240/5534/22, від 12 березня 2024 року по справі № 380/9291/22).
Враховуючи наведені вище приписи процесуального законодавства, а також правову позицію Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність запропонувати позивачу надати пояснення щодо дотримання строку звернення до суду з даним позовом та/або клопотання про поновлення строку звернення до суду із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 309, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Запропонувати ОСОБА_1 у п'ятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали надати пояснення щодо дотримання строку звернення з даним позовом до суду та/або заяву про поновлення строку звернення до суду із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук