П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38634/24
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Опанасенка Анатолія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 420/38634/24,-
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.06.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишив без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 420/38634/24 - залишив без змін.
24.06.2025 (25.06.2025 передано судді-доповідачу) на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Опанасенка Анатолія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 420/38634/24, у якій заявник просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн, а також стягнути з відповідача недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4542,00 грн.
В обґрунтування заяви, посилаючись на вимоги статей 139, 252 КАС України, для вирішення питання про понесенні позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, адвокат Опанасенко А.В. надав до суду апеляційної інстанції: копії рахунків та платіжних інструкцій на оплату послуг; копію акту виконаних робіт (наданих послуг).
Головне управління ДПС в Одеській області надіслало до суду апеляційної інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просило відмовити у задоволення заяви про ухвалення додаткової постанови .
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ст.ст.252, 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення по справі № 420/38634/24 та часткове задоволення заяви.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частини 3 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.
Так, в даному випадку, на підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, було надано суду: копії рахунків та платіжних інструкцій на оплату послуг; копію акту виконаних робіт (наданих послуг).
Матеріалами справи підтверджено, 22.11.2024 між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «ЮРЛАЙН» було укладено Договір про надання адвокатських послуг (далі - «Договір про надання адвокатських послуг»(а.с.100-101,т.3)
Відповідно до Додатку №1 «Умови надання послуг» Договору про надання правової допомоги відповідальним за надання послуг призначений адвокат Опанасенко А.В., який представляв інтереси ОСОБА_1 у цій справі.
За умовами цього Договору про надання адвокатських послуг надаються послуги щодо оскарження рішень ГУ ДПС в Одеській області, що є предметом розгляду у цій справі.
Відповідно до п. 3.3. Договору про надання адвокатських послуг: «Оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником протягом 5-ти банківських днів з дня надання Виконавцем рахунку на оплату».
Відповідно до п. 5 Додатку №1 «Умови надання послуг» Договору про надання правової допомоги: «Сторони погодили, що Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг у фіксованому розмірі, який складає 40 000,00 грн. без ПДВ за кожен місяць надання послуг на підставі виставленого рахунку (авансу)».
Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг від 24.06.2025, виконавцем було надано позивачу такі послуги:
- вивчення та аналіз апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області від 05.05.2025 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 по справі №420/38634/24;
- підготовка та подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду 12.05.2025 через підсистему «Електронний Суд» заяви про залишення апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області без руху у зв'язку з неповною сплатою удового збору по справі № 420/38634/24;
- підготовка та подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду 14.05.2025 через підсистему «Електронний Суд» відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області на рішення Одеською окружною адміністративною суду від 02.04.2025 по справі № 420/38634/24;
- пошук та аналіз судової практики за подібних правовідносин, як у справі №420/38634/24, для посилення правової позиції Замовника під час розгляду П'ятим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області від 05.05.2025 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2025;
- поїздка до П'ятого апеляційного адміністративного суду для участі у відкритому судовому засіданні, призначеному на 24.06.2025 на 12:00 год., очікування судового засідання та представництво інтересів Замовника під час розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області від 05.05.2025 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 р. по справі №420/38634/24;
- підготовка заяви про ухвалення П'ятим апеляційним адміністративним судом додаткового судового рішення по справі №420/38634/24 щодо розподілу судових витрат;
- надання роз'яснень та консультацій Замовнику у зв'язку з розглядом П'ятим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області від 05.05.2025 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 по справі № 420/38634/24.
Загальна вартість виконаних робіт (послуг) склала 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Як вже зазначалось вище, представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення на стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами. Стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Відповідач акцентував увагу суду , що в акті № НП - від 24.06.2025 не зазначена вартість кожної з наданих послуг та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як і не зазначена кількість витраченого часу.
Між тим, відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №910/1929/19, - акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Досліджуючи надані адвокатом документи та заперечення представника відповідача на предмет співмірності заявленої суми правничою допомоги, колегією суддів встановлено наступне.
Так відповідно матеріалів справи адвокат Опанасенко А.В. здійснював представництво інтересів ОСОБА_1 у справі № 420/38634/24 також у Одеському окружному адміністративному суді.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду справи як у суді першої так і суді апеляційної інстанції.
В суді апеляційної інстанції представник позивача продублював свою позицію наведену в суді першої інстанції. Підготовка справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки, представник позивача - адвокат Опанасенко А.В. був обізнаний із позицією ГУ ДПС в Одеській області, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось.
Водночас суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
На думку колегії суддів, витрачений час адвокатом на пошук та аналіз судової практики за подібних правовідносин, як у справі №420/38634/24, надання роз'яснень замовнику у зв'язку з розглядом П'ятим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області від 05.05.2025 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 по справі № 420/38634/24 не потребували значного часу та значного обсягу юридичної і технічної роботи , тому що представник позивача був обізнаний з усіма деталями у справі.
Доречно наголосити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 80 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з ГУ ДПС в Одеській області становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період апеляційного провадження, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
В той же час враховуючи фактичний об'єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, беручи до уваги доведеність позивачем відповідно до вимог статті 77 КАС України надання йому послуг професійної правничої допомоги, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання адвоката Опанасенка А.В. підлягає частковому задоволенню.
При прийнятті додаткового рішення суд врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.01 2021 по справі № 280/2635/20, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено .
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).
У справі “Черніус та Рінкевичюс проти Литви» (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах “Beinaroviс and others v. Lithuania», заява № 70520/10, пункт 140 та “Radchikov v. Russia», заява № 65582/01, пункт 50).
ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах “Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75).
Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі “Zubac v. Croatia» (заява № 40160/12, пункти 76- 86).
Аналізуючи подані позивачем докази, враховуючи складність та значення справи для сторін, з урахуванням заперечення на заяву про розподіл судових витрат , колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення клопотання та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Також представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення просив стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області недоплачений судовий збір за подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн
В обґрунтування зазначеного клопотання адвокат Опанасенко А.В. зазначив про таке.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 році встановлено на рівні 3028 грн., тобто максимальний розмір судового збору за подання апеляційної скарги може становити не більше 45 420 грн. (15 х 3028 грн.).
Згідно ст. 4 Закона України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою підприємцем встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Судовий збір, що підлягав сплаті у справі № 420/38634/24 за подання позову ОСОБА_1 , становив 15 140 грн., оскільки було заявлено майнові вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, якими призначено до сплати 5 827 136,39 грн.
Відтак, за подання позову у справі № 420/38634/24 позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 15 140,00 грн., що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією № 225601 від 06.12.2024.
Отже, представник позивача вважає, що за подання апеляційної скарги на рішення суду у справі № 420/38634/24 підлягав сплаті судовий збір у розмірі 22 710,00 грн. (15 140 грн. х 150%).
Проте, ГУ ДПС в Одеській області відповідно до платіжної інструкції №1215 від 01.05.2025 сплатило судовий збір у розмірі 18 168,00 грн.
Між тим, міркування представника позивача про те,що апелянт не доплатив судовий збір є хибними, враховуючи те, що частиною 3 статті 4 Закона України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, враховуючи подання апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області в електронній формі судовий збір за подання апеляційної скарги сплачений відповідно до вимог законодавства, а саме 18 168,00 грн ( 22 710,00 *0,8).
Відповідно заява представника позивача в частині стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області судового збору за подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Опанасенка Анатолія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 420/38634/24 - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову у справі № 420/38634/24 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 420/38634/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 7 000,00 (сім тисяч) грн.
В іншій частині - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик