П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4900/25
Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.
Дата і місце ухвалення 25.04.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті його довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 06-27/12/25 від 22.01.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2024 р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 06-27/12/25 від 22.01.2025 р. про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, згідно з якою його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням прожиткового мінімуму для громадян 3028 грн, складає 340650,00 грн, з загальним відсотком розрахунку щомісячного довічного грошового утримання 72% від суми вказаної суддівської винагороди з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті його довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 06-27/12/25 від 22.01.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 06-27/12/25 від 22.01.2025 про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт вказував на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 №193-IX та з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визначено, зокрема, єдиний порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, який врегульований у ст. 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII. При цьому, порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, передбачений у ч. 3 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII, зводиться до виплати довічного грошового утримання у відповідному розмірі, що не є тотожним порядку призначення таких виплат у конкретному розмірі.
Апелянт зазначив, що питання перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддів у відставці прямо врегульовано ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував, що про наявність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав. Зазначеними вище положеннями регулюється порядок формування оновленої довідки про суддівську винагороду у разі зміни розміру складових такої винагороди.
Як зазначає апелянт, передбачені наведеним вище Порядком № 3-1 підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача були відсутні станом на дату його звернення із заявою (лист від 10.02.2025 №3268-1993/Б-02/8-1500/25 Головного управління).
Посилаючись на положення до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», апелянт зазначає, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн, тобто на рівні 2020 року. Виходячи з викладеного, змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після 18.02.2020 року не проводилось.
За вказаних обставин апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді, оскільки з прийняттям Законів № 1082-ІХ, №1928-ІХ, №2710-ІХ, №3460-ІХ зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина, на що не звернув увагу суд першої інстанції.
Зважаючи на зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду 25.04.2025 року та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
30.05.2025 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач виклав свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги.
Так позивач вказував на те, що зміни до Закону № 1402-VIIІ у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який мовиться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. Позивач зазначив, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIIІ, які мають пріоритет стосовно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Позивач вважає, що зазначені бюджетні закони фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». На думку позивача, Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Також позивач зазначив, що правові висновки, викладені, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 щодо визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб для суддів є правильними і підстав для відступу від таких висновків не було.
З огляду на зазначене позивач просив залишити апеляційну скаргу Головного управління ПФУ в Одеській області без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 р. у справі № 420/4900/25 - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем у справі не оскаржувалось, колегія суддів здійснює перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
22.01.2025 року Одеським апеляційним судом видано позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-27/12/2025 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2024, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, в якій розмір суддівської винагороди судді визначений з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн.
Вказана довідка видана на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року у справі № 420/32190/24.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою (вх.№1993/Б-1500-25 від 27.01.2025), до якої додав копію довідки №06-27/12/2025 від 22.01.2025 та просив здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці на підставі цієї довідки з 01.01.2024 року.
Листом від 10.02.2025 року за №3268-1993/Б-02/8-1500/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та вказало, що ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене виходячи з розрахунку 72% суддівської винагороди.
У вказаному листі відповідач зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України від «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 135 Закону базовий розмір посадового окладу судді встановлюється з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Посилаючись на те, що відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, з якого встановлюється базовий розмір посадового окладу судді у порівнянні з минулим роком не змінився, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказало на відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 року.
Не погоджуючись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак дійшов висновку про передчасність заявлення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2024 р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з загальним відсотком розрахунку щомісячного довічного грошового утримання 72% від суми вказаної суддівської винагороди з урахуванням проведених виплат, з огляду на ще нездійснення відповідного перерахунку та не порушення прав позивача в цій частині.
Надаючи оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 2 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з частиною 5 статті 135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Таким чином, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 р. № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Статтею 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - становить 3028 гривні, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Аналогічні положення щодо встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня у розмірі - 2102 гривні містили і Закони України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Отже, окремими приписами Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Виходячи з наведених положень законів України про Державний бюджет, а також посилаючись на те, що змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 року не відбулось, пенсійний орган наполягає на тому, що суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024р. має бути визначена із урахуванням розміру прожиткового мінімуму 2102 грн., а не 3028 грн., як вказує позивач.
Слід зазначити, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:
«Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначені положення КАС України, колегія суддів при розгляді даної справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24.
За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025р. у справі №240/9028/24, з 01.01.2024р. для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме: 2102,00 грн.
Разом з тим, у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданій Одеським апеляційним судом 22.01.2025 року за № 06-27/12/2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року у справі № 420/32190/24, суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2025 р. у справі №240/9028/24.
Колегія суддів зазначає, що вказана довідка видана на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року у справі № 420/32190/24, яке базувалося на судовій практиці, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила у постанові від 24.04.2025 р. у справі №240/9028/24.
Відтак, враховуючи зміну правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати дії відповідача протиправними.
Зважаючи на те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 2102,00 грн., а також враховуючи те, що з 01.01.2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді також складав 2102 грн., відсутні підстави для перерахунку ОСОБА_1 з 01.01.2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про правомірність відмови Головного управління ПФУ в Одеській області в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання із врахуванням довідки, виданої Одеським апеляційним судом 22.01.2025 року за №06-27/12/2025, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2024 року, що дорівнює 3028,00 грн.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду на підставі ст. 317 КАС України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Частиною 1 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року скасувати.
Ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук