19 червня 2025 року м. Дніпросправа № 340/713/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року (головуючий суддя Петренко О.С.)
в адміністративній справі №340/713/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 05.02.2025 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого йому обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 та 2023 рік сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 та індексації;
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , на фінансовому забезпеченні якої перебуває Військова частина НОМЕР_1 , перерахувати та доплатити йому грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 та індексації.
Ухвалою суду від 07.02.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху, в зв'язку з її невідповідністю вимогам ст.160 КАС України. У вказаній ухвалі зазначено про необхідність подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів.
18.02.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків.
В обґрунтування пропущення строку, вказано, що причини пропуску звернення до суду є поважними, з огляду на те що, про порушені права позивач дізнався лише 05.11.2024, після отримання відповіді від відповідача про нараховане йому грошове забезпечення під час звільнення його /виключення його зі списків особової частини/ 31.08.2023. Представник позивача вказує, що з 25.02.2022 по 31.08.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебуває у підпорядкуванні та на фінансовому забезпечені військової частини НОМЕР_2 . Представник позивача вказує, що майже весь час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у районах ведення бойових дій, що вплинуло на реалізацію його права на звернення до суду та перешкоджало дотриманню визначеного законом строку для звернення до суду.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позов подано з пропуском тримісячного строку звернення до суду з дати ознайомлення з наказом військової частини НОМЕР_1 від 41.08.2023 року за №251, а наведені позивачем причини пропуску такого строку не підтверджують об'єктивну неможливість чи ускладнення для позивача звернутись до суду у встановлений законом строк та не можуть бути визнані поважними, оскільки не надано доказів безперервного перебування позивача в зоні ведення бойових дій за період з 25.02.2022 по 31.08.2023.
Не погодившись з ухвалою суду про повернення позову, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що з 25.02.2022 року по 31.08.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебуває у підпорядкуванні та на фінансовому забезпечені військової частини НОМЕР_2 . 31.08.2023 року Позивач, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2023 року № 251 був виключений зі списків особового складу частини та вибув до нового місця служби. У жовтні 2024 року, Позивач звернувся до Адвокатського бюро «Грішин та партнери» за правовою допомогою для з'ясування правильності нарахування та повноти виплати йому за час проходження військової служби сум, оскільки за час проходження військової служби Відповідач 1 не інформував про нараховані суми Позивача. В свою чергу, в інтересах Позивача, за дорученням Адвокатського бюро адвокат Грішин Євген Олексійович, для з'ясування зазначених обставин звернувся із відповідним запитом до військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні якої перебуває військової частини НОМЕР_1 , на предмет надання інформації про розміри встановленого ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх його складових, включаючи щомісячні основні та додаткові, а також одноразові види грошового забезпечення. У відповідь на зазначений запит 05.11.2024 року на адресу адвоката (Бюро) Відповідачем 2 була надіслана відповідь, в якій останнім була надана інформація про розмір окладу, окладу за військовим званням та інших видів грошового забезпечення ОСОБА_1 . Із зазначених листа-відповіді та довідки по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення стало відомо, що до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розміри вказаних вище виплат, Відповідач 1 не включив суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 та індексацію, які Позивач отримував щомісячно. Вбачаючи, що такі дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 є протиправними Позивач звернувся із даним позовом до суду.
Щодо висновків суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів його перебування в зоні ведення бойових дій за період з 25.02.2022 року по 31.08.2023 року, зауважує, що дана обставина є очевидною, оскільки відповідно до довідки по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби військовослужбовцю ОСОБА_1 , а саме з 27.02.2022 року по 31.08.2023 року вбачається, що останнім отримувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 168 від
28.02.2022 року у розмірі 30 000,00 грн. з лютого 2022 року по жовтень 2022 року та з січня 2023 року по серпень 2023 року (включно)(частково), а також в розмірі 100 000,00 грн. в період з жовтня 2022 року по грудень 2022 року (включно). Відтак, наведені у зазначеній вище довідці дані про отримання Позивачем додаткової винагороди, встановленої на час дії воєнного стану свідчить про перебування останнього в зоні (районах) ведення бойових дій.
Водночас, для підтвердження цієї обставини, додатково до апеляційної скарги надав довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 25.02.2025 року про повернення позову, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спір у вказаній справі виник в зв'язку з невиплатою в належному розмірі грошового забезпечення.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. (ч.5 ст.122 КАС України).
Таким чином, за змістом наведеної вище процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Тобто спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 року №2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України. Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211) та закінчився 30.06.2023 року (постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651).
Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Позивач проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , спір стосується невиплати позивачу грошового забезпечення в належному розмірі за період проходження служби в 2022 році, та в 2023 році (не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2022 та 2023 рік сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 та індексації)
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право звернутися до суду з вищевказаними позовними вимогами протягом трьох місяців з дати ознайомлення з наказом військової частини НОМЕР_1 від 41.08.2023 року за №251.
В заяві про поновлення строку позивач зазначив, що про порушені права позивач дізнався лише 05.11.2024, після отримання відповіді від відповідача про нараховане йому грошове забезпечення під час звільнення його /виключення його зі списків особової частини/ 31.08.2023.
Зокрема, представник позивача вказує, що з 25.02.2022 по 31.08.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка перебуває у підпорядкуванні та на фінансовому забезпечені військової частини НОМЕР_2 .
При цьому, представник позивача вказує, що майже весь час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у районах ведення бойових дій, що вплинуло на реалізацію його права на звернення до суду та перешкоджало дотриманню визначеного законом строку для звернення до суду.
Надаючи оцінку вказаним обставинам суд першої інстанції вказав, що усуваючи недоліки позовної заяви, доказів безперервного перебування позивача в зоні ведення бойових дій за період з 25.02.2022 по 31.08.2023, не надано.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначене дає підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано доказів безперервного перебування позивача в зоні ведення бойових дій за період з 25.02.2022 по 31.08.2023, оскільки враховуючи предмет спору у цій справі, в також доданої до позову довідки по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби військовослужбовцю ОСОБА_1 , а саме з 27.02.2022 року по 31.08.2023 року вбачається, що останнім отримувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 30 000,00 грн. з лютого 2022 року по жовтень 2022 року та з січня 2023 року по серпень 2023 року (включно)(частково), а також в розмірі 100 000,00 грн. в період з жовтня 2022 року по грудень 2022 року (включно). Відтак, наведені у зазначеній вище довідці дані про отримання позивачем додаткової винагороди, встановленої на час дії воєнного стану свідчить про перебування останнього в зоні (районах) ведення бойових дій.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом підтверджують об'єктивну неможливість чи ускладнення для позивача звернутись до суду, тому можуть бути визнані поважними.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позову.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позову підлягає скасуванню, справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 19.06.2025 та касаційному оскарженню не підлягає.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова