Номер провадження: 22-ц/813/4641/25
Справа № 947/9257/24
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Кострицький В. В.
01.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді Коновалова В.А.,Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
представник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - Шелест Марина Борисівна
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1
представник ОСОБА_1 - Корнишин Юрій Олексійович
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шелест Марини Борисівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2025 року, постановлена у складі судді Луняченка В.О., у приміщенні того ж суду,
у цивільний справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий газ та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання боргу безпідставним, списання заборгованості та приведення даних лічильника у відповідності до фактичного споживання,-
встановив:
Короткий зміст рішення суду
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2025 року закрито провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий газ з підстав, визначеної п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України , за відсутністю предмета спору.
Закрито провадження за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання боргу безпідставним, списання заборгованості та приведення даних лічильника у відповідності до фактичного споживання , з підстав визначених п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, внаслідок відмови позивача від позову унаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 гривень.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що у зв'язку з тим, що відмова позивача від позову зумовлена його фактичним задоволенням відповідачем, шляхом усунення порушення прав позивача, а відтак, відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 10500 гривень.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись з таким рішенням, представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду. В поданій апеляційній скарзі просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2025 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 гривень і постановити у цій частині нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 в стягненні судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
В обґрунтування зазначає, що позивач вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права.
Вказує, що позивач при здійсненні нарахувань вартості спожитого природного газу відповідачем діяв виключно в межах встановленого законом порядку та, з огляду на відсутність іншого передбаченого законом способу обчислення вартості спожитого природного газу, використовував інформацію, розміщену АТ «Одесагаз» на інформаційній платформі оператора ГТС - ТОВ «Оператор газорозподільної системи України».
З урахуванням викладеного, зважаючи на характер позовної вимоги щодо приведення обсягів споживання природного газу у відповідність з фактичними показниками лічильника та їх способу виконання, залежності від дій самого позивача за зустрічним позовом та оператора ГРМ (вчасної передачі показників та внесення їх на інформаційну платформу), Товариство не є особою уповноваженою на приведення обсягів споживання природного газу до фактичних показників лічильника, а отже, не зобов'язаною за даною позовною вимогою особою. Інші позовні вимоги ОСОБА_1 є похідними від вищезазначеної.
ОСОБА_1 була подана саме заява про залишення позову без розгляду, а не заява про відмову від позовних вимог.
З огляду на відсутність відмови позивача за зустрічним позовом від позовних вимог, та враховуючи той факт, що ОСОБА_1 була подана саме заява про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для застосування п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, задоволення відповідачем за зустрічним позовом позовних вимог ОСОБА_1 , та виніс оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача за зустрічним позовом через задоволення позовних вимог відповідачем за зустрічним позовом, чим грубо порушив норми чинного процесуального законодавства.
Звернення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до суду за захистом своїх прав та інтересів не може розцінюватися судом як недобросовісна поведінка та бути підставою для стягнення з відповідача за зустрічним позовом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн..
Також, відповідно до документів, доданих до заяви про розподіл судових витрат, адвокатом Корнишиним Ю.О. здійснювалася підготовка та подання відзиву на первісну позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив на первісну позовну заяву.
Отже, вказаним представником надавалася правова допомога у підготовці заяв по суті справи за первісним позовом.
Разом з тим, відповідно до поданих документів, адвокатським об'єднанням надавалася правова допомога, що полягала в ознайомленні у тому числі з процесуальними документами, підготовленими іншим представником Корнишиної Н.Л. та у представництві інтересів в суді першої інстанції.
Натомість, відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Разом з тим, ч. 9 ст. 141 ЦПК України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Тобто, вказаною правовою нормою передбачено відповідальність сторони, недобросовісні дії якої спричинили виникнення спору.
Позиція учасників справи.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 просить суд апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2025 року без змін.
Вказує, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.
Явка сторін
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду в судове засідання в режимі відеоконференції приєднався представник ОСОБА_3 , клопотань про відкладення розгляду не було, що не заважає апеляційному перегляду.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, предметом апеляційного перегляду, з огляду на вимоги ч.1 ст. 367 ЦПК України, є ухвала Київського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2025 року лише в частині стягнення судових витрат та закриття провадження за зустрічним позовом.
Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до ч.1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частина 3 цієї статті встановлює, що у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Судом встановлено, що відмова представника позивача за зустрічним позовом від даного позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд дійшов висновку про можливість прийняття відмови позивача від зустрічного позову та закриття провадження у справі.
Оскільки позивач за зустрічним позовом добровільно відмовилася від свого позову, надавши суду відповідну заяву, з наслідками відмови від позову згідно ст.256 ЦПК України остання ознайомлена, тому судові необхідно прийняти відмову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кравець І.Г., від її позову, а провадження по цивільній справі необхідно закрити.
З врахуванням цього судом першої інстанції було стягнуто витрати на правову допомогу з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 ..
Проте колегія суддів не погоджується з вказаними висновками виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що в лютому 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_1 за спожитий природний газ в сумі 47889,49 грн.
В травні 2024 року ОСОБА_1 до суду був поданий зустрічний позов до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» з вимогами про визнання безпідставним та скасування боргу за природний газ у розмірі 47889,49 гривень; зобов'язання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» списати з особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 заборгованість у сумі 47889,49 гривень; зобов'язання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» привести баланс особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у відповідність до фактичного споживання газу згідно показників лічильника газу та сплачених грошових коштів.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2024 року підготовче провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий газ та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання боргу безпідставним, списання заборгованості та приведення даних лічильника у відповідності до фактичного споживання - закрито.
Призначено справу до судового розгляду по суті.
15.01.2025 позивачем за зустрічним позовом до Київського районного суду м. Одеси посилаючись п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, була подана заява про залишення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання боргу безпідставним, його скасування та зобов'язання списати заборгованість від 21.05.2024 без розгляду у зв'язку із фактичним виконанням вимог ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", які були викладені у зустрічній позовній заяві.
20.01.2025 представником ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до Київського районного суду м. Одеси в порядку п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України була подана заява про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору за первісним позовом.
10.02.2025 представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) до суду була подана заява про розподіл судових витрат від 10.02.2025, в якій останній посилаючись на ч. 5 ст. 142 ЦПК України, просив стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17500,00 грн.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина 3 статті 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
В справі що переглядається, суд закрив провадження, вказавши, що позивач за зустрічним позовом добровільно відмовилася від свого позову, надавши суду відповідну заяву, з наслідками відмови від позову згідно ст.256 ЦПК України остання ознайомлена, тому судові необхідно прийняти відмову ОСОБА_1 від її позову, а провадження по цивільній справі необхідно закрити.
Однак в матеріалах справи відсутня заява позивача за зустрічним позовом про відмову від позову на підставі статті 255 ЦПК України.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи позивачка за зустріним позовом, 15.01.2025 направила на адресу Київського районного суду м. Одеси заяву відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви України у зв'язку із фактичним виконанням вимог ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Вказані обставини свідчать про порушення судом першої інстанції процесуальних норм у зв'язку з тим, що ним було закрито провадження на підставі заяви позивача про залишення позову без розгляду, чи порушено принцип диспозитивність.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заявив клопотання про розподіл судових витрат понесених у зв'язку з розглядом справи на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, яка передбачає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Проте судом першої інстанції розглянуто вказане клопотання з посиланням на те, що відмова позивача від позову зумовлена його фактичним задоволенням відповідачем, шляхом усунення порушення прав позивача, а відтак, відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 10500 гривень.
Отже, з огляду на відсутність відмови позивача за зустрічним позовом від позовних вимог, та враховуючи той факт, що ОСОБА_1 була подана саме заява про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для застосування п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, задоволення відповідачем за зустрічним позовом позовних вимог ОСОБА_1 , та виніс оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача за зустрічним позовом через задоволення позовних вимог відповідачем за зустрічним позовом, чим грубо порушив норми чинного процесуального законодавства.
Також, частина 3 ст. 142 ЦПК України передбачає право позивача на відшкодування судових витрат саме за умови відмови позивача від позову внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову.
За таких обставин, з урахуванням відсутності в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 про відмову від зустрічних позовних вимог, застосування судом першої інстанції вказаної правової норми та стягненні витрат на правову допомогу з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є грубим порушенням норм ЦПК України.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на зазначені обставини, колегія вважає, що у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367,374,379,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу Шелест Марини Борисівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» - задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 13 лютого 2025 року - скасувати в частині закриття провадження за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про визнання боргу безпідставним, списання заборгованості та приведення даних лічильника у відповідності до фактичного споживання з підстав визначених п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 03 липня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко