Справа №461/3533/25
23 червня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
при секретарі судового засідання Штогрині В.-Н. Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання права власності в порядку спадкування,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, відповідно до якого просить визнати право власності ОСОБА_1 в порядку спадкування на 4/9 частки у квартирі АДРЕСА_4 , а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 21.04.2021 ОСОБА_4 , яка є тіткою позивача, склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Німак М.О. Згідно з цим заповітом ОСОБА_4 на випадок смерті розпорядилася належною їй частиною квартири АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_4 30.06.2023 звернувся з заявою про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Герич І.Б., яка 13.09.2023 завела спадкову справу №18/2023. Проте, листом № 01/02-14 від 15.02.2024 нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з тим, що відсутня згода співвласника квартири ОСОБА_2 на визначення за померлою ОСОБА_4 1/3 частки у праві спільної сумісної власності на згадану квартиру. Тому просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.05.2025 року у справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явилися. Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Відповідачу надсилались копія ухвали суду та копія позовної заяви з додатками рекомендованим поштовим відправленням за місцем реєстрації. У судове засідання 23.06.2025 року відповідач не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за місцем реєстрації. Згідно з інформацією поштового відстеження лист повертається за зворотною адресою, у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Суд вжив всіх можливих заходів для належного і вчасного повідомлення відповідача про судові засіданні, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Тому, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення чи про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, хоча була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Третій особі надсилались копія ухвали суду та копія позовної заяви з додатками рекомендованим поштовим відправленням за місцем реєстрації. У судове засідання 23.06.2025 року третя особа не з'явилася, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки рекомендованим поштовим відправленням за місцем реєстрації. Згідно з інформацією поштового відстеження лист повертається за зворотною адресою, у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Суд вжив всіх можливих заходів для належного і вчасного повідомлення третьої особи про судові засіданні, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Тому, третя особа вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення чи про розгляд справи у її відсутності до суду не надходило.
Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин , суд розглядає справу за відсутності такого учасника.
Суд вважає, що справу можливо слухати у відсутності учасників судового процесу, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив наступне. Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 29.03.2001, виданого Львівською міською радою, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_4 .
Співвласниками квартири АДРЕСА_4 були: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер один із співвласників, а саме ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина за законом, котра складалась із 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 , з чим погодилися інші співвласники
Спадкоємцями цієї 1/3 частки були: дружина померлого - ОСОБА_4 , син померлого - ОСОБА_2 та донька померлого ОСОБА_6 .
ОСОБА_7 відмовилась від прийняття своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_2 .
У зв'язку з цим, 1/3 частка, яка належала померлому, була успадкована ОСОБА_4 в розмірі 1/9 цієї частки та ОСОБА_2 в розмірі 2/9 цієї частки, про що 01.02.2018 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом.
Таким чином, частка ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_4 складала 4/9 (1/3+1/9 = 4/9), а частка ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_4 складала 5/9 (1/3+2/9 = 5/9).
21.04.2021 ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Німак М.О.
Згідно цього заповіту ОСОБА_4 на випадок смерті розпорядилася належною їй частиною квартири АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно ч.2 ст. 1226 ЦК України суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Як передбачено ч.2 ст.370 ЦК України, у разі виділу, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , про що видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 01.07.2023.
Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Герич І.Б., яка 13.09.2023 завела спадкову справу №18/2023.
Однак, листом № 01/02-14 від 15.02.2024 нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з тим, що відсутня згода співвласника квартири ОСОБА_2 на визначення за померлою ОСОБА_4 1/3 частки у праві спільної сумісної власності на згадану квартиру, та рекомендувала звернутись до суду для визначення за померлою відповідної частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист порушеного цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1220 ЦК України унормовано, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно з ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з частино 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Так, ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку звернувся з заявою про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Герич І.Б., яка 13.09.2023 завела спадкову справу №18/2023. Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з тим, що відсутня згода співвласника квартири ОСОБА_2 на визначення за померлою ОСОБА_4 1/3 частки у праві спільної сумісної власності на згадану квартиру.
За наведених обставин позивач посилається на те, що позбавлений можливості реалізувати своє право на набуття права власності на підставі заповіту.
Відповідно до ч.1 ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч.4 ст.25 ЦК України).
Таким чином, визначення за померлою відповідної частки у праві власності на квартиру не відповідатиме вимогам матеріального цивільного права України.
У зв'язку з цим, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень ст.16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Такі правові висновки неодноразово були викладені Верховним Судом у постановах, зокрема від 13.10.2021 (справа №759/10030/18), від 28.07.2021 (справа №148/2418/15), від 16.09.2020 (справа №464/1663/18), від 27.05.2020 (справа №361/7518/16-ц), від 22.04.2020 (справа №127/23809/18), від 22.04.2020 (справа №601/2592/18), від 20.03.2019 (справа №550/1040/16-ц), від 20.06.2018 (справа № 266/5267/18), від 20.06.2018 (справа №640/13903/16-ц).
З урахуванням встановлених судом обставин, суд, керуючись принципом змагальності, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом майна померлої ОСОБА_4 , якій на праві власності належала 4/9 частки у квартирі АДРЕСА_4 , та відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України прийняв спадщину.
Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 351 - 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання права власності в порядку спадкування - задоволити.
Визнати право власності ОСОБА_1 в порядку спадкування на 4/9 частки у квартирі АДРЕСА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки безпосередньодо Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 03.07.2025 року.
Суддя В.Є. Радченко