24 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4730/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гринька Я.О.
представника позивача - Лєвєнтова О.В.,
представника відповідача - Вірич М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач/ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач/Управління), в якій просила визнати постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці протиправною та скасувати постанову № 13-ДПС від 28.02.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення прийнята відповідачем за результатами розгляду матеріалів фактичної перевірки ГУ ДПС у Харківській області. Позивач вказувала, що 04.02.2025 нею направлено відповідачу засобами поштового зв'язку заперечення, в яких зазначено, що всі фізичні особи, які залучалися для ведення господарської діяльності, були працевлаштовані. На запит про надання документів позивачем був наданий трудовий договір, укладений безпосередньо з тією особою, яка здійснювала розрахунок під час здійснення контрольно -розрахункової операції, інші особи, зазначені в акті перевірки, до здійснення її господарської діяльності не залучаються, будь-яких правовідносин між нею та даними особами немає. Звертала увагу на те, що її господарська діяльність не пов'язана із здійсненням будь-яких виробничих процесів, для виконання якої необхідна наявність великої кількості трудових ресурсів, натомість пов'язана із реалізацією алкогольної продукції, для здійснення якої, на умовах позмінної роботи, цілком достатньо одного співробітника та її безпосередньої участі. Вважає, що під час здійснення перевірки податковий орган мав усі можливості з'ясувати суть здійснюваної нею господарської діяльності та встановити, чи є у неї реальна потреба у такій кількості співробітників, однак цього зроблено не було. Наголошувала, що жодна з осіб, які вказані в акті перевірки, не повідомила, що перебуває з позивачем у неоформлених трудових відносинах, що підтверджується відповідними поясненнями, долученими до акту перевірки. Стосовно осіб, які знаходилися у приміщенні під час здійснення перевірки, стверджувала, що ці особи не залучалися та не залучаються нею до здійснення господарської діяльності, ні трудових, ні цивільно-правових відносин між нею та цими особами немає.
Крім того, зауважувала, що відповідно до Договору оренди приміщення, який був наданий під час перевірки, нею орендується лише 30 кв.м., від загальної площі приміщення в 118,8 кв.м., що є ще одним безпосереднім підтвердженням того факту, що в приміщенні ведуть господарську діяльність і інші суб'єкти господарювання.
Відтак позивач наполягає на відсутності будь-яких фактичних доказів на підтвердження інкримінованих їй правопорушень.
Поміж іншого, зазначала, що уповноваженою особою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці було порушено ст. 32 Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки позивача не було запрошено належним чином на розгляд матеріалів справи, натомість тільки отримано 20.02.2025 року запрошення щодо розгляду матеріалів адміністративного провадження, призначеного на 20 лютого 2025 року о 11:45.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
29.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 50 - 55/, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що на підставі Акту фактичної перевірки, а також усіх наявних матеріалів, що стосуються даної перевірки, посадовими особами Міжрегіонального управління у визначений законом 45-денний термін складено Постанову № 13-ДПС від 28.02.2025 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 320 000,00 грн. на ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП України, що виразилось у допуску до роботи в господарський об'єкт (кафе) працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які були присутні під час проведення фактичної перевірки та виконували свої посадові обов'язки в господарському об'єкті, де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 , без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стосовно тверджень позивача про те, що її господарська діяльність не пов'язана із здійсненням будь-яких виробничих процесів, для виконання якої необхідна наявність значної кількості трудових ресурсів, відповідач вказував, що із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається великий перелік видів діяльності, якими займається ФОП ОСОБА_1 , тому є очевидним, що для ефективного ведення господарської діяльності у неї не може вистачати лише власних сил та одного працівника, адже діяльність Позивача охоплює як сферу громадського харчування (ресторани, мобільне харчування, постачання готових страв), так і торгівлю (роздрібна торгівля у магазинах, онлайн, поштою), а також рекламну діяльність. Це вимагає абсолютно різного підходу, знань та організації процесів. Тому цілком логічним є те, що опитані особи можуть працювати на позивача, однак не визнавати цього, знаючи те, яку відповідальність за це може нести їхній роботодавець.
Звертав увагу на те, що надані ФОП ОСОБА_1 заперечення щодо акту перевірки були належним чином дослідженні та оцінені.
Також зазначав, що механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2013 № 509. У зв'язку з виключенням постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 пунктів 6, 7, Порядок № 509 більше не передбачає обов'язкового попереднього письмового повідомлення суб'єктів господарювання чи роботодавців про дату розгляду справи, а також участі їх представників під час розгляду справи як обов'язкової умови. З огляду на викладене, розгляд справи без участі представника суб'єкта господарювання не суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, позивача було повідомлено про дату і місце розгляду матеріалів та Акту фактичної перевірки. Відтак, права позивача у процесі розгляду справи не були порушені.
Окрім іншого, відповідач звертав увагу на те, що, незважаючи на подання позивачем заперечень, добровільна сплата половини суми штрафу є фактичним підтвердженням часткового визнання своєї вини або, як мінімум, визнання правомірності застосованих до нього санкцій.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4730/25 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови., справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання /а.с. 36/.
Ухвалою суду від 16.04.2025 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено. Постановлено забезпечити участь представника позивача, Лєвєнтова Олександра Володимировича, у судовому засіданні у справі №440/4730/25, призначеному на 11:30 13 травня 2025 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, та у разі відкладення судового засідання чи оголошення перерви судом, відповідно до положень статей 181, 205, 223 Кодексу адміністративного судочинства України - у наступних судових засіданнях, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 /а.с. 46/.
29.04.2025 представником відповідача подано клопотання про залучення Головного управління ДПС у Харківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору /а.с. 97 - 98/.
05.05.2025 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 164 - 166/, в якій представник позивача, підтримуючи позовні вимоги, вказував, що співробітниками ГУ ДПС у Харківській області було проведено дві контрольно розрахункові операції: перша операція була проведена на ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_1 ), а друга операція на ФОП ОСОБА_1 . З квитанцій, які містяться в матеріалах справи, видно, що продукти харчування продає ФОП ОСОБА_6 , а напої продає позивач, тому можна зробити висновок, що за даною адресою підприємницьку діяльність здійснює два підприємця, ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , і ОСОБА_6 надає послуги з ресторанної діяльності, а позивач надає послуги з продажу напоїв. Відтак цілком логічним є той факт, що позивачу для здійснення його діяльності не потрібна велика кількість співробітників.
Також зауважував, що Держпраці повинна була самостійно дослідити обставини справи, а не спиратися на дослідження ГУ ДПС у Харківській області, тим самим порушуючи норми законодавства.
Крім того, вказував, що Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці під час розгляду адміністративного провадження повинно було діяти не лише на підставі Порядку № 509, а й на підставі Закону України «Про адміністративну процедуру».
Щодо добровільної сплати половини суми штрафу, зазначав, що дійсно, позивачем було сплачено 50% від розміру нарахованого штрафу, відповідно до ч. 5 ст. 265 КЗпП України протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладання штрафу. Водночас позивачем було надано супровідний лист від 17.03.2025 року, в якому позивач вказав, що сплачує штраф, але не погоджується з Постановою Держпраці, та буде її оскаржувати. Позивачем було сплачено штраф, щоб уникнути блокування рахунків виконавчою службою та блокування здійснення діяльності.
09.05.2025 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив /а.с. 170 - 173/, в яких підтримано власну правову позицію.
12.05.2025 представником позивача подано клопотання про відмову відповідачу у прийнятті та долученні заперечення на відповідь на відзив до матеріалів справи /а.с. 179 - 180/.
13.05.2025 представником відповідача подано заперечення на вказане клопотання /а.с. 183 - 185/.
Протокольною ухвалою суду від 13.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення ГУ ДПС у Харківській області в якості третьої особи, а також відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача від 12.05.2025 /а.с. 195 - 196/.
Протокольною ухвалою суду від 10.06.2025 закрито підготовче провадження у справі № 440/4730/25 та призначено справу до судового розгляду по суті /а.с. 234 - 235/.
В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 20.11.2023, основний вид діяльності - 56.10. діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Харківській області, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 238 - 239/.
Позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер 20300308202403931 від 11.12.2024) за адресою місця торгівлі: АДРЕСА_1 , кафе «VILENA'S» НОМЕР_2 терміном дії з 16.12.2024 по 16.12.2025 /а.с. 212, зворотній бік/.
У додатку до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями зазначено електронно-касовий апарат, який використовується ФОП ОСОБА_1 під час роздрібної торгівлі алкогольними напоями - фіскальний номер 4000749226, дата реєстраційного посвідчення - 25.11.2023, назва моделі ПРРО /а.с. 213/.
14.01.2025 посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області проведено фактичну перевірку суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за місцем розташування господарської одиниці - кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками якої складено акт фактичної перевірки від 17.01.2025 № 2169120/30/РРО/ НОМЕР_3 (далі - Акт перевірки) /а.с. 108, 121-122/ .
За результатами фактичної перевірки, зокрема, встановлено факт допущення до праці працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 без оформлення належним чином, а саме, наказ, договір про працю на час перевірки не надано, у зв'язку з чим порушено статтю 24 Кодексу законів про працю України та інших законодавчих актів, Постанову КМУ № 413 від 17 червня 2015 року.
Листом від 21.01.2025 № 1214/5/20-40-07-07-08 Головне управління ДПС у Харківській області надіслало на адресу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці матеріали фактичної перевірки від 17.01.2025 № 2169120/30/РРО/ НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_1 для розгляду та вжиття заходів в межах повноважень за порушення Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ від 17.06.2015 № 413, які надійшли до Управління 24.01.2025 вх. № 1290/ПНС/1-25 /а.с. 107/.
Управління листом від 24.01.2025 № ПНС/2/1226-25 повідомило ФОП ОСОБА_1 про надходження акту фактичної перевірки № 2169120/30/РРО/ НОМЕР_3 та запропонувало у разі наявності зауважень, заперечень до акту перевірки надати до Управління інформацію /а.с. 131/.
Також Управління надіслало запит від 24.01.2025 № ПНС/2/1224-25 Головному управлінню ДПС у Харківській області про надання інформації щодо наявності зауважень (заперечень) до Акту перевірки та стадії їхнього розгляду, оскарження результатів перевірки в судовому та/або адміністративному порядку, пояснень найманого працівника, систему оподаткування станом на момент фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , копії повідомлення про прийняття працівника на роботу /укладення гіг-контракту з квитанціями, узгодженості та сплати штрафних санкцій за результатами перевірки, реєстраційний номер облікової картки платника податків/серії (за наявності) та номер паспорта, дата народження (для фізичних осіб) /а.с. 134/.
Листом від 11.02.2025 № 2765/5/20-40-07-07-08 Головне управління ДПС України у Харківській області повідомило Управління, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування, заперечення (зауваження)до акту фактичної перевірки від ФОП ОСОБА_1 надходили та були розглянуті комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок 05.02.2025 № 71/20-40-07-07-15, за результатом розгляду зроблено висновок до акту фактичної перевірки від 16.01.2025 (реєстраційний номер № 2169120/30/РРО/ НОМЕР_3 від 17.01.2025) такими, що відповідають чинному законодавству, а заперечення ФОП ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню. Також зазначило, що інформація щодо оскарження ФОП ОСОБА_1 акту фактичної перевірки в судовому порядку в ГУ ДПС відсутня. Штрафна санкція за результатами перевірки не сплачена. Інформація про прийняття працівників, які були присутні під час проведення фактичної перевірки, на роботу ФОП ОСОБА_1 в ГУ ДПС відсутня /а.с. 135/.
11.02.2025 до Управління надійшли заперечення ФОП ОСОБА_1 від 03.02.2025, в яких стосовно осіб, які знаходилися в приміщенні під час здійснення перевірки, повідомлено, що дані особи не залучалися та не залучаються до здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , ні трудових, ні цивільно-правових відносин між нею та цими особами немає, можливо дані особи перебувають у будь-яких правовідносинах з іншими суб'єктами господарювання, які ведуть господарську діяльність за адресою здійснення перевірки, однак така інформація їй не відома та виходить за межі здійснюваної перевірки /а.с. 136.
До заперечень позивачем додано копії трудового договору № 3 від 24.12.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , договору оренди нежитлового приміщення № 15/12 від 15.12.2023, акту прийому-передачі до цього договору, заперечень на Акт фактичної перевірки, направлених до ГУ ДПС у Харківській області /а.с. 137 - 140/.
Листом від 17.02.2025 № ПНС/2/2575-25 Управлінням поінформовано ФОП ОСОБА_1 про те, що розгляд матеріалів та Акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Харківській області від 16.01.2025 призначено на 20.02.2025 о 11:45 та запропоновано взяти участь у розгляді справи про накладення штрафу, надавши пояснення та/або заперечення /а.с. 141/.
Вказаний лист надіслано засобами поштового зв'язку 17.02.2025, № відправлення 0601113695980 /а.с. 142/ та отримано позивачем 20.02.2025 /а.с. 200, зворотній бік/.
28.02.2025 Управлінням прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 13-ДПС /а.с. 146 - 148/, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 320000 грн на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Зазначену постанову Управлінням надіслано позивачу листом від 28.02.2025 № ПНС/1/3326-25, який отримано адресатом 10.03.2025 /а.с. 143 - 144/.
Не погодившись із постановою від 28.02.2025 № 13-ДПС, позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
Згідно із пунктом 1 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю
Згідно із частиною другою статті 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Отже, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 КЗпП України.
За змістом норм пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 ПК України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Відповідальність за порушення законодавства про працю для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
Так, згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Відтак повноваження на проведення перевірки щодо дотримання фізичними особами-підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) належать податковому органу відповідно до закону.
Одночасно з цим повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Отже, у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;
6-3) при укладенні трудового договору з домашнім працівником;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Абзацом першим постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником» установлено, що повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації), та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а фізичною особою, яка уклала трудовий договір з домашнім працівником, - за її податковою адресою (місцем проживання) за формою згідно з додатком 1 до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 27 червня 2024 року у справі №380/761/20, від 17 вересня 2024 року у справі № 460/13803/21.
Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вчинення фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2020 року у справі №560/407/19 вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору має бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб'єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.
У акті, складеному за наслідками перевірки, мають фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.
Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, зобов'язаний перевірити і з'ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити такі належними та допустимими доказами.
Такий підхід підтримано також у постановах Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № № 240/23781/23, від 19.02.2025 у справі № 340/8256/21.
Предметом спору у цій справі є постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 28.02.2025 № 13-ДПС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 320000 грн на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
У постанові зазначено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області 16.01.2025 в ході проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за фактичною адресою здійснення діяльності, а саме: АДРЕСА_1 , встановлено факт допуску до роботи в господарський об'єкт (кафе), працівників ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які були присутні під час проведення фактичної перевірки та виконували свої посадові обов'язки в господарському об'єкті, де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 , чим порушено вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України, в частині допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, підставою для накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 320000 грн послугував встановлений в ході фактичної перевірки, проведеної 14.01.2025 Головним управлінням ДПС у Харківській області, факт допуску до роботи в господарський об'єкт (кафе), працівників ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які були присутні під час проведення фактичної перевірки та виконували свої посадові обов'язки в господарському об'єкті, де здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Оцінюючи спірну постанову, суд виходить з такого.
По-перше, суд зазначає, що зафіксований в Акті перевірки факт допуску позивачем до роботи працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 не підтверджений жодним належним і допустимим доказом.
Так, наявні у матеріалах перевірки пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 свідчать, що вказані особи відмовились від надання інформації про суб'єкта господарювання, на якого працюють, та проставили прочерки в усіх графах, що стосуються обставин виконання трудових обов'язків /а.с. 111, 114/.
Долучені до матеріалів перевірки копії фото працівників, які перебували у приміщенні, в якому проводилася перевірка /а.с. 123 - 130/, не дозволяють встановити дату здійснення знімків, ідентифікувати зображених осіб, а також визначити трудові функції, які виконували ці особи.
При цьому варто врахувати, що наявні у матеріалах перевірки копії чеків /а.с. 116/ підтверджують, що у кафе «Vilena's» за адресою АДРЕСА_1 , станом на час проведення перевірки - 14.01.2025, здійснювали господарську діяльність два суб'єкти господарювання, які використовували різні реєстратори розрахункових операцій - ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 .
Згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 15/121 від 15.12.2023, укладеним ФОП ОСОБА_1 (Орендар) з ОСОБА_10 (Орендодавець) загальна площа приміщення, що орендується, за адресою : АДРЕСА_1 , складає 30 кв. м (п. 3). Зазначений договір разом з актом прийому-передачі від 15.12.2023 надавався позивачем Управлінню разом із запереченнями /а.с. 137 - 139/.
Водночас за умовами договору про оренду нежитлового приміщення № 01/09 від 01.09.2024, укладеного між ОСОБА_10 (Орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Орендодавець), загальна площа приміщення, що орендується, за адресою : АДРЕСА_1 , складає 88,8 кв. м /а.с. 210 -211/. Актом прийому-передачі до договору оренди № 01/09 від 01.09.2024 засвідчено факт передачі в оренду нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 88,8 кв. м. з метою використання його під кафе /а.с. 247,зворотній бік/.
Щодо посилань представника відповідача в ході розгляду справи на те, що в акті прийому-передачі від 15.12.2023, підписаному ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , площа приміщення визначена у розмірі 118,8 кв. м, що, на думку представника відповідача, підтверджує використання ФОП ОСОБА_1 приміщення повністю, суд зазначає, що такий акт у частині визначення розміру приміщення, що орендується, не узгоджується з договором, додатком до якого є. Крім того, представником позивача пояснено, що в акті допущено описку /а.с. 230, зворотній бік/, та надано акт із вказаною загальною площею орендованого приміщення 30 кв. м /а.с. 231, зворотній бік/.
Суд також акцентує увагу на тому, що у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (реєстраційний номер 20300308202403931 від 11.12.2024) місце торгівлі позивача зазначено: АДРЕСА_1 , кафе «VILENA'S» 30 м2 /а.с. 212, зворотній бік/, що додатково підтверджує здійснення господарської діяльності позивачем у приміщенні кафе «VILENA'S» розміром 30 м2.
Щодо доводів відповідача про те, що із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається великий перелік видів діяльності, якими займається ФОП ОСОБА_1 , тому є очевидним, що для ефективного ведення господарської діяльності у неї не може вистачати лише власних сил та одного працівника, суд зауважує, що перелік зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видів діяльності свідчить лише про види діяльності, які може здійснювати підприємець (юридична особа), однак жодним чином не дає підстави для висновку, що усі ці види безпосередньо здійснюються, а тому відповідні доводи відповідача є лише безпідставними припущеннями.
Суд наголошує, що про встановлений факт здійснення за адресою АДРЕСА_1 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_5 » діяльності також ФОП ОСОБА_11 податковим органом повідомлялося Управлінню у супровідному листі від 21.01.2025 до матеріалів перевірки, однак жодним чином цей факт не перевірено та не враховано відповідачем під час вирішення питання про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 .
Таким чином, ані матеріалами фактичної перевірки податкового органу, ані документами, отриманими відповідачем в ході підготовки до розгляду цих матеріалів, не підтверджено, що саме ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 .
По-друге, суд бере до уваги, що складений акт за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 та додані до нього документи, не містять належних, допустимих і достовірних доказів, які б беззаперечно підтверджували факт виконання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 трудових функцій на користь позивача.
Посилання відповідача лише на фізичну присутність цих осіб під час перевірки не дають підстав для обґрунтованого висновку про наявність між ними та позивачем трудових правовідносин.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 240/23781/23.
Представник відповідача в ході розгляду справи також не зміг вказати, які саме трудові обов'язки виконувала кожна з цих осіб.
Суд також бере до уваги, що позивачем надано лист ФОП ОСОБА_6 від 15.04.2025 на запит ФОП ОСОБА_1 , в якому повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ФОП ОСОБА_6 здійснює господарську діяльність та надає послуги з діяльності ресторану (кафе). Також разом з ним за цією адресою здійснюють діяльність і інші фізичні особи-підприємці, в тому числі, ОСОБА_1 , яка надає послуги з продажу напоїв. Стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , які перебували 14.01.2025 у приміщенні, зазначено, що ці особи перебували з ним у цивільно-правових відносинах, відповідно до яких вони на підставі отриманого запиту можуть надати відповідні послуги, в день перевірки ці особи проходили ввідне навчання, яке є необхідною умовою для прийняття в роботу заявок на надання послуг. Зауважено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 перебували за адресою АДРЕСА_1 , в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_7 » 14.01.2025 на його прохання та не мають жодного відношення до діяльності ФОП ОСОБА_1 /а.с. 167, зворотній бік/.
Таким чином, відповідачем не встановлено та не надано до суду доказів щодо характеру виконуваних ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 дій та обставин, необхідних для ідентифікації правовідносин як трудових (перелік функцій та обов'язків, посада, трудовий розпорядок, умови оплати праці тощо).
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень має подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У цій справі суб'єкт владних повноважень не виконав свого обов'язку щодо підтвердження викладених у спірній постанові фактів належними доказами.
Відсутність належних та допустимих доказів порушення трудового законодавства позивачем виключає підстави для притягнення його до відповідальності на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
Суд зазначає, що пунктом 4 Порядку № 509 передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
Аналіз викладеної норми свідчить, що акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (абз. 7 пункту 2 Порядку № 509) не є безумовною підставою для накладення штрафу, натомість наявність підстав для накладення штрафу уповноважена особа встановлює шляхом дослідження відповідних матеріалів, за наслідками чого може дійти висновку про відсутність підстав для складення постанови про накладення штрафу.
Суд зауважує, що матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 не давали підстав відповідачу для однозначного висновку про допущення ФОП ОСОБА_1 порушення статті 24 КЗпП України та відповідно для накладення штрафу за вказане порушення, однак відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу.
Щодо процедури прийняття спірної постанови, суд зазначає таке.
Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів (ч. 1 ст. 1).
Частиною 2 статті 1 Закону № 2073-IX визначено вичерпний перелік відносин, на які дія цього Закону не поширюється.
Зважаючи на те, що відносини щодо контролю за додержанням законодавства про працю на відносини, не віднесені до такого переліку, суд констатує, що відповідач мав враховувати вимоги цього Закону.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 2 Закону № 2073-IX, адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта; адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
За приписами статті 4 Закону України «Про адміністративну процедуру», принципами адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Принципи адміністративної процедури, визначені цим Законом, поширюються також на адміністративну діяльність адміністративних органів, що не вимагає прийняття адміністративних актів.
Згідно з положеннями статті 17 Закону України «Про адміністративну процедуру», особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи. Адміністративний орган зобов'язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов'язків. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.
Відповідно до частини 2 статті 32 Закону № 2073-IX, запрошення учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, здійснюється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня відповідної процедурної дії. Цей строк може бути зменшено у разі, якщо обставини вимагають прийняття рішення у найменший строк, про що у запрошенні надається обґрунтоване пояснення. Запрошення вручається особисто під підпис, надсилається поштовим відправленням або іншими засобами зв'язку (телефоном, електронною поштою тощо) за наявними у справі контактними даними, про що в матеріалах справи робиться відповідний запис.
З огляду на викладене, позивач мав бути повідомлений відповідачем про дату та час проведення розгляду питання накладення штрафу не пізніше ніж за сім календарних днів до дня його проведення для реалізації свого права надати пояснення з приводу розглядуваного питання, проте, відповідач, всупереч наведеним вимогам законодавства, поінформував позивача про дату розгляду справи лише у день його проведення, чим порушив право позивача, що вплинуло на належний розгляд справи.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що Порядок № 509 не передбачає обов'язкового попереднього письмового повідомлення суб'єктів господарювання чи роботодавців про дату розгляду справи, а також участі їх представників під час розгляду справи як обов'язкової умови розгляду справи . Суд наголошує, що в силу вимог пункту 3 розділу ІХ Закону № 2073-IX до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.
Стосовно посилання відповідача на факт добровільної сплати позивачем половини суми штрафу, накладеного спірною постановою, суд зазначає, що наведені обставини не є перешкодою для реалізації позивачем права на судовий захист та безумовно не свідчать про часткове визнання своєї вини або визнання правомірності застосованих до нього санкцій або недобросовісну поведінку позивача. Суд звертає увагу на те, що у листі від 17.03.2025 року позивач вказав, що сплачує 50 % від розміру нарахованого штрафу, але не погоджується з постановою Держпраці, яку буде оскаржувати у судовому порядку /а.с. 156/.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 13-ДПС від 28.02.2025, прийнята Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнята без встановлення усіх істотних обставин, а відтак підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Отже, позов ФОП ОСОБА_1 належить задовольнити у повному обсязі.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 3028 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.4294022035.1. від 08.04.2025 /а.с. 34/.
Суд враховує, що відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Зважаючи на те, що позов у цій справі подано через підсистему «Електронний суд», судовий збір становить 2560 грн (320 000 х 1 % х 0,8).
Відтак позивачем внесено судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, на суму 468 грн, яка в силу вимог частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила.
Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2560 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_4 ) до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Матвійчука Юліана, 119, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 44730367) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 13-ДПС від 28.02.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2560 грн (дві тисячі п'ятсот шістдесят гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04 липня 2025 року .
Головуючий суддя М.В. Довгопол