02 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3192/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у не проведенні виплати ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошових коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23.
В обґрунтування позову зазначено, що у відповідь на звернення позивача відповідачем надано лист від 06.03.2025 з відмовою у проведенні компенсації втраченої частини доходів у зв'язку з порушенням відповідачем термінів виплати середнього заробітку за час затримки сплати належних при звільненні сум, виплачених 27.02.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23. Вищевказана бездіяльність відповідача спричинила порушення права та законних інтересів позивача, що виразилось у не проведенні компенсації втраченої частини доходів у зв'язку з порушенням відповідачем термінів виплати середнього заробітку за час затримки сплати належних при звільненні сум, виплачених 27.02.2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач 27.02.2025 на виконання судового рішення у справі № 440/13774/23 нарахував та виплатив позивачу середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції з 20.08.2019 по 30.08.2023, при цьому відповідачем протиправно не виплачено компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області на посаді начальника 1-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП та з 20.08.2019 був звільнений за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (наказ від 20.08.2019 № 430 о/с).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №440/13774/23 визнано протиправною бездіяльність Відповідача щодо невиплати Позивачу відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме: з 21.08.2019 по останній день затримки розрахунку при звільненні 30.08.2023 включно, але не більш як за шість місяців. Зобов'язано Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.08.2019 по останній день затримки розрахунку при звільненні 30.08.2023 включно, але не більш як за шість місяців, виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі № 440/13774/23 яка набрала законної сили 15.04.2024 апеляційну скаргу Відповідача задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: «Зобов'язати Відповідача здійснити Позивачу нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції з 20.08.2019 по 30.08.2023 у розмірі 101197,46 грн. В іншій частині Рішення залишено без змін.
На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області27 лютого 2025 року нараховані суми середнього заробітку за час затримки - 77922,05 грн. (з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб 18% і військового збору 1,5 %).
Позивач вважає, що існують достатні правові підстави для виплатити грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб, який відрахований при виплаті грошових коштів на виконання судового рішення від у справі № 440/13774/23, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року№ 44 (далі - Порядок № 44)
Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (пункт 3 Порядку № 44).
Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Виходячи із системного аналіз норм законодавства, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних поліцейськими спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують поліцейських за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Судом встановлено, що відповідач на виконання судового рішення у справі № 440/13774/23 нарахував позивачу середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції з 20.08.2019 по 30.08.2023 в розмірі 101197,46 грн та виплачено на картковий рахунок згідно з платіжною інструкцією від 25.02.2025 №484 грошові кошти у сумі 77922,05 грн (за відрахуванням військового збору 5% - 5059,87 грн та податку з доходів фізичних осіб 18% - 5059,87 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб з посиланням на те, що така виплата доходу відбулася на виконання рішення суду, і такий дохід не пов'язаний з виконанням обов'язків несення служби, оскільки несвоєчасна виплата суми середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції сталась з вини відповідача, що встановлено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 44013774/23.
Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, від 25.06.2020 у справі № 825/761/17.
Враховуючи викладене, суд з метою повного захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо виплати позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб під час виплати грошових коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23.
Отже позов належить задовольнити.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до частини третьої цієї статті належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідач у відзиві на позов заперечував про стягнення витрат на правничу допомогу.
Згідно з частинами другою - п'ятою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Проаналізувавши наведені процесуальні норми, Верховний Суд в постанові від 02 лютого 2023 року у справі №120/4765/21-а дійшов висновків, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 2 червня 2022 року № 380/3142/20. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях. Визначений у них орієнтир, яким мають керуватися суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні частини п'ятої статті 134 КАС. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року та від 08 лютого 2022 року у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно.
На підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката Глушко С.М. в сумі 8000,00 грн позивачем надано до суду копії ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1108504, копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю від 29.03.3033 №4000, договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 18.10.2022, укладених між адвокатом та позивачем, попереднього розрахунку судових витрат від 11.03.2025, розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 11.03.2025, акт прийому - передачі наданих юридичних послуг від 11.03.2025, квитанція №б/н від 11.03.2025 у розмірі 8000,00 грн,
Дослідивши надані позивачем документи в системному зв'язку з кількістю виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, підготовлених та поданих суду письмових матеріалів та доказів, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи (яка не характеризується наявністю виключної правової проблеми та не потребує встановлення значного обсягу фактичних обставин справи та вжиття дій щодо збирання значного обсягу доказів), а відтак підлягає зменшенню до 2000,00 грн.
Тож стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Ю. Матвійчука, 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити;
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у не проведенні виплати ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошових коштів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб на суму, що була виплачена на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі №440/13774/23.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко