Справа № 420/11141/25
04 липня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
15 квітня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 15.04.2025 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій представник позивача просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 для забезпечення індексації пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 7763,17грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021;
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за сплату судового збору.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду:
- від 18.04.2025 року позовну заяву залишено без руху;
- від 28.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України); витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, що стосуються предмету та підстав позову.
В обґрунтування вимог позову ОСОБА_1 зазначає, що він перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 рр., в розмірі 7763,17гривень. Позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити інформацію про те, чи проведено позивачу перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV із застосуванням коефіцієнтів збільшення, установлених Постановою КМУ №127, Постановою КМУ №118, Постановою КМУ №168 та Постановою КМУ №185, а також з вимогою усунути порушення законодавства та провести належний перерахунок пенсії Позивача з 01.03.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 у тому випадку, якщо зазначений перерахунок проведено не було. За результатами розгляду звернення позивача відповідач надіслав листа від 27.03.2025, зі змісту якого вбачається, що згідно з Порядком № 124 внаслідок індексації пенсія Позивача не підлягала підвищенню. А тому з 01.03.2021 на підставі пункту другого Постанови №127 Позивачу встановлено щомісячну доплату в розмірі 100 грн, з 01.03.2022 на підставі пункту четвертого Постанови КМУ № 118 Позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн, з 01.03.2023 на підставі пункту шостого Постанови КМУ №168 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн, а з 01.03.2024 Позивачу проведено часткову індексацію пенсії. Отже відповідач, починаючи з 01.03.2021 протиправно не проводив перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058- IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11, установлений Постановою КМУ №127, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14, установлений Постановою КМУ №118, починаючи з 01.03.2022, у розмірі 1,197, установлений Постановою КМУ № 168, починаючи з 01.03.2023, та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796, установлений Постановою КМУ № 185, починаючи з 01.03.2024, установивши натомість доплату в розмірі 135 грн та по 100 грн відповідно, а на заяву позивача відмовився провести такий перерахунок та виплату недоплаченої суми пенсії. При цьому до спірних правовідносин відповідач протиправно не застосував частину другу статті 42 Закону № 1058-IV, пункти 1-4, 7 Порядку № 124, пункт 1 Постанови №127, пункт 1 Постанови №118, пункт 1 Постанови КМУ № 168 та пункт 1 Постанови №185, натомість помилково застосував абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124, пункт 4 Постанови №118, пункт 6 Постанови КМУ № 168 та пункт 3 Постанови КМУ № 185
12.05.2025 року відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та, зокрема, зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Від позивача на адресу Головного управління надійшло звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян», в якому він просив провести індексацію пенсії. За наслідками розгляду звернення позивачу 27.03.2025 було надано обґрунтовану та вмотивовану відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян» по суті порушених питань з роз'ясненням підстав та умов проведення перерахунку та індексації пенсії відповідно до норм Закону №1058-IV. Окрім іншого, у вказаній відповіді було зазначено, що оскільки, позивача з 26.05.2020 переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (за 2017-2019 роки - 7763,17 грн), для врахування коефіцієнтів 1,11, 1.14 та 1,197 при перерахунках пенсії з 01.03.2021, з 01.03.2022 та з 01.03.2023 підстав немає. Головне управління при здійсненні розрахунку пенсії позивача діяло відповідно до Закону № 1058-IV та у спосіб, що визначені чинним законодавством, як того вимагає ст. 19 Конституції України. З 1 березня 2021, з 01 березня 2022, з 01 березня 2023 року не підлягають індексації пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, які надійшли з 01.01.2020 по 31.12.2022, оскільки для їх обчислення застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, який перевищує 7405,03
грн. (показник середньої заробітної плати при призначенні пенсій у 2020 році становив 7763,17 грн, у 2021 році - 9118,81 грн, у 2022 році - 10846,37 грн). Таким особам з 1 березня 2022 року до пенсії встановлено надбавку 135 грн на індексації та з 1 березня 2023 року щомісячну доплату в розмірі 100 гривень. З урахуванням наведеного, Головним управлянням здійснювались перерахунки пенсії та проводилась індексація на підставі норм Закону № 1058-IV та постанов Кабінету Міністрів України.
20.05.2025 року відповідач подав суду копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Згідно із ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
ОСОБА_1 у позові зазначає, що він звернувся до суду з позовом коли дізнався про порушення своїх прав, а саме з моменту отримання відповіді відповідача від 27.03.2025 №8010-7496/Т-02/8-1500/25 щодо проведення індексації пенсії. І лише з моменту її отриманням разом з розпорядженнями про перерахунок пенсії позивачу стало відомо про порушення відповідачем його прав, а саме непроведення індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796. До спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України.
Верховний суд у постанові від 13.01.2025 року у справі № 160/28752/23 (справа розглянута з подібних правовідносин) зазначив, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. ля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Звернувшись до суду з цим позовом 02 листопада 2023 року позивачка заявила вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 01 березня 2022 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2022 року; зобов'язання відповідача здійснити з 01 березня 2023 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року. Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2022 та 2023 роках позивачці не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії. Суд зазначає, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою. Звернувшись до суду з цим позовом 02 листопада 2023 року, позивачка заявила позовні вимоги з 01 березня 2022 року, у зв'язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 02 травня 2023 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої ст.122 КАС України, а не з 01 березня 2022 року, як помилково вважав суд першої інстанції, у зв'язку із чим рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та залишення без розгляду позовних вимог за період до 02 травня 2023 року відповідно до ст.123 КАС України (пункти 51-58 Постанови).
Суд бере до уваги позицію Верховного Суду у справі №160/28752/23 та надає можливість позивачу усунути недоліки позовної заяви в частині обґрунтування поважності причин пропуску строку (частково) для звернення до суду з позовом.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2021 року.
Позов у даній справі поданий 15.04.2025 року, тобто позовні вимоги за період з 15.10.2024 року по 15.04.2025 року заявлені у межах строку, передбаченого приписами ч.2 ст.122 КАС України.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії за період з 01.03.2021 року по 14.10.2025 року включно заявлені після спливу шестимісячного строку зі спірної дати.
Будь-яких причин пропуску строку звернення до суду з позовом з вимогами за період 01.03.2021 року по 14.10.2025 року включно позивачем у позовній заяві не зазначено, а судом із матеріалів адміністративного позову не вбачається даних стосовно того, чи існують поважні причини, якщо строк був пропущений, відповідне клопотання не заявлене.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Крім того, згідно з рішеннями ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Згідно ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом подання суду заяви, передбаченої ч. 1 ст. 123 КАС України, про поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду у даній справі стосовно заявленого періоду з 01.03.2021 року по 14.10.2024 року та належних доказів поважності причин пропуску позивачем цього строку.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачеві.
Копію ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення направити позивачеві згідно ч.6 ст.169 КАС України.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.М. Аракелян