Справа № 420/38685/24
03 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеса Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеса Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, оформлене листом від 05.09.2024 р. № 18-04-04/3835, про відмову у встановленні статусу осіб з інвалідністю внаслідок війни;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про встановлення статусу учасника війни згідно з п.9, 11 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач - інспектор кадрового забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області, майор поліції, 29.12.2023 р. отримала мінно-вибухові політравми внаслідок ракетного обстрілу міста військами рф, перебуваючи при цьому при виконанні службових обов'язків. Позивачу встановлена друга група інвалідності, причиною якої стала травма пов'язана з виконанням службових обов'язків та призначено пенсію по інвалідності. З урахуванням наведеного позивач вважає, що має право на отримання правового статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку із цим звернулась до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеса Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради. Однак, відповідач у листом від 05.09.2024 р. № 18-04-04/3835 відмовив у встановленні цього статусу. Вважає свої права порушеними, а рішення відповідача протиправним, тому звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою від 16.12.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
27.12.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що оскільки причина інвалідності ОСОБА_1 не пов'язана з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, підстав для встановлення їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.11 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", немає. Крім того, вказує, що поняття "особи начальницького і рядового складу" і "поліцейський" не є тотожними. Національна поліція не відноситься до військових формувань. Зважаючи на викладене вище, 05.09.2024 р. позивачу надано письмову відмову у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
07.03.2025 р. позивач надала до суду відповідь на відзив, в якому заперечила проти доводів та аргументів, викладених у відзиві. Зазначає, що формулювання в довідці МСЕК позивача не спростовує факту здійснення позивачем заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією рф проти України. Крім того, відповідачем не спростовано факту покладення на позивача службових обов'язків із охорони публічної безпеки і порядку та приймає участь в масових заходах по охороні публічної безпеки і порядку, відповідно до Функціональних обов'язків інспектора групи кадрового забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 , затверджених командиром БПОП 19.01.2023 р., згідно з яким позивач входить в склад нарядів по охороні публічної безпеки і порядку в місцях несення служби підрозділом та приймає участь в масових заходах по охороні публічної безпеки і порядку, не заважаючи на те, що є інспектором кадрового забезпечення. Також повідомлено, що 05.03.2025 р. позивач отримала відзнаку Президента України "За оборону України" і до неї представлена саме у зв'язку зі здійсненням заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією рф проти України та отриманням травми у зв'язку із цим.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, ОСОБА_1 , майор поліції, з 24.12.2019 р. перебуває на посаді інспектора кадрового забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області.
Згідно функціональних обов'язків інспектора групи кадрового забезпечення батальйону особливого призначення ГУНП в Одеській області, затвердженого командиром БПОП ГУНП в Одеській області від 19.01.2023 р. № 23/109, функціональними обов'язками позивача є наступні: вести алфавітний, по ротний і штатно-посадовий обліки працівників; вести особові справи та трудові книжки працівників, здійснювати їх облік; вести журнал переведених та звільнених співробітників; вести списки осіб, кому затримано присвоєння чергових спеціальних звань, із причинами затримки; узагальнювати графіки відпусток співробітників БПОП, узгоджені з командиром батальйону та контролювати хід їх виконання; вести відомості недоліків в особових справах працівників; вести список щодо освітнього рівня працівників тих, що навчаються та закінчивши окремо; вести облік учасників ліквідації ЧАЕС, учасників бойових дій, учасників надання допомоги ДРА, ветеранів ОВС, контролює вчасне надання їм допомоги і використання пільг відповідно законодавства; готувати необхідні відомості та звіти по роботі з кадрами, відомості щодо ознайомлення особового складу підрозділу з інформаційною документацією (наказами, дорученнями, СТ, листами тощо; готувати проекти наказів по призначенню кандидатів на службу в НПУ; обчислювати вислугу, готувати документи щодо підтвердження строків служби для призначення пенсії; вести облік співробітників, які досягли граничного віку в НПУ, а також слідкувати за своєчасною реалізацією рішень, прийнятих у відношенні даних осіб; забезпечувати своєчасне та якісне комплектування вакантних посад молодшого та середнього складу; організовувати роботу з відбору та вивченню кандидатів на службу в НПУ; вести та своєчасно вносити зміни до форми Ф-1У та біографічні довідки (в електронному вигляді на всіх атестованих співробітників); своєчасно оновлювати особові справи співробітників згідно вимог діючого законодавства; постійно працювати над підвищенням своєї спеціальної підготовки; виконувати, за вказівками старшого інспектора, інші обов'язки, пов'язані з виконанням завдань; дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, правил техніки безпеки та протипожежного захисту; входити в склад добового наряду чергової частини підрозділу; входити в склад нарядів по охороні публічної безпеки і порядку в місцях несення служби підрозділом, а також приймати участь в масових заходах по охороні публічної безпеки і порядку; входити в склад груп по проведенню негласних перевірок за роботою нарядів; слідкувати за своєчасною підготовкою та поданням на осіб молодшого та середнього складу матеріалів до присвоєння чергових спеціальних звань; здійснювати оформлення документів і підготовку проектів наказів щодо переміщення та звільнення працівників; готувати проекти наказів про заохочення співробітників НПУ за зразкове виконання обов'язків і досягнуті високі результати в службі; оформлення документів звільненим працівникам відділу при наявності підстав для пенсійного забезпечення; проведення організаційної та роз'яснювальної роботи із запобігання, виявлення і протидії корупції в підрозділі, здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів; здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства; розроблення та проведення заходів щодо запобігання в підрозділі корупційним правопорушенням та порушенням, пов'язаних з корупцією, а також здійснення контролю. за проведенням таких заходів; вжиття заходів з виявлення конфлікту інтересів та сприяти його усуненню, а також виявляти сприятливі для вчинення корупційних правопорушень ризики в посадових і службових осіб підрозділу, вносить заступнику командира з кадрового забезпечення пропозиції щодо усунення таких ризиків; подання інформації із зазначеного питання до органів законодавчої і виконавчої влади відповідно до їх запитів в установленому порядку; проведення перевірки за виявленими фактами, що можуть свідчити про вчинення працівниками підрозділу корупційних правопорушень та/або правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також за повідомленнями про причетність указаних працівників до вчинення корупційного правопорушення; підготовка, забезпечення здійснення заходів фінансового контролю; спільно з підрозділами комунікації сприяти інформуванню суспільства про вжиті антикорупційні заходи.
Указом Президента України від 05.08.2022 р. № 559/2022 позивача нагороджено відзнакою Президента України "За оборону України" серії ОУВ № 0070131.
Відповідно до висновку службового розслідування за відомостями, викладеними у доповідній записці начальника УГІ ГУНП в Одеській області полковника поліції В.Капуляка від 29.12.2023 р., який затверджено начальником ГУНП в Одеській області від 16.01.2024 р., Дисциплінарна комісія Головного управління Національної поліції в Одеській області, розглянувши відповідно до статей 14, 15 та 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 р. № 2337-VIII (зі змінами), пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 р. № 893, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 р. за № 1355/32807, у формі письмового провадження матеріали службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУНП від 03.01.2024 р. № 9, за відомостями, викладеними в доповідній записці начальника УГІ ГУНП полковника поліції В. Капуляка від 29.12.2023 р. № 55/3890, за фактом можливого порушення службової дисципліни, зокрема неналежного виконання службових обов'язків окремими посадовими особами БПОП ГУНП в області, що призвело до спричинення тілесних ушкоджень деяких поліцейських цього ж батальйону, а також пошкодження адміністративної будівлі та службових транспортних засобів унаслідок ворожого обстрілу 29.12.2023 р. з боку російської федерації встановила, що 29.12.2023 р. о 06:33 Одеською міською радою на території м.Одеси було оголошено повітряну тривогу. Тієї ж доби о 08:03 за спеціальним номером екстреного виклику поліції "102" надійшло повідомлення Є.Кошевого про те, що 29.12.2023 р. о 08:01 за адресою: вулиця Картамишівська, 28, м.Одеса, ракети влучили на територію школи № 1, внаслідок чого було пошкоджено прилеглу територію, зокрема, й адміністративні будівлі БПОП ГУНП. Під час повітряної тривоги у момент влучання ракети приблизно о 08:00 до адміністративної будівлі БПОП ГУНП, на службу прибули поліцейські зазначеного підрозділу поліції, які паркували навпроти території БПОП ГУНП власні транспортні засоби, у тому числі інспектор групи кадрового забезпечення БПОП ГУНП майор поліції ОСОБА_1 , яка знаходилась у своєму автомобілі "Volkswagen Tiguan", рухаючись у напрямку укриття. Внаслідок влучання уламків від ракети в зазначений транспортний засіб, майор поліції ОСОБА_2 отримала значні тілесні ушкодження, після чого її 29.12.2023 р. госпіталізовано до медичного закладу "Медичний дім "Одрекс", де лікарями встановлено діагноз: політравма, міновибухова травма, аку-баротравма, ВЧМТ, забій головного мозку в тім'яно-потиличній ділянці зліва, мінімальний САК, субдуральна гематома зліва, кістки зліва з вампресією уламків інтракраніально та поширенням лінії перелому, на стінки слухового проходу зліва, перелом стінок основної пазухи з поширенням на скат, гемосинус основної пазухи, стороння тіло нижньої повіки праворуч забійна рана лівої тім'яної ділянки, ЗХСМТ, компресійний перелом Th5 І ст., переломи поперечного виростка праворуч та остистого виростка Th4, крайнього верхнього суглобового виростка зліва Тh5, забій 1/2 лівої легені, парціальний пневмоторакс зліва, перелом І, ребер праворуч, І, II, IV, V ребер зліва. В подальшому майор поліції ОСОБА_2 до 10.01.2024 р. перебувала на стаціонарному лікуванні у вищевказаному медичному закладі, де останній сформовано електронний листок непрацездатності № Х379-НММЕ-29X7-KACH. За результатами проведення службового розслідування порушень службової дисципліни в діях майора поліції ОСОБА_3 під час отримання тілесних ушкоджень не виявлено.
Згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 29.12.2023 р. о 08 год. 03 хв. з інспектором групи кадрового забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області майором поліції ОСОБА_1 , від 15.04.2024 р. № 48, спеціальна комісія, утворена наказом ГУНП в Одеській області від 11.01.2024 р. № 72 "Про створення спеціальної комісії із спеціального розслідування нещасного випадку", зробила наступний висновок. Згідно висновку службового розслідування від 16.01.2024 р., проведеного дисциплінарною комісією ГУНП в Одеській області, під час нещасного випадку, який стався 29.12.2023 р. в діях інспектора групи кадрового забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 порушень службової дисципліни не встановлено. Спеціальна комісія із спеціального розслідування нещасного випадку кваліфікувала, що нещасний випадок за участю інспектора групи кадрового забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 , у відповідності до підпункту 1 пункту 7 розділу ІІІ Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 05.10.2020 р. № 705, стався в період проходження служби під час виконання службових обов'язків. Членам спеціальної комісії із спеціального розслідування нещасного випадку зустрітися з травмованим поліцейським та роз'яснити останньому його права з питань надання соціальної та матеріальної допомоги згідно чинного законодавства.
За довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД № 074159, позивачу 19.07.2024 р. встановлено другу групу інвалідності, що пов'язана із виконанням службових обов'язків.
Як вбачається із пенсійного посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 18.09.2024 р., позивачу призначена пенсія по інвалідності (2 гр., інвалідність внаслідок війни).
Наказом начальника ГУНП в Одеській області від 10.07.2024 р № 1083 о/с відповідно до Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 за станом здоров'я (через хворобу) майора поліції ОСОБА_1 , інспектор групи кадрового забезпечення батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Одеській області з 10.07.2024 р.
21.08.2024 р. позивач звернулась до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видачу посвідчення (довідки) із зазначенням наявності або відсутності учасника бойових дій.
Листом від 05.09.2024 р. № 18-04-04/3835 Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеса Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомило позивача про відмову у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Зазначено, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про національну поліцію" поліцейським громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції та якому присвоєно спеціальне звання поліції. Зазначений Закон не містить норм, які б прирівнювали правовий статус поліцейських до осіб рядового та начальницького органу внутрішніх справ. Також, чинним законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття особи рядового і начальницького складу. Згідно з довідкою МСЕК від 19.07.2024 р. серія 12 ААД № 074159, виданої Обласною медико-експертною комісією №1, позивачу встановлено інвалідність, причиною якої є травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків. Оскільки травма, яка стала причиною інвалідності отримана позивачем під час проходження служби в поліції, підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю в наслідок війни, відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону, немає. Крім того, оскільки, причина інвалідності не пов'язана з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, підстав для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", немає.
Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Основного Закону України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII)
Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни наведено у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Згідно з п.п.9, 11 ч.2 ст.7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:
осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи;
військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до Законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію російської федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 (далі Порядок).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з пунктом 7 Порядку "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до пункту 10 Порядку "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Таким чином, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.
Суд зазначає, що попри те, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить зобов'язати відповідача розглянути звернення позивача про встановлення статусу учасника війни згідно з п.9, 11 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в мотивувальній частині представник позивача насамперед акцентує увагу на наявність у позивача підстав для встановлення цього правового статусу згідно з п.2 ч.2 ст.7 цього акту.
Системний аналіз п.2 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дає підстави Верховному Суду в постанові від 02.04.2021 р. у справі № 0540/9350/18-а зробити висновок, що юридично значущими умовами для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідності внаслідок війни" на підставі вказаного пункту є те, що: 1) особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань; 2) такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Визначаючи дотримання позивачем вище вказаних умов, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи слідує, що позивач під час нещасного випадку, який стався 29.12.2023 р., перебувала на посаді інспектора кадрового забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Діяльність поліції згідно з ч.2 ст.1 Закону № 580-VIII спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно з законом.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 580-VIII структуру центрального органу управління поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.
Порядок проходження служби визначений ст.59 Закону. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 80 Закону № 580-VIII встановлено види спеціальних звань поліцейських. Так відповідно до ч.1 вказаної статті установлюються такі спеціальні звання поліцейських: 1) спеціальні звання молодшого складу: рядовий поліції; капрал поліції; сержант поліції; старший сержант поліції, 2) спеціальні звання середнього складу: молодший лейтенант поліції; лейтенант поліції; старший лейтенант поліції; капітан поліції; майор поліції; підполковник поліції; полковник поліції, 3) спеціальні звання вищого складу поліції: генерал поліції третього рангу; генерал поліції другого рангу; генерал поліції першого рангу.
Суд враховує, що на дату нещасного випадку позивач мала спеціальне звання майор поліції, яке відноситься до середнього складу. Водночас зазначає, що Закон № 580-VIII не містить законодавчої дефініції "особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", натомість, застосовує термін "поліцейський" для позначення осіб, що проходять службу в органах поліції. Також Закон не містить норм, які б прирівнювали правовий статус осіб рядового та начальницького органу внутрішніх справ та поліцейських. Отже, у розумінні Закону № 580-VIII поліцейські під час служби в поліції перебувають у кадрах поліції, а не у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.
Відтак, оскільки позивач проходила службу в Національній поліції, на позивача не поширюється Положення про порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, затверджене постановою КМУ № 114 від 29.07.1991 р., з огляду на що, доводи позивача про те, що поняття "особи рядового і начальницького складу ОВС" і "поліцейський" є тотожними, безпідставні.
Щодо другої умови, то доводи позивачки про те, що відповідно до Закону № 3551-XII факт отримання особою інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків є підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, суд вважає помилковими з наступних підстав.
Віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст.7 Закону Закон № 3551-XII безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у статті 4 цього ж Закону.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Верховний Суд України у постановах від 06.11.2013 р. (справа № 21-377а.13), 30.09.2014 р. (справа № 21-239а14), 20.01.2015 р. (справа № 21-528а15), від 20.04.2016 р. (справа № 21-6398а15), вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції ст.7 Закону №3551-XII, вже висловлював правовий висновок про те, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті статті 7 Закону № 3551-XII (під час воєнних дій).
Матеріалами адміністративної справи встановлено, що позивач отримала травму після влучання ракети на територію школи № 1, внаслідок чого пошкоджено прилеглу територію, зокрема, й адміністративні будівлі БПОП ГУНП. Позивач на момент ракетного удару знаходилась у своєму автомобілі "Volkswagen Tiguan", оскільки тільки прибула на службу й паркувала навпроти території БПОП ГУНП власний транспортний засіб. На підставі наведеного, спеціальна комісія в акті спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 29.12.2023 р. о 08 год. 03 хв. з інспектором групи кадрового забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області майором поліції ОСОБА_1 , від 15.04.2024 р. № 48 зробила висновок, що нещасний випадок стався в період проходження служби під час виконання службових обов'язків.
Разом з тим, суд зауважує, що така травма не пов'язана ні з захистом Батьківщини, ні під час участі у бойових діях, як це вимагає ст.4 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", навіть по при те, що наразі триває воєнний стан. Суд акцентує увагу на тому, що травма позивача отримана внаслідок ракетного удару противника, від якого щодня страждають сотні українців, й при цьому остання не пов'язана із її участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, а тому підстави для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п.2 ч.2 ст.7 Закону № 3551-XII у відповідача були відсутні.
Щодо наявності у позивача права на встановлення статусу учасника війни згідно з п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд зазначає наступне.
За приписами цього пункту, відповідний правовий статус надається особам, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, матеріали адміністративної справи не містять доказів залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони, а також отримання нею інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Натомість згідно доданих документів, остання пов'язана із виконанням службових обов'язків.
Доказів протилежного позивачем не надано, а тому суд приходить до висновку, що позивач не мала права на встановлення статусу учасника війни згідно з п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Щодо наявності у позивача права на встановлення статусу учасника війни згідно з п.11 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд зазначає наступне.
Системний аналіз вищевказаної норми свідчить про те, що для отримання статусу учасника війни згідно з п.11 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" необхідним є дотримання двох умов: по-перше, наявність статусу військовослужбовця військового формування, утвореного відповідно до законів України, а по-друге, отримання інвалідності під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Визначаючи дотримання позивачем вище вказаних умов, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону" військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
При цьому, Національна поліція, де на момент нещасного випадку працювала позивач, не відноситься до військових формувань. З урахуванням чого суд відхиляє доводи позивача про існування як підстави для задоволення позовних вимог отримання нею відзнаки Президента України "За оборону України" серії ОУВ № 0070131. Отже, перша умова позивачем не дотримана.
Щодо наявності другої умови, то суд наголошує, що матеріали адміністративної справи не містять доказів отримання позивачем інвалідності під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
При цьому, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що відповідачем не враховано факт покладення на позивача службових обов'язків із охорони публічної безпеки і порядку та приймання нею участі в масових заходах по охороні публічної безпеки і порядку, відповідно до функціональних обов'язків інспектора групи кадрового забезпечення батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 , затверджених командиром БПОП 19.01.2023 р., оскільки, по-перше, відповідно до висновку службового розслідування за відомостями, викладеними у доповідній записці начальника УГІ ГУНП в Одеській області полковника поліції В.Капуляка від 29.12.2023 р., який затверджено начальником ГУНП в Одеській області від 16.01.2024 р., позивач на момент нещасного випадку не перебувала в наряді по охороні публічної безпеки і порядку (як це до прикладу в тому ж висновку вказано відносно інших співробітників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), а займалась паркуванням свого автомобіля, а по-друге, передбачення вище вказаним локальним актом функціонального обв'язку позивача щодо входження в склад нарядів по охороні публічної безпеки і порядку в місцях несення служби підрозділом та приймання участі масових заходах по охороні публічної безпеки і порядку, не є захистом Батьківщини в розумінні ст.65 Конституції України та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також безпосередньою участю у вище наведених заходах захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має законного права на встановлення статусу особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та видачу відповідного посвідчення відповідно до п.п.2, 9, 11 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
За відсутності підстав для встановлення позивачу статусу ветерана війни у відповідача відсутні підстави для видачі позивачу посвідчення на підтвердження такого статусу.
Враховуючи вищевикладена, суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність свої дій, а отже позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція підтримана П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 16.01.2024 р. № 420/18380/23.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеса Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65058, м.Одеса, вул.Добровольців, буд.7, код ЄДРПОУ 36290160) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко