04 липня 2025 р. № 400/2562/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо застосування з 01.01.2025 року коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії та забов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсію без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі-Закон № 2262). Відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.01.2025 року та обмежив виплату пенсії максимальним розміром, застосувавши понижуючі коефіцієнти, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі Постанова №1) з 01.01.2025, що призвело до порушення прав позивача. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 19.03.2025 р. судом було відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 09.04.2025 зупинено провадження у справі №400/2562/25 до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/2229/25.
Ухвалою від 03.07.2025 року поновлено провадження та продовжено розгляд справи.
Дослідивши докази, суд, -
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ.
13.01.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про нарахування та виплату пенсії без зниження (обмеження) її розміру.
Листом від 16.01.2025 відповідач повідомив позивача про те, що з 01.01.2025 позивачу проведено перерахунок пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", виплата якої становить 29548,03 грн. Наголошено, що обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром передбачене статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX.
Не погоджуючись з таким обмеженням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX Про Державний бюджет України на 2025 рік (далі Закон №4059) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до законів України […] "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, прийнятої відповідно до статті 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, постановлено, що у період воєнного стану у 2025 році:
1) пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Законів України […] Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів (0,5, 0,4, 0,3, 0,2, 0,1) до відповідних сум перевищення;
2) коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) певних категорій осіб, визначених пунктом 2 Постанови №1, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
Водночас слід врахувати, що статтею 1-1 Закону №2262 передбачено таке:
- законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів;
- зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Вирішуючи питання щодо обрання норми права, що регулює спірні правовідносини, суд застосовує підхід, наведений в рішенні Конституційного Суду України 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020, справа № 3-189/2018(1819/18), який поділяє та вважає за доцільне в цьому рішенні навести такі цитати (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va05p710-20):
Особливу роль у системі інституційного забезпечення верховенства права (правовладдя) відведено судовій владі загалом, а зокрема - конституційному й адміністративному видам судочинства. Саме ці два види судочинства покликані забезпечувати узгоджений характер усієї юридичної системи в умовах співіснування суперечливих норм, завдяки чому досягається дієвість верховенства права (правовладдя), тобто його ефективність.
Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali).
Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість..
Досліджуючи спірні правовідносини, що виникли між позивачем та органом ПФУ, суд дійшов таких висновків:
- спеціальним законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим законом, є Закон №2262;
- спеціальним законом чітко та недвозначно визначено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього закону, тобто до Закону №2262;
- запровадження статтею 46 Закону №4059 (а також прийнятою на її реалізацію Постановою №1) понижуючих коефіцієнтів для зменшення в 2025 році пенсій, призначених на підставі Закону №2262, застосування яких територіальними органами ПФУ призводить до істотно зменшення розміру цих пенсій, безсумнівно охоплюється поняттям зміна умов і норм пенсійного забезпечення в розумінні частини четвертої статті 1-1 Закону №2262.
- Закон №4059 не є законом про внесення змін до Закону №2262;
- ані Законом №4059, ані будь-яким іншим законом в Закон №2262 не вносилися зміни щодо запровадження в 2025 році понижуючих коефіцієнтів для зменшення розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262.
З огляду на наведені мотиви суд дійшов висновку, що стаття 46 Закону №4059 (загальний закон) не регулює спірні правовідносини в силу прямої вказівки ст.1-1 Закону №2262 (спеціальний закон).
Відповідно, Постанова №1 як підзаконний нормативно правовий акт, що прийнятий урядом на реалізацію статті 46 Закону №4059, за своїм змістом (запровадження та визначення розміру понижуючих коефіцієнтів до пенсії) змінює умови і норми пенсійного забезпечення осіб, що отримують пенсію на підставі Закону №2262, що прямо суперечить нормі спеціального закону - ст.1-1 Закону №2262.
Суд при вирішенні цього спору керується частиною третьою статті 7 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, зменшення відповідачем з 01.01.2025 розмірів пенсії позивача внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених Урядом в Постанові №1, що суперечить статті 1-1 Закону №2262, є протиправним та порушує право позивача на отримання пенсії в порядку та розмірах, що визначені Законом №2262.
Оцінюючи аргументи сторін щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача, суд керується такими мотивами:
По перше, оскаржені дії відповідача (в частині застосування понижуючих коефіцієнтів) ) за своєю суттю/змістом є нічим іншим, як обмеженням максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262. Порівняно з минулими календарними періодами (2016-2024рр.). змінився тільки спосіб запровадження такого обмеження - якщо раніше органи ПФУ тільки обмежували визначений відповідно до Закону №2262 розмір пенсії шляхом припинення виплати суми, що перевищувала розмір десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, то з 01.01.2025 ця сума перевищення (залежно від її розміру) виплачується із застосуванням коефіцієнтів (0,5, 0,4, 0,3, 0,2, 0,1), тобто 50%, 40%, 30%, 20%, 10% відповідних сум перевищення. Разом з тим, цей підхід, попри його очевидну доцільність і обґрунтованість його запровадження в умовах воєнного стану та обмежених ресурсів держави, повинен бути запровадженим законодавцем шляхом внесення відповідних змін до спеціального Закону №2262, а не шляхом прийняття загального закону, що не регулює спірних правовідносин. Суд вважає описану ситуацію недоліком роботи суб'єкта законодавчої ініціативи на стадії розробки законопроекту, що поряд із наданням Уряду повноважень встановлювати певні коефіцієнти в тексті норми статті 46 Закону 4059 (не вказано, які понижуючі, підвищуючі), не передбачив відповідних змін в Закон №2262.
По друге, цей спір належить до категорії типових та масових (в провадженні головуючого судді є десятки подібних спорів), а окружні адміністративні суди тричі зверталися до Верховного Суду із поданнями про вирішення аналогічних спорів в порядку ст.ст.290, 291 КАС України та постановлення рішення у зразковій справі.
Верховний Суд у складі різних колегій суддів Судової палати з розгляд справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду тричі відмовив у відкритті провадження зразковій справі (ухвали №520/909/25 від 06.02.2025, №440/532/25 від 26.02.2025, №200/116/25 від 25.02.2025) та, серед іншого, мотивував ці судові рішення такими висновками щодо (1) доцільності вирішення зразкової справи та (2) можливості застосування до спірних правовідносин Постанови №1:
1) доцільність ухвалення зразкового рішення у певній категорії типових спорів має виводитися передусім через призму завдання Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII). Тобто доцільність є дещо ширшою категорією, аніж кількість однотипних спорів, які потребують однакового підходу до їх вирішення, тож не може визначатися виключно кількісним показником справ, які у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України мають ознаки типових, тому механізм ухвалення зразкового рішення не потрібно використовувати лише як спосіб зменшити навантаження на суди першої інстанції. Основним орієнтиром для застосування цього механізму має бути необхідність усунення (вирішення) проблеми неоднакового чи суперечливого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у справах, спори у яких виникли за аналогічних обставин справи та однакового правового регулювання спірних відносин. Тобто має існувати чітко окреслена проблема чи складність у правозастосуванні (зумовлена, зокрема, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних суспільних відносин) на прикладі типових справ, кількість яких у поєднанні з необхідністю узгодження підходів до їх вирішення і визначатиме доцільність ухвалення зразкового рішення в певній категорії спорів;
2) наголосив, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо застосування норм Закону № 2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі цього закону. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа №400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа № 340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа №580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд наголошував, що норми Закону № 2262-XII щодо призначення та перерахунку пенсій повинні тлумачитись із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, таким чином, будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262, є протиправним.
Отже, суд встановив, що Верховний Суд не бачить в цій категорії спорів ані чітко окресленої проблеми, ані складності у правозастосуванні (зумовленої, зокрема, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних суспільних відносин), а також наголошує, що з цього питання касаційний суд займає чітку та недвозначну позицію щодо протиправності будь-якого обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262. Оскільки описані судові рішення підтримали дев'ять (без окремих думок) суддів Судової палати з розгляд справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду з тринадцяти, цей підхід до правозастосування слід визнати домінуючим, а його дотримання - таким, що відповідає завданню забезпечення сталості та єдності судової практики. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому суд, керуючись наведеними нормами процесуального закону, не застосовує до спірних правовідносин у цій справі: - Постанову №1 (регламентує застосування понижуючих коефіцієнтів); - частину сьому статті 43 Закону №2262-ХІІ щодо обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно з 01.01.2025 знизив розмір пенсії позивача, зменшивши суму виплати з 48064,31 грн. до 31097,96 грн.
Тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Суд на підставі ст.ст. 9, 245 КАС України при формулюванні резолютивної частини рішення обирає спосіб захисту прав, свобод, інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Керуючись ст.ст. 139, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування з 01.01.2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) з 01.01.2025 року нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар