04 липня 2025 рокусправа № 380/2397/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не призначення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсії в разі втрати годувальника батька ОСОБА_5 , виходячи із 70% розміру грошового забезпечення годувальника, зазначеного в Грошовому атестаті № 2914 від 19.12.2023 та Довідці № 13665 від 20.12.2023, виданій ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплачувати із 01.09.2023 та із 01.09.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсію в разі втрати годувальника батька ОСОБА_5 відповідно до пункту а) статті 36 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХП “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із 70% розміру грошового забезпечення годувальника, зазначеного в Грошовому атестаті № 2914 від 19.12.2023 та Довідці № 13665 від 20.12.2023, виданій ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також провести виплату пенсії із врахуванням раніше проведених виплат;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо визначенням розміру середньомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_5 для призначення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 пенсії в разі втрати годувальника за останні місяці служби підряд перед звільненням без урахування положень абзацу 4 пункту 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника із 01 вересня 2023 року та із 01 вересня 2024 року із врахуванням в загальному розмірі грошового забезпечення ОСОБА_5 для призначення пенсії в разі втрати годувальника розміру середньомісячних додаткових видів грошового забезпечення за останні місяці служби підряд перед звільненням шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед смертю, починаючи з листопада 2022 по серпень 2023, на кількість таких місяців, а також здійснити виплату пенсії із врахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що дітям ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначено пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду Україии у Львівській області із заявою, просила надати копії документів, які знаходяться в матеріалах пенсійної справи про призначення пенсії по втраті годувальника та здійснити перерахунок пенсії з 01.09.2023 із врахуванням в загальному розмірі середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення в розмірі 13235,83 грн. Листом від 11.12.2024 відповідач відмовив у перерахунку пенсії із врахуванням в загальному розмірі грошового забезпечення для призначення пенсії середнього розміру додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_5 . Вважаючи дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 07.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначив, що на підставі заяви від 06.03.2024 та наданого грошового атестату №2914, довідок про щомісячні додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_5 №13665 від 20.12.2023 та №13666 від 20.12.2023, витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 призначено з 01.09.2023 пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262 у відповідності до вимог п. «а» ст. 36 Закону-2262 грошового забезпечення у розмірі 50% ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Пунктом «а» ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ визначено розмір відсоткового грошового забезпечення 50%, який застосовується при обчисленні розміру пенсії за умови наявності права на пенсію двох і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка). Щодо обчислення розміру середньомісячних додаткових видів грошового забезпечення за останні місяці служби підряд перед звільненням відповідач зазначив, що формування грошового забезпечення, з якого проводяться призначення (перерахунок) пенсій призначених відповідно до Закону-2262, не входить до компетенції органів Пенсійного фонду України. Відповідно до наказу від 30.11.2013 №304 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) ОСОБА_5 22 березня 2022 року призваний на військову службу, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер та 28 серпня 2023 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Строк служби становив 16 місяців. Відповідно до довідки №13665 від 20.12.2023 розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з листопада 2022 по липень 107726,61 грн. Відповідно до довідки №13666 від 20.12.2023 розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення становить за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року 110134,14 грн. Отже, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення становить 6883,38 грн (110134,14/16). Відсутні протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до пункту «а» статті 36 Закону-2262.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно протоколу про призначення пенсії від 01.09.2023, дітям ОСОБА_4 : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ призначено з 01 вересня 2023 року пенсію в разі втрати годувальника батька ОСОБА_5 .
Згідно перерахунку пенсії в разі втрати годувальника від 01.06.2024, основний розмір пенсії складає 50% грошового забезпечення у розмірі 6922,94 грн. З урахуванням індексації: 7474,01 грн. На трьох утриманців.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила призначити пенсію в разі втрати годувальника із 01 вересня 2023 року із врахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці в розмірі 13235,83 грн.
Листом від 11.12.2024 відповідач повідомив, що визначення грошового забезпечення та обчислення вислуги років, здійснюють уповноважені структурні підрозділи міністерств та відомств, в яких проходили службу військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу. Органи Пенсійного фонду України визначають розмір пенсії на підставі документів, наданих уповноваженими органами відповідних міністерств і відомств. При обчисленні пенсії в разі втрати годувальника враховано 16 календарних місяців додаткових видів грошового забезпечення відповідно до поданих документів ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені статтею 29 Закону № 2262-XII, згідно якої пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Так, непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю (пункт «б» частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XII).
Згідно статті 36 Закону № 2262-XII пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків; б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Статтею 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 45 Закону № 2262-XII передбачено, що сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові. Членам сімей пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 44цього Закону, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються із заробітку, з якого було проведено або мало бути проведено зазначений перерахунок пенсії.
Вказані норми Закону № 2262-ХІІ структурно розміщені в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначають складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.
З огляду на положення наведених норм суд зазначає, що розмір пенсії у разі втрати годувальника обчислюється виходячи із грошового забезпечення (заробітку), з якого розраховується пенсія годувальникові.
Так, як вбачається з матеріалів справи, а саме перерахунку пенсії годувальника ОСОБА_5 станом на 01.06.2024 по пенсійній справі №1301031242, пенсію сину ОСОБА_1 , дочці ОСОБА_2 , дочці ОСОБА_3 призначено з 01.09.2023.
Відповідач під час обчислення розміру пенсії позивачів на вимогу частини першої статті 45 Закону № 2262-XII, здійснив розрахунок пенсії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у разі втрати годувальника виходячи основного розміру пенсії 50% сум грошового забезпечення.
Окрім цього, відповідач під час здійснення розрахунку пенсії кожному врахував довідку №13665 від 20.12.2023 та №13666 від 20.12.2023 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виданих військовою частиною НОМЕР_1 . Згідно із зазначеною довідкою, розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з жовтня 2022 року по липень 2023 року становить 110134,14 грн. Середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення становить 6883,38 грн (110134,14 грн/16).
Виходячи з наведеного, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області правомірно здійснило перерахунок пенсії позивачів в разі втрати годувальника, виходячи з основного розміру пенсії 50% сум грошового забезпечення на виконання пункту «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ та під час обчислення розміру пенсії взяв за основу середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_5 у розмірі 6883,38 грн згідно довідки військової частини НОМЕР_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №13666 від 20.12.2023.
Отже, заявлений позов є безпідставним, а тому суд відмовляє у його задоволенні.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів протиправність оскаржуваних дій.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 162, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в особі ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 в особі ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ЄДРПОУ: 13814885), про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна