03 липня 2025 рокусправа № 380/18851/24 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати бездіяльність вищого командування військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття та нерозгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 19.08.2024 про звільнення з військової служби згідно зі ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами (на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5, п. 3 ч. 12 ст. 26), отриманого 19.08.2024;
- зобов'язати вище командування військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця головного сержанта взводу забезпечення роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_1 від 19.08.2024 про звільнення з військової служби згідно зі ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами (відповідно до підстави пп. «г» п. 3 ч. 5, п. 3 ч. 12 ст. 26), отриманого 19.08.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 20.08.2024 № 4438А, щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі рапорту від 19.08.2024 згідно з ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами (відповідно до підстави пп. «г» п. 3 ч. 5, п. 3 ч. 12 ст. 26);
- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 19.08.2024 про звільнення з військової служби;
- зобов'язати вище командування військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 , згідно зі ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами (відповідно до підстави пп. «г» п. 3 ч. 5, п. 3 ч. 12 ст. 26).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.08.2024 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5, п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. На підтвердження зазначених обставин додав необхідні документи, однак отримав відмову. Підставою для відмови слугувало те, що відповідно до приписів сімейного законодавства утримання дітей дружини не покладається на вітчима, оскільки в них є батько. Вважаючи відмову у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
09.10.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію відповідач мотивує тим, що позивач не надав жодних документів, які підтверджують, що саме він утримує або повинен утримувати дітей свої дружини ОСОБА_2 . Крім того наголошує, що обов'язок по вихованню дитини згідно з ч. 2 ст. 157 СК України покладено на батька, а відповідно до ч. 1 ст. 260 СК України вітчим тільки реалізовує таке право на добровільних засадах. Водночас обов'язок щодо утримання дітей у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Зважаючи на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
11.06.2025 позивач подав клопотання про долучення додаткового доказу, а саме свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_3 від 20.05.2025 серії НОМЕР_2 та просить врахувати цю обставину під час розгляду справи.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.05.2020 №105 солдата за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади від 25.05.2020 №121-РС на посаду водія автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 25.05.2020 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 батьком є ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_4 .
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_6 .
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова розірвано шлюб між ОСОБА_7 / ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08.06.2023 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції - актовий запис №828.
22.06.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладено шлюб, який зареєстрований Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Прізвище чоловіка і дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_10 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 .
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 вбачається, що у ОСОБА_9 та ОСОБА_11 народився син ОСОБА_12 .
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_8 ОСОБА_13 батьком є ОСОБА_11 , матір'ю - ОСОБА_9 .
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 22.07.2024 №75363455/24, станом на 01.07.2024 заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_11 становить 21551,72 грн.
Згідно з довідкою від 05.08.2024 №160 ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом довідки від 30.07.2024 №65123 у позивача відсутня заборгованість по сплаті аліментів.
Позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом, який зареєстровано в книзі вхідної кореспонденції частини 19.08.2024 за вх. №3831А, про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
До рапорту додав такі документи:
копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , згідно з яким ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , згідно з яким ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , згідно з яким ОСОБА_9 є матір'ю ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , згідно з яким ОСОБА_9 є матір'ю ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , зареєстрований 22.06.2024 Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) серії НОМЕР_6 ;
довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів №65123, виданої 30.07.2024 Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до якої станом на 30.07.2024 у ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати аліментів, згідно судового наказу №462/8945/23, виданого Залізничним районним судом міста Львова 01.12.2023 про стягнення аліментів ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;
розрахунок заборгованості зі сплати аліментів №75363455/24, виданий 22.07.2024 Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до якого, ОСОБА_11 станом на 01.07.2024 заборгував ОСОБА_2 21551 (двадцять одну тисячу п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 72 копійки нарахованих сум аліментів на утримання неповнолітніх дітей;
довідку від 05.08.2024 №160 Громадської комісією житлових питань при виконавчому комітеті Шевченківської селищної ради, згідно якої ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 фактично проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;
рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31.01.2024 у справі №462/8943/23 про розірвання шлюбу між ОСОБА_15 та ОСОБА_1 .
Листом від 20.08.2024 №4438А відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не є дітьми ОСОБА_1 . Обов'язок щодо утримання цих дітей як вітчима виникає за умови, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. У неповнолітніх дітей - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 є мати та батько - ОСОБА_11 , який згідно з розрахунку Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 22.07.2024 має заборгованість зі сплати аліментів за період з 20 лютого до 01 липня 2024 року в сумі 21551,71 грн.
Суд установив, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, у період з 1-го кварталу 2023 року по 4-й квартал 2024 року інформація щодо сум виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_14 - відсутня.
Позивачем також подано до суду відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України ОСОБА_9 з січня 2012 року по грудень 2022 року.
Крім того, під час розгляду справи позивач подав суду свідоцтво про народження ОСОБА_3 від 20.05.2025 серії НОМЕР_2 , у якому зазначено, що батьком є ОСОБА_1 .
Вважаючи поведінку відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5, п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ протиправною, позивач пред'явив цей позов.
Спірні правовідносини між сторонами виникли через відмову в звільненні позивача з військової служби у зв'язку з перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, було введено воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.04.2025 №235/2025 воєнний стан продовжено до 07.08.2025.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Приписами ч. 1, 2 ст. 2 Закону №2232-XII унормовано, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави звільнення з військової служби регламентовані ст. 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абз. 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Частиною 7 ст. 26 Закону №2232-XII регламентовано, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 травня 2009 р. за № 438/16454 (далі - інструкція).
Відповідно до п. 14.10 розділу XIV інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Згідно з пп.13 п. 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):
- копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
- один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;
- довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Суд зазначає, що предметом доказування у розглядуваній справі є доведеність факту перебування на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років та, як наслідок, наявність підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану.
Суд установив, що позивач 19.08.2024 звернувся з рапортом до відповідача на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5, п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. До рапорту додав копії таких документів: свідоцтва про народження дітей; свідоцтва про шлюб, паспорта дружини, довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів № НОМЕР_9 ; розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №75363455/24 від 22.07.2024; довідки про фактичне місце проживання без реєстрації №160 від 05.06.2024, рішення про розірвання шлюбу, витягу з реєстру територіальної громади на ім'я дружини.
Відповідач, відмовляючи у звільненні з військової служби, покликається на те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не є дітьми позивача, оскільки в них відповідно до свідоцтв про народження батьком вказано ОСОБА_11 . Крім того зазначив, що обов'язок щодо їх утримання на ОСОБА_1 не покладено як на вітчима.
У контексті зазначеного суд звертає на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є батьком малолітніх ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_10 та серії НОМЕР_10 відповідно.
Шлюб ОСОБА_1 з матір'ю цих дітей - ОСОБА_4 розірваний на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31.01.2024 у справі №462/8943/23, яке набрало законної сили 04.03.2024.
Суд наголошує, що розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_4 не звільняє його від обов'язку утримувати малолітніх дітей, батьком яких він є.
Відповідачем визнається, що довідкою про відсутність заборгованості зі сплати аліментів №65123, виданої 30.07.2024 Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підтверджується, що станом на 30.07.2024 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати аліментів, згідно судового наказу №462/8945/23, виданого Залізничним районним судом міста Львова 01.12.2023, про стягнення аліментів ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Докази наявності у позивача заборгованості зі сплати аліментів на вказаних дітей, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці у матеріалах справи відсутні.
Разом з цим, суд зазначає, що на час укладення шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_9 , який зареєстрований 22.06.2024 Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 ), у дружини позивача - ОСОБА_14 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_9 ), були малолітні діти ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та ОСОБА_13 , батьком яких є ОСОБА_11 . Відомості про позбавлення останнього батьківських прав у суду відсутні.
Суд установив, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби не додав доказів на підтвердження того, що малолітні діти - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не мають діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або наявності у батька цих дітей поважних причин, з яких він не може надавати їм належного утримання.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, в співставленні їх з фактичними обставинами розглядуваної справи, суд зазначає, що ОСОБА_1 перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_14 ( ОСОБА_9 ), має право на участь у вихованні її малолітніх дітей - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 (за умови проживання однією сім'єю). Водночас обов'язок щодо виховання ОСОБА_13 та ОСОБА_12 відповідно до положень СК України покладено, зокрема, на їх батька ОСОБА_11 .
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.10.2024 в справі №160/17962/23.
Та обставина, що між батьками малолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_12 розірвано шлюб не звільняє ОСОБА_11 (батька) від виконання обов'язку по вихованню та утриманню своїх дітей, як і не зменшує обсяг його прав.
При цьому суд зазначає, що надані позивачем докази не спростовують цих висновків, оскільки не посвідчують фактів, з якими ч. 1 ст. 268 СК України пов'язує виникнення у позивача саме обов'язку утримувати ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Такий обов'язок наразі наявний виключно у їх батька.
З огляду на викладене суд виснує, що на момент розгляду рапорту підстави для звільнення позивача з військової служби були відсутні, тому відповідач діяв на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто правомірно. Відтак, вимоги немайнового характеру, пов'язані з протиправністю, на переконання позивача, поведінки відповідача задоволенню не підлягають.
Водночас, суд враховує, що після відкриття провадження у справі, що розглядається, у позивача народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 20.05.2025 серії НОМЕР_2 . Ця обставина свідчить про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за змістом спірних правовідносин, тобто перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд ураховує таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст.2 КАС України).
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Ураховуючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами, встановлення нової обставини, яка є суттєвою та дає право на звільнення з військової служби (народження сина позивача) суд вважає, що вимогу зобов'язального характеру належить задовольнити частково у такий належний спосіб: зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 19.08.2024 про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Під час повторного розгляду зазначеного рапорту відповідачу належить прийняти обґрунтоване рішення, що буде відповідати критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень ч.2 ст. 2 КАС України та приписам №2232-XII.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлену нову обставину (наявність ще однієї неповнолітньої дитини, яка перебуває на утриманні позивача), застосування обраного позивачем способу захисту не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке, насамперед, полягає у здійсненні судового контролю за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від формулювання позовних вимог, яке зазначене у позовній заяві.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред'явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.08.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 5, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_11 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_12 ).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна