04 липня 2025 рокусправа № 380/24631/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії Національної гвардії України суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 25.08.2023 по 22.11.2024 у розмірі 154 437,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 проходила військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів у Національній Академії Національної гвардії України в період з 25.08.2023 по 22.11.2024. В подальшому, 11.11.2024 солдатом ОСОБА_1 до керівництва Академії подано рапорт із клопотанням про відрахування її з навчання у навчальному закладі та з числа курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) на підставі ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Вказує про те, що ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964, встановлено обов'язок щодо відшкодування у випадку дострокового припинення контракту витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. Оскільки такі витрати добровільно відповідачем не відшкодовано, то позивач звертається до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
На виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд сформував запит про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи: ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю №956676 від 10.12.2024 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 16.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву.
Копія ухвали судді від 16.12.2024 вручена відповідачу 02.01.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду від відповідача не надходило.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи.
25.08.2023 між Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Національної академії Національної гвардії України генерал-лейтенантом ОСОБА_2 та рекрутом ОСОБА_1 укладено Контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України (далі Контракт).
Згідно з витягом з наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 25.08.2023 №251 зараховано в списки перемінного складу та на всі види забезпечення ОСОБА_1 , призначено на посаду курсанта та вважати такою, що уклала контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України строком на період навчання з 25.08.2023, яка зарахована на денну форму навчання за державним замовленням на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра тактичного рівня підготовки рівня підготовки та спеціальністю 251 «Державна безпека», освітня програма «Службово-бойові діяльність підрозділів НГУ із забезпечення державної безпеки».
18.11.2024 позивач звернулась до начальника курсу №5 командно-штабного факультету підполковника ОСОБА_3 з рапортом, у якому просила клопотання перед командуванням Національної академії Національної гвардії України про відрахування позивача з навчального закладу через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) на підставі частини 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Начальником Національної академії Національної гвардії України прийнято наказ від 20.11.2024 №863 «Про висновки службового розслідування за фактом небажання продовжувати навчання солдатом ОСОБА_1 ».
Згідно з витягом з рішення №12 засідання вченої ради Національної академії Національної гвардії України ухвалено достроково припинити (розірвати) контракт про навчання виключити зі списків Академії та всіх видів забезпечення курсанта 3 відділення 293 навчальної групи солдата ОСОБА_1 .
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії від 22.11.2024 №878 наказано ввести в дію рішення засідання вченої ради Академії від 22.11.2024 №12.
Згідно з витягом з наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 22.11.2024 №363 с/ч достроково припинено (розірвано) контракт про навчання курсантів, виключено зі списків змінного складу Академії та всіх видів забезпечення курсанта 3 відділення 293 навчальної групи курсу №5 командно-штабного факультету солдата ОСОБА_1 .
Згідно з п. 9 Контракту чинність Контракту припинено 22.11.2024 у зв'язку з відрахуванням через небажання продовжувати навчання на підставі ч. 11 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зі списків особового складу начального закладу виключено наказом начальника Академії від 22.11.2024 №363 с/ч.
Витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 в Національній академії Національної гвардії України за період з 25.08.2023 по 22.11.2024, становлять 154 437,10 грн, зокрема:
- грошове забезпечення військовослужбовця - 44 914,83 грн відповідно до наданого розрахунку;
- вартість речового майна - 31 784,60 грн відповідно до наданого розрахунку;
- вартість медикаментів - 1674,89 грн відповідно до наданого розрахунку;
- вартість продуктів харчування - 62 519,87 грн відповідно до наданих розрахунків;
- вартість комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 13 539,91 грн відповідно до наданого розрахунку.
Позивач звернувся до відповідача із претензією про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти.
Оскільки заборгованість відповідачем не погашена, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначені Законом України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 №876-VII (далі Закон №876-VII).
Відповідно до ст. 1 Закону №876-VII Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону №876-VII до складу Національної гвардії України входять: з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров'я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України.
Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України), з'єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ (ч.2 ст.5 Закону №876-VII).
Відповідно до пунктів 3, 6 розділу І, пункту 1 розділу VІІІІ Статуту Національної академії Національної гвардії України Національна академія Національної гвардії України є вищим військовим навчальним закладом, державної форми власності, підпорядкованим Головному управлінню Національної гвардії України та знаходиться у сфері управління МВС України.
Основною метою діяльності Інституту є освітня діяльність, спрямована на підготовку курсантів (слухачів), ад'юнктів, докторантів для подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у Національній гвардії України за державним замовленням.
Фінансування Інституту здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фонду державного бюджету.
Відтак, курсанти, які навчаються в Національній академії Національної гвардії України перебувають на повному державному забезпеченні.
Суспільні відносини з приводу проходження громадянами України військової служби, у тому числі і під час навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).
Відповідно до положень ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 3 ст. 24 Закону №2232-XII).
Частиною 1 статті 25 Закону №2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону №2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною 10 статті 25 Закону №2232-XII установлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України 12.07.2006 №964 (далі Порядок №964).
Відповідно до пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів (п.4 Порядку №964).
Пунктом 6 Порядку №964 визначено, що витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (п.7 Порядку № 964).
На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №419/831/240/605/537/219/534).
За змістом пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання.
Порядок нарахування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах залежить від того підпадає курсант під дію пункту 5 чи пункту 6 Порядку № 964.
Відповідно до пункту 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Отже, у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов'язки, передбачені чинним законодавством України та контрактом. В разі дострокового розірвання контракту курсант зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Судом встановлено, що 25.08.2023 між Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Національної академії Національної гвардії України генерал-лейтенантом ОСОБА_2 та рекрутом ОСОБА_1 укладено Контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України.
Вказаний Контракт було розірвано 22.11.2024 у зв'язку з відрахуванням позивача через небажання продовжувати навчання, за результатами розгляду поданого позивачем рапорту.
Пунктом 1 Контракту передбачено, що курсант ОСОБА_1 бере на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням в Академії, в якій проходить військову службу (навчання) в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу, закладу вищої освіти у випадках, визначених частино десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Обставини справи свідчать, що згідно з власноруч підписаного відповідачем контракту про проходження військової служби (навчання), позивач добровільно взяла на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.
Крім того, обізнаність позивача про обов'язок відшкодування таких витрат підтверджується рапортом від 18.11.2024, заявкою-зобов'язанням.
Водночас, враховуючи приписи частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку № 964, право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ виникає лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 28.05.2021 у справі №320/7233/19, від 06.04.2023 у справі №400/4280/20, від 23.03.2023 у справі №420/24331/21.
При цьому слід враховувати, що у разі дострокового розірвання контракту, саме вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1, 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.
Відтак, враховуючи наведене вище нормативне регулювання, правильне вирішення спору у справі залежить від того, чи було відповідача ознайомлено із розрахунком витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку №964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.
Саме з відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Отож, із цільового тлумачення наведених правових норм слідує, що у вимірі спірних правовідносин позивач був зобов'язаний здійснити розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у цьому ВНЗ, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, останній може звернутися до суду.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №400/4280/20, яка за правилами частини 5 статті 242 КАС України враховується при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 в Національній академії Національної гвардії України за період з 25.08.2023 по 22.11.2024, становлять 154 437,10 грн, зокрема:
- грошове забезпечення військовослужбовця - 44 914,83 грн відповідно до наданого розрахунку;
- вартість речового майна - 31 784,60 грн відповідно до наданого розрахунку;
- вартість медикаментів - 1674,89 грн відповідно до наданого розрахунку;
- вартість продуктів харчування - 62 519,87 грн відповідно до наданих розрахунків;
- вартість комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 13 539,91 грн відповідно до наданого розрахунку.
Вказана сума зазначена позивачем у наказі начальника Національної гвардії України від 22.11.2024 №363с/ч та у поданих розрахунках.
Судом встановлено, що позивач 28.11.2024 сформував претензію про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти, якою вимагає протягом 10 днів з отримання цієї претензії сплатити на корить Національної академії Національної гвардії України заборгованість вартості витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти у сумі 154 437,10 грн.
Відтак, позивачем встановлено відповідачу строк добровільного відшкодування - 10 днів, який починає свій відлік з дня отримання претензії.
Верховний Суд неодноразово, вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, доходив висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Як зазначалось вище, пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
За таких обставин, суд висновує, що право на звернення суб'єкта владних повноважень до суду з даним позовом про стягнення грошових коштів може були реалізоване лише після закінчення десятиденного строку для добровільного відшкодування витрат на навчання.
Втім, у матеріалах справи містяться лише докази направлення такої претензії відповідачу, та відсутні докази її вручення. Разом з тим, суд зауважує, що претензія позивача датована 28.11.2024, а до суду із цим позовом позивач звернувся 06.12.2024, тобто до спливу 10-денного строку навіть з дати прийняття позивачем такої претензії, не кажучи вже про дату її отримання відповідачем.
Суд погоджується щодо наявності у відповідача обов'язку щодо відшкодування коштів та обізнаності відповідача про такий обов'язок, втім зазначає, що обізнаність відповідача з розрахунком витрат, пов'язаних з її утриманням в Академії, не є рівнозначним наданню їй часу на добровільне відшкодування таких витрат.
Таким чином, звернення до суду із цим позовом до закінчення десятиденного строку на добровільне відшкодування відповідачем коштів було передчасним, що зумовлює висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
у задоволенні позову Національної академії Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити повністю.
Розподіл судового збору не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Національна академія Національної гвардії України (61001, м. Харків, м-н Захисників України, 3; код ЄДРПОУ 08610502).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; НОМЕР_1 ).
Суддя Сидор Наталія Теодозіївна