04 липня 2025 рокусправа № 380/24418/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 139 619,33 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач була курсантом Львівського державного університету внутрішніх справ. Відповідно до умов укладеного контракту, у випадку звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчання, особа зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням його в навчальному закладі. Оскільки відповідач звільнилась зі служби в поліції до спливу трьох років після закінчення навчання та добровільно витрати, пов'язані з її утриманням в навчальному закладі, не відшкодувала, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
На виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд сформував запит про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи: ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю №947432 від 05.12.2024 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 09.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Відповідач подала відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечила. Відповідач наголошує на відсутності компетенції в Університету на пред'явлення вказаного позову, оскільки такий не є суб'єктом владних повноважень, та, більше того, згідно Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261, передбачено відшкодування витрат саме Міністерству внутрішніх справ. Також покликається на те, що вказаний спір має розглядатись в прядку цивільного судочинства.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи.
04.08.2019 між Львівським державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 укладено Контракт №145/19 про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі Контракт №145/19).
Відповідно до п. 5 розділу IV Контракту №145/19 Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01 липня 2026 року.
Згідно з наказом від 24.10.2024 №692о/с звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Головне управління Національної поліції у Львівській області сформувало повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, яким повідомило відповідача, що протягом 30 днів з моменту отримання цього повідомлення вона зобов'язана відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Львівського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в повному розмірі за весь період навчання.
Головне управління Національної поліції у Львівській області листом від 28.10.2024 на виконання абзацу 3 пункту 5 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261, повідомило Ректора Львівського державного університету внутрішні справ, що впродовж жовтня з ГУНП у Львівській області звільнено, до відпрацювання трьох років після закінчення вищого навчального закладу, поліцейського ОСОБА_1 .
Оскільки відповідач добровільно витрат, пов'язаних з її утриманням в навчальному закладі, не відшкодувала, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно із ч. 2 ст. 74 Закону №580-VIII встановлено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону №580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 5 цієї статті визначено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (пункт 1 цього Порядку).
За змістом пункту 2 Порядку №261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.
Відповідно до п. 3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з:
грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;
оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.
Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку №261).
Нормами пункту 5 Порядку №261 встановлено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи. У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.
Відповідно до пункту 6 Порядку №261 особа має право здійснити відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року. У такому випадку особа укладає з вищим навчальним закладом, у якому вона навчалася, договір у письмовій формі, де зазначаються строки та розміри платежів. Примірна форма договору затверджується МВС.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (пункт 8 Порядку №261).
Спір у цій справі стосується стягнення витрат, пов'язаних з утриманням в Львівському державному університеті внутрішні справ ОСОБА_1 , яка звільнилась зі служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу, що є порушенням умов Контракту №145/19.
Аналізуючи правові норми, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Верховний Суд у постановах, зокрема, від 30.08.2022 в справі №480/8200/20 та від 14.12.2022 в справі №520/5837/2020, констатував, що у разі укладення договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України між вищим навчальним закладом, територіальним органом внутрішніх справ і курсантом та проходження ним навчання, на останнього покладаються відповідні обов'язки, передбачені чинним законодавством України та договором.
Відповідні обов'язки покладаються на особу і в разі укладення контракту про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.
Так, у разі звільнення з органів внутрішніх справ/зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, курсант зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 13 січня 2023 року в справі №440/2692/20.
Положеннями Контракту №145/19, укладеного між позивачем на відповідачем, передбачено обов'язок у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утримання у вищому навчальному закладі, відповідно до п. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п. 5 розділу IV Контракту №145/19 Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01 липня 2026 року.
Згідно з наказом від 24.10.2024 №692о/с звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 25.10.2024, тобто до спливу трьох років після закінчення нею навчання в Львівському державному університеті внутрішніх справ.
За таки обставин, суд погоджується з позивачем щодо виникнення у відповідача обов'язку щодо відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі.
Водночас, з аналізу частини 5 статті 74 Закону №580-VIII та пункту 8 Порядку №261 випливає, що стягненню відповідної суми з особи в судовому порядку, має передувати відмова такої особи від добровільного відшкодування витрат.
Як вже зазначалось, пункт 5 Порядку №261 передбачає, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.
У матеріалах справи міститься Повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, сформоване начальником ГУНП у Львівській області та вручене під підпис відповідачу.
Жодних заперечень з цього приводу відповідачем не наведено, доказів добровільного відшкодування витрат не подано.
Згідно з довідкою-розрахунком №411 від 19.11.2023 витрати, пов'язані з навчанням у Львівському державному університеті внутрішніх справ курсантки ОСОБА_1 , становлять 139 619,33 грн, в тому числі: грошове забезпечення 90 110,37 грн, медичне забезпечення 592,60 грн, продовольче забезпечення 19 279,57 грн, речове забезпечення 9257,85 грн, оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 20 378,94 грн.
Таким чином, зважаючи на встановлений положеннями Контракту №145/19, а також Закону №580-VIII та Порядку №261 обов'язок відповідача відшкодувати витрати, пов'язані з утримання у вищому навчальному закладі, у зв'язку зі звільненням зі служби в поліції за власним бажанням до спливу трьох років після закінчення навчання, а також фактичну відмову відповідача у добровільному погашенні таких витрат, що виразилась у її бездіяльності після отримання відповідного повідомлення, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 139 619,33 грн витрат, пов'язаних з утримання у вищому навчальному закладі.
Щодо твердження відповідача про те, що Львівський державний університет внутрішніх справ не уповноважений на звернення до суду із цим позовом, оскільки передбачено відшкодування витрат саме Міністерству внутрішніх справ, суд зазначає, що абзац 2 пункту 8 Порядку №261 прямо передбачає, що претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Стосовно доводів відповідача про підписання позову неуповноваженим представником, то відповідь на це надала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №910/16580/23. За змістом наведеного у цій постанові якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Вказану позицію використав Верховний Суд у постанові від 22.01.2025 у справі №160/21313/24.
Також відповідач покликається на позицію Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №461/5577/15-ц та від 31.10.2018 у справі №820/5761/15, у яких зазначено, що спори у справах про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи під час навчання у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, яка перебувала на публічні/державній службі належать до юрисдикції цивільного суду. Втім, у постанові від 12.12.2018 у справі №804/258/16 Велика Палата відступила від такої позиції та визначила, що указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач належними та допустимими доказами підтвердив обґрунтованість та підставність заявлених ним вимог. Доказів, які б спростовували вимоги позивача, відповідач суду не надав.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
позов Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утримання у вищому навчальному закладі, у розмірі 139 619 (сто тридцять дев'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять) гривень 33 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Львівський державний університет внутрішніх справ (79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26; код ЄДРПОУ 08571995).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна