Іменем України
04 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/907/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
01.05.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на січень 2023 року із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 для перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на січень 2023 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» вказати розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 01.01.2023 за посадою, аналогічною на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби, для проведення перерахунку основного розміру її пенсії з 01.02.2023.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач з 27.09.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
31.03.2025 представник позивача звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України з заявою, в якій просив виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на січень 2023 року для перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за посадою, аналогічною на день звільнення позивачки з військової служби відповідно до первинної редакції п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Адміністрація Державної прикордонної служби України листом № 09/К-3849/7463 від 18.04.2025 відмовила у задоволенні вказаної заяви.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 05.05.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09.05.2025 від Адміністрації Державної прикордонної служби України через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.
Позивач звільнилася з військової служби, є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
Позивачу призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII). Відповідно, питання пов'язані зі здійсненням права позивача на призначення, перерахунок пенсії регулюється вищезазначеним законом, який є спеціальним до зазначених правовідносин.
Питання перерахунку пенсії повністю врегульоване та відбувається лише за наявності всіх умов, визначених Законом України.
Першою умовою для здійснення перерахунку пенсії колишнім військовослужбовця є зміна розміру (підвищення) грошового забезпечення діючим військовослужбовцям, яке в подальшому вплине на розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за аналогічною посадою колишнім військовослужбовцям.
За приписами частини четвертої ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Таким чином, лише Кабінету Міністрів України законодавцем делеговано повноваження встановлювати розміри грошового забезпечення діючим військовослужбовцям.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, що набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років (далі - Постанова № 704).
Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова КМУ № 704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України, відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлює види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, пунктом 4 Постанови № 704 визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Пунктом 7 Постанови № 704 визначено, що видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було частково скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 та визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Однак, на момент виникнення спірних правовідносин, Кабінетом Міністрів України, жодних змін у пункт 4 постанови КМУ № 704 внесено не було.
28.10.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704», якою було внесено зміни у додатки 1, 12, 13, 14 та вилучено звідти умову, що посадовий оклад та оклад за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Таким чином, Кабінетом Міністрів України виправив правову колізію, що виникла між примітками Додатків та пунктом 4 постанови № 704.
Проте, навіть після 28.10.2020 пункт 4 постанови КМУ № 704 був викладений у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704».
Кабінет Міністрів України, зазначивши розмір 1762 гривні, який відповідає встановленому пунктом 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не змінив умови обрахунку грошового забезпечення для діючих військовослужбовців усіх силових структур, в тому числі і для військовослужбовців Держприкордонслужби.
А тому, починаючи з березня 2018 року і по теперішній час розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями діючих військовослужбовців, розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, без зростання розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями діючих військовослужбовців, яке з 01.03.2018 і по теперішній час розраховується виходячи з розміру 1762 гривні, прийняття рішення щодо обрахунку нових розмірів посадових окладів та окладів за військове звання діючим військовослужбовцям виходить за межі повноважень Адміністрації Держприкордонслужби та призведе до порушення Адміністрацією Держприкордонслужби вимог частини другої ст. 19 Конституції України, відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та приписів частини четвертої ст. 9 Закону № 2011-XII.
Враховуючи вищенаведене, за відсутності на сьогоднішній день зміни розміру (підвищення) грошового забезпечення діючим військовослужбовцям починаючи з березня 2018 року, в Адміністрації Держприкордонслужби відсутні правові підстави для інформування органів Пенсійного фонду України про настання підстав для перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям за відповідною (аналогічною) посадою, в тому числі - і відносно позивача, а тому в діях Адміністрації Держприкордонслужби відсутня протиправність на яку посилається позивач.
Другою умовою для здійснення перерахунку пенсії колишнім військовослужбовця є рішення Кабінету Міністрів України (умови, порядок та розміри) з приводу того, що має бути проведений перерахунок пенсії.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України на виконання вимог частини четвертої ст.63 Закону № 2262-XII було прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМУ № 103).
Згідно неї, Кабміном Міністрів України було прийняте рішення з приводу перерахунку всіх пенсій, які були призначені до 1 березня 2018 року.
Порядок перерахунку пенсії затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393».
Згідно з абзацом першим п. 2 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм Головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службізовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС.
Нормами Порядку № 45 чітко визначено алгоритм дій державних органів, в тому числі й Адміністрації Держприкордонслужби у разі проведення перерахунку раніше призначених пенсій колишній військовослужбовцям: тобто спочатку має бути рішення Уряду щодо перерахунку пенсії колишніх військовослужбовців, після якого Мінсоцполітики повідомляє Головним управлінням про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. На підставі вказаних списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх відповідним Головним управлінням Пенсійного фонду України.
Станом на день виникнення спірних правовідносин (01.01.2024), Кабінетом Міністрів України не встановлювалися інші розміри грошового забезпечення діючим військовослужбовцям, ніж визначені постановою КМУ № 704, рішення з приводу перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям Кабінетом Міністрів України не приймалося.
Отже, враховуючи, що розмір грошового забезпечення діючим військовослужбовцям починаючи з березня 2018 року і по теперішній час не змінився та розраховується виходячи з розміру 1762 гривні, а рішення з приводу перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям Кабінетом Міністрів України не приймалося, відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII, тому в Адміністрації Держприкордонслужби відсутні правові підстави у підготовці нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 за посадою, яка є відповідною останній штатній посаді ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, перерахованим виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року для перерахунку їй основного розміру пенсії з 01.02.2023.
Відповідач вважає, що Адміністрацією Держприкордонслужби як владним суб'єктом не було порушено прав та інтересів позивача у зв'язку із відсутністю приводів для складання довідки про реально (фактично) ненараховане та невиплачене грошове забезпечення станом на 01.01.2023, через відсутність події надходження списків від ГУ ПФУ в Київській області, відсутність події фактичного (реального) збільшення розміру окладу за штатною військовою посадою та військовим званням, відсутність події співставності умов минулої служби позивача та умов поточної військової служби діючого військовослужбовця Державної прикордонної служби України з 24.02.2022.
Таким чином, посилання позивача на протиправні дії Адміністрації Держприкордонслужби щодо не підготовки та не поданні до ГУ ПФУ в Київській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, перерахованим виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня календарного року для перерахунку їй основного розміру пенсії є помилковими, безпідставними та протиправними, оскільки Адміністрація Державної прикордонної служби України діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали судової справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_2 від 31.07.2015.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, як отримувач пенсії за вислугу років.
31.03.2025 представник позивача звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду в Київській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на січень 2023 року відповідно до вимог статей 43,63 Закону України № 2262, в якій на підставі постанови № 704 вказати розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначенні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 та відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13, 14 до постанови № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2023 рік за посадою, аналогічною на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023.
У відповідь на вказане звернення, відповідач листом від 18.04.2025 повідомив, що станом на 01.01.2023 в грошовому забезпеченні військовослужбовців Державної прикордонної служби України не відбулось підвищення (збільшення) розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням. За відсутності факту підвищення грошового забезпечення в частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовцям Державної прикордонної служб України у зв'язку зі зміною у 2020-2023 роках розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також відповідно до рішення Уряду про перерахунок раніше призначених пенсій, як це визначено частиною 4 статті 63 Закону № 2262, в уповноваженого структурного підрозділу Адміністрації Державної прикордонної служби відсутні підстави для підготовки відповідних довідок та надсилання їх до 25 регіональних Головних управлінь Пенсійного фонду або ж на адресу військових пенсіонерів чи на запити їх адвокатів. З урахуванням викладеного, відмовлено у підготовці та надісланні до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області запитуваних довідок для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої - четвертої статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ, який застосовується у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин.
Згідно з частиною третьою частини 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ:
перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку;
якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону;
усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», визначений Порядком № 45.
До Порядку № 45 пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) були внесені зміни.
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29 січня 2020 року Порядок № 45 діє в редакції без змін, внесених пунктом 6 Постанови № 103.
Пунктом 1 Порядку № 45 (в редакції без змін, внесених пунктом 6 Постанови № 103) передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом (далі - особи), або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв'язку вказує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У подальшому редакція пункту 4 Постанови № 704 зазнала змін.
Так, пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким, зокрема в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зміни.
Отже, з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 1 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Закон України від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-ІІІ).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під “умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під “порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Відтак, на думку суду, у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 1 січня 2020 року - набрання чинності Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
При вирішенні питання, який розмір прожиткового мінімуму слід застосовувати для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням станом на 1 січня 2023 року відповідно до вимог Постанови № 704, суд виходить з такого.
Абзацом четвертим частини першої статті 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який: з 1 січня 2023 року становить 2684 гривні.
Натомість абзац шостий частини першої статті 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначає розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, який: з 1 січня 2023 року становить 2102 гривні.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у справі № 120/5264/22 до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. У цій справі позивач отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив підготувати та надати до ГУ ПФУ оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2022 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 1 січня 2022 року. Відповідач відмовив позивачу у складанні довідки, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення щодо проведення перерахунку пенсій пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Уважаючи відмову відповідача щодо складання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2022 року протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у 2022 році не відбулось підвищення прожиткового мінімуму, як розрахункової величини саме для обчислення посадових окладів працівників державних органів, а відповідно і для видачі відповідачем нової довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2022 року відсутні.
Постановою від 4 квітня 2023 року у справі № 120/5264/22 Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року скасував, ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив:
визнав протиправними дії Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, які полягають у відмові провести перерахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та у відмові виготовити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення, станом на 1 січня 2022 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 1 лютого 2022 року;
зобов'язав Управління Служби безпеки України у Вінницькій області перерахувати розмір грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн), встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, станом на 1 січня 2022 року, відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 1 лютого 2022 року.
Зазначену правову позицію також підтримано і у постанові Верховного Суду від 9 травня 2023 року у справі № 120/5264/22. Зокрема, у цій постанові Верховний Суд зазначив, що відповідач, відмовляючи у підготовці та наданні позивачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на січень 2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень постанови КМУ № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови КМУ № 704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2022 рік для проведення з 1 лютого 2022 року (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Окрім того, Верховний Суд наголосив на помилковості твердження судів попередніх інстанцій про те, що виготовлення оновленої довідки позивача можливе тільки після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та надходження списків від Головного управління Пенсійного фонду України, з огляду на те, що Верховним Судом неодноразово зазначалося, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
В постанові від 8 жовтня 2024 року у справі № 580/8908/23 Верховний Суд вказав, що відповідно до статті 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів з 1 січня становить 2102 гривні. Однак, зазначений розмір прожиткового мінімуму не може бути застосований для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, які враховуються для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з огляду на таке. За змістом статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення військовослужбовців - це гарантоване державою достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Його визначають залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Крім того, військовослужбовці, враховуючи особливий вид їх службової діяльності та спеціальний статус, не відносяться до працівників інших державних органів, про яких йдеться в статті 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік». З урахуванням викладеного норма статті 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік в частині встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів з 1 січня в розмірі 2102 гривні, не поширюється на осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. За таких обставин, у позивача внаслідок зростання прожиткового мініму
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно із правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 та від 10 березня 2020 у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 1 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік», із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2684 гривні, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів (2102 гривні).
У справі, яка розглядається, прохання позивача видати йому довідку для перерахунку його пенсії з 1 лютого 2023 року відповідно до Постанови № 704 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, обумовлено підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік, для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Застосування вищезазначених нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 Верховний Суд дійшов таких висновків:
1) з 1 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Зазначені висновки застосовано Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 120/8603/21-а, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 22 вересня 2022 року у справі № 500/3840/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 120/648/22-а, від 22 березня 2023 року у справі № 340/10333/21, від 6 лютого 2023 року у справі № 160/2775/22, від 4 квітня 2023 року у справі № 120/5264/22.
Також у постанові від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 Верховний Суд зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно із Постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Застосовуючи вказані висновки Верховного Суду до обставин справи, суд погоджується з твердженнями представника позивача, що відповідач, відмовляючи у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії позивача з 1 лютого 2023 року (з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова відповідача у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 1 січня 2023 року для проведення перерахунку основного розміру його пенсії є протиправною.
Також суд вважає за необхідне зауважити на таке.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Постанови № 704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481)) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Згідно з частиною першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 травня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України (Рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп) також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз'яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - “наступний закон скасовує попередній».
На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, доцільно зробити висновок, що суд під час розгляду справи має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.
Суд вказує, що коментована Постанова № 481 набрала чинності з 20 травня 2023 року. При цьому, жодним із положень Постанови № 481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів.
Також у вказаній Постанові № 481 не розкрито зміст, яким чином врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1762 гривень) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб до 20 травня 2023 року (дня набрання чинності Постанови № 481).
За обставинами цієї справи підстави для перерахунку пенсії позивача виникли 1 січня 2023 року у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року.
Отже, зважаючи на відсутність в Постанові № 481 приписів про її застосування з іншої дати, ніж дати набрання чинності, у суду відсутні підстави для її застосування до спірних правовідносин та позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, набутого ним до набрання чинності цією Постановою.
Також суд зауважує, що незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 481, Верховний Суд не змінив (не відступив) від своїх попередніх висновків щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах.
Для суду першої інстанції положення частини п'ятої статті 242 КАС України є імперативними нормами процесуального закону.
Отже, зважаючи на відсутність в Постанові № 481 приписів про її застосування з іншої дати, ніж дати набрання чинності, то в суду, станом на час вирішення цього спору, немає підстав для висновку, відмінного від вищевикладеного, згідно з усталеною практикою Верховного Суду.
Крім цього, в постанові від 8 жовтня 2024 року у справі № 580/8908/23 Верховний Суд відхилив доводи відповідача в частині, що стосуються внесених Кабінетом Міністром України Постановою № 481 змін до пункту 4 Постанови № 704 та визначення розрахунковою величиною для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб фіксованої суми замість розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який за загальним правилом кожен рік зростає, оскільки такі зміни відбулись пізніше, ніж виникли спірні відносини.
Також суд зауважує, що відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року № 10-1, яка набула чинності з 18 квітня 2023 року, далі - Порядок № 3-1) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (членам їх сімей), пенсії згідно із Законом призначаються і виплачуються головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 до цього Порядку)), припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії (додаток 2 до цього Порядку)), заява про працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби) (додаток 3 до цього Порядку), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку), заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 5 до цього Порядку), заява про виплату допомоги на поховання (додаток 6 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Системний аналіз наведених вище норм Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 3-1 у своєму взаємозв'язку дає підстави для висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган Пенсійного фонду України, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.
Отже, навіть у разі відсутності факту надходження списків від Пенсійного фонду України щодо осіб, які мають право на перерахунок пенсії, у разі звернення пенсіонера у відповідача виникає обов'язок з видачі нової довідки.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2023 року для перерахунку основного розміру пенсії з 1 лютого 2023 року;
зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 1 лютого 2023 року.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на встановлені обставини, з урахуванням нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: 01601, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 26, ЄДРПОУ 00034039) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2023 року для перерахунку основного розміру пенсії з 1 лютого 2023 року.
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року (2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 1 лютого 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Суддя А.Г. Секірська