Іменем України
03 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/716/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Яковенко Оксани Григоріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
09 квітня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Яковенко Оксани Григоріївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі - третя особа), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.03.2025 № 204650015466 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14.03.2025 та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, яку буде надано судом у рішенні.
В обґрунтування вимог зазначено, що з метою реалізації свого права на вихід на пенсію за віком позивач 14.03.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяву було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.03.2025 № 204650015466 відмовлено у призначенні пенсії. Зазначено, що вік заявниці 62 роки 11 місяців 03 дні, страховий стаж становить 17 років 04 місяці 07 днів, необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років. Відмова мотивована відсутністю необхідного страхового стажу.
Відмовляючи у призначенні пенсії відповідач не досліджував періоди роботи позивача відповідно до записів трудової книжки та не зазначив обставин щодо відсутності у трудовій книжці необхідних записів або про те, що в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, обмежившись, при цьому, тільки твердженням про відсутність на титульному аркуші вказаного документу запису про зміну прізвища заявниці та дати заповнення трудової книжки.
На переконання представника позивача відсутність запису про зміну прізвища заявниці та дати заповнення трудової книжки на титульному аркуші трудової книжки не є неправильними чи неточними записами про періоди роботи, а відтак не може бути підставою для неврахування даних трудової книжки як основного документа, який визначає стаж роботи.
Отже, представник вважає, що підхід відповідача до розгляду заяви позивача є свідченням надмірного формалізму, який у питанні визначення права особи на призначення пенсії, враховуючи значення вказаного питання для заявника, розцінюємо як прояв недобросовісності, нерозумності та непропорційності.
Ухвалою суду від 14.04.2025 зазначену позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення вимог з огляду на таке.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років. Відтак, основною умовою визначення права особи на пенсію, є наявність на момент звернення страхового стажу - від 22 до 32 років.
За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , яка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: на першій (титульній) сторінці не зроблено запис про зміну прізвища позивача » ОСОБА_2 » - “ ОСОБА_3 » та відсутня дата заповнення трудової книжки. Стаж враховано частково згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 14.03.2025 та додаткових документів.
Також не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 29.06.1981 згідно диплому серії НОМЕР_2 від 30.06.1981, оскільки ім'я позивача не відповідає паспортним даним (не підтверджено зміну прізвища » ОСОБА_2 » - “ ОСОБА_3 »).
Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 17 років 4 місяці 07 днів.
На думку відповідача, з урахуванням вищевказаного, управлінням правомірно було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , заеєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 14.03.2025 звернулася до пенсійного органу з завяою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви позивача та доданих документів відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 21.03.2025 № 204650015466.
У рішенні відповідачем встановлено, зокрема, таке:
Вік заявниці становить 62 роки 11 місяців 03 дні.
Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.
У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025- від 22 до 32 років та після досягнення 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Страховий стаж особи становить 17 років 04 місяці 07 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди трудової діяльності згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , яка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: на першій (титульній) сторінці не зроблено запис про зміну прізвища заявниці » ОСОБА_2 » - “ ОСОБА_3 » та відсутня дата заповнення трудової книжки. Стаж враховано частково згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 14.03.2025 та додаткових документів;
- період навчання з 01.09.1979 по 29.06.1981 згідно диплому серії НОМЕР_2 від 30.06.1981, оскільки ім'я, не відповідає паспортним даним (не підтверджено зміну прізвища “ ОСОБА_2 » - “ ОСОБА_3 »).
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 22 роки.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.ї
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом
Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1972 року №310 затверджено постанову «Про трудові книжки колгоспників» (далі - Постанова №310, чинної станом на момент заповнення книжки).
Згідно до пункту 2 Постанови №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів, у тому числі на членів рибальських колгоспів, з моменту прийняття їх до членів колгоспу.
Постановою №310 затверджено Основні положення про порядку видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення).
Згідно з пунктами 1-3, 6, 8, 13, 14 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Трудові книжки ведуться усім членів колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу.
Наявні у колгоспників трудові книжки раніше встановленого зразка обміну нові не підлягають.
Заповнення трудової книжки вперше проводиться у присутності особи, прийнятої члени колгоспу.
Усі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах під час роботи у колгоспі підписом голови колгоспу чи спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їхнім власникам на руки
Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках - іншу відповідальність.
Правління колгоспів вживають заходів щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів працівників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що належать до трудової діяльності колгоспників.
Постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 №656 затверджено постанову «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі - Постанова №656, чинної станом на момент заповнення трудової книжки).
Постанова №656 містить наступні положення:
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться усім робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (п. 1 Постанови №656).
Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації у присутності працівника. Відомості про працівника засвідчуються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою (п. 5 Постанови №656).
З кожним записом, що вноситься до трудової книжки (вкладиш), призначення, переміщення та звільнення адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки (п. 7 Постанови №656).
Трудові книжки зберігаються в адміністрації підприємства, установи, організації як бланки суворої звітності, а при звільненні робітника чи службовця видаються йому руки (п. 11 Постанови №656).
При звільненні робітника чи службовця всі записи про роботі, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою (п. 13 Постанови №656).
Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 18 Постанови №656).
Відмовляючи в зарахуванні періодів трудової діяльності позивача згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , відповідач посилається на відсутність запису про зміну прізвища позивача та дати заповнення трудової книжки.
Однак, суд зазначає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.
Вищевикладені правові висновки є актуальними і для юридичної ситуації позивача, оскільки попри відмінність правових актів, які регулювали спірні правовідносини, юридичний зміст таких актів є тотожним: фактичне ведення трудових книжок, а також відповідальність за таке ведення покладається на роботодавця, а не працівника.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунком 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.
Отже, у випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення позивачу пенсії чи їх уточнення відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб).
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідач покликається на те, що за результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки колгоспника та період навчання, оскільки не підтверджено зміну прізвища.
Відповідач не ставить під сумнів зміст вказаних документів при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком, а лише покликається на наявність формальних підстав.
При цьому, суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів виконання ним вимог положень статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання необхідних документів для з'ясування та перевірки спірних періодів від відповідних органів (осіб).
Суд зауважує, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
З огляду на зазначене, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу від 21.03.2025 № 204650015466 прийнято без з'ясування всіх необхідних обставин та фактів щодо спірних періодів стажу, а також без витребування необхідних документів, а тому підлягає скасуванню.
Суд звертає увагу, частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За встановлених в цій справі обставин, з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин та меж заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 969,00 грн, що підтверджено квитанцією від 08.04.2025 № 5777-7132-3364-8249.
З огляду на те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 969,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Суд звертає увагу, що в позові представником позивача зазначено, що протягом п'яти днів після ухвалення судового будуть подані докази на підтвердження суми, понесених у зв'язку із розглядом справи, витрат на професійну правову допомогу, а тому питання щодо розподілу витрат на професійну правову допомогу судом не вирішується під час ухвалення рішення.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги адвоката Яковенко Оксани Григоріївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , заеєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: місто Рівне, вулиця Олександра Борисенка, 7, код ЄДРПОУ: 21084076), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.03.2025 № 204650015466 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14.03.2025, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 969,00 (дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця