Іменем України
03 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1038/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У провадженні суду перебуває справа за позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни (далі - представник позивача, Котік О.С.) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області), з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 18.04.2025 № 262840025297 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.04.2025, зарахувавши до її загального страхового стажу періоди роботи з 30.04.1980 по 29.04.1999.
В обґрунтування позову представник позивача зазначила таке.
ОСОБА_1 11.04.2025 звернулась до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії.
Позивачу відмовлено у призначенні пенсії, так як не має 21 років стажу, а є тільки 5 років 6 місяць 24 днів, період роботи з 30.04.1980 по 29.04.1999 не зараховано.
Як стверджує представник позивача, ОСОБА_1 11.04.2025 звернулась до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. До вказаної заяви позивач додавав анкету-опитування та копії документів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 18.04.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Як вбачається із змісту рішення, Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 18.04.2025 до страхового (трудового) стажу позивача не було зараховано періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці з 30.04.1980 по 29.04.1999. Доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів матеріали справи не містять.
Позивач вважає, що відповідачем було порушено конституційні права на соціальний захист, у тому числі на забезпечення її у старості.
11.06.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог у зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю, виходячи з наступного.
28.01.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та 18.04.2025, винесено рішення №262840025297 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу - 21 рік.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи ОСОБА_1 відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.02.1980 з 30.04.1980 по 29.04.1999, оскільки дата звільнення завірено печаткою для довідок. Інші документи, передбачені пунктом 3 Порядку №637, відсутні. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Як зазначає представник відповідача, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 5 років 6 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.
Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:
- ухвалою суду від 23.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії та пакетом документів, яка була прийнята 11.04.2025 та зареєстрована за № 5435.
Вказана заява була розглянута із застосуванням принципу екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Судом встановлено, що за результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 18.04.2025 № 262840025297 (далі - рішення від 18.04.2025 № 262840025297).
Зі змісту рішення від 18.04.2025 № 262840025297 вбачається, що страховий стаж позивача становить 5 років 6 місяців 24 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.02.1980 з 30.04.1980 по 29.04.1999, оскільки дата звільнення завірено печаткою для довідок. Згідно реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності. Працює. Особа матиме право на пенсійну виплату при набутті необхідного страхового стажу. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В матеріалах адміністративної справи наявна трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 08.02.1980, яка містить записи про роботу позивача за період з 30.04.1980 по 29.04.1999 у Новоолександрівському кінному заводі (записи №№ 3-11).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Разом з тим, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Положеннями частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Відповідно до статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Як було встановлено судом, позивач 11.04.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою встановленого зразка та необхідним пакетом документів, відповідно до якої просила призначити пенсію за віком. Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності відповідачем.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 30.04.1980 по 29.04.1999, викладеним у спірному рішенні про відмову в призначенні пенсії, суд зазначає таке.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі Закону № 1788-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від за № 58 від 29.07.1993 (далі Інструкція № 58).
Так, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.
Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу (п. 2.2. Інструкції № 58).
Відповідно до п. 2.4. Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Аналогічні положенні містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена 20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162.
Згідно п 1.5. Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 4 постанови КМУ від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Відтак, суд вважає, що позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для винесення органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування трудового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту пенсіонера.
Крім того, зазначеним правовим нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній або у трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-XII).
Суд звертає увагу, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Водночас, під час з'ясування обставин у справі та перевірку їх доказами, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень на якого нормами процесуального права покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів у встановленому порядку про наявність підстав щодо застосування положень Порядку № 637 до спірних правовідносин, як-то: відсутність у позивача трудової книжки, необхідних записів або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, що визначає його право на пенсію за віком.
Натомість, дослідженням трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 08.02.1980 встановлено, що записи у ній за спірний період в повній мірі відповідають вимогам Інструкцій №№ 162, 58, місять всю необхідну інформацію про характер виконуваної позивачем роботи та підтверджують трудову діяльність позивача за період з 30.04.1980 по 29.04.1999.
З огляду на викладене, період роботи ОСОБА_1 з 30.04.1980 по 29.04.1999, підлягають зарахуванню до її страхового стажу.
Аналіз застосованих ГУ ПФУ в Житомирській області підзаконних нормативно-правових актів при прийнятті рішення від 18.04.2025 № 262840025297 свідчить, що вони суперечать положенням норм діючих законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача, відтак вони безпідставно були прийняті до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову в призначенні пенсії за віком є таким, що не відповідає критеріям визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією ГУ ПФУ в Житомирській області, враховуючи, що протиправні дії відповідача полягали саме у прийнятті протиправного рішення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком від 11.04.2025 зареєстровану за № 5435, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 30.04.1980 по 29.04.1999 та з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
Так, відповідач повинен обрахувати страховий стаж позивача за даними її трудової книжки, а також вирішити питання про призначення пенсії з урахуванням положень пункту статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача ГУ ПФУ в Житомирській області не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зі словесним коригуванням обраного способу захисту позивача
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 968,96 грн.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд присуджує позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.04.2025 № 262840025297 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 06.10.2022, зареєстровану за № 5435, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 30.04.1980 по 29.04.1999 та з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судових витрат 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Кисельова