02 липня 2025 року м.Київ №320/14211/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Авен-Єзер" до Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) про скасування постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Авен-Єзєн" (далі - позивач) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті від 14 лютого 2023 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу №351460.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.02.2023 відповідачем винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №351460. Зокрема, було постановлено стягнути з ПП «Авен-Єзер» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн, в зв'язку з нібито відсутністю документів передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач вважає, що відповідачем протиправно винесено постанову, а тому вона підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповдіачем подано відзив на позовну заяву, у якому він просив у задоволенні позову відмовити.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
17.01.2023 посадовими особами відповідача у м. Києві, вул.Митрополіта Андрія Шептицького, 7, було проведено перевірку транспортного засобу АТАМАН А-092 Н6, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу, результати якої оформлено актом №347705. Під час перевірки виявлено порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення регулярних пасажирських перевезень за маршрутом №535 у м. Києві, а саме: на момент проведення перевірки у водія відсутній квитково-касовий лист.
Акт містить запис про ознайомлення водія з актом.
Постановою від 14.02.2023 №351460 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за відсутності на момент проведення перевірки квитково-касового листа, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
30.01.2023 позивачу направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу 14.02.2023 з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. і місця розгляду справи.
Проте, позивач не з'явився на виклик відповідача.
За результатами розгляду порушень вказаного в акті №347705 від 17.01.2023, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на позивача винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 14.02.2023 №351460 на суму 17000 грн.
Не погоджуючись з постановою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі по тексту також - Положення №103 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Положеннями підпунктів 2, 27 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, зокрема і за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі по тексту також - Закон №2344).
Відповідно до частин шостої, дев'ятої, дванадцятої, чотирнадцятої, сімнадцятої, дев'ятнадцятої та двадцять першої статті 6 Закону № 2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; інші повноваження, визначені законами та покладені на нього Президентом України.
Органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі по тексту також - Порядок № 1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, визначені у статті 39 Закону № 2344-ІІІ, відповідно до частини другої якого документами для регулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
За приписами частини другої статті 40 Закону № 2344-ІІІ водій автобуса зобов'язаний, зокрема виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса; мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством; дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса.
Абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз означених норм дає підстави для висновку про покладення на автомобільного перевізника обов'язку здійснювати регулярні пасажирські перевезення, маючи визначені Законом № 2344-ІІІ документи. У випадку ж встановлення фактів відсутності під час здійснення регулярних пасажирських перевезень законодавчо визначеного переліку документів, до перевізника застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Статтею 39 Закону 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
-для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
-для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Із наведених вище положень слідує, що водій зобов'язаний надавати інспектору, окрім документів, визначених статтею 39 Закон 2344-ІІІ, також квитково-касовий лист.
У зв'язку із ненаданням повного пакету документів, відповідачем складено відповідний акт, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення.
Доводи позивача щодо відсутності доказів про відмову від надання документів суд відхиляє, оскільки в акті водій не спростував встановленого порушення.
Суд зазначає, що водій має відповідне поле на бланку акта, у якому останній має право зазначити порушення з боку посадових осіб, а також мотиви незгоди з виявленими порушенням.
Відмова водія від ознайомлення, а тому і від заповнення такої графи позбавляє суд можливості у подальшому надати оцінку викладеним фактичним обставинам, з урахуванням відповідної позиції позивача.
Таким чином, суд зазначає, що доводи позивача не підтверджуються жодними доказами, в той же час, як порушення з боку позивача зафіксовані в акті №347705 від 17.01.2023, що і слугувало підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 351460 від 14.02.2023.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку відповідача, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
Викладене вище у сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Беручи до уваги зазначені норми, враховуючи викладені вище висновки, суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваної постанови Укртрансбезпеки.
Таким чином, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки, як встановлено судом, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.