05 червня 2025 року № 320/42564/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю представника відповідача - Засімчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головне управління Державної податкової служби у м. Києві з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») ГУ ДПС у м. Києві від 21.03.2024 № 21794240207 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (далі ПДФО) на 891289,30 грн., у т.ч. 713031,44 грн. за податковим зобов'язанням і 178 257,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), за порушення п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження податкового зобов'язання з ПДФО за 2017 рік на-691 528,95 грн. та за 2018 рік-21502,49 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») ГУ ДПС у м. Києві від 21.03.2024 № 21811240207 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (далі - ВЗ) на 74 274,10 грн., у т.ч. 59419,28 грн. за податковим зобов'язанням і 14854,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), за порушення п.16 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з ВЗ за 2017 рік-57627,41 грн. та за 2018 рік- 1791,87 грн.;
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення (Форма «ПС») ГУ ДПС у м. Києві від 21.03.2024 № 21886240207 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1020,00 грн. за порушення п.44.1, п.44.3 ст.44, п-85.2 ст.85 ПК України в частині не надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, за період з 01.01.2017 по 31.01.2018.;
- визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення (Форма «Н») ГУ ДПС у м. Києві від 21.03.2024 № 21885240207 про застосування штрафу в сумі 210768,00 грн. за відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) упродовж передбаченого п. 1201.2 ст.1201 ПК України строку податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ у розмірі 421536,00 грн. за період з 01.01.2017 по 31.01.2018;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») ГУ ДПС у м. Києві від 21.03.2024 № 21881240207 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» (далі - ПДВ) на 482321,25 грн., у т.ч. 385857,00 грн. за податковим зобов'язанням і 96464,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), за порушення п.198.5 ст.198. п.199.1. п.199.4, п.199.5 ст.199 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2018 р. в сумі 385857,00 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.03.2024 № Ф-21817 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) у сумі 119838,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 21.03.2024 № 21876240207 у розмірі 59919,00 грн., що становить 50% від донарахованого за період з 01.01.2017 по 31.01.2018 ЄСВ в сумі 119 838,00 грн., у т.ч. за 2017 рік - 108371,16 грн. та за січень 2018 року - 11466,84 грн., за порушення абзацу третього п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу (Форма «Ф») від 09.05.2024 №0011658-1306-2615 про сплату податкового боргу наявного станом на 08.05.2024, в сумі 212 048,47 грн., у т.ч. 0,00 грн. податкових зобов'язань, 212048,47 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та 0,00 грн. Пені;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про опис майна у податкову заставу від 09.05.2024 № 0011658-1306-2615.
- визнати незаконними бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві з не проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.01.2018 з підстав, передбачених пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, в межах встановленого абзацом першим п.102.1 ст.102 ПК України строку давності, та дії Головного управління ДПС у м. Києві пов'язані з виданням Наказу від 05.01.2024 № 17-п та направленням Повідомлення від 05.01.2024 № 3/26-15-24-02-07 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 й оформленням її результатів Актом перевірки від 20.02.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у Позивача відсутній обов'язок зберігати документи у строк, який перевищує строк визначений п. 44.3 статті 44 ПК України. Позивачем також зазанчено, що відповідачем проводилася перевірка позивача та визначалися суми грошових зобов'язань після закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, позивач вважається вільним від такого грошового зобов'язання в тому числі від нарахованої пені, а всі рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків.
До суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 відкрито адміністративне провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві у порядку загального позовного провадження.
Не погоджуючись з аргументами позивача щодо неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем було подано відзив, в якому на підтвердження правомірності своїх дій зазначає, що службовими особами податкового органу під час виконання функцій покладених чинним законодавством було дотримано приписи чинного законодавства та правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Порушення податкового законодавства які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень викладені службовими особами податкової служби в акті перевірки на переконання представника податкового органу являються правомірними та підтверджуються відповідними доказами.
Обґрунтовуючи свою позицію представник відповідача звернув увагу, що обставини під час проведення перевірки щодо ненадання позивачем необхідних та витребуваних документів у відповідності до п.44.6 ст.44 ПК України прирівнюються до їх відсутності. При цьому посилання позивача на приписи п.44.3 ст.44 ПК України в частині того, що бухгалтерські документи позивача мали зберігатись протягом 3 років є безпідставними та суперечать приписам чинного законодавству, з огляду на те, що оскільки у відповідності до п.522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст.102 цього Кодексу.
У подальшому стороанми було подано пояснення, які за своїм змістом дублюють позовну заяву та відзив на позовну заяву відповідно.
Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням ДПС у м. Києві відповдіно до Наказу Головного управління ДПС у м. Києві 05.01.2024 № 17-п призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 .
За результатами перевірки прийнято Акт від 20.02.2024 ГУ ДПС у м. Києві № 13759/Ж5/26-15-24-02-07/2205507216 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2017 по 31.01.2018 та 27.09.2021 по 24.11.2021 та дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.01.2018 та 27.09.2021 по 24.11.2021».
В Акті перевірки зафіксовано порушення п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження податкового зобов'язання з ПДФО за 2017 рік та за 2018 рік; п.16 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з військового збору за 2017 рік-та за 2018 рік; п.44.1, п.44.3 ст.44, п-85.2 ст.85 ПК України в частині не надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, за період з 01.01.2017 по 31.01.2018; відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) упродовж передбаченого п. 1201.2 ст.1201 ПК України строку податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ у розмірі 421536,00 грн. за період з 01.01.2017 по 31.01.2018; п.198.5 ст.198. п.199.1. п.199.4, п.199.5 ст.199 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ; ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
На підставі Акта перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») ГУ ДПС у м. Києві від 21.03.2024 № 21794240207 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» (далі ПДФО) на 891289,30 грн., у т.ч. 713031,44 грн. за податковим зобов'язанням і 178 257,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), за порушення п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження податкового зобов'язання з ПДФО за 2017 рік на-691 528,95 грн. та за 2018 рік-21502,49 грн.;
- податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») ГУ ДПС у м. Києві від 21.03.2024 № 21811240207 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 74 274,10 грн., у т.ч. 59419,28 грн. за податковим зобов'язанням і 14854,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), за порушення п.16 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з ВЗ за 2017 рік-57627,41 грн. та за 2018 рік- 1791,87 грн.;
- податкове повідомлення-рішення (Форма «ПС») ГУ ДПС у м. Києві від 21.03.2024 № 21886240207 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1020,00 грн. за порушення п.44.1, п.44.3 ст.44, п-85.2 ст.85 ПК України в частині не надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, за період з 01.01.2017 по 31.01.2018.;
- податкове повідомлення-рішення (Форма «Н») ГУ ДПС у м. Києві від 21.03.2024 № 21885240207 про застосування штрафу в сумі 210768,00 грн. за відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) упродовж передбаченого п. 1201.2 ст.1201 ПК України строку податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ у розмірі 421536,00 грн. за період з 01.01.2017 по 31.01.2018;
- податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») ГУ ДПС у м. Києві від 21.03.2024 № 21881240207 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» (далі - ПДВ) на 482321,25 грн., у т.ч. 385857,00 грн. за податковим зобов'язанням і 96464,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), за порушення п.198.5 ст.198. п.199.1. п.199.4, п.199.5 ст.199 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2018 р. в сумі 385857,00 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.03.2024 № Ф-21817 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) у сумі 119838,00 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій від 21.03.2024 № 21876240207 у розмірі 59919,00 грн., що становить 50% від донарахованого за період з 01.01.2017 по 31.01.2018 ЄСВ в сумі 119 838,00 грн., у т.ч. за 2017 рік - 108371,16 грн. та за січень 2018 року - 11466,84 грн., за порушення абзацу третього п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
Вважаючи оскаржувані вище вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам,що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України, чинним станом на час виникнення правовідносин (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 556 про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859 (далі- Інструкція №566) Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481(далі- Порядок №481).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1.2 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пунктами 78.1.7, 78.4-78.9 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій проводиться з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.
Згідно з абзацом 3 пункту 82.2 статті 82 ПК України, документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абзацом першим цього пункту, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов: платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності; платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість; в контролюючих органах відсутня податкова інформація щодо: використання платником податку найманої праці фізичних осіб; відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг/електронних гаманцях в емітентах електронних грошей.
Пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 р. Nє 533-1X, який набрав чинності 18 березня 2020 (далі -Закон України Nє 533-1X від 18 березня 2020), підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було доповнено п.522, відповідно до якого установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України шодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців'від 14 липня 2020 р. Nє 786-IX, що набрав чинності 08 серпня 2020 р. (далі - Закон України № 786-1X від 14 липня 2020 р.), п.522 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК в пункт 52-2 внесено зміни, зокрема, установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Законом України Закон України від 03.03.2022 № 2118-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" ПК України було доповнено положеннями, згідно з якими тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюеться з урахуванням особливостей, визначених у п.69. Так, пунктом п.522 передбачено, що дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану. Установити мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54.); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
Приписами абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).
Суд звертає увагу, що правовідносини у визначених вище правовідносинах регулюються ст.177 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017).
Так, згідно з п.177.1 ст.177 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) доходи фізичної особи-підприємцем, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються ПДФО за ставкою, встановленою п.167.1 ст.167 цього Кодексу - 18% бази оподаткування (отриманого фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності чистого річного оподатковуваного доходу, який визначається відповідно до п.177.2 ст.177 цього Кодексу).
За приписами п.177.2, п.177.3 ст.177 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, при цьому для фізичної особи-підприємця, зареєстрованої як платник ПДВ, не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп.177.4.1 - 177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, віднесено, зокрема:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об?єкта витрат;
- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи-підприємця, зареєстрованої як платник ПДВ, та акцизного податку, ПДФО з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми ЄСВ у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичної особи-підприємця, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю ФОП;
- інші витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності, до яких відносяться витрати на відрядження працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов?язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Проте, згідно з пп. 177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) до складу витрат фізичної особи-підприємця не включаються:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
- документально не підтверджені витрати.
Відповідно до ст.2 Закону №996-XIV цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону №996-XIV, є принцип превалювання сутності над формою-операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Згідно із ст.1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88) записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.
Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючий орган має право під час проведення перевірок запитувати та вивчати первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 85.2 ст.85 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, і цей обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Згідно з п.121.1 ст.121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст.44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач 31.01.2018 припинив здійснювати підприємницьку діяльність й 11.05.2018 подав податкову декларацію за перший квартал 2018 року, тож саме з цієї дати починається відлік строку, встановленого ПК України, для зберігання книги.
Як вже зазначалося раніше, відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Тобто, законодавець визначив строк зберігання документів у термін не менше 1095 днів, судом також звертається увага, що пункт 44.3 статті 44 ПК України не містить відсилки до статті 102 ПК України (яка зупинялася з 18.03.2020 року по 31.07.2023 року)
Таким чином, твердження відповідача, що передбачені п. 44.3 ст.44 ПК України терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках передбачених п.102.3 ст.102 ПК України, суд до уваги не приймає, оскільки мораторій (введений у зв'язку з поширенням на території України коронавірусної хвороби COVID-19, а згодом у зв'язку з введенням воєнного стану на всій території України) на проведення перевірок у зв'язку з припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, діяв лише з 18.03.2020 по 28.08.2020, а також суд враховує, що строк зберігання первинних документів встановлений статтею 44 ПК України. Втім до пункту 44.3 статті 44 ПК України жодним нормативно правовим актом не вносилися зміни щодо обчислення строків зберігання первинних документів.
З огляду на встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки в межах дослідження матеріалів судової справи судом встановлено, що фактично висновки податкового органу ґрунтуються на обставинах ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів, однак, як встановлено судом вище вказані первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку позивачем, у відповідності до приписів чинного законодавства позивачем зберігались до 09.05.2021, та за спливом 1095 днів були знищені.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність у діях ФОП ОСОБА_1 порушення пункту 44.3 статті 44, п. 85.2 статті 85 ПК України у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 21.03.2024 року №21886240207 підлягає скасуванню.
Суд зауважує, що фактично висновки службових осіб податкового органу ґрунтуються виключно на даних наявних у податкових деклараціях та інформації наявної у податкового органу та не ґрунтуються на реальних та фактичних обставинах.
З огляду на встановлення судом в ході розгляду цієї справи помилковості та необґрунтованості висновків службових осіб податкового органу, суд приходить до висновку про відсутність в даному випадку підстав для нарахування з боку податкового органу грошових зобов'язань та штрафних санкцій за податком на доходи ффізичних осібё військовим збором, податком на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.2 ч.1 ст.7, ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 1201 статті 120, оскільки всі наведені порушення в Акті перевірки обумовлені ненаданням документів, проте як було встанволено раніше, у Позивача був відсутній обов'язок зберігання документів за перевіряємий період.
Суд зазанчає, що документальна позапланова перевірка позивача була призначена згідно із пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто, зважаючи на прийняте позивачем рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Суд звертає увагу на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема (ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 року №755-IV (далі Закон № 755)), відомості про державну реєстрацію припинення чи перебування у процесі припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Інформаційна взаємодія між ЄДР та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених ст. 13 Закону №755, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами (ч. 1 ст. 13 Закону №755).
Зокрема, технічний адміністратор ЄДР в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем ДПС відомостей про проведення такої реєстраційної дії (ч. 2 ст. 13 Закону №755).
Тобто органи ДПС інформацію про призначення ліквідаційної комісії юридичної особи, відомості про яку включаються до ЄДР отримують напряму з ЄДР в порядку, визначеному Законом №755 та ПКУ. При цьому не передбачено подання такими ФОП додаткових документів до контролюючих органів.
Одночасно пп. 16.1.10 ПКУ передбачено, що платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).
Аналізуючи можливість проведення перевірок на підставі п.п.78.1.7 п. 78.1 статті 78 ПК України, суд зауважує, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-1X, підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України було доповнено п.522, яким запроваджено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по 31.05.2020, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, й на цей же період зупинено перебіг строків давності, передбачених ст.102 ПК України.
В подальшоиу підпункт 52-2 було викладено в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020; із змінами, внесеними Законом № 591-IX від 13.05.2020, Законом № 786-IX від 14.07.2020, та установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:
- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;
- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України;
- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:
- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;
- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Слід також зазначити, що Законом № 2120-IX від 15.03.2022 зупинена дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Разом із тим, підрозділ 10 розділу XX ПК України було доповнено підпунктом 69-2, згідно із яким податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім:
а) камеральних перевірок;
б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).
Згідно із п. 69.9 підрозділу 10 розділу XX ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
- дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
- строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
- строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
- строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу.
При цьому, підпункт 78.1.7 пункту 78.1 ст. 78 ПК України встановлює, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: 78.1.7. розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
З огляду на досліджені норми податкового законодавства, податкову позапланову перевірку платника податків з підстав, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, контролюючий орган мав право проводити за чинними нормами цього кодексу як на момент прийняття рішення про припинення діяльності, так і під час встановленого мораторію на проведення перевірок, запровадженого з метою запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також і під час дії воєнного стану.
З матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність 31.01.2018 про що свідчить запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності № 20650060008001104 від 31.01.2018, підстава: власне рішення.
Таким чином, Головне управління ДПС у м. Києві, починаючи з 31.01.2018 мало можливість провести документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 - платника податків.
З моменту закриття ФОП ОСОБА_1 - 31.01.2018 і до моменту винесення наказу № 17-п від 05.01.2021 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , пройшло більше шести років.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлявся позивачу запит про надання первинних документів, проте відповідно вимог п. 44.1 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, не менше як 1095 днів з дня надання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи.
Отже, обов'язок зберігання первинних документів покладається на відповідача лише протягом 1095 днів. Враховуючи вищевикладене, саме дії ГУ ДПС призвели до того, що у Позивача був сплив обов'язок по зберіганню первинних документів.
Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі висновків викладених у акті документальної позапланової виїзної перевірки діяв необґрунтовано, у зв'язку з чим у суду наявні підстави прийти до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та наявність підстав для їх скасування.
Щодо твердження Позивача, що оскільки відповідачем проводилася перевірка позивача та визначалися суми грошових зобов'язань після закінчення 1095- го дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, позивач вважається вільним від такого грошового зобов'язання в тому числі від нарахованої пені, а всі рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд зазначає, що 26 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/1315/24 та в постанові від 13 грудня 2023 року в рамках справи 240/34220/22 досліджував питання щодо зупинення перебігу строків визначених податковим законодавством під час ковідного та воєнного станів.
Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1 52-5.
Відповідно до абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом № 591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Згідно з внесеними змінами в абзаці десятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності з 17 березня 2022 року) статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
В подальшому пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону № 3219-IX від 30 червня 2023 року, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.
Отже, в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв'язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.
Таким чином, твердження Позивача не відповідає вимогам чинного законодавства та практиці Верховного Суду з даного питання.
Щодо вимоги Позивача, щодо визнання незаконними бездіяльністі Головного управління ДПС у м. Києві з не проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.01.2018 з підстав, передбачених пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, в межах встановленого абзацом першим п.102.1 ст.102 ПК України строку давності, та дії Головного управління ДПС у м. Києві пов'язані з виданням Наказу від 05.01.2024 № 17-п та направленням Повідомлення від 05.01.2024 № 3/26-15-24-02-07 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 й оформленням її результатів Актом перевірки від 20.02.2024.
Як вже зазанчалося раніше, в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв'язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану, отже ГУ ДПС мало можливість провести перевірку за вищезазанчений період.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 статті 19 Конституції України).
Суд зазначає, що відповідно до Податкового кодексу України одним із повноважень податкових органів є проведення перевірок.
Аналіз норм Податкового кодексу Українисвідчить про те, що дії контролюючого органу щодо проведення перевірки є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків.
Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків, і, відповідно, такий акт не порушує права останнього.
Тобто, дії по проведенню перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків.
Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень може бути об'єктом судового оскарження.
Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, а оскаржувані дії (щодо включення до плану графіку) в даному випадку не породжують для останнього настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо не впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, у задоволені даної вимоги слід відмовити.
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).
Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 24511,46 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 24511,46 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») Головного Управління Державної податкової служби у м. Києві від 21.03.2024 № 21794240207.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») Головного Управління Державної податкової служби у м. Києві від 21.03.2024 № 21811240207.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (Форма «ПС») Головного Управління Державної податкової служби у м. Києві від 21.03.2024 № 21886240207.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (Форма «Н») Головного Управління Державної податкової служби у м. Києві від 21.03.2024 № 21885240207.
6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (Форма «Р») Головного Управління Державної податкової служби у м. Києві від 21.03.2024 № 21881240207.
7. Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного Управління Державної податкової служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 21.03.2024 № Ф-21817.
8. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного Управління Державної податкової служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій від 21.03.2024 № 21876240207.
9. Визнати протиправною та скасувати Податкову вимогу (Форма «Ф») Головного Управління Державної податкової служби у м. Києві від 09.05.2024 №0011658-1306-2615.
10. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного Управління Державної податкової служби у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 09.05.2024 № 0011658-1306-2615.
11. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 24511 (двадцять чотири тисячі п'ятсот одинадцять) грн. 46 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного Управління Державної податкової служби у м. Києві.
12. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 03 липня 2025 р.