Рішення від 04.07.2025 по справі 300/9190/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2025 р. справа № 300/9190/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ФОП ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє Дрогомирецький Ігор Миколайович (надалі, також - представник позивачки), звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (надалі, також - відповідач, Івано-Франківська митниця, митний орган), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення № UA206050/2024/000041/2 від 21.11.2024 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000319.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Адель сервіс" в інтересах ФОП ОСОБА_1 подало електронну митну декларацію № 24UA206050013447U6 для митного оформлення придбаних позивачкою товарів. Декларантом було обрано за основу перший (основний) метод визначення митної вартості, на основі якого було визначено митну вартість, подано митну декларацію, а також всі документи, які підтверджують вартість придбаних товарів. Однак, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та інших, необхідних для митного оформлення документів, Івано-Франківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару № UA206050/2024/000041/2 від 21.11.2024 року, в рядку 33 якого як обставину для прийняття такого рішення вказано, що: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за вартістю, визначеною деклараном, у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. … Відповідно до частини 3 статті 53 декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, зокрема експертний висновок про вартість, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано. …Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 09.09.2024 № UA209230/2024/83333, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару". Крім даного рішення, відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000319, згідно якої відмовлено у митному оформлені товарів з тих самих причин. На думку позивача, декларантом під час митного оформлення було надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару, згідно з вимогами Митного кодексу України, а тому, вищезазначені акти відповідача є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушують норми законодавства щодо їх прийняття.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом:

- подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду належним чином засвідчену копію нової митної декларації, поданої декларантом позивача, за якою вартість товару сформована за резервним методом на підставі відомостей рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206050/2024/000041/2 від 21.11.2024.

11.12.2024 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивачки надійшла заява про усунення недоліків. Даною заявою долучено до матеріалів справи витребувані судом документи, необхідні для відкриття провадження у справі.

30.12.2024 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивачки надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів справи документ про додаткову сплату судового збору.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 16.12.2024 по 07.01.2025 згідно наказу від 02.12.2024 № 284-В.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі відкликався з відпустки 17.12.2024 згідно наказу від 17.12.2024 № 310-В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 відкрито провадження за даним позовом. Постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.01.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Так, відповідач зазначає, що під час митного оформлення товару було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідач зазначає, що у банківських платіжних документах б/н від 19.08.2024 та б/н від 26.08.2024 у графі "Призначення платежу" відсутні вказівки на рахунок-фактуру (інвойс); митна декларація на експорт товарів народного споживання що подавалася декларантом була складена на китайській мові, а також відсутні відомості, в яких було б виділено складові митної вартості щодо вартості ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар. На виконання згенерованих АСАУР форм митного контролю, з метою підтвердження митної вартості товарів, посадовою особою митниці на виконання вимог ст. 53 МК України направлено декларанту повідомлення про надання документів, а саме, якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, копію митної декларації країни відправлення, транспортні (перевізні) документи, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями про вартість товару або сировини. Однак, декларантом надано відповідь про те, що ним надано повний пакет документів відповідно до ст. 53 МК України. Представник відповідача зазначає, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Отже, виходячи з вищенаведеного, митна декларація не могла бути оформлена за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України. Крім того, відповідач зазначає про помилковість методу визначення митної вартості товару, оскільки позивачем обраний основний метод - за ціною договору (контракту), коли натомість необхідно було застосувати резервний. Відтак, оскільки висновок про вартісні характеристики не прийнято відповідачем до уваги, останній вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картку відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с. 74-80).

16.01.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій вказано на помилковості доводів відповідача у відзиві, які не спростовують неправомірності оскаржуваних рішень. Зокрема, зазначено, що у рішенні № UA206050/2024/000041/2 від 21.11.2024 митний орган не вказує на наявність у наданих декларантом документах, розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Звернуто увагу, що відповідачу подано необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, однак відповідачем безпідставно було відкореговано митну вартість товару. Наведено інші аргументи протиправності актів відповідача (а.с. 114-117).

20.01.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивачки надійшло клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу по даній справі з доказами понесення таких витрат (а.с. 120-125).

23.01.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло заперечення проти суми відшкодування витрат на правову допомогу (а.с. 127-131).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці 31.01.2025 згідно наказу від 27.01.2025 № 22-В.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці 14.02.2025 згідно наказу від 07.02.2025 № 41-В.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці 17.03.2025 згідно наказу від 10.03.2025 № 69-В.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у щорічній відпустці з 21.04.2025 по 16.05.2025 згідно наказу від 04.04.2025 № 80-В.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

17.08.2024 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) і нерезидентом компанією "Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd" (Китайська Народна Республіка (надалі, також - КНР) (продавець), укладений зовнішньоекономічний договір № 17082024, згідно якого продавець продає, а покупець купляє товар (спортивне обладнання) відповідно до специфікації, доданої до цього договору. Визначено, що поставка здійснюватиметься з Китайської Народної Республіки в Україну шляхом передачі товару продавцем перевізнику в порту Сінганг, КНР. Постачання товару здійснюється відповідно до правил Інкотермс-2010 на умовах FOB (а.с. 36-41).

Відповідно до специфікації № SP17082024 до вищезгаданого зовнішньоекономічного договору, в якій визначено що за даним договором має бути передано наступні види товарів:

- гантельний гриф, довжина 45 см, діаметр 28 мм у кількості 1000 штук за ціною 3,62 долари США за одну одиницю і загальною вартістю 3620,00 доларів США;

- W-образний гриф, довжина 120 см, діаметр 28 мм у кількості 1400 штук за ціною 7,20 долари США за одну одиницю і загальною вартістю 10080,00 доларів США;

- прямий гриф, довжина 180 см, діаметр 28 мм у кількості 900 штук за ціною 9,70 долари США за одну одиницю і загальною вартістю 8730,00 доларів США;

- спортивний мат-пазл (3/4 дюйма, 2 сантиметри, 6 штук в упаковці) у кількості 450 штук за ціною 8,50 долари США за одну одиницю і загальною вартістю 3825,00 доларів США;

- спортивний мат-пазл (1/2 дюйма, 1,2 сантиметри, 6 штук в упаковці) у кількості 450 штук за ціною 4,80 долари США за одну одиницю і загальною вартістю 2160,00 доларів США.

Загальна вартість товарів передбачена у сумі 28415,00 доларів США.

Щодо упакування зазначено, що кожен гриф упаковується в поліетиленовий пакет та фанерний дерев'яний ящик, а валіки упаковуються в картонні коробки. Зазначається, що товари відправляються морським контейнером (а.с. 35).

19.08.2024 позивачкою було здійснено платіж за вказаним контрактом. Зокрема, згідно квитанції до платіжної інструкції № 1352 240819PBANUA2XAXXX1260183160 від 19.08.2024 позивачкою перераховано на рахунок продавця за вказаним контрактом 8524,50 долари США (а.с. 29-30).

26.08.2024 позивачкою було здійснено платіж за вказаним контрактом. Зокрема, згідно квитанції до платіжної інструкції № 1515 240819PBANUA2XВXXX2688045155 від 26.08.2024 позивачкою перераховано на рахунок продавця за вказаним контрактом 19890,50 доларів США (а.с. 31-32).

03.09.2024 продавцем видано інвойс № AFI24004 на покупця товару, ФОП ОСОБА_1 , за яким продавець продає наступний товар:

- W-образний гриф, довжина 120 см, діаметр 28 мм у кількості 1400 штук за ціною 7,20 долари США за одну одиницю і загальною вартістю 10080,00 доларів США (7 коробок);

- гантельний гриф, довжина 45 см, діаметр 28 мм у кількості 1000 штук за ціною 3,62 долари США за одну одиницю і загальною вартістю 3620,00 доларів США (2 коробки);

- прямий гриф, довжина 180 см, діаметр 28 мм у кількості 900 штук за ціною 9,70 долари США за одну одиницю і загальною вартістю 8730,00 доларів США (6 коробок);

- спортивний мат-пазл (3/4 дюйма, 2 сантиметри, 6 штук в упаковці) у кількості 450 штук за ціною 8,50 долари США за одну одиницю і загальною вартістю 3825,00 доларів США (90 коробок);

- спортивний мат-пазл (1/2 дюйма, 1,2 сантиметри, 6 штук в упаковці) у кількості 450 штук за ціною 4,80 долари США за одну одиницю і загальною вартістю 2160,00 доларів США (а.с. 22-23) (90 коробок).

Разом з інвойсом продавець видав пакувальний лист № AFI24004 від 03.09.2024 на даний товар із зазначенням кількості коробок, їхньою масою та габаритами. Загальна кількість коробок, в які запаковано товар становить 195 коробок (а.с. 20-21).

13.09.2024 продавцем було передано товар перевізнику, про що було складено коносамент № UTRUST24090359B. Передача товару відбулася в порті призначення Сінганг. Місце прямування корабля - порт міста Гданськ, Республіка Польща. Перевізником виступило ТОВ "Utrust Logistics". Згідно даного коносаменту, продавець передав перевізнику 195 коробок загальною масою 21905 кілограм, які були поміщені у один контейнер на кораблі для здійснення морського перевезення (а.с. 24-25).

15.11.2024 ТОВ "Ламан Шипінг" видало рахунок-фактуру № LS-4603522 від 15.11.2024 та довідку про транспортні витрати № 11491 від 15.11.2024, в яких визначені витрати на перевезення даних товарів. Відповідно до даних даного рахунку, позивачкою понесено наступні витрати на транспортування товару, який придбано за зовнішньоекономічним договором № 17082024:

- транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України вартістю 14868,00 грн;

- міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України вартістю 65000,00 грн;

- експедиторська винагорода в сумі 1720,83 грн;

- морське перевезення вантажу за межами державного кордону України вартістю 252966,50 грн;

- міжнародне автоперевезення по території України вартістю 19661,00 грн.

18.11.2024 відправлений товар прибув у порт міста Гданськ, який було прийнято у ТОВ "Utrust Logistics" іншим перевізником - "SLT Trans Logistic Sp.z.o.o.", що відображено у міжнародній товарно-транспортній накладній серії CRM № 4523. В подальшому на пункті пропуску державного кордону України Рава-Руська даний товар було передано перевізнику ОСОБА_2 . Кількість переданих товарів - 195 картонних коробок загальною масою 21905 кг. На даній накладній проставлені штампи Державної митної служби України, зокрема 19.11.2024 "Під митним контролем" та 20.11.2024 про перетин кордону та ввезення даного товару на територію України (а.с. 27-28).

21.11.2024 ТОВ "Адель Сервіс" в інтересах ФОП ОСОБА_1 подано електронну митну декларацію № 24UA206050013447U6 для митного оформлення придбаного позивачкою товару, який ввозиться на територію України, а саме: інвентаря та обладнання для занять фізкультурою за списком та набір елементів підлогового покриття (а.с. 44-46). Декларантом було обрано за основу перший (основний) метод визначення митної вартості, на основі якого було визначено митну вартість, подано митну декларацію, а також всі документи, які підтверджують вартість транспортного засобу.

В графі "42" (ціна товару) декларації на перший товар визначено ціну 22430,00 доларів США, за другий товар 5985,00 доларів США. Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто за першим (основним), на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації (а.с. 63).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією № 24UA206050013447U6 надано відповідачу такі документи:

- Зовнішньоекономічний договір/Контракт № 17082024 від 17.08.2024 (а.с. 100-102);

- Специфікація № SP17082024 від 17.08.2024 (а.с. 99);

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № AFI24004 від 03.09.2024 (а.с. 94);

- Пакувальний лист № AFI24004 від 03.09.2024 (а.с. 93);

- Коносамент № UTRUST24090359B від 13.09.2024 (а.с. 95);

- Міжнародна товарно-транспортна накладна серії CRM № 4523 від 18.11.2024 (а.с. 96);

- Рахунок-фактура № LS-4603522 від 15.11.2024 від ТОВ "Ламан Шипінг" (а.с. 97);

- Довідка про транспортні витрати № 11491 від 15.11.2024 (а.с. 98);

- Квитанція до платіжної інструкції № 1352 240819PBANUA2XAXXX1260183160 від 19.08.2024 (а.с. 92);

- Квитанція до платіжної інструкції № 1515 240819PBANUA2XВXXX2688045155 від 26.08.2024 (а.с. 91);

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару № UA206050/2024/000041/2 від 21.11.2024, у якому збільшено вартість імпортованого товару до 69179,50 доларів США, замість заявлених декларантом 29577,39 доларів США (а.с. 107).

Так, у рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Декларантом не надано експертний висновок про вартість, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Таким чином, митницею не встановлено та не підтверджено додатковими документами належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МК України, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 09.09.2024 № UА209230/2024/83333, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару: Інший інвентар та приладдя для занять атлетикою: гриф для штанги для тренування - 4 шт.; гриф короткий для штанги для тренування - 1 шт.; гриф вигнутий для штанги для тренування - 1 шт. Виробник - Delta Machine Limited, торговельна марка: DeltaMachineLim; країна виробництва: CN. Визначена митна вартість на рівні 3,77 долари США/кілограм (зворотна сторона а.с. 107).

Враховуючи вказане вище, Івано-Франківська митниця Державної митної служби України за результатами розгляду поданої МД № 24UA206050013447U6 від 20.11.2024 та доданих до неї документів відмовила у митному оформленні (випуску) товару згідно Картки відмови в прийнятті митної декларації № UA206050/2024/000319, у якій також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: задекларувати митну вартість згідно рішень про визначення митної вартості (а.с. 17-19).

У відповідь на такі дії позивач подав митну декларацію відповідно до вимог відповідача за другорядний (резервним) методом визначення вартості товару (а.с. 63-64).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митних декларацій та коригуванням митної вартості товару, представник позивача звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (надалі, також - МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною першою статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частинами 2-5 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах 2 та 3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами 1-3, 6 та 7 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1-4 статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суд зазначає, що обов'язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 № 820/8016/15, від 24.01.2019 № 820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі № 21-127а15.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару:

- спортивний мат-пазл (1/2 дюйма, 1,2 сантиметри, 6 штук в упаковці) у кількості 450 штук за ціною 4,80 долари США за одну одиницю і загальною вартістю 2160,00 доларів США, та стосовно надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що при поданні декларації обраний метод визначення митної вартості не відповідає вимогам статті 57 МК України, а саме, позивачем обрано перший (основний) метод - за ціною договору (контракту), в той час, коли необхідно було застосовувати другорядний (резервний) метод.

Під час здійснення процедур митного контролю програмно-інформаційним модулем автоматичною системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) за митною декларацією від 20.11.2024 року № 24UA206050013447U6 було згенеровано такі форми митного контролю за кодами:

"105-2" Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів підрозділом митного оформлення;

"106-2" Витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів;

"115-7" Перевірка товарів на предмет порушення прав інтелектуальної власності;

"202-1" Проведення часткового огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації та інших документах, поданих до митного оформлення;

"902-1" Застосування ваговимірювальних пристроїв;

"911-1" Здійснення фото- та/або відеофіксації виконання митних формальностей.

На виконання пункту "202-1", "902-1" та "911-1" відповідачем було проведено огляд товарів, про що складено відповідний Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.11.2024 року. Актом підтверджено склад товарів, які було оглянуто та визначено їх характеристики. З 195 вантажних місць було оглянуто 35. Зазначено про відповідність оглянутого товару відомостям, які визначені у митній декларації № 24UA206050013447U6 та супровідних документах. Також в ході проведення огляду здійснено зважування транспортного засобу, яким встановлено відповідність ваги завантаженого транспортного засобу.

За кодом "105-2" було запропоновано здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу України та вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476. За кодом "106-2" визначено необхідність опрацювання поданих документів для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів. За кодом "115-7" визначено, що в електронному інвойсі відсутня інформація щодо торговельної марки товару, при цьому товар за відповідним кодом згідно УКТ ЗЕД наявний у митному реєстрі ОПІВ. Також відповідачем в ході митного контролю було встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже було здійснено, є більшим, ніж заявлена декларантом митна вартість.

Як зазначалось судом, у частині 2 статті 53 МК України міститься вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Як було встановлено, декларантом разом із декларацією було подано ряд документів, зокрема зовнішньоекономічний договір/Контракт № 17082024 від 17.08.2024; специфікація № SP17082024 від 17.08.2024; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № AFI24004 від 03.09.2024; пакувальний лист № AFI24004 від 03.09.2024; коносамент № UTRUST24090359B від 13.09.2024; міжнародна товарно-транспортна накладна серії CRM № 4523 від 18.11.2024; рахунок-фактура № LS-4603522 від 15.11.2024 від ТОВ "Ламан Шипінг"; довідка про транспортні витрати № 11491 від 15.11.2024; квитанція до платіжної інструкції № 1352 240819PBANUA2XAXXX1260183160 від 19.08.2024; квитанція до платіжної інструкції № 1515 240819PBANUA2XВXXX2688045155 від 26.08.2024. Однак, незважаючи на подані документи, відповідач висунув вимогу про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, зокрема експертний висновок про вартість, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Оскільки додаткових документів позивачем не було надано, відповідач визначив митну вартість товару за наявними у митниці документами про митне оформлення подібного (аналогічного) товару за митною декларацією від 09.09.2024 № UA209230/2024/83333 на рівні 69179,50 доларів США.

Відповідач у відзиві зазначає серед недоліків поданих позивачем документів наступні:

- у банківських платіжних документах б/н від 19.08.2024 та б/н від 26.08.2024 у графі "Призначення платежу" відсутні вказівки на рахунок-фактуру (інвойс);

- митна декларація на експорт товарів народного споживання що подавалася декларантом була складена на китайській мові;

- відсутні відомості, в яких було б виділено складові митної вартості щодо вартості ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар.

Щодо доводів митного органу про незазначення у платіжній інструкції посилання на комерційний інвойс, суд враховує, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 № 216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601 (надалі - Порядок № 216).

Пунктом 15 Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Натомість, як визначено у пункті 32 Порядку № 216, банк отримувача в разі отримання повідомлення про перерахування коштів в іноземній валюті на користь юридичної особи або фізичної особи-підприємця, у якому не заповнено реквізит Призначення платежу (немає посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті) або в ній зазначена помилкова інформація, не пізніше наступного робочого дня після отримання такого повідомлення звертається до банку, що обслуговує платника, та/або до отримувача для з'ясування цього реквізиту в порядку, визначеному внутрішніми документами банку.

Тобто, у платіжній інструкції у графі Призначення платежу передбачено саме посилання на договір (контракт), за яких платник здійснює оплату.

А тому сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980.

З приводу посилання відповідача на надання йому митної декларації на експорт товарів народного споживання на китайській мові, то суд звертає увагу, що вичерпний перелік документів, необхідних митному органу для прийняття рішення визначений частинами 2-5 статті 53 МК України, відповідно до яких документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд звертає увагу, що нормативно положення Митного кодексу не визначають для декларанта обов'язку надавати митну декларацію з країни-вибуття товару. Однак, позивач, в силу наявності такого додаткового документу надав його митному органу для полегшення прийняття ним рішення щодо митного оформлення товарів. Незважаючи на можливість чи неможливість використання відомостей даного документа, митна вартість в силу закону підтведжується відомостями інших документів. В силу цього, дана обставина не могла слугувати підставою для прийняття оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки-відмови у прийнятті поданої митної декларації.

Щодо упаковки товару, то відповідно до пункту 7 зовнішньоекономічного договору/Контракту № 17082024 від 17.08.2024, в якому визначаються умови упаковки, зазначено, що в даному договорі використовується стандартна експортна упаковка. Дані специфікації № SP17082024 від 17.08.2024 визначають що належить до упаковки, а це, зокрема гриф у поліетиленовому пакеті + фанерний дерев'яний ящик, а також валіки у картонних коробках. Таким чином, у первинних документах не визначається, що упаковка даного товару є окремою одиницею, за яку здійснюється окрема плата, тому вимоги щодо зазначення відповідної вартості тари (упаковки) у супровідних документах до даного товару не відповідає умовам договору № 17082024.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на помилковість визначення митної вартості на основі методу щодо подібних (аналогічних) товарів. Як було встановлено вище, декларантом від імені позивача було подано митну декларацію № 24UA206050013447U6 для митного оформлення придбаного позивачем товару за номенклатурою:

Дані характеристики не заперечуються відповідачем та підтверджуються серед іншого актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складеного відповідачем, в якому зазначається наступне: "Арт. AFI-45-2, 45 см, діаметр 28 мм, Гриф гантельний; Арт. AFI-120-2, 120 см, діаметр 28 мм, W-образний гриф; Арт. AFI-180-02, 180 см, діаметр 28 мм, прямий гриф; … Арт. AFI-FM-24, матовий килимок для підлоги (мат-пазл) Floor Mat-24 SQ FT". Натомість, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару відповідно до митної декларації від 09.09.2024 № UA209230/2024/83333, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару : Легковий автомобіль: Інший інвентар та приладдя для занять атлетикою: гриф для штанги для тренування - 4 шт.; гриф короткий для штанги для тренування - 1 шт.; гриф вигнутий для штанги для тренування - 1 шт. Виробник - Delta Machine Limited, торговельна марка: DeltaMachineLim; країна виробництва: CN. Визначена митна вартість на рівні 3,77 долари США/кілограм. Визначена митна вартість 69179,50 доларів США. Суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 60 МК України, для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Відповідачем у прийнятому рішенні не враховано характеристик товару, зокрема не проведено порівняння характеристик товарів щодо їх розмірів, матеріалу виготовлення та інших аспектів. Відповідачем не надано суду детальних розрахунків коригування вартості, з яких суд міг би визначити достовірність скоригованої митної вартості такого товару.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що метод визначення митної вартості за ціною подібних (аналогічних) товарів було застосовано без врахування особливостей фізичних характеристик товару, який задекларовано позивачкою, внаслідок чого скоригована сума митної вартості товару визначена ним помилково.

Щодо зазначеного у спірному рішенні твердження, що заявлена митна вартість товару не була належним чином підтверджена, в силу чого було застосовано метод визначення вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом подані позивачкою до митного оформлення документи щодо ціни товару не містили розбіжностей, оскільки згідно контракту № 17082024 від 17.08.2024 та специфікації до нього № SP17082024 від 17.08.2024, рахунку-фактури (інвойсу) № AFI24004 від 03.09.2024, пакувального листа № AFI24004 від 03.09.2024 встановлено, що вартість придбання товарів за номенклатурою становить 28415,00 доларів США (а.с. 20-23, 35).

Митним органом не зазначено в чому полягала невідповідність заявленої митної вартості та необхідність подання додаткових документів.

На підтвердження заявленої митної вартості та фактичної сплати позивачем на користь свого контрагента коштів, як суду так і відповідачу надано квитанції до платіжних інструкцій № 1352 240819PBANUA2XAXXX1260183160 від 19.08.2024 та № 1515 240819PBANUA2XВXXX2688045155 від 26.08.2024, які підтверджують сплату позивачкою грошових коштів в розмірі 28415,00 доларів США на користь продавця за контрактом № 17082024 від 17.08.2024 - Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd (а.с. 29-32).

Окрім цього, дана сума підтверджується митною декларацією країни-відправлення № 021720240000225583 від 08.09.2024, яка була надана відповідачу разом із поданою митною декларацією (а.с. 42). Незважаючи на те, що значна маса інформації в такій декларації зазначена китайською мовою, серед наявних цифрових даних та відомостей про позивачку (OKREPKAVALIRIIA PE), можна також зробити висновок про належність даної декларації до товарів, стосовно яких було подано митну декларацію. Суд вище зазначав про факультативність подання даного документа, тому, навіть невзяття його до уваги відповідачем не давало можливості зробити висновок про неможливість підтвердження вартості товару, оскільки в інших ключових для цього питання документах ціна товару була однаковою та взаємноузгодженою.

Суд звертає увагу, що зазначені документи містять усі необхідні реквізити, детальний опис товарів, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару та відповідають за назвою і змістом вимогам пунктів 1-4 частини 2 статті 53 МК України.

Отже, подані до митного оформлення документи підтверджують ціну придбання товару, не містять розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання якого були сплачені відповідні кошти.

Жодних обґрунтованих сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів відповідачем зазначено не було.

Також, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить даних щодо конкретної суми розбіжностей чи сумнівів. При цьому сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Суд також приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Так, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст поданих декларантом документів, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Китайської Народної Республіки інформації про не поставку позивачці товару продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за нього.

Крім того, незрозумілою залишається позиція відповідача щодо прийняття рішення про коригування митної вартості тільки однієї групи товарів. Як встановлено попередньо, ТОВ "Адель Сервіс" в інтересах ФОП ОСОБА_1 подано електронну митну декларацію № 24UA206050013447U6 для митного оформлення придбаного позивачкою товару, який ввозиться на територію України, а саме: інвентаря та обладнання для занять фізкультурою за списком та набір елементів підлогового покриття. Однак, у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA206050/2024/000041/2 від 21.11.2024, відповідач здійснює коригування товару тільки першої групи, а саме інвентаря та обладнання для занять фізкультурою за списком, натомість коригування митної вартості щодо набору елементів підлогового покриття не було здійснено відповідачем. Суд звертає увагу відповідача, що підтвердження митної вартості обох груп товарів було здійснено однаковими документами в межах однієї митної декларації. Таким чином, у разі наявності об'єктивної необхідності коригування митної вартості товарів, така необхідність мала б стосуватися усіх заявлених за даною митною декларацією товарів, а не тільки однієї з груп товарів. Суд звертає увагу, що позивачем не було надано жодних додаткових документів, які б підтверджували митну вартість набору елементів підлогового покриття, що вказує на вибірковість дій позивача та їх необґрунтованість.

В даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте всупереч вимогам вищенаведеної норми, рішення про коригування митної вартості товарів не містять такої інформації, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних товарів (як підставу незастосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів), а навести цінову інформацію з бази даних про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Таким чином, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Верховний Суд у своїй постанові від 02.07.2020 у справі № 804/2061/17 (провадження № К/9901/2090/18 зазначив: "…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2ст. 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…".

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано митну вартість, яка визначена ним у розмірі 69179,50 євро. Крім того, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Суд також враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом позивача митної вартості товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам МК України і підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що частиною 1 статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладені висновки суду щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів, то сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, також є протиправною та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 6700,46 грн згідно платіжних інструкцій № 181 від 04.12.2024, № 182 від 04.12.2024, № 195 від 30.12.2024 (а.с. 49, 50, 69).

Як наслідок, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 6700,46 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на послуги перекладача в розмірі 2460 грн.

Розглянувши дану вимогу позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частини 5 статті 137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частини 6 статті 137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Відповідно до частини 7 статті 137 КАС України, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у даній справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у справі № 160/7049/19 від 31.03.2020 року.

Так, до матеріалів справи позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано наступні копії документів: платіжна інструкція № 180 від 04.12.2025 на суму 2460 грн, акт прийому-передачі виконаних робіт від 28.11.2024 (а.с. 47-48).

У поданому відзиві відповідач заперечує проти витрат перекладача, вказуючи на те, що судом такий не залучався як учасник справи, а тому витрати на переклад документів не є належним чином підтвердженими.

Відповідно до змісту Акту приймання-передачі виконаних робіт 28.11.2024, перекладачем було надано позивачу послуги щодо перекладу наступних документів:

1. З англійської на українську мову:

- банківський платіжний документ від 26.08.2024;

- міжнародна товарно-транспортна накладна;

- товарна накладна;

- пакувальний лист;

- банківський платіжний документ від 19.08.2024;

2. З китайської на українську мову:

- експортна вантажна митна декларація Китайської Народної Республіки;

3. З німецької на українську мову:

- міжнародна товарно-транспортна накладна.

Суд підтверджує надання копій вказаних в акті документів, переклад яких було здійснено відповідно до змісту даного акту.

Доводи відповідача, заявлені ним у відзиві про незалучення перекладача до розгляду справи суд відхиляє, оскільки стаття 71 КАС України регламентує участь перекладача у судовому розгляді, зокрема у судовому засіданні. Натомість, витрати, заявлені позивачкою, стосуються надання суду як доказів перекладених документів, які мають значення для встановлення обставин справи та правомірності прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару. Крім того, суд звертає увагу відповідача, що справа № 160/7049/19 розглядалася судом першої інстанції також в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судом встановлено, що витрати на перекладача становлять 2460 гривень.

Суд звертає увагу, що позивачем на заявлено заперечень щодо суми витрат, пов'язаних з перекладом документів, які є доказами по даній справі. Водночас, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення витрат на оплату послуг перекладача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Представником відповідача до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" подано заперечення щодо розміру відшкодування витрат на правову допомогу, заявлену позивачем. Так, згідно змісту означеного заперечення, представник вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а тому просить в задоволенні даної вимоги відмовити.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розглянувши дану вимогу відповідача, суд зазначає наступне.

Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно положень частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пунктів 1, 5 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 3-4 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, до матеріалів справи позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано наступні копії документів: платіжна інструкція № 198 від 17.01.2025 на суму 10000 грн, договір про надання професійної правничої допомоги № 2021/20 від 29.11.2021, додаткова угода до договору № 2021/20 від 30.12.2024 та додаток до неї, акт прийому-передачі наданих послуг за договором № 2021/20 від 17.01.2025 (а.с. 52-54, 123, 125-126).

Згідно договору про надання правничої допомоги № 2021/20 від 29.11.2021 адвокат Дрогомирецький Ігор Миколайович зобов'язується надавати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 правову допомогу при розгляді справ, що стосуються замовника в судах. Вартість наданих послуг, згідно угоди 3.1 визначається за домовленістю сторін (а.с. 53). Пунктом 5.1 даного договору передбачено, що він діє до 31 грудня 2024 року. (а.с. 54).

Відповідно до змісту додаткової угоди до договору про надання професійної правничої допомоги № 2021/20 від 30.12.2024, позивач та адвокат продовжили строк дії даної угоди до 31 січня 2025 року, але в будь-якому випадку, до його повного та належного виконання сторонами.

17.01.2025 між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Дрогомирецьким Іваном Миколайовичем підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором № 2021/20 про надання професійної правничої допомоги від 29.11.2021. Відповідно до даних цього акту, адвокатом надано правову допомогу позивачу, до складу якої ввійшли 2 послуги:

- проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами, збір інформації та документів, оформлення доказової бази відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Підготовка позовної заяви;

- опрацювання поданого відповідачем відзиву на позов та підготовка відповіді на відзив на позов (а.с. 125).

17.01.2025 позивачка здійснила оплату наданих адвокатом послуг правової допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 198 на суму 10000 грн (а.с. 123).

В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідач у запереченні від 23.01.2025 щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмітив, що витрати на оплату послуг адвоката по справі є неспівмірними із складністю справи.

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Крім того, відповідно до частин 2, 3 статті 30 Закону № 5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Вказана правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При вирішенні питання стосовно розподілу витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, суд враховує те, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Зважаючи на складність справи та подані позивачем в ході розгляду справи клопотання, суд погоджується з відповідачем і вважає витрати на правничу допомогу такими, що не відповідають складності справи та є завищеними.

Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява № 19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10000,00 грн є неспівмірною із складністю цієї справи та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.

Отже, беручи до уваги принцип співмірності, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд вважає, що співмірними і обґрунтованими є витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару Івано-Франківської митниці Державної митної служби України UA206050/2024/000041/2 від 21.11.2024 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UA206050/2024/000319 від 22.11.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір, що становить 6700 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 46 (сорок шість) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на послуги перекладача, що становлять 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу, що становлять 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Копію рішення надіслати представнику позивачки та відповідачу через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач - Івано-Франківська митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ, 76005).

Суддя Главач І.А.

Попередній документ

128635528

Наступний документ

128635530

Інформація про рішення:

№ рішення:	128635529
№ справи:	300/9190/24
Дата рішення:	04.07.2025
Дата публікації:	07.07.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (21.08.2025)
Дата надходження:	15.07.2025
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів