ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" липня 2025 р. справа № 300/2300/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку за час не проведеного повного розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє представник адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі, також - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час не проведеного повного розрахунку при звільненні(невиплату індексації грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення) за період 24.03.2018 по день фактичного розрахунку виходячи з розрахунку 303,56 грн в день.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом командувача військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2018 № 15 о/с позивача звільнено у запас, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № № 63 від 23.03.2022 виключено зі списків особового складу військової частини. Однак, при звільненні зі служби, відповідач протиправно не провів з нею повний розрахунок, а саме: виплату індексації грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення. Вказані обставини встановлені судовими рішенням від 03.02.2022 у справа № 300/6215/21 та виплатою 27.05.2022 у сумах 4 387,29 грн, 45 019,46 грн та 57 824,23 грн індексації грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення. В зв'язку із наведеним, на думку представника позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідно до практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.03.2018 у справі №806/1899/17. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, визначеним статтями 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.
У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 24.06.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Відповідач копію ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 отримав 10.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.50).
Відтак, суд зазначає, що права Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України як учасника даної справи, з огляду на принцип змагальності сторін, ухвалою суду від 24.06.2022 були забезпечені.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 року провадження в адміністративній справі № 300/2300/22 зупинено, до закінчення воєнного стану в Україні.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 поновлено провадження в адміністративній справі №300/2300/22.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2022, витребувано у Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку про суми всіх нарахованих та виплачених коштів при звільненні ОСОБА_1 військової служби згідно наказу № 63 від 23.03.2018 (з розбивкою по складових: основне грошове забезпечення; додаткове грошове забезпечення; премії; матеріальна допомога; компенсація за невикористану відпустку; одноразова грошова допомога при звільненні, тощо).
26.05.2025 на адресу суду надійшли пояснення Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно яких зазначено, що витребувані матеріали передано на зберігання до Центрального архіву відділу Національної гвардії України.
Зважаючи на вищевикладене, судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у внутрішніх військах МВС України та Національній гвардії України, у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що не заперечується сторонами.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 63 (по стройовій частині) від 23.03.2022, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 23.03.2022 та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для зарахування на військовий облік (а.с.20).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі №300/6215/21, яке набрало законної сили 09.03.2022, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року як базового місяця, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.03.2018 із врахуванням березня 2018 року як базового місяця.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.03.2018 із врахуванням березня 2018 року як базового місяця, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по день її фактичної виплати.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 до складу сум грошового забезпечення, за якою нараховувалась та виплачувалась у 2015-2017 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-XII.
Згідно виписки з банківського карткового рахунку ОСОБА_1 від 20.06.2022, Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України виплачено позивачу 27.05.2022 - 4387,29 грн., 45019,46 грн, 57824,23 грн (всього 107 230, 98 гривень) заробітної плати згідно рішення суду в справі №300/6215/21 (а.с. 41).
Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку на день виключення із списків особового складу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час не проведеного повного розрахунку при звільненні за період 24.03.2018 по день фактичного розрахунку.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
За змістом частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року за № 2232-ХІІ (надалі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пункт 242 розділу XII «Звільнення з військової служби» Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 визначає таке: Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. [. . . ] Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
За правилами частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), тому суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби).
Згідно з частиною першою статті статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Пунктом 5 розділу ІV Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.03.2019 у справі № 820/660/17 вказав:
" … за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини";
"… непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/міліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України";
"…реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань".
З огляду на вказану правову позицію касаційного суду щодо застосування норм матеріального права, суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин норми статей 116-117 КЗпП України.
Так, ОСОБА_1 звільнена зі військової служби з 23.03.2018. Станом на вказану дату відповідач протиправно не виплатив позивачу:
- індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.03.2018 із врахуванням березня 2018 року як базового місяця, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 23.03.2018 із врахуванням березня 2018 року як базового місяця, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 до складу сум грошового забезпечення, за якою нараховувалась та виплачувалась у 2015-2017 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-XII.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі №300/6215/21, яке набрало законної сили, позов задоволено частково.
Вищенаведену обставини встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі №300/6215/21, яке набрало законної сили між тими ж сторонами, що відповідно до статті 78 КАС України не підлягають доказуванню.
Згідно виписки з банківського карткового рахунку ОСОБА_1 від 20.06.2022, Військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виплачено позивачу 27.05.2022 - 4387,29 грн., 45019,46 грн, 57824,23 грн заробітної плати згідно рішення суду в справі №300/6215/21 (а.с.41).
Суд зазначає, що суми вищенаведеної грошової компенсації охоплюються поняттям «всіх сум, що належать працівнику при звільненні» в розумінні статті 116 КЗпП, тому затримка їх виплати є підставою для стягнення з відповідача коштів за затримку розрахунку.
Відтак, суд звертає увагу, що в даній справі періодом затримки розрахунку при звільненні є період, починаючи з першого дня після звільнення, тобто з 24.03.2018, до дати фактичного розрахунку, що мало місце 27.05.2022.
Сумарно, період затримки становить 1524 календарних днів - з 24.03.2018 по 27.05.2022 включно.
В частині доводів позивача про не проведення відповідачем повного розрахунку 27.05.2022 на виконання рішення суду № 300/6215/21 при виплаті позивачу 27.05.2022 - 4387,29 грн., 45019,46 грн, 57824,23 грн заробітної плати, то суд вказує, що рішення суду 300/6215/21 не містить жодних сум та розрахунків, які б підтверджували такі доводи позивача, тому у суду відсутні підстави вважати сплату таких сум не повним виконанням рішення суду у справі № 300/6215/21. Також, суд зазначає, що перевірка таких сум не є предметом спору у цій справі.
Згідно розрахунків позивача ціна позову склала 465 661,05 грн станом на дату звернення до суду - 05.06.2022 з розрахунку суми середньоденного грошового забезпечення позивача 303, 56 грн помножено на 1534 дні.
Однак, при вирішенні даної справи, суд, на виконання частини 5 статті 242 КАС України, враховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 116, 117 КЗпП, що викладені в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц:
«[…](1.4) Щодо зменшення суми відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
68. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
69. Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
70. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
71. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
72. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
[…]
78. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
79. Непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне у повному обсязі. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього. Вказане є наслідком застосування підходу щодо неможливості суду зменшити розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку.
80. Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке.
81. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. […]
87. […] Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
88. Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
89. Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
90. Водночас виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв'язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.
91. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.
91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
91.3. Ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.
91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
92. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
93. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц). […]
94.4. Сума компенсації позивачу за роботу у вихідні дні (3443,88 грн), яку встановили суди попередніх інстанцій, є більш ніж у сто разів меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (419005,39 грн).
94.5. Для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009 - 2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя».
Відтак суд зазначає, що обчислений відповідно до правил статей 116, 117 КЗпП розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку є непропорційним до розміру завданої позивачу шкоди.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, дійшла таких висновків:
- суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (пункт 89 постанови);
- зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати певні критерії, їх орієнтовний перелік наведений у п.п. 91.1-91.4 постанови,
- для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, можна використовувати спосіб обчислення цих втрат на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки, і таким чином розрахувати розмір відшкодування суму, яку працівник міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя, оскільки він недоотримав належні йому кошти від роботодавця (пункт 95.4 постанови).
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в ухвалі від 01.04.2020 у справі № 910/4518/16:
"…висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не стосуються висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, бо предмет спору у ній не стосувався аналізу доходів фінансової установи, аналізу кредитних правовідносин, впливу облікової ставки, аналізу процентної політики Національного банку України або сутності середньозваженої процентної ставки за міжбанківськими операціями.
На думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за висновком Великої Палати Верховного Суду при визначенні розміру майнових втрат звільненого працівника у зв'язку з непроведенням з ним повного розрахунку на дату звільнення слід застосовувати індикативні дані Національного банку України про середньозважену процентну ставку за міжбанківськими операціями (індекс UIIR) з надання кредитних коштів і розміщення коштів на депозитних рахунках у національній валюті гривні.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вона не робила висновку про застосування індикативних даних Національного банку України про середньозважену процентну ставку за міжбанківськими операціями. У підпункті 94.5 постанови йдеться про середньозважені ставки за кредитами, які оприлюднюються Національним банком України, тобто про кредити, які надаються домогосподарствам, а не про міжбанківські кредити".
Таким чином, беручи до уваги вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, Суд вважає доцільним для визначення приблизної оцінки розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні по регіону (м. Івано-Франківськ) (https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial#2fs) можна розрахувати розмір сум, які ОСОБА_1 , недоотримавши належні їй кошти від Військової частини НОМЕР_1 , могла би сплатити як відсотки, взявши кредит домашнім господарствам у розрізі регіонів за цільовим спрямуванням з метою збереження рівня свого життя.
Виходячи з розміру несвоєчасно виплаченої грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення (107 230, 98 гривень) приблизна оцінка розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні у спірних правовідносинах, що розумно можна було би передбачити на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні у % слід розрахувати як розмір сум, які ОСОБА_1 , недоотримавши належні їй кошти від роботодавця, могла би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.
Застосування наведених міркувань до обставин цієї справи дозволяє зробити такі обчислення:
- у березні 2018 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 30,9% річних/365 днів року = 0,08% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,08% х 8 днів = 686,27 гривень;
- у квітні 2018 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 28,4% річних/365 днів року = 0,07% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,07% х 30 днів = 2251,85 гривень;
- у травні 2018 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 30,7% річних/365 днів року = 0,08% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,08% х 31 днів = 2659,32 гривень;
- у червні 2018 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 32,1% річних/365 днів року = 0,09% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,09% х 30 днів = 2895,23 гривень;
- у липні 2018 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 28,1% річних/365 днів року = 0,08% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,08% х 31 днів = 2659,32 гривень;
- у серпні 2018 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 32,9% річних/365 днів року = 0,09% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,09% х 31 днів = 2991,74 гривень;
- у вересні 2018 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 32,6% річних/365 днів року = 0,09% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,09% х 30 днів = 2895,23 гривень;
- у жовтні 2018 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 36,0% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у листопаді 2018 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 34,9% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 30 днів = 3216,92 гривень;
- у грудні 2018 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 34,9% річних/365 днів року = 0,010% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у січні 2019 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 35,7% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у лютому 2019 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 34,2% річних/365 днів року = 0,09% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,09% х 28 днів = 2702,22 гривень;
- у березні 2019 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 32,1% річних/365 днів року = 0,09% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,09% х 31 днів = 2991,74 гривень;
- у квітні 2019 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 35,7% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 30 днів = 3216,92 гривень;
- у травні 2019 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 36,5% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у червні 2019 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 35,9% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 30 днів = 3216,92 гривень;
- у липні 2019 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 27,1% річних/365 днів року = 0,07% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,07% х 31 днів = 2326,91 гривень;
- у серпні 2019 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 39,1% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у вересні 2019 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 38,9% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 30 днів = 3216,92 гривень;
- у жовтні 2019 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 39,0% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у листопаді 2019 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 38,8% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 30 днів = 3216,92 гривень;
- у грудні 2019 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 39,0% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у січні 2020 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 39,9% річних/365 днів року = 0,11% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,11% х 31 днів = 3656,57 гривень;
- у лютому 2020 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 40,5% річних/365 днів року = 0,11% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,11% х 29 днів = 3420,67 гривень;
- у березні 2020 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 40,7% річних/365 днів року = 0,11% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,11% х 31 днів = 3656,57 гривень;
- у квітні 2020 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 40,8% річних/365 днів року = 0,11% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,11% х 30 днів = 3538,62 гривень;
- у травні 2020 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 40,5% річних/365 днів року = 0,11% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,11% х 31 днів = 3656,57 гривень;
- у червні 2020 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 40,3% річних/365 днів року = 0,11% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,11% х 30 днів = 3538,62 гривень;
- у липні 2020 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 40,4% річних/365 днів року = 0,11% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,11% х 31 днів = 3656,57 гривень;
- у серпні 2020 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 39,4% річних/365 днів року = 0,11% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,11% х 31 днів = 3656,57 гривень;
- у вересні 2020 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 39,7% річних/365 днів року = 0,11% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,11% х 30 днів = 3538,62 гривень;
- у жовтні 2020 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 39,5% річних/365 днів року = 0,11% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,11% х 31 днів = 3656,57 гривень;
- у листопаді 2020 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 39,4% річних/365 днів року = 0,11% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,11% х 30 днів = 3538,62 гривень;
- у грудні 2020 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 37,9% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 30 днів = 3216,92 гривень;
- у січні 2021 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 38,6% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у лютому 2021 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 38,5% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 28 днів = 3002,47 гривень;
- у березні 2021 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 38,6% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у квітні 2021 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 38,1% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 30 днів = 3216,92 гривень;
- у травні 2021 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 37,9% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у червні 2021 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 38,4% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 30 днів = 3216,92 гривень;
- у липні 2021 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 38,1% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у серпні 2021 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 37,9% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у вересні 2021 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 37,7% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 30 днів = 3216,92 гривень;
- у жовтні 2021 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 38,2% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у листопаді 2021 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 36,0% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 30 днів = 3216,92 гривень;
- у грудні 2021 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 35,5% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у січні 2022 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 35,9% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 31 днів = 3324,16 гривень;
- у лютому 2022 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 36,2% річних/365 днів року = 0,10% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,10% х 28 днів = 3002,47 гривень;
- у березні 2022 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 18,8% річних/365 днів року = 0,05% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,05% х 31 днів = 1662,08 гривень;
- у квітні 2022 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 22,0% річних/365 днів року = 0,06% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,06% х 30 днів = 1930,16 гривень;
- у травні 2022 року середньозважена процентна ставка за кредитом в річному обчисленні 21,7% річних/365 днів року = 0,06% ставка за кредитом одного календарного дня, обчислено за формулою: 107 230,98 гривень (сума несвоєчасно виплаченої компенсації) х 0,06% х 27 днів = 1737,14 гривень;
Таким чином, зважаючи на наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, розмір компенсації у сумі 157 940,32 гривень за період з 24.03.2018 по 27.05.2022.
Аналогічне застосування норм права в ідентичних спірних правовідносинах здійснено в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 і ухвалі Верховного Суду від 29.06.2021 (апеляційне провадження №А/857/7271/21; касаційне провадження №К9901/22291/21) у справі №300/2865/20 (https://reestr.court.gov.ua/Review/97213113; https://reestr.court.gov.ua/Review/97934094), постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021 (апеляційне провадження №А/857/6806/21) у справі №300/1154/19 (https://reestr.court.gov.ua/Review/98888855), постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021 і ухвалі Верховного Суду від 03.06.2021 (апеляційне провадження №А/857/1783/21; касаційне провадження №К9901/19237/21) у справі №300/2052/20 (https://reestr.court.gov.ua/Review/95722890; https://reestr.court.gov.ua/Review/97393391).
Крім цього, слід вказати, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників (пункти 94.5, 94.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц; пункт 43 постанови від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц).
Аналогічний підхід щодо визначення орієнтовної оцінки розміру майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач та наявності права суду зменшити розмір відшкодування за статтею 117 КЗпП України до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року за № 2352-ІХ (19.07.2022) висловлений також у постановах Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №360/380/23, від 16.07.2024 у справі №460/14438/23, від 29.08.2024 у справі №200/3662/23 та від 19.09.2024 у справі №420/573/23, а тому, на переконання суду, такий підлягає до застосування у спірних правовідносинах за період з 24.03.2018 по 27.05.2022.
З огляду на застосований судом підхід, обраний Великою Палатою Верховного Суду в цій категорії спорів, враховуючи висновки Суду про необхідність зменшення визначеної на підставі правил статті 117 КЗпП суми відшкодування, Суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ..
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в розмірі 157 940,32 грн. з вирахуванням з цієї суми обов'язкових платежів.
Суд переконаний, що стягнення більшої суми, не відповідатиме принципам розумності, справедливості та пропорційності. Ця сума вказана без утримання обов'язкових платежів та зборів, однак суд не бачить підстав зазначати вказану інформацію в резолютивній частині рішення, оскільки нарахування таких платежів податковим агентом прямо передбачено податковим законодавством і не потребує уточнення в рішенні суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд зазначає, що згідно квитанцій №2726-2706-3011-2669 від 05.06.2022 та №0272-9921-6823-8997 від 20.06.2022 підтверджується сплата позивачем судового збору у загальному розмірі 4656,61 грн (а.с.1).
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи та часткового задоволення позовних вимог, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1579,53 грн, що пропорційно становить 33,92 % задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.03.2018 по 27.05.2022 в сумі 157 940 (сто п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот сорок) гривень 32 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1579 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 53 копійки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Суддя Микитин Н.М.