ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" липня 2025 р. справа № 640/16293/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккутрєйд Україна» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккутрєйд Україна"» (позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (відповідач), в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100020/2021/000022/2 від 12.05.2021;
визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2021/00195, Київської митниці Держмитслужби.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.11.2020 між ТОВ «Аккутрейд Україна» та компанією Ritar Power (Vietnam) Company Limited укладено дистриб'ютерську угоду №1 про купівлю промислових акумуляторів, акумуляторних елементів, комплектуючі до них, а також товари, призначені до їх установки і експлуатації у відповідності до специфікації на загальну суму 68708,50 доларів США. Після прибуття зазначеного товару до порту м. Чорноморськ позивачем для здійснення митного оформлення транспортного засобу було подано митну декларацію №UA100020/2021/585899 від 11.05.2021, в якій митна вартість товарів визначена за першим, основним методом, тобто за ціною контракту, та у передбаченому законом порядку подано митниці необхідні документи. Однак Київською митницею було прийнято рішення від 12.05.2021 про коригування митної вартості товару UA100020/2021/000022/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2021/00195. На думку представника позивача, таке рішення є необґрунтованим, оскільки в ньому не зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також інформації, яка викликала сумніви у правильності визначення митної вартості, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом або фактів, які вплинули на таке коригування. Зауважує, що рішення відповідача містить лише цитування договірних відносин щодо умов оплати та жодних зауважень щодо непроведення вказаних вище оплат та ненадання відповідних платіжних документів відповідачу. Звернено увагу, що відповідачу надавалася заявка на надання послуг транспортного експедирування. Окрім того, відповідач не коректно визначив митну вартість у кілограмах, у той час як товар постачальника постачався у штуках. Також необґрунтовано, чому різні моделі свинцево-кислотних акумуляторних батарей мають однакову митну вартість у розмірі 32,4200 USD за одиницю. Вважає вказане рішення та картку протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник зазначив, що з метою здійснення митного оформлення товарів, що надійшли на адресу ТОВ «Аккутрєйд Україна», декларантом ТОВ «ДСВ Логістика» 11.05.2021 подано електронну митну декларацію №UA100020/2021/585899. Під час перевірки документів було встановлено наявність невідповідностей, а саме відповідно до пункту №2 специфікації №1 від 10.11.2020 умови: платіж 17546,67 доларів США до початку виготовлення, та 51161,83 доларів США до відвантаження. Відповідно до коносаменту №SGN0119527 ввідвантаження товару відбулося 09.03.2021, а оплата товару у сумі 51161,83 доларів США відбулася 26.04.2021. Для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларанту направлено повідомлення з метою надання документів відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України. Позивачем подано додаткові документи, а саме SWIFT від 26.04.2021 №00789020210426, від 13.11.2020 №103, договір поставки від 20.01.2020 №1, господарський договір поставки від 13.08.2019 №18, копію експортної декларації №303801618430 від 26.02.2021. За результатом проведеної консультації між митницею та декларантом, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України. Додатково відповідач заперечив щодо витрат на правову допомогу, вважає заявлену суму у 8000 грн недоведеною та неспівмірною зі складністю даної справи.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передано судові справи Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 адміністративна справа №640/16293/21 передана для розгляду головуючому судді Гомельчуку С.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 прийнято до розгляду адміністративну справу №640/16293/21. Замінено відповідача в адміністративній справі Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на його правонаступника - Київську митницю як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А).
Ухвалою суду від 25.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду офіційного перекладу українською мовою документів, доданих до позовної заяви.
Ухвалою суду від 01.07.2025 продовжено розгляд адміністративної справи №640/16293/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккутрєйд Україна» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про скасування рішень.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.
10.11.2020 між ТОВ «Аккутрєйд Україна» та компанією Ritar Power (Vietnam) Company Limited укладено дистриб'юторську угоду №1 про купівлю промислових акумуляторів, акумуляторних елементів, комплектуючі до них, а також товари призначенні до їх установки і експлуатації (а.с.168-169).
Відповідно до пункту 1.2 Договору купівля-продаж кожної партії товару оформляється у вигляді Специфікації на кожну партію товару, підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною цієї Дистриб'юторської угоди. У специфікаціях обумовлюються кількість, асортимент, ціни, умови і терміни поставки й оплати даної партії, гарантійні терміни і особливі умови.
Відповідно до Специфікації №1 від 12.11.2020 покупець замовляє у продавця акумулятори у загальній кількості 3440 шт на суму 68708,50 доларів США (а.с.170).
Специфікацією №1 від 12.11.2020 визначено таку умову оплати - «Платіж 17546,67$ до початку виробництва, 51161,83 $ перед відвантаженням».
Компанією Ritar Power (Vietnam) Company Limited сформовано рахунок №LS003-SC52442 на суму 68708,50 доларів США (а.с.171).
ТОВ «Аккутрєйд Україна» здійснено попередню оплату за свинцево-кислотні акумуляторні батареї за Дистриб'юторською угодою №1 від 10.11.2020 та Специфікацією №1 від 12.11.2020 у сумі 17546,67 доларів США, що підтверджується квитанцією №103 від 13.11.2020 (а.с. 162).
Компанією Ritar Power (Vietnam) Company Limited сформовано пакувальний лист №LS003-SC52442, в якому вказано очікувана дата вибуття товару 09.03.2021 (а.с. 172).
Відповідно до квитанції від 26.04.2021 позивачем здійснено оплату товару у сумі 51161,83 доларів США за Дистриб'юторською угодою №1 від 10.11.2020 та Специфікацією №1 від 12.11.2020 (а.с.156).
З метою митного оформлення товару 11.05.2021 позивачем подано до митного органу електронну декларацію №UA100020/2021/585899 на товар (а.с.41).
Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною контракту у розмірі 68708,50$.
Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, 12.05.2021 прийнято рішення №UA100020/2021/000022/2 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 111524,80 доларів США (а.с.38-39).
Згідно із рішенням про коригування митної вартості митний орган вказав, що відповідно до п.2 специфікації №1 до Контракту №1 від 10.11.2020 визначено умови оплати, а саме платіж 17546,67$ до початку виробництва, 51161,83 $ перед відвантаженням. Відповідно до коносаменту №SGN0119527 відвантаження товару відбулося 09.03.2021. Оплата товару 51161,83 $ відбулася 26.04.2021 (платіжне доручення №00789020210426 від 26.04.2021). Для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларанту запропоновано надати документи відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ. Якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). 12.05.2021 декларантом надіслано повідомлення про відмову у подачі на вимогу митного органу інших документів. В якості додаткових документів декларантом надано копію декларації країни відправлення, банківські платіжні документи, договір транспортного експедирування в міжнародному сполученні, рахунок від перевізника. За результатом поданих документів встановлено, що відповідно до пункту 4.1.4 договору транспортного експедирування від 17.02.2015 №RC-2566 експедитор доставляє вантаж замовника у відповідності до правил та вимог надісланої заявки. Однак до митного оформлення зазначений документ поданий не був, що викликає сумніви у достовірності декларування складових митної вартості у повному обсязі. Митна вартість товару, визначена митницею за 6 резервним методом, згідно з положеннями ст. 64 МКУ та ґрунтується на раніше визначеній митним органом митній вартості товарів за МД №UA100310/2021/407509 від 20.03.2021 на рівні 4.93 USD/кг.
Також Київською митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2021/00195, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин неможливості митного оформлення за МД, позаяк невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості згідно рішення про визначення митної вартості товару №UA100020/2021/000022/2 від 12.05.2021, на підставі якого митну вартість було скориговано.
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частинами другою-п'ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як передбачено частинами першою-третьою, шостою та сьомою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частинами першою-четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Суд зазначає, що обов'язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 №820/8016/15, від 24.01.2019 №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15,
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому позиція відповідача полягає у тому, що у специфікації №1 до контракту від 10.11.2020 визначено, що оплата у сумі 51161,83 доларів США відбудеться до відвантаження товару, відвантаження відповідно до коносаменту №SGN0119527 відбулося 09.03.2021, при цьому платіж у сумі 51161,83 доларів США здійснився 26.04.2021, тобто після відвантаження товару, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці.
Надаючи оцінку доводам відповідача, суд зазначає, що аналізуючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.
У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості».
Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 визначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 зазначив, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд доходить переконання, що коригування митної вартості імпортованого транспортного засобу відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару, які, в свою чергу, підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації.
Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 року в адміністративній справі №818/1186/17 вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100020/2021/000022/2 від 12.05.2021 зазначено, що при коригуванні митної вартості імпортованого позивачем товару використано відомості з МД №UA100310/2021/407509 від 20.03.2021, за якою здійснено митне оформлення товарів за ціною 4,93 доларів США/кг.
При цьому слід врахувати, що відповідно до інвойсу №LS003-SC52442 від 25.02.2021 вартість товару (свинцево-кислотна акумуляторна батарея) розрахована по 1 одиниці (по штуках) від 5,83 доларів США до 172,03 доларів США. Така різниця у вартості за одиницю товару обумовлена різницею в моделях акумуляторних батарей, що пов'язано з їх потужністю та іншими особливими характеристиками відповідних моделей товару.
Суд зазначає, що відповідач до суду не надав та не довів, що вказаний у МД №UA100310/2021/407509 від 20.03.2021 товар є подібним (аналогічним) імпортованому позивачем товару.
При цьому митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Суд зазначає, що законодавством визначений чіткий перелік підстав, за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.
Суд звертає увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен, підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому договір транспортного експедирування міжнародного сполучення №RS-2563 від 15.01.2025, коносамент №SGN0119527 від 09.03.2021, автотранспортна накладна №1066 від 08.05.2021, рахунок на оплату №UA00044373 від 11.05.2021, акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №6904 від 11.05.2021, платіжне доручення №1595 від 12.05.2021 є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вартість перевезення імпортованого товару є підтвердженою.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від №UA100020/2021/000022/2 від 12.05.2021 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2021/00195 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 Кодексу).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат у розмірі 8 000 грн надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги №875685 від 17.05.2021, ордер №1936329 від 30.06.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000471 від 24.04.2019, договір про надання правової допомоги №17/05 від 17.05.2021, рахунок на оплату №17/05 від 17.05.2021, у якому зазначено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги в розмірі 8000 грн, платіжне доручення №1616 від 20.05.2021, акт приймання-передачі наданих послуг згідно Договору №17/05 про надання правової допомоги від 17.05.2021.
Зокрема, акт приймання-передачі наданих послуг згідно Договору №17/05 про надання правової допомоги від 17.05.2021 містить інформацію про детальний опис виконаної роботи, а саме:
- аналіз документів: рішення про коригування митної вартості від 12.05.2021№UA100020/2021/000022/2, картки відмови у прийнятті митної декларації №UA100020/2021/00195, документів наданих клієнтом в спростування відмови у митному оформленні;
- аналіз законодавства;
- аналіз судової практики;
- збирання доказової бази: запитування у клієнта додаткових документів по справі;
- написання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 12.05.2021№UA100020/2021/000022/2, картки відмови у прийнятті митної декларації №UA100020/2021/00195;
- підготовка позовних матеріалів до подачі до суду: роздруківка адміністративного позову з додатками, формування примірників позовної заяви з додатками для суду та сторони по справі, посвідчення копій документів (додатків до позовної заяви), прошивання позовних матеріалів для суду та сторін по справі, подача заяви до суду.
Оцінюючи надані представником позивача документи, суддя зауважує, що такі послуги, як вивчення матеріалів (документів), наданих Клієнтом, та аналіз судової практики щодо підготування адміністративного позову, а також підготування позовних матеріалів до подачі до суду та збирання доказової бази, та інші дії необхідні на думку адвоката для досягнення позитивного результату по справі, охоплюються розділом - підготовка та написання позовної заяви.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу на те, що дана категорія справ відноситься до справ, що не потребують значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку та вивчення судової практики з аналогічних спорів, до того ж, дана справа розглядалась в письмовому провадженні. Тобто, на переконання суду, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
З урахуванням викладеного, зважаючи на правову позицію відповідачів, суд вважає неспівмірним та дещо завищеним розмір оплати послуг адвоката щодо написання позову в сумі 8000 грн, а тому суд виснує про наявність підстав для зменшення вказаної суми до 5000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (послугами) та їх обсягом. Більше того, суд враховує, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг пов'язаних із справою, затраченим ними часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 6926,15 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №1665 від 02.06.2021.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від №UA100020/2021/000022/2 від 12.05.2021.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2021/00195.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43337359, бул. Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 03124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккутрєйд Україна" (код ЄДРПОУ 37832980, вул. Булаховського, буд. 30А, м. Київ, 03164) сплачений судовий збір в розмірі 6926,15 грн (шість тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень п'ятнадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн (п'ять тисяч гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.