04 липня 2025 року Справа № 200/2717/25 ЗП/280/1097/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
14.04.2025 до Донецького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00грн на місяць, пропорційно періоду безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 01.05.2023 по 27.05.2023;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00грн на місяць, пропорційно періоду безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 01.05.2023 по 27.05.2023;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00грн на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування у зв'язку з тяжкою травмою, отриманою при захисті Батьківщини, зокрема, за періоди: з 01 по 30 вересня 2023 року, з 01 по 11 жовтня 2023 року та з 19 по 31 жовтня 2023 року, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00грн на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування у зв'язку з тяжкою травмою, отриманою при захисті Батьківщини, зокрема, за періоди: з 01 по 30 вересня 2023 року, з 01 по 11 жовтня 2023 року та з 19 по 31 жовтня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2024 адміністративну справу №200/2717/25 передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду за підсудністю.
До Запорізького окружного адміністративного суду справа №200/2717/25 надійшла 19.05.2025.
19.05.2025 автоматизованою системою документообігу суду у порядку, визначеному п. 15.4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для розгляду адміністративної справи №200/2717/25 призначено суддю Садового Ігоря Вікторовича.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№6648/25 від 15.04.2025). Зокрема зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 16.06.2022 по 08.12.2023. Вказано, що в період з 15.06.2022 по 20.09.2022, з 15.10.2022 по 22.12.2022 та з 03.02.2023 по 28.05.2023 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України поблизу м. Бахмут Донецької області. Зазначено, що під час виконання військового обов'язку по захисту Батьківщини отримав поранення - мінно-вибухову травму, що призвело до довготривалого лікування протягом періоду з 29.05.2023 по 12.09.2023 та з 19.10.2023 по 24.10.2023. Додаткового вказано, що відповідач не нарахував та не виплатив позивачу передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) додаткову грошову винагороду за період участі у бойових діях з 01.05.2023 по 27.05.2023, а також не виплатив її у повному обсязі за період лікування та перебування у відпустці для лікування у вересні та жовтні 2023 року. Вважаючи таку позицію відповідача протиправною, а права позивача порушеними, представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заперечення проти задоволення позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№26428 від 27.05.2025). Зокрема зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №169 від 16.06.2022 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув до складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №339 від 05.12.2023 ОСОБА_1 вважати такими, що вибув із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » і вважати таким, що справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби. Також вказано, що відповідно до пункту 11 Розділу XXXIV Порядку підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. На підставі довідки фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , яка видається за наказом командира військової частини про отримання поранення, позивачу було нараховано повне грошове забезпечення, але без додаткової винагороди за періоди з 01.05.2023 по 27.05.2023, з 13.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 11.10.2023 та з 25.10.2023 по 29.10.2023. Жодних звернень чи рапортів щодо перерахунку коштів від позивача до його безпосереднього керівника не надходило. Також зазначає про пропущений позивачем строк на звернення із позовом до адміністративного суду. Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.69).
Під час проходження служби позивач безпосередньо приймав участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) у період з 15.06.2022 по 20.09.2022, з 15.10.2022 по 22.12.2022 та з 03.02.2023 по 28.05.2023, що підтверджується довідкою №2033 від 15.03.2023 (а.с.15).
28.05.2023 під час виконання військового обов'язку, позивач отримав мінно-вибухову травму: вогнепальне кульове поранення правої стопи, що спричинило множинні переломи кісток гомілки та стопи, що підтверджується первинною медичною картою (Форма 100) від 28.05.2023 та довідки про обставини травми № 7250 від 27.06.2023 (а.с.17-18). Дане поранення призвело до довготривалого лікування, а саме:
- з 29.05.2023 по 30.05.2023 в КНП «Міська клінічна лікарня №4 Дніпровської міської ради (а.с.19).
- з 30.05.2023 по 13.06.2023 в КНП «Житомирська Багатопрофільна опорна лікарня (а.с.20).
- з 14.06.2023 по 02.08.2023 у військовій частині НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 (а.с.21).
- з 02.08.2023 по 17.08.2023 у Терапевтичному відділенні ДУ «ТМО МВС по Житомирській області» (а.с.22).
- з 18.08.2023 по 12.09.2023 продовжив лікування у військовій частині НОМЕР_4 (а.с.23).
- з 19.10.2023 по 24.10.2023 продовжив лікування у травматологічному відділені військової частини НОМЕР_5 (а.с.26).
Згідно довідки ВЛК від 12.09.2023 №1468 - травма , ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (а.с.24).
Після завершення лікування позивач повернувся до військової служби. 08.12.2023 позивача переведено до військової частини НОМЕР_6 , де останній служив до 08.07.2024. Потім, з 09.07.2024 по 12.10.2024 позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_7 , а з 13.10.2024 по 28.03.2025 - у військовій частині НОМЕР_8 .
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_8 від 28.03.2025 №91 позивач був звільнений з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
03.03.2025 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, у якому, зокрема, просив надати інформацію про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 08.12.2023 (а.с.44).
Після отримання запитуваної інформації, фінансовою службою військової частини № НОМЕР_2 було направлено довідку про грошове забезпечення позивача, з якої вбачається, що виплата додаткової допомоги виплачена не в повному обсязі.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати, передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00грн щомісячно, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Приписами статей 1-2 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 Постанови №704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктами 1, 3 Постанови № 168 (в первісній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.
01.04.2022 до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Також, Постанову №168 (в редакції від 19.07.2022) доповнено пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Так, наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 №248/1298 та від 18.04.2022 №248/1529.
В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин. При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовці, зокрема, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво),пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Крім цього, згаданим наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
При цьому зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у пунктах 4-8, 10, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
З урахуванням вищезазначеного рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, в подальшому наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).
Так, згідно з пунктом 9 розділу XXXIV Положення №260 (тут і далі в редакції Наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44) накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн також включаються військовослужбовці у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.
З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, яка може становити до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком №5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається наявність лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини;
факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому суд зазначає, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000,00 грн винагорода.
З матеріалів справи встановлено, що після отримання 28.05.2023 тяжкого поранення, ТАК, пов'язаного із захистом Батьківщини, позивач у періоди з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 11.10.2023 та з 19.10.2023 по 31.10.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (а.с.23-27).
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27.06.2023 № 7250, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , 28.05.2023 отримав поранення.
Діагноз: Мінно-вибухова травма: вогнепальне кульове поранення правої стопи. Перелом дистального відділу великогомілкової кістки з переломом малогомілкової кістки. Вогнепальний перелом нижньої третини обох кісток правої гомілки. Вогнепальний перелом п'яткової кістки правої стопи.
Обставини: Згідно з актом службового розслідування № 4862 від 17.06.2023 за фактом отримання травми (поранення) військовослужбовцем розвідником-оператором 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , встановлено, що 28.05.2023 під час бойових дій поблизу населеного пункту Водяне Покровського району Донецької області, під час виконання військового обов'язку щодо захисту Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі та стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації, внаслідок ворожого обстрілу зі стрілецької зброї був поранений розвідник-оператор 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 .
На момент поранення він перебував у засобах індивідуального захисту українського виробника (бронежилет «Корсар» та кевларовий шолом). Вважати солдата ОСОБА_2 таким, що отримав поранення, пов'язане з виконанням своїх службових обов'язків під час несення військової служби, із захистом Батьківщини та територіальної цілісності України, без порушення державного суверенітету на території Донецької та Луганської областей. У стані алкогольного та/або наркотичного сп'яніння не перебував.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 17.06.2023 № 4882 (а.с. 18).
Водночас, згідно з наданою до матеріалів справи довідкою про обставини поранення командира в/ч НОМЕР_2 № 7250 від 27.06.2023, ОСОБА_1 перебував на обстеженні та лікуванні:
з 29.05.2023 по 30.05.2023 у КНП «Міська клінічна лікарня № 4 Дніпровської міської ради»;
з 30.05.2023 по 13.06.2023 у КНП «Житомирська Багатопрофільна опорна лікарня»;
з 14.06.2023 по 02.08.2023 у військовій частині НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ;
з 02.08.2023 по 17.08.2023 у Терапевтичному відділенні ДУ «ТМО МВС по Житомирській області»;
з 18.08.2023 по 12.09.2023 продовжив лікування у військовій частині НОМЕР_4 ;
з 19.10.2023 по 24.10.2023 продовжив лікування у травматологічному відділенні військової частини НОМЕР_5 .
Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: консолідуючий вогнепальний багатоуламковий перелом нижньої третини правої малогомілкової кістки, консолідуючий вогнепальний перелом правої таранної та п'яткової кісток з дефектом кісткової тканини, нестійка комбінована контрактура правого гомілково-стопного суглоба. В'ялогранулююча рана зовнішньої поверхні правого гомілковостопного суглоба. (Згідно з Наказом МОЗ України № 370 від 04.07.2007, поранення тяжкого ступеня). Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с. 27).
Суд констатує, що обидві вищевказані умови (пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються копіями медичних документів, які містяться в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного та фактичних обставин справи, беручи до уваги наявність досліджених доказів щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні, суд дійшов висновку про наявність у останнього права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі до 100000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду з 01.05.2023 по 27.05.2023, суд зазначає наступне.
Суд зауважує про відсутність у матеріалах адміністративної справи належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення таких заходів протягом періоду з 01.05.2023 по 27.05.2023, що могло б слугувати безумовною підставою для нарахування та виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Суд критично оцінює посилання позивача на довідки Військової частини НОМЕР_2 від 15.03.2023 № 2033 щодо його безпосередньої участі у бойових діях - забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом періоду з 01.05.2023 по 27.05.2023. Суд зазначає, що зазначені довідки самі по собі не є безумовним доказом безпосередньої участі позивача саме у бойових діях. Факт перебування позивача на відповідній території без належного підтвердження здійснення ним конкретних заходів та/або бойових дій у цих районах не є достатньою правовою підставою для нарахування та виплати військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн на підставі положень Постанови № 168.
Довідка, датована 15.03.2023, не може слугувати достатнім доказом, що підтверджує безпосередню участь позивача в бойових діях. Її дата викликає сумніви щодо її актуальності та прямого відношення до періодів, які потребують підтвердження саме бойових дій, а не просто перебування в зоні їх проведення. Для повного підтвердження участі в бойових діях зазвичай вимагаються більш детальні та актуальні документи, такі як бойові розпорядження, витяги з наказів про залучення до операцій, чи записи в журналі бойових дій, які безпосередньо фіксують участь у зіткненнях.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту судом порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 в розмірі до 100 000,00грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за періоди з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 11.10.2023 та з 19.10.2023 по 31.10.2023 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі до 100 000,00грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за періоди з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 11.10.2023 та з 19.10.2023 по 31.10.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Звідси, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо посилань відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, судом встановлено, що з даним позов позивач звернувся до суду 14.04.2025, а про порушення його прав позивачу достеменно стало відомо з отриманого у відповідь на адвокатський запит листа військової частини НОМЕР_2 №1/302 від 31.03.2025, відтак, позивачем дотримано передбачений чинним законодавством України строк звернення до адміністративного суду.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Оскільки позивачем, в силу положень Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат в частині судового збору не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розмірі до 100 000,00грн (сто тисяч гривень) в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за періоди з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 11.10.2023 та з 19.10.2023 по 31.10.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (в/м №1, м. Сєвєродонецьк, 93412; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в розмірі до 100 000,00грн (сто тисяч гривень) в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого після тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 11.10.2023 та з 19.10.2023 по 31.10.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04.07.2025.
Суддя І.В.Садовий