04 липня 2025 року Справа № 280/4144/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (вул. Фортечна,65 м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 38625593) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у зв'язку з несвоєчасною сплатою індексації грошового забезпечення;
зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно невиплачено компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати». Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідачем 21.05.2025 подано відзив на позовну заяву та вказано, що індексація грошового забезпечення входить до переліку доходів, встановленого статтею 2 даного Закону, лише після внесення до неї змін Законом України №1214-IX від 04 лютого 2021 року, тому вимоги щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, не підлягає компенсації на підставі даного Закону. Тому само по собі задоволення позовної вимоги про зобов'язання виплатити компенсації втрати частини доходів без дотримання Закону N 2050-III не буде відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеного в частині першій статті 2 КАС України. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 04.07.2025 клопотання представника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про витребування доказів, викладене у відзиві на позов по справі №280/4144/25 залишено без розгляду.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, звільнений зі служби в лавах Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 27.04.2024, що вбачається з копії наказу про кадрові питання.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 по справі №280/6693/24, яке набрало законної сили 17.02.2025, зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року з врахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду відповідач 28.02.2025 виплатив позивачу грошові кошти у розмірі 40251,38 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці банку.
Позивач через представника звернувся до відповідача з питання отримання інформації щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу.
На вказаний запит отримано лист від 02.01.2025 року, в якому відповідач повідомив, що відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації втрати доходів.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з цим позовом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Суд зазначає, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пунктами 1-3 Порядку № 159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Таким чином, провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд зазначає, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, а право на отримання такої особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі № 460/4765/20.
Як встановлено судом, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 по справі №280/6693/24, яке набрало законної сили 17.02.2025, відповідач нарахував та виплатив позивачу 28.02.2025 індексацію грошового забезпечення в сумі 40251,38 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці банку.
Суд зазначає, що порушення відповідачем строків виплати індексації грошового забезпечення позивача зумовлює його право на отримання компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, що прямо передбачено статтею 2 цього Закону.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21, застосовуючи висновок Верховного Суду у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період, у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Крім того, як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Оскільки несвоєчасне нарахування та виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018 відбулось у зв'язку з протиправними діями відповідача, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, що встановлено судовим рішенням, суд висновує про наявність у позивача права на одержання компенсації втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20, від 09.08.2022 у справі № 460/4765/20.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на одержання компенсації втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення та що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Разом з тим суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає правильними та обґрунтованими доводи позивача, що початком порушеного права позивача у спірних правовідносинах є день, коли індексація грошового забезпечення (дохід) позивачу у належному розмірі не була нарахована та виплачена відповідачем - 01.01.2017, тому саме з цієї дати у відповідача виникає обов'язок здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення. Водночас кінцевою датою нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення є 28.02.2025 -- день фактичної виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018.
Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 по справі № 816/1627/18 дійшов висновку про те, що оскільки позивачу було виплачено недоплачену суму пенсії за період з січня 2016 по грудень 2017 - 27.12.2017, то задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 01.01.2016 по 27.12.2017.
У постанові від 24.07.2024 у справі № 600/1941/22-а Верховний Суд вказав, що оскільки виплату позивачу перерахованої на виконання судового рішення пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 30 квітня 2022 року здійснено з 01 грудня 2021 року, належним способом захисту порушеного права позивача в цьому випадку є - визнання протиправними дій відповідача щодо відмови здійснити помісячний розрахунок, нарахувати та виплатити позивачу на підставі Закону України “Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати» № 2050 компенсації за втрату частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 30 листопада 2021 року (по день з якої розпочалась виплата перерахованої пенсії).
Отже, враховуючи факт виплати позивачу нарахованої на виконання судового рішення №280/6693/24 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018 лише 28 лютого 2025 року суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача в цьому випадку є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018, компенсації втрати частини доходу відповідно до постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» за період з 01.01.2017 по 28.02.2025.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Стосовно твердження відповідача про те, що суд в межах розгляду справи № 280/6693/24 вже надав оцінку вимогам позивача щодо нарахування та виплаті компенсації втрати доходу, то такі твердження відповідача суд відхиляє з тих підстав, що при розгляді вищезгаданої справи судом оцінка наявності права на отримання позивачем компенсації не надавалась у звязку з непроведенням нарахування та виплатою позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.
Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що індексація грошового забезпечення входить до переліку доходів, встановленого статтею 2 даного Закону, лише після внесення до неї змін Законом України №1214-IX від 04 лютого 2021 року, тому вимоги щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, не підлягає компенсації на підставі даного Закону, із наступних підстав.
Законом № 1214-IX від 04.02.2021 було внесені зміни до Закону 2050-ІІІ та частину другу статті другої доповнено абзацом шостим і добавлено в перелік суму індексації грошових доходів громадян; також з метою приведення до відповідності норм діючого законодавства до Порядку № 159 постановою Кабінету Міністрів України № 355 від 14.04.2021 пункт 3 доповнено абзацом щодо суми індексації грошових доходів громадян. Відповідач зауважує, що відповідна норма з'явилась у вказаному Законі після внесення до нього змін Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 04.02.2021 № 1214-ІХ, який набрав чинності 26.02.2021.
Надаючи оцінку вказаному, необхідно зазначити, що підставою для отримання особою спірної компенсації є не відповідне рішення суду, а право особи на отримання такої виплати, встановлене законом за наявності фактичних підстав для цього.
В цьому випадку, підставою для отримання спірної компенсації втрати частини доходів є факт порушення строків виплати індексації грошового забезпечення.
При цьому, право позивача на отримання спірної компенсації у нинішній справі виникло після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 04.02.2021 №1214-ІХ, яким позивач і скористався.
Крім того, індексація є складовою грошового забезпечення. При цьому, в редакції до лютого 2021 року за несвоєчасну виплату грошового забезпечення підлягала нарахуванню та виплаті компенсація втрати частини доходів.
Не бере до уваги суд також і посилання відповідача на правовий статус позивача, оскільки предмет даного спору не охоплює підтвердження чи не підтвердження статуту військовослужбовця. Окрім того, суд вважає, що в даному випадку це не має жодного значення в контексті застосування Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", як і має жодного значення посилання відповідача у відзиві на позов на порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні, у звязку з його необгрунтованістю.
Разом з тим, покликання відповідача на те, що нараховані позивачу на виконання судового рішення кошти були виплачені своєчасно, є безпідставним, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованих сум індексації), а не виконання рішення суду.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (вул. Фортечна,65 м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 38625593) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018 згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 липня 2025 року.
Суддя А.В. Сіпака