04 липня 2025 року Справа № 280/3727/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107 м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.03.2025 № 083950023398;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 14.03.2025 року, пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з 16 січня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що вона звернулася зі заявою до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту “а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788 “Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 45 років із додатком переліку необхідних документів. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.03.2025 № 083950023398 їй відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку 50 років станом на день звернення. Позивач вважає зазначене рішення протиправним і таким, що порушує її право на отримання пенсії, відтак просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.
Відповідач 02.06.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, де вказав, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за Списком № 1 було прийнято у зв'язку з недосягненням пенсійного віку. Страховий стаж позивачки становить 24 роки 10 місяців (з урахуванням кратності 32 роки 10 місяців). Пільговий стаж за Списком № 1 становить 8 років 5 місяців. Позивач помилково вважає, що її заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглядалася у відповідності до норм Закону № 213 від 02.03.2015. Рішення приймалось із визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі Закону № 1058 зі змінами, внесеними Законом № 2148. Відповідач вважає прийняте рішення правомірним та просить у задоволенні позову відмовити.
Третьою особою 22 травня 2025 року до суду через особистий кабінет в підсистемі “Електронний суд» подано пояснення, які містять заперечення проти задоволення позову з огляду на те, що вік позивача 45 років. Враховуючи те, що позивач не досягла встановленого пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» віку 50 років, у Головного управління відсутні підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії. Крім того, вказує, що положення пункту “а» статті 13 Закону №1788, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню, оскільки з 11 жовтня 2017 року положення Закону №1788 в частині призначення пенсії за віком на пільгових умовах не застосовуються. Окрім того, будь-які закони та нормативно-правові акти застосовуються виключно в частині, що не суперечить Закону №1058. Відтак, спірні правовідносини регулюються саме пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058, відповідно до якого для призначення пенсії позивачу необхідно досягнути 50-річного віку.
Представником позивача 20.06.2025 до суду подано додаткові пояснення по справі та зазначено, що позиція відповідача та третьої особи є необгрунтованою та просить позов задвольнити.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України, копія якого міститься в матеріалах справи.
14 березня 2025 року позивач звернулась до органів пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
У відповідності до положень Порядку № 22-1 заява позивача від 14 березня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 в порядку екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 21.03.2025 № 083950023398, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 з посиланням на недосягнення позивачем передбаченого статтею 114 Закону №1058-IV 50-ти річного віку.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачами докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підстави надання пенсії за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-І, який містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту: “На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом 1 цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.»
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом “а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2023 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».
При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у справах “Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року) та “Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07 липня 2011 року) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі “якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу “якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20, відповідно до яких: “…на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV…».
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, посилання відповідача на те, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії не досягла пенсійного віку, є необґрунтованими та судом відхиляються.
Разом з тим, суд зазначає, що зі змісту рішення від 21.03.2025 № 083950023398 судом встановлено, що відповідач підтвердив наявність у ОСОБА_1 страхового стажу з урахуванням кратності 32 роки 10 місяців, в тому числі стажу роботи за Списком №1 - 08 років 05 місяців.
Вказане свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо:
- достатності у позивача загального і пільгового стажу для призначення пенсії по Списку №1;
- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу чи відсутності доказів проведення атестації робочих місць;
- зайнятості повний робочий день із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 , остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже на момент звернення із заявою від 14 березня 2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 досягла 45-річного віку.
З огляду на встановлені судом обставини суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.
На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
На підставі вищевикладеного у сукупності, здійснивши аналіз доказів у справі, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.03.2025 № 083950023398 є протиправним та необґрунтованим, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивач звернулась 14 березня 2025 року, тобто, пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, відтак пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 1, з метою ефективного захисту прав позивача та з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України, має бути призначена позивачу з дати звернення позивачем із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 969 грн. За таких обставин, судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107 м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21 березня 2025 року № 083950023398 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з 14 березня 2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 липня 2025 року.
Суддя А.В. Сіпака